26 березня 2025 року м.Київ справа №320/28448/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві в якому просить суд:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення ОСОБА_1 з 01.01.2016 основного розміру пенсії з 88% до 70%.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві встановити ОСОБА_1 з 01.01.2016 основний розмір пенсії у розмірі 88% сум його грошового забезпечення станом на 01.01.2016 і виплатити йому при цьому з 01.01.2016 заборгованість по його основному розміру пенсії, що утворилася не з його вини, з обов'язковим нарахуванням та виплатою йому також компенсації втрати частини його доходів з 01.01.2016 по день повернення йому незаконно невиплаченої пенсії, як визначено Рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2013 від 15.10.2013.
Станом на 26.03.2025 року від відповідача відзиву не надходило. Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивач з 2002 є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ України.Вислуга (стаж) для призначення пенсії по лінії МВС України складає 31 рік.
25.04.2024 позивачу від ГУ ПФУ в м. Києві за вих. №12936-11228/В-02/8-2600/24 від 05.04.2024 надійшов лист в якому було повідомило, що воно на виконання рішення суду у справі №320/13581/23 здійснило перерахунок пенсії в порядку встановленому судовим рішенням, при цьому, Відповідач до цього листа додав розрахунки пенсії станом на 01.12.2015. станом на 01.01.2016 та станом на 01.03.2024 (далі - розрахунки).
Вивчивши надані розрахунки позивач звернув увагу, що станом на 01.12.2015 його основний розмір пенсії складав 88% сум грошового забезпечення, а вже з 01.01.2016 по 01.03.2024 основний розмір пенсії чомусь був визначений у розмірі 70%.
Відповідно,позивач 01.05.2024 вирішив звернутися до Відповідача з заявою проте, що він безпідставно з 01.01.2016 зменшив основний розмір пенсії з 88% до 70%, а таке зменшення позивач вважав протиправним, тому що на день призначення (у 2002) пенсії основний розмір пенсії був встановлений у розмірі 88%, при цьому, просив Відповідача поновити основний розмір пенсії до 88%.
Відповідач за вих.№21909-20662/В-02/8-2600/24 від 27.05.2024 надав відповідь у якій в абз.4 не заперечував та вказав, що дійсно первинно розмір пенсії позивача за вислугу років як вбачається із відповідного розрахунку станом на грудень 2015 Відповідачем було обчислено з розрахунку 88% сум грошового забезпечення за 31 рік служби проте, вже з 01.01.2016 Відповідач зменшив основний розмір пенсії і підставою для цього як він вважає, був Закон України №1166-7 від 27.03.2014 яким було внесено зміни до ст.13 Закону України №2262-12 від 09.04.1992 року за якими загальний розмір пенсії за вислугу років не повинен перевищувати 70%.
Надану Відповідачем відповідь позивач вважав правомірною, бо довіряв йому у питаннях розрахунку пенсії, до того ж, Відповідач не надсилав будь-якого свого рішення щодо зміни розміру мого основного розміру пенсії з 01.01.2016.
Позивач зазначає, що: "цю відповідь 13.06.2024 вирішив показати адвокату коли був у нього на прийомі з приводу оформлення спадщини і отримав від нього для себе приголомшену відповідь та пораду негайно звернутися до суду, бо Відповідач неправомірно з 01.01.2016 зменшив мені мій основний розмір пенсії з 88% (при моїй вислузі у 31 рік: 20 років це 50% пенсії, за кожен рік після 20 років нараховується 3% х 11 років = 33%, а з урахуванням того, що я при звільненні з органів внутрішніх справ досяг граничного віку перебування на службі та був звільнений у відставку, то мені додатково було враховано 5% - відповідно 50% + 33% + 5% = 88%) до 70%.".
З урахуванням вище викладеного позивач вважає дії Відповідача протиправними, бо редакція ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1999 №2262-12 (далі - Закон №2262-12) відповідно до якої основний розмір пенсії визначається у розмірі 70% від суми грошового забезпечення почала діяти тільки з 2014, тоді як йому основний розмір пенсії був визначений у редакції, що діяла до 2014. із абз.4 відповіді Відповідача він не заперечує
Враховуючи, що основний розмір до 01.01.2016 складав 88%, тоз урахуванням вимог ст.12,13 Закону №2262-12 отримав довічне право на основний розмір своєї пенсії у розмірі 88% від відповідних сум свого грошового забезпечення.
На підтвердження того, що Відповідач незаконно зменшив його основний розмір пенсії позивач посилається на постанову Верховного Суду у справі № 240/5401/18 від 04.02.2019 «Верховний Суд дійшов висновку що при перерахунку пенсії позива 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону №2262-ХII на підставі Постанови КМУ № 103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню».
Відповідно, зменшення ОСОБА_1 . Відповідачем з 01.01.2016 відсоткового значення розміру основної місячної пенсії з 88% до 70% призвело з цієї дати до її щомісячної недоплати.
Отже, дії Відповідача щодо зменшення позивачу відсоткового значення основного розміру пенсії з 88% до 70% суд вважає протиправним.
Відповідно до вимог ч.З ст.51 Закону №2262-12 «Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком».
Водночас, Рішенням Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп./2013 підтверджена і обов'язковість нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів громадянам у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Компенсація втрати частини доходів громадян передбачена Законом України №2050-3 від 19.10.2000 "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-3) та ч.2 ст.55 Закону України №2262-12.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, - використане у статті 3 Закону №2050-3 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток « ... нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає. що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, / на підставі судового рішення» (постанова ВСУ від 11.07.2017 у справі №21 -2003а16).
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат налжить судовий збір. Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.
Статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення ОСОБА_1 з 01.01.2016 основного розміру пенсії з 88% до 70%.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві встановити ОСОБА_1 з 01.01.2016 основний розмір пенсії у розмірі 88% сум його грошового забезпечення станом на 01.01.2016 і виплатити йому при цьому з 01.01.2016 заборгованість по його основному розміру пенсії, що утворилася не з його вини, з обов'язковим нарахуванням та виплатою йому також компенсації втрати частини його доходів з 01.01.2016 по день повернення йому незаконно невиплаченої пенсії, як визначено Рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2013 від 15.10.2013.
4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Терлецька О.О.