26 березня 2025 року Справа № 280/409/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, буд. 7-А; код ЄДРПОУ 20632802),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158Б; код ЄДРПОУ 20490012),
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Кіровоградський області), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Кіровоградський області № 083950021081 від 30.12.2024 про відмову у призначенні пенсії позивачу
- зобов'язати зарахувати до стажу роботи позивача періоди: з 10.11.1978р. по 14.11.1980р. служба у лавах Радянської Армії; період з 01.06.1990р. по 04.01.1996 рік робота у совхозі ім. Свердлова Первомайського району Кримської області та призначити пенсію за віком із зниженням віку з дати подання заяви, тобто з 21.11.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 10.08.1977 постійно працював на різних посадах, при цьому, з 26.04.1986 по 16.05.1990 був зареєстрований та постійно проживав в селищі Ємільчине, Звягельського (Ємільчинського) району Житомирської області, який з 26.07.1986 по 31.12.2014 відносився до зони посиленого радіоактивного контролю. Вважаючи, що має право на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1919 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ), позивач попередньо звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про розрахунок пенсійного стажу, за наслідками розгляду якої позивачу було повідомлено, що йому не вистачає двох місяців стажу. Враховуючи наведене, позивач 08.10.2024 уклав Договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) та сплатив єдиний внесок за січень, лютий 2024 року. Позивач неодноразово звертався до органу Пенсійного фонду України із заявами про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, проте, з різних підстав йому було відмовлено. 16.12.2024 позивач вкотре звернувся із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку та з врахуванням проживання у зоні посиленого радіоактивного контролю, однак спірним рішенням в призначенні пенсії відмовлено з підстав не зарахування до страхового стажу періодів строкової військової служби з посиланням на відсутність в трудовій книжці дати видачі документа, а також періоду роботи з 01.06.1990 по 04.01.1996, оскільки печатка підприємства нечитабельна. Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Звертає увагу, що надати будь-які додаткові документи про роботу у совхозі ім.Свердлова Первомайського району Кримської області не має можливості, оскільки у теперішній час територія Автономної республіки Крим є тимчасово окупованою територією. Крім того, вважає, що факт перебування позивача у лавах Радянської Армії також підтверджується відповідними записами у трудовій книжці, а факт призову на військову службу підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.08.2024 №4747. Військовий квиток не зберігся, тому надати його у якості доказів перебування на службі не має можливості. Позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні записи та підтверджує страховий стаж позивача у вказані періоди. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 22.01.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, третя особа); витребувано у третьої особи докази по справі.
30.01.2025 до суду надійшли витребувані докази та пояснення третьої особи щодо позову, в яких зазначає, що спірним рішенням встановлено, що вік позивача 64 роки, страховий стаж становить 10 років 8 місяців 3 дні. Права на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, з урахуванням наявних документів, позивач немає, оскільки відсутній необхідний страховий стаж. До страхового стажу позивача не зараховані періоди трудової діяльності згідно трудової книжки, а саме: період проходження військової служби з 10.11.1978 по 14.11.1980, оскільки в підставі запису відсутнє посилання на дату видачі військового квитка. Звертає увагу, що довідка від 02.08.2024 № 4747, видана територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, містить інформацію про початок проходження військової служби та відсутня підстава видачі; - з 01.06.1990 по 04.01.1996, оскільки печатка, яка завіряє запис про звільнення, не придатна для сприйняття її змісту. Для зарахування зазначеного періоду роботи необхідно надати підтверджуючі документи або уточнюючу довідку, видану уповноваженим органом/архівним відділом на підставі первинних документів, та довідки про перейменування (в разі необхідності). Вважає, що орган Пенсійного фонду діяв в межах своїх повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Звертає увагу, що позивач просить призначити пенсію за віком із зниженням віку з 21.11.2024, при цьому оскаржує рішення про відмову у призначенні пенсії від №083950021081 від 30.12.2024, прийняте за зверненням про призначення пенсії від 26.12.2024. Таким чином, на думку третьої особи, підстави для призначення пенсії з 21.11.2024 року відсутні.
04.02.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач неодноразово звертався до органів Пенсійного фонду України із заявами про призначення пенсії, в задоволенні яких було відмовлено. Проте позивач відповідні рішення про відмову в призначенні пенсії не оскаржував, натомість 26.12.2024 знову звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. На підстави заяви та наданих документів ГУ ПФУ в Кіровоградській області 30.12.2024 винесено Рішення № 083950021081 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вказує, що позивач просить призначити пенсію із зменшенням пенсійного віку, проте на момент звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявами про призначення пенсії, позивачу вже виповнилося 64 роки. Тобто, норма статті 55 Закону №796-ХІІ передбачає право особи на вихід на пенсію із зниженням пенсійної віку, а отже до настання пенсійного віку, визначеного Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). На думку відповідача, позивач не має права на призначення пенсії із зниженням пенсійної віку, відповідно до норм статті 55 Закону №796-ХІІ у зв'язку з досягненням пенсійного віку. Відповідно до частини 2 статті 26 Закону №1058-IV, у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу: з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року- від 20 до 30 років; після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року - від 15 до 22 років. Вік ОСОБА_1 на момент звернення - 64 роки. Страховий стаж склав 10 років 8 місяців 3 дні. До страхового стажу не зараховані періоди трудової діяльності згідно трудової книжки ( НОМЕР_2 ), а саме: з 10.11.1978 по 14.11.1980 - період проходження військової служби, оскільки в підставі запису відсутнє посилання на дату видачі військового квитка. Звертає увагу, що довідка від 02.08.2024 №4747, видана територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, містить інформацію про початок проходження військової служби та відсутня підстава видачі; з 01.06.1990 по 04.01.1996 - оскільки печатка, яка завіряє запис про звільнення не придатна для сприйняття її змісту. Вважає, що відповідач діяв у межах повноважень визначених чинним законодавством, а тому відсутні правові підстави вважати, що відповідачем вчинено будь-які протиправні дії відносно позивача. Просить відмовити в задоволенні позову.
На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 27.03.2024 звернувся із заявою за призначенням/перерахунком пенсії за віком, яка у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою управління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (із подальшими змінами та доповненнями) (далі - Порядок №22-1) за принципом екстериторіальності розглянута Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яке 02.04.2024 ухвалило Рішення № 083950021081 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 27 років. Згідно даного рішення до страхового стажу не взято до уваги трудову книжку НОМЕР_2 від 10.11.1978, так як на титульній сторінці дата народження власника трудової книжки написана не чітко, (підтвердження відсутнє). Звернуто увагу, що довідку про проживання в зоні посиленого радіологічного контролю №280-А від 13.03.2024 не взято до уваги, оскільки не збігається інформація про проходження військової служби, зазначена в довідці та трудовій книжці. Вказане рішення позивачем не було оскаржене, доказів іншого до суду не надано.
05.08.2024 позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком, яка за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, яке 12.08.2024 ухвалило рішення № 083950021081 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 20 років. Згідно даного рішення було встановлено, що страховий стаж позивача складає 14 років 10 місяців 11 днів, до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби згідно уточнюючої довідки №4747 від 02.08.2024, оскільки не зазначено кінцевий термін проходження військової служби та не зазначено підстава видачі довідки, військовий квиток відсутній. Також, до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 10.11.1978, оскільки на першій (титульній) сторінці трудової книжки запис занесено з порушенням вимог, що суперечить п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 (далі - Інструкція №58), оскільки дата заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. Вказане рішення позивачем не було оскаржене, доказів іншого суду не надано.
21.11.2024 позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком, яка за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, яке 27.11.2024 ухвалило рішення № 083950021081 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю відомостей про неодержання пенсії на території російської федерації . Згідно даного рішення було встановлено, що страховий стаж позивача складає 16 років 03 місяці 06 днів. Документами підтверджено право на зниження пенсійного віку на 3 роки. Період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю до 01.01.1993 складає 04 роки 00 місяців 21 день (тобто, наявні необхідні 4 роки проживання до 01.01.1993). Періоди проживання у зоні посиленого радіологічного контролю після 01.01.1993 не підтверджено. До загального страхового стажу не зараховано період проходження строкової військової служби з 10.11.1978 по 14.11.1980 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 10.11.1978, оскільки не зазначено дату видачі військового квитка НОМЕР_3 . До страхового стажу не зараховано період проходження строкової військової служби згідно довідки № 4747 від 02.08.2024, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки в ній зазначено, що заявник “був призваний на строкову військову службу 10.11.1978», але не зазначено дату закінчення служби. Звернуто увагу, що у наданій довідці № 280-А від 13.03.2024, що видана Ємільчинською селищною радою Житомирської області, зазначено, що заявник “В 1981 році вибув в Радянську Армію», що суперечить інформації, зазначеній у трудовій книжці НОМЕР_2 від 10.11.1978 та довідці № 4747 від 02.08.2024. Крім того, зазначено, що до пенсійної справи не долучено заяву про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. Повідомлено, що в заяві про призначення пенсії необхідно повідомити про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. За умови надання заяви про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації право на призначення пенсії за віком виникне з дати попереднього звернення (21.11.204), а якщо строк від попередньої заяви до наступної перевищуватиме три місяці - з дати наступного звернення. Вказане рішення позивачем не було оскаржене, доказів іншого суду не надано.
14.12.2024 позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком, яку в порядку екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, яке 23.12.2024 ухвалило рішення № 083950021081 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 20 років. Згідно даного рішення встановлено, що страховий стаж позивача складає 10 років 08 місяців. За доданими документами до страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 10.11.1978, а саме: період проходження військової строкової служби з 10.11.1978 по 14.11.1980, оскільки відсутня дата видачі документу; період роботи з 01.06.1990 по 04.01.1996, оскільки печатка підприємств нечитабельна. Вказане рішення позивачем не було оскаржене, доказів іншого суду не надано.
26.12.2024 позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком, яку за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, яке 30.12.2024 ухвалило Рішення № 083950021081 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно даного рішення вік позивача на момент звернення - 64 роки. Страховий стаж склав 10 років 8 місяців 3 дні. До страхового стажу не зараховані періоди трудової діяльності згідно трудової книжки ( НОМЕР_2 ), а саме: з 10.11.1978 по 14.11.1980 - період проходження військової служби, оскільки в підставі запису відсутнє посилання на дату видачі військового квитка, звернуто увагу, що довідка від 02.08.2024 № 4747, видана територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, містить інформацію про початок проходження військової служби та відсутня підстава видачі; з 01.06.1990 по 04.01.1996 - оскільки печатка, яка завіряє запис про звільнення не придатна для сприйняття її змісту.
Згідно наданого розрахунку, до страхового стажу позивача зараховано такі періоди трудової діяльності: з 10.08.1977 по 04.11.1978 - період роботи в Ємільчинському міжколгоспному комбікормовому цеху 1 рік 2 місяці 25 днів; з 24.02.1981 по 01.06.1990 - період роботи в Ємільчинській транспортній конторі виробничого автотранспортного об'єднання Житомирської облспоживспілки 9 років 3 місяці 8 днів; з 01.01.2024 по 29.02.2024 - Добровільне страхування 0 років 2 місяці 0 днів.
Вважаючи протиправним рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 30.12.2024 № 083950021081 про відмову у призначенні пенсії за віком, на умовах, визначених статтею 55 Закону №796-ХІІ, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-IV.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-ІV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-ІV).
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
За змістом частини 2 вказаної норми, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
За змістом частини 3 статті 26 Закону №1058-ІV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року.
При цьому, відповідно до частини 2 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
*Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналіз наведених положень чинного законодавства дозволяє дійти висновку, що за загальним правилом особа має право на пенсію за віком після досягнення пенсійного віку та за наявності необхідного стажу, визначених статтею 26 Закону №1058-ІV. Водночас, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років, за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637) передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, у тому числі уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній.
Як передбачено п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За приписами п. 1.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктом 1.2 Інструкції № 58 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
За приписами п.2.8 Інструкції № 58 якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Подібні вимоги містяться також в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція №162), яка була чинною у частині спірних періодів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.
Щодо періоду проходження позивачем строкової військової служби з 10.11.1978 по 14.11.1980, суд зазначає таке.
У період проходження позивачем військової служби діяло Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590, пункт «к» частина 1 пункту 109 вказаного Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.
Відповідно до пункту 2.19 Інструкції №58 до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів такі записи: а) про час служби у складі Збройних Сил України та інших військах, де на тих, які проходять службу, не поширюється законодавство про працю і державне соціальне страхування, із зазначенням дати призову (зарахування) і дати звільнення із служби.
Аналогічні положення містить п.2.17 Інструкції №162.
Згідно записів №№3,4 в трудовій книжці позивача НОМЕР_2 від 10.11.1978, позивач у період з 10.11.1978 по 14.11.1980 проходив службу в лавах Радянської Армії, підстава - військовий квиток НОМЕР_3 .
Факт призову позивача на строкову військову службу 10.11.1978 також підтверджується довідкою від 02.08.2024 №4747, виданою ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При цьому, суд зауважує, що Верховний Суд в постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а зазначив, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Крім того, відповідно до частини 5 статті 45 Закону №1058-ІV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Частина 3 статті 44 вказаного Закону наділяє органи Пенсійного фонду правом вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Разом із тим, відповідач не надав доказів здійснення відповідної перевірки відомостей трудової книжки позивача у разі наявності сумнівів в їх достовірності.
Відтак, суд дійшов висновку, що відсутність в трудовій книжці позивача запису про дату видачі військового квитка сама по собі не може бути визнана безумовною підставою для неврахування періоду проходження сторокової військової служби позивачем до його страхового стажу. При цьому, безпідставними є посилання відповідача на інформацію, зазначену в довідці від 13.03.2024 №280-А, виданій Ємільчинською селищною радою Житомирської області, про те, що позивач вибув у Радянську Армію у 1981 році, оскільки відповідна рада не є повноважним органом щодо обліку проходження строкової військової служби військовозобов'язаними особами.
За наведених вище підстав, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача період проходження сторкової військовї служби з 10.11.1978 по 14.11.1980.
Щодо не зарахування періоду роботи з 01.06.1990 по 04.01.1996 з посиланням на те, що печатка, яка завіряє запис про звільнення не придатна для сприйняття її змісту, суд повторює, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
За змістом пункту 2.4 Інструкції № 58 записи про звільнення завіряються печаткою підприємства.
Відповідно до пункту 2.14 Інструкції №58 у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій" (v0257217-95, va257217-95, vb257217-95).
Пункт 2.27 Інструкції №58 передбачає, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
Аналогічним чином було врегульовано вказані питання в Інструкції №162.
Суд зазначає, що вказаний період роботи позивача з 01.06.1990 по 04.01.1996 у совхозі ім. Свердлова Первомайського району Кримської області, зазначений у записах №№9-10 трудової книжки позивача, містить всі необхідні відомості, передбачені Інструкцією №162 та Інструкцією №58, у тому числі і печатку підприємства на записі про звільнення.
Посилання відповідача на те, що печатка, яка завіряє запис про звільнення, не придатна для сприйняття її змісту, ґрунтується на власному сприйнятті даної обставини особою, яка приймала відповідне рішення, водночас, є сумнівними та необґрунтованими.
На користь такого висновку свідчить те, що за результатами розгляду заяви позивача про призначення/перерахунок пенсії від 21.11.2024 Головне управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області в рішенні від 27.11.2024 № 083950021081 врахувало вказаний період трудового стажу позивача з 01.06.1990 по 04.01.1996 у совхозі ім. Свердлова Первомайського району Кримської області до страхового стажу позивача для визначення права на призначення пенсії за віком, що підтверджується відповідним розрахунком страхового стажу позивача від 21.11.2024, долученим до матеріалів справи, у загальному розмірі 16 років 3 місяці 6 днів, до якого включено вказаний період.
Отже, при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком іншим структурним підрозділом Пенсійного фонду щодо цих записів не було встановлено порушення порядку заповнення трудової книжки позивача, що свідчить про те, що в даному випадку мають місце оціночні обставини, які повинні тлумачитись з найменшими негативними наслідками для особи, що відповідає принципу пропорційності адміністративної процедури, закріпленому в статті 11 Закону України «Про адміністративну процедуру».
Крім того, відповідно до частини 4 статті 8 Закону України «Про адміністративну процедуру» якщо адміністративний орган змінює оцінку та висновки в однакових чи подібних справах, він зобов'язаний надати належне обґрунтування такої зміни.
Слід зазначити, що як рішення від 27.11.2024 № 083950021081, так і спірне рішення, приймались структурними підрозділами одного органу державної влади в межах однакової процедури та, у частині, що стосується періоду трудового стажу позивача з 01.06.1990 по 04.01.1996 у совхозі ім. Свердлова Первомайського району Кримської області, на підставі одних і тих самих документів - трудової книжки позивача, водночас, зміна оцінки відповідних обставин не була вмотивована взагалі, що не відповідає принципу обґрунтованості адміністративної процедури.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно та необґрунтовано не зарахував до страхового стажу позивача його трудову діяльність у період з 01.06.1990 по 04.01.1996 у совхозі ім. Свердлова Первомайського району Кримської області.
Оскільки суд дійшов висновку про безпідставність не зарахування до страхового стажу позивача періоду проходження строкової військової служби з 10.11.1978 по 14.11.1980 та трудового стажу позивача з 01.06.1990 по 04.01.1996 у совхозі ім. Свердлова Первомайського району Кримської області, наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком як протиправного та такого, що не відповідає вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
За наведеного вище, суд доходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за віком, періоду проходження строкової військової служби з 10.11.1978 по 14.11.1980 та періоду роботи з 01.06.1990 по 04.01.1996 у совхозі ім. Свердлова Первомайського району Кримської області, отже в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про призначення позивачу пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з 21.11.2024, суд зазначає таке.
Як вказувалось судом вище, аналіз положень Закону №1058-ІV та Закону №796-ХІІ дозволяє дійти висновку, що за загальним правилом особа має право на пенсію за віком після досягнення пенсійного віку та за наявності необхідного стажу відповідно до положень статті 26 Закону №1058-ІV.
Водночас, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до довідки від 13.03.2024 №280-А, виданої Ємільчинською селищною радою Житомирської області, вказано, що позивач був зареєстрований та постійно проживав за адресою у селищі Ємільчине Звягельського (Ємільчинського) району Житомирської області з 11.07.1960 по 1981 рік; згідно записів в погосподарських книгах за 1983 - 1990 роки з 01.10.1983 працював в транспортній конторі в смт.Ємільчине Звягельського (Ємільчинського) району Житомирської області, дата запису про зняття з реєстрації 16.05.1990, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991, з 26.04.1986 до 31.12.2014 даний населений пункт відносився до зони посиленого радіоактивного контролю.
Отже, вказана довідка підтверджує факт проживання позивача у зоні посиленого радіоактивного контролю понад 4 роки.
Відомості про роботу позивача в транспортній конторі в смт.Ємільчине Звягельського (Ємільчинського) району Житомирської області у період з 23.02.1981 по 01.06.1990 також містяться в записах трудової книжки позивача (записи №№5-8), при цьому, запис про звільнення від 01.06.1990 здійснений з посиланням на переселення з місць радіоактивного забруднення.
Відповідач не заперечує той факт, що позивач станом на 1 січня 1993 року проживав у відповідній місцевості не менше 4 років, разом із тим, посилання відповідача на те, що досягнення позивачем пенсійного віку 64 роки виключає можливість застосування статті 55 Закону №796-ХІІ, є безпідставними, оскільки жодна норма Закону №796-ХІІ не передбачає втрату відповідного права, передбаченого статтею 55 вказаного Закону, після досягнення особою пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV.
Крім того, право позивача на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на умовах, визначених статтею 55 Закону №796-ХІІ, було встановлено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області в рішенні від 27.11.2024 № 083950021081 щодо позивача, яке є чинним та не скасовано. У цьому рішенні територіальний орган Пенсійного фонду єдиною умовою для призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку визначив необхідність подання позивачем заяви про неодержання пенсії на території російської федерації, і таку умову позивач виконав, відповідна заява була подана позивачем у подальшому та долучена до матеріалів справи.
Разом із тим, відповідач у спірному рішенні не обґрунтував причини відмови в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
Такий підхід не відповідає принципу належного урядування, який передбачає, що державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини.
За наведеного вище, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на призначення пенсії за віком на умовах, визначених статтею 55 Закону №796-ХІІ, а відповідні заперечення відповідача щодо даного питання є необґрунтованими.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд враховує, що відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Слід зазначити, що право на призначення пенсії за віком на умовах, визначених статтею 55 Закону №796-ХІІ, передбачає необхідність встановлення наявності у позивача необхідного страхового стажу не менше 15 років.
Спірним рішенням визначено страховий стаж позивача 10 років 8 місяців 3 дні, що недостатньо для призначення пенсії за віком на умовах, визначених статтею 55 Закону №796-ХІІ.
Водночас, з урахуванням того, що суд зобов'язав відповідача зарахувати до страхового стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за віком, період проходження строкової військової служби з 10.11.1978 по 14.11.1980 та період роботи з 01.06.1990 по 04.01.1996 у совхозі ім. Свердлова Первомайського району Кримської області, видається очевидним, що фактичний страховий страж позивача є більшим, ніж було встановлено відповідачем у спірному рішенні.
Разом із тим, обчислення стажу відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду, і суд не може перебирати на себе таку функцію та здійснювати розрахунок страхового стажу, а також встановлювати його достатність для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Отже, в даному випадку вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком із зниженням віку на умовах, визначених статтею 55 Закону №796-ХІІ, заявлені передчасно, проте, належним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача від 26.12.2024 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на умовах, визначених статтею 55 Закону №796-ХІІ, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Інші аргументи сторін не є визначальними для правильного вирішення спору та не вимагають окремої оцінки суду.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що з урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем обґрунтовані судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 77, 132, 139, 143, 241- 246, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградський області № 083950021081 від 30.12.2024 про відмову у призначенні пенсії, ухвалене за заявою ОСОБА_1 від 26.12.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградський області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за віком, період проходження строкової військової служби з 10.11.1978 по 14.11.1980 та період роботи з 01.06.1990 по 04.01.1996 у совхозі ім. Свердлова Первомайського району Кримської області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградський області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1919 №796-ХІІ, подану ОСОБА_1 26.12.2024, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградський області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, місцезнаходження: 25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, буд. 7-А; код ЄДРПОУ 20632802.
Третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.
Повне судове рішення складено 26.03.2025.
Суддя М.О. Семененко