26 березня 2025 року м. Київ №320/26590/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши адміністративну справу у порядку письмового провадження за позовною заявою Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з позовом до АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України", у якому просить суд:
- стягнути адміністративно-господарські санкції у розмірі 422 562,58 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що філією відповідача в порушення вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» у 2022 році не виконано норматив з працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме не працевлаштовано осіб з інвалідністю у кількості 2 особи. Тому, враховуючи приписи статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», позивач визначив відповідачу суму адміністративно-господарської санкції та пені у загальному розмірі 422 562,58 грн. Оскільки суми адміністративно-господарської санкції та пені відповідач самостійно не сплатив, позивач звернувся до суду.
Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому він заперечує проти задоволення позову та зазначає, що Філія відповідача є відокремленим його підрозділом та не має статусу юридичної, у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів не реєструвалася та окремих звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю не подавала. А тому, Філія відповідача не є учасником правовідносин передбачених ст. 19 та 20 Закону № 875, не підлягає реєстрації в органах Фонду соціального захисту інвалідів та не зобов'язана сплачувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Разом з тим відповідач зауважує, що ним повністю виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, а саме працевлаштовано 964 особи з інвалідністю при штатній чисельності працівників 19 883 особи.
Позивачем подано пояснення, у яких зазначено про те, що розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій здійснено в автоматизованому режимі.
За твердженням позивача податковий розрахунок є офіційним джерелом інформації для формування розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, яка надходить до Централізованого банку даних з проблем інвалідності.
Відповідачем надано до суду також пояснення, в яких вказано, що філія відповідача не є роботодавцем в розумінні Закону № 875-ХІІ, зокрема, не є юридичною особою та не веде самостійний облік результатів господарської діяльності.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач вважає, що філією відповідача не виконано вимоги статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» в частині дотримання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю, та зокрема, не забезпечено працевлаштування 2 осіб, яким встановлена інвалідність.
Це стало підставою для нарахування відповідачу адміністративно-господарських санкцій у розмірі 422 562,58 грн, з яких 394770,42 грн - сума адміністративно-господарської санкції у розмірі та пеня у розмірі 27 792,16 грн.
З огляду на те, що відповідач самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції та пеню, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи нормативно-правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 року № 129 передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.
Таким чином, позивач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".
Частиною першою статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Згідно частиною третьою статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України".
Згідно статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до частини другої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно достатті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України".
Відповідно до частини першоїстатті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченимстаттею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів) (частина третя статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні").
Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Відповідно до частин першої та другої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".
Суд вказує, що з аналізу Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", зокрема, статей 18, 19 Закону, вбачається, що норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю встановлено саме для підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та господарювання, тобто для юридичних осіб.
При цьому, діюча на час виникнення спірних відносин та вирішення цього спору редакція Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" не містить визначення терміну «підприємства, установи, організації», що дало б суду можливість застосувати його в іншому значенні, ніж він застосовується в Цивільному та Господарському кодексах.
Згідно ч.8 ст.19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.
Відповідно до ст.62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково- дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки .
Згідно ч.4ст.64 Господарського кодексу України підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.
Оскільки ст. 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" обов'язок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю та виконання нормативу для працевлаштування таких осіб покладається на підприємство в цілому, без зазначення такого обов'язку у філій, які не є юридичними особами, то дотримуватися виконання нормативу, сплачувати в певних випадках адміністративно-господарських санкцій за його невиконання, зобов'язане саме підприємство - юридична особа.
Крім того, згідно Національного положення (стандарту) бухгалтерський облік 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 №73, фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Судом встановлено, що, відповідно до статуту АТ «НСТУ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 р. № 1039 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2020 р. № 737), АТ «НСТУ» є юридичною особою, що утворена шляхом перетворення Національної телекомпанії України відповідно до Закону України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України», постанов Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 693 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» і від 5 серпня 2015 р. № 567 «Деякі питання утворення публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України».
Пунктом 25 Статуту визначено, що Телерадіокомпанія має право утворювати на території України та за її межами філії, представництва (далі - відокремлені структурні підрозділи) та дочірні підприємства в порядку, визначеному законодавством та цим Статутом.
Телерадіокомпанія веде бухгалтерський, податковий, статистичний, оперативний та управлінський облік результатів своєї господарської діяльності, а також діловодство, документообіг і проводить інформаційно-аналітичну роботу в порядку, передбаченому законодавством та внутрішніми документами телерадіокомпанії (пункт 109 Статуту).
Згідно з пунктом 114 Статуту складення та подання фінансової, бюджетної, податкової, статистичної та іншої звітності телерадіокомпанії здійснюється відповідно до законодавства.
Пунктом 115 Статуту передбачено, що показники окремих балансів i відповідних форм звітності відокремлених структурних підрозділів включаються до балансу телерадіокомпанії та відповідних форм звітності.
Відповідно до пункту 116 Статуту фінансові результати діяльності телерадіокомпанії визначаються на підставі:
1) щорічного (загального) звіту про діяльність телерадіокомпанії, який містить інформацію, зокрема, про виконання у звітному періоді річного плану діяльності телерадіокомпанії;
2) звіту про фінансово-господарську діяльність телерадіокомпанії (річний звіт);
3) звіту про виконання фінансового плану.
Керівники відокремлених структурних підрозділів несуть відповідальність, передбачену законом, за забезпечення належної організації бухгалтерського обліку, збереження бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, фінансової, податкової та статистичної звітності протягом встановленого законодавством строку, за порушення фінансової, розрахунково-платіжної та касової дисципліни, за повноту та достовірність складеного фінансового плану, окремого балансу, оперативної. фінансової, статистичної та податкової звітності, а також за своєчасність її подання відповідним органам телерадіокомпанії, за своєчасну сплату податків і зборів до бюджетів відповідно до законодавства, цього Статуту та положень про відокремлені структурні підрозділи (пункт 126 Статуту).
Вимоги до організації ведення бухгалтерського обліку та підготовки фінансової звітності врегульовано Обліковою політикою АТ «НСТУ» (за Міжнародними стандартами фінансової звітності), затвердженою рішенням правління ПАТ «НСТУ» від 30.09.2019 № 146 (у редакції рішення правління АТ «НСТУ» від 26.12.2022 № 354).
Відповідно до підпункту 7 пункту 1.4 Облікової політики (сторінка 7) на забезпечення виконання пункту 4 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ведення бухгалтерського обліку здійснюється - бухгалтерською службою Телекомпанії на чолі з головним бухгалтером. Головний бухгалтер забезпечує додержання в Товаристві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання та подання в установлені строки фінансової звітності. Головний бухгалтер організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.
Підпунктом 11 пункту 1.4 Облікової політики передбачено, що фінансова звітність Товариства формується з урахуванням внутрішньогосподарської звітності філій Товариства. Внутрішньогосподарські операції Товариства обліковуються згідно з Положенням про облік внутрішньогосподарських розрахунків АТ «НСТУ».
Як вбачається із фінансової звітності АТ «НСТУ» відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності за рік, що закінчився 31.12.2022 (копія додається) АТ «НСТУ» подано фінансову звітність, до якої включено інформацію в тому числі щодо діяльності всіх філій.
Так, на сторінці 8 вказаної фінансової звітності зазначено, що Телерадіокомпанія має 26 філій на території України, середня кількість працівників Телерадіокомпанії на кінець 2022 року становить 3751 особу. На сторінці 11 зазначено (пункт 3) зазначено, що ця фінансова звітність є зведеною і включає в себе показники фінансової звітності Телерадіокомпанії та її філій, які є відокремленими структурними підрозділами без статусу юридичної особи. Телерадіокомпанія виступає як звітуюча компанія.
Оже, філія АТ «НСТУ» «Миколаївська регіональна дирекція» не веде окремий облік результатів фінансової та господарської діяльності. Такий облік здійснює АТ «НСТУ» в цілому, про що готує та подає відповідну фінансову звітність.
Показники окремих внутрішньогосподарських балансів і відповідних форм звітності філії АТ «НСТУ» «Миколаївська регіональна дирекція» включаються до балансу Телерадіокомпанії та відповідних форм звітності АТ «НСТУ». Доказів протилежного позивачем не надано.
За таких обставин, окремо на філію АТ «НСТУ» «Миколаївська регіональна дирекція» не поширюється вимога про виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Отже, суд дійшов до висновку, що Філія АТ “НСТУ» “Миколаївська регіональна дирекція» не є юридичною особою, у відділеннях позивача не реєструвалась та окремих звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю не подавала, не веде самостійний облік результатів фінансової та господарської діяльності, у зв'язку з чим на неї не поширюється вимога про виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, передбачене ст. 19 Закону № 875-ХІІ.
З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що в розумінні Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" відповідач не є самостійним суб'єктом, на якого розповсюджується обов'язок по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а таким суб'єктом в спірних правовідносинах є акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», яке на виконання вимог цього закону зобов'язано виконувати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, з урахуванням також і тих працівників, які працюють в Філії.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу на роз'яснення, які надавались зі спірного питання Фондом соціального захисту інвалідів в листі від 14.08.2007 року №1/6-367 на час дії положень частин 1, 2 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" в редакції, яка є чинною і на даний час, і відповідно до яких «Фонд вважає, що:
- по-перше, юридична особа (головне підприємство) як відповідач в суді, в тому числі і за свої відокремлені підрозділи, самостійно вирішує питання щодо виконання 4% нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів на головному підприємстві, в т.ч. і на своїх відокремлених підрозділах, або приймає рішення про виконання альтернативного зобов'язання - перерахування адміністративно-господарських санкцій в Державний бюджет України;
- по-друге, враховуючи те, що головне підприємство (юридична особа) може через статут (положення) та довіреність безпосередньо впливати на свої відокремлені підрозділи, то головне підприємство може самостійно прийняти рішення щодо виконання 4% нормативу або за рахунок головного підприємства, або за рахунок тільки відокремлених підрозділів, або за рахунок як головного підприємства так і за рахунок відокремлених підрозділів пропорційно працюючим на них працівникам.»
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, середня кількість працівників Телерадіокомпанії на кінець 2022 року становить 3751 особу. В дану кількість входять і працівники всіх філій.
Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для АТ «НСТУ» (з урахуванням всіх філій) становить 3751*4%=150 осіб.
Відповідно до довідки від 07.02.2024 № 26-вк станом на 31 грудня 2022 року загальна кількість співробітників з інвалідністю складала 186 осіб.
Інформація про працевлаштування вказаної кількості осіб з інвалідність підтверджується також відомостями про нарахування заробітної плати застрахованим особам, зокрема, у 4 кварталі 2022 року, де в колонці 08. Код категорії 30 під кодом 2 зазначено працюючі особи з інвалідністю. Розшифровка відповідних кодів наведена у Довіднику категорій страхувальників, які сплачують єдиний внесок на загальнообов?язкове державне соціальне страхування (додаток 1 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування (пункт 1 розділу 1)).
Отже, суд вказує, що АТ «НСТУ» виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та навіть працевлаштовано значно більшу кількість осіб з інвалідністю, а саме 186 замість мінімальної кількості 150.
Оскільки АТ «НСТУ», як головним підприємством, в повному обсязі виконаний визначений Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, тому суд вважає позовні вимоги позивача безпідставними.
Відповідачем не було допущено жодних із наведених вище порушень, тому відсутні підстави для сплати адміністративно-господарських санкцій.
З огляду на те, що відповідачем було виконано вимоги Закону №875-XII щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, а позивачем не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідач не створив робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляв їм у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, суд дійшов висновку, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, за вчинення якого Законом №875-XII передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій.
Зазначений висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.02.2018 у справі № 820/2124/16, від 28.02.2018 у справі №807/612/16, від 11.09.2018 у справі № 812/1127/18, від 19.12.2018 у справі № 812/1140/18, від 23.07.2019 у справі № 820/2204/16, від 31.07.2019 у справі № 812/1164/18.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд враховує правову позицію, викладену у пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (VastbergataxiAktiebolagandVulic v. Sweden №36985/97), де Суд визначив, що "… адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень».
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, то судові витрати у цій справі покладаються на позивача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.