про повернення заяви
26 березня 2025 року м. Київ № 320/14084/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши заяву Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання вчинити певні дії,
Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України 25.03.2025 о 14:20 год. звернулось до Київського окружного адміністративного суду із заявою, поданою в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить суд:
постановити рішення про зупинення видаткових операцій на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙЛУМ АКТИВ» (код ЄДРПОУ: 45309171) (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), шляхом накладення арешту на кошти у сумі 3 946 313,53 гривень що знаходяться в АТ «ПУМБ», на рахунках:
1) валюта: 980-українська гривня;
2) валюта: 978-євро;
3) валюта: 840-долар США.
За наслідком автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заява передана судді Шевченко А.В. 25.03.2025 о 14:42 год.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 у зв'язку невідповідністю вимогам процесуального закону, на підставі частини третьої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, заяву Головного управління ДПС у м. Києві залишено без руху, запропоновані способи усунення недоліків, зокрема шляхом подання до суду :
- доказів підтвердження узгодженості сум податкового боргу;
- пояснень щодо дат виїзду (зокрема 11.03.2025) контролюючим органом до платника податку за податковою адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙЛУМ АКТИВ»;
- оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 3028 грн за подання заяви про зупинення видаткових операції на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙЛУМ АКТИВ».
Встановлений строк для усунення недоліків до 12 год. 00 хв. 26 березня 2025 року.
На виконання вимог ухвали суду від 25.03.2025 заявником через канцелярію суду 26.03.2025 о 11 год. 24 хв. подано заяву про усунення недоліків.
Разом з тим, суд констатує, що вимоги ухвали суду в частині подання документу про сплату судового збору, заявником виконані так і не були, належних доказів сплати останнього суду не надано.
Так, разом з позовною заявою було долучено платіжну інструкцію № 3452 від 28 жовтня 2024 року, яка ухвалою від 25.03.2025 була визнана судом належним доказом сплати судового збору, з огляду на те, що згідно з вказаною платіжною інструкцією судовий збір був сплачений ще 28 жовтня 2024 року, тобто за більше ніж за 5 місяців до виникнення підстав, які зумовили звернення заявника у порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.
У заяві про усунення недоліків в обґрунтування своєї позиції щодо надання у якості доказу сплати судового збору платіжної інструкції від 28.10.2024, представник заявника зазначила, що Головне управління ДПС є бюджетною установою, тобто такою, яка утримується за рахунок державного бюджету та є неприбутковою. Тобто, представник заявника зазначила, що фінансування, зокрема оплата судового збору здійснюється шляхом звернення до головного розпорядника бюджетних коштів, який в свою чергу надсилає запит до Державної казначейської служби. Вказала, що оскільки справа, подана в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України розглядається лише протягом 96 годин, контролюючий орган завчасно сплачує судовий збір без зазначення ідентифікаційних даних відповідача.
Проте суд критично ставиться до вказаного твердження заявника.
На думку суду, факт сплати судового збору за п'ять місяців до виникнення обставин, які зумовили звернення заявника до суду, нівелює встановлений законодавцем обмежений строк звернення та розгляду справи, встановлений статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України.
Навіть лише з текстуального аналізу окремо частини п'ятої цієї статті вбачаються підстави до висновку про усвідомлене виокремлення законодавцем іншого, відмінного від загального позовного, виду провадження, зі скороченими строками. Як прямо слідує з буквального прочитання цієї норми один і той самий предмет спору може бути ініційований перед судом одним і тим самим органом у двох різних провадженнях.
Водночас, заявник має право звернутися до суду в загальному порядку (частина п'ята статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України), який дозволяє вирішити спір між сторонами з дотриманням визначених процедурних гарантій реалізації права на судовий захист.
При цьому, суд не бере до уваги доводи заявника про те, що звернення до казначейської служби України, є тривалим процесом оскільки, обставини, що зумовили звернення до суду, податковий орган повинен був передбачити та був обізнаний про необхідність виконання обов'язку щодо сплати судового збору у визначені строки та вжити відповідні заходи з метою такої сплати.
Така позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною в ухвалі від 21 березня 2019 у справі № 826/15058/16 та в ухвалі від 22 березня 2019 у справі № 826/4116/17.
Отже, підстава для залишення заяви без руху у зв'язку з несплатою судового зору розмірі 3028 грн за подання заяви про зупинення видаткових операції на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙЛУМ АКТИВ» усунута не була.
Із заяви про усунення недоліків заявник фактично визнає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СКАЙЛУМ АКТИВ» не згоден із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, однак оскільки провадження у справі № 320/48772/24 не відкрито то зобов'язання є узгодженим.
Суд вважає такі доводи хибними, з урахуванням такого.
Кодекс адміністративного судочинства України не виокремив конкретних заяв з переліку, який міститься у частині першій статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, у яких може виникати спір про право, як і не встановив розуміння такого поняття.
Застосовуючи формальний підхід, під «спором про право» у значенні пункту 2 частини четвертої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, слід розуміти і наявність у особи приватного права заперечень щодо підставності застосування повноважень органом доходів і зборів, які об'єктивуються у законних способах захисту власних прав, свобод та охоронюваних законом інтересів.
Наявний між платником податків і контролюючим органом спір про право у розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства країни повинен характеризуватися не лише розбіжністю позицій з питань права, а й зовнішнім вираженням таких суперечностей у спосіб, встановлений законодавством. З огляду на викладене такий спір про право слід розглядати в сутнісному (матеріальному) та процедурному (формальному) аспектах.
Так, сутнісний аспект спору про право полягає у наявності незгоди платника податків з рішеннями/діями/бездіяльністю контролюючого органу, які слугували передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, передбачених у статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.
Процедурний же аспект відображає використання платником податків будь-якого встановленого законодавством механізму для вираження такого спору або вчинення об'єктивно необхідних дій, спрямованих на усунення передумов звернення із відповідною заявою.
Слід зазначити, що спір про право в контексті статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у зазначеній статті. Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою (передумовою) для виникнення обставин для внесення відповідного подання. При цьому, Кодекс адміністративного судочинства України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди, як підстави для висновку про існування спору про право. Таким чином, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Адже така незгода має втілюватися у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.
Отже, факт незгоди у даному випадку існує, а отже є і об'єктивні підстави вважати, що спір право в контексті статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України має місце.
Відповідно до частини третьої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків.
Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів.
У постанові від 26.01.2021 у справі №560/3102/20 Верховний Суд зауважив, що позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.
Повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про повернення заяви Головного управління ДПС у м. Києві у місті Києві.
Керуючись статтями 248, 256, 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
заяву Головного управління ДПС у м. Києві про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків повернути заявникові.
Роз'яснити заявникові, що повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали разом з матеріалами заяви повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня прийняття.
Суддя Шевченко А.В.