25 березня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/328/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.05.2024 року № 0304291-2407-1103-UA35020050000014205 видане ГУ ДПС у Кіровоградській області про визначення суми податкового зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізособами.
Вимоги обґрунтовано тим, що позивач є власником об'єкту нерухомості промислового призначення, який не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до пп. "є" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Відповідач позов не визнав, надіслав відзив, в якому просив в задоволення позову відмовити, зазначивши нормативне обґрунтування оскаржуваного рішення ( а.с.23-24).
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Позивач є фізичною особою-підприємцем, дата реєстрації, 21.03.1997, види діяльності, основний:
01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві
Інші:
45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів
46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням
47.43 Роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення
49.41 Вантажний автомобільний транспорт
77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування
45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів
52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту
33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування
45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами.
У власності позивача перебуває нерухоме майна: комплекс будівель, об'єкт нежитлової нерухомості, загальна площа (кв.м): 3266.6. Опис: комплекс будівель загальною площею 3266,60 кв. метрів, до нього відносяться: контора літера "А-1", майстерня "Б.БІ", котельня "В", прохідна "Д", будівля "Ж", склад "К", свинарник "Н", пожежна водойма "О", фундамент "М", Кіровоградська обл., Гайворонський р., м. Гайворон, вулиця Центральна, будинок 1"в", індексний номер об'єкту нерухомого майна 1639303235211 ( а.с.8, 27-28).
ГУ ДПС у Кіровоградській області позивачу сформовано податкове повідомлення-рішення форми «Ф» за 2023 рік № 0304291-2407-1103-UA35020050000014205 від 24.05.2024 року в сумі 36477,03 грн., з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості ( а.с.9).
Не погоджуючись з правомірністю вказаного рішення, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до п. 8.1 ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Згідно з пп. 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно ст.265 ПК України, податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до пп. 266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України).
Згідно з пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України визначений перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема: «є» будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Отже, з вказаної норми вбачається, що для звільнення суб'єкта оподаткування від сплати податку на майно, відмінне від земельної ділянки на підставі абз. «є» 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України має бути наявність двох обов'язкових складових:
- об'єкт повинен належати до будівель промисловості, віднесених до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;
- об'єкт повинен використовуватися за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаватися їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним постанові від 31.10.2023 року у справі №160/11472/19, відповідно до якого для застосування податкової пільги, передбаченої абз. «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, підприємство повинне бути підприємством промисловості, класифікуватись за видом діяльності як промислове підприємство, також повинне використовувати будівлі, щодо яких існують спірні питання щодо їх оподаткування, безпосередньо для виробництва промислових товарів, використовувати у своїй діяльності.
Також, Верховний Суд у постанові від 18.02.2021 року у справі №812/1800/18 дійшов висновку, що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об'єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб'єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Крім того, застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
Сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм "будівлі промисловості", лише об'єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб'єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, в яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду від 11.05.2023 року у справі № 440/359/20 та відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховується судом.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості").
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018- 2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", що включає підкласи: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості"; 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
В обґрунтування позовних вимог, позивач стверджує, що належний йому об'єкт нежитлової нерухомості, за який відповідач нарахував йому податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Суд зазначає, що враховуючи вищенаведені положення ПК України, під час розгляду справ даної категорії підлягає встановленню, чи фактично використовував позивач у межах власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво) належні йому об'єкти нерухомості.
З'ясування цих обставин є необхідним для висновку щодо наявності чи відсутності у позивача підстав для застосування до нього пільги, передбаченої п.«є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.03.2023 року у справі №140/2387/19.
В той же час, матеріалами справи не підтверджено використання об'єкту за адресою: АДРЕСА_1 , у господарській діяльності позивача.
Також, наявність у комплексу будівель - майстерні "Б.БІ", не свідчить про віднесення всього комплекс будівель, об'єкту нежитлової нерухомості, загальною площею (кв.м): 3266.6, до будівлі промисловості, групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
Враховуючи вищенаведене, відсутні підстави вважати, що нежитлова будівля, що належить позивачеві, а саме комплекс будівель загальною площею 3266,60 кв. метрів: контора літера "А-1", майстерня "Б.БІ", котельня "В", прохідна "Д", будівля "Ж", склад "К", свинарник "Н", пожежна водойма "О", фундамент "М", Кіровоградська обл., Гайворонський р., м. Гайворон, вулиця Центральна, будинок 1"в", індексний номер об'єкту нерухомого майна 163930323521, не є об'єктом оподаткування у розумінні підпункту «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Таким чином, контролюючим органом правомірно нараховано позивачу зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та як наслідок оскаржене податкове повідомлення-рішення винесено законно, відтак відсутні підстави для його скасування.
З огляду на сукупність встановлених обставин, суд прийшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно із статтею 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 43995486) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН