26 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/34264/23
категорія 113070200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" (далі - ТОВ "Автосвіт ЛТД") із позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 12.09.2023 №007329.
У позовній заяві позивач вказав, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню з тих підстав, що на момент здійснення перевірки транспортний засіб знаходився на підставі договору про надання послуг №ДБМ 2023-06/03/01 від 20.06.2023, на місці паркування Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на проспекті Академіка Палладіна, 7 у м.Києві. Крім того, позивач стверджує, що посадка та перевезення пасажирів не здійснювалися, докази зворотного посадовими особами Укртрансбезпеки не надано. Також, під час здійснення рейдової перевірки та на вимогу працівника Укртрансбезпеки було надано паспорт автобусного маршруту регулярних перевезень міжміського міжобласного маршруту "Коростень-Київ". Наданий працівникам Укртрансбезпеки паспорт маршруту містив, зокрема і розклад руху автобуса відправленням з АС "Дачна". Однак, отримавши від водія вказані документи, працівник Укртрансбезпеки прийшов до хибного висновку, що водій, всупереч ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт", не надав розклад руху з відправленням біля станції метро "Академмістечко" в м.Києві. Із акта відповідача вбачається, що працівник Укртрансбезпеки все ж таки отримав від водія всі необхідні та достатні документи, в тому числі розклад руху автобуса, проте його не влаштувало те, що у наданому розкладі руху відсутня інформація про посадку/висадку пасажирів біля станції метро "Академмістечко" м.Києві. Таким чином, відсутність у наданому водієм паспорті автобусного маршруту регулярних перевезень міжміського міжобласного маршруту "Коростень-Київ" в розкладі руху інформації про посадку/висадку пасажирів на станції метро "Академмістечко", працівник Укртрансбезпеки помилково розцінив як відсутність розкладу руху взагалі. Позивач вважає, що відсутність у наданому працівникові Укртрансбезпеки розкладі руху інформації про посадку/висадку пасажирів біля станції метро "Академмістечко" в м.Києві не є самостійною підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу та не може ототожнюватися із ненаданням водієм вказаних документів або їх відсутністю. Позивач у позові також зауважує, що під час здійснення рейдової перевірки працівниками Укртрансбезпеки транспортний засіб UNVI COMPA реєстраційний номер НОМЕР_1 не знаходився на місці для паркування транспортних засобів КП "Київтранспарксервіс" на проспекті Академіка Палладіна, 7 в м.Києві на підставі договору про надання послуг №ДБМ 2023-06/03/01 від 20.06.2023. На підставі вищевказаного договору ТОВ "Автосвіт ЛТД" використовує три місця для паркування транспортних засобів на місці для паркування транспортних засобів КП "Київтранспарксервіс" на проспекті Академіка Палладіна, 7 в м.Києві на основі бронювання та передплаченого користування. Зазначає, що стоянка автобусів ТОВ "Автосвіт ЛТД" в м.Києві на проспекті Академіка Палладіна, 7 здійснюється із дотриманням правил дорожнього руху. Дані парковочні місця не є місцями зберігання транспортних засобів, а використовуються, як парковочні місця під час робочої зміни.
Парковочні місця використовуються позивачем як місце міжрейсового відстою автобусів між оборотними рейсами на маршрутах, що обслуговує ТОВ "Автосвіт ЛТД", оскільки АС "Дачна" не в змозі забезпечити необхідні послуги по причині зайнятості території під парковку приватного транспорту, а також по причині, що графік роботи АС "Дачна" не співпадає з роботою маршруту і значна кількість рейсів виконується в період, коли АС "Дачна" зачинена.
Також, беручи до уваги факт наявності у водія на момент проведення рейдової перевірки паспорту маршруту, який містив зокрема розклад руху автобуса, у відповідача були відсутні законні підстави для притягнення позивача до відповідальності за абзацом третім частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення встановлене ст.39 згаданого Закону, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Після усунення позивачем недоліків позову, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
11.01.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти заявлених вимог та просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування відзиву вказав, що під час здійснення рейдової перевірки у м.Києві на проспекті Академіка Палладіна, 7, виявлено здійснення регулярних перевезень пасажирів транспортним засобом UNVI COMPA реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ "Автосвіт ЛТД", за відсутності необхідних документів, зокрема розкладу руху та роздруківки на паперовому носію з інформацією про роботу та відпочинок водія. Пояснює, що перевезення здійснювалося за маршрутом "Київ-Коростень", що підтверджується доданим до відзиву фото автобуса з трафаретом "Коростень", а також поясненнями водія на відео, яке здійснено під час проведення перевірки. Відповідач звертає увагу суду, що документами, які були надані водієм ОСОБА_1 під час перевірки, здійснення посадки пасажирів на проспекті Академіка Палладіна, 7, не передбачено.
Відповідно до положень частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у м.Києві Державної служби України з безпеки на транспорті 04.08.2023 згідно затвердженого графіку (а.с.58) та на підставі направлення від 01.08.2023 №000481 (на звороті а.с.58) проводилась рейдова перевірка транспортних засобів, під час якої було перевірено транспортний засіб марки UNVI COMPA, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
Під час здійснення перевірки документів було встановлено відсутність розкладу руху з посадкою/висадкою та роздруківки на паперовому носієві з інформацією про роботу та відпочинок водія, відсутність картки водія ОСОБА_1 , замість якої у слоті тахографа знаходилась картка іншого водія.
За результатами проведення рейдової перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.08.2023 №010806, в якому вказано, що під час надання послуг з регулярних пасажирських перевезень встановлено порушення абзацу третього частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: виконання регулярних пасажирських перевезень без документів визначених ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт", відсутня особиста картка водія ОСОБА_1 в слоті тахографа; роздруківка даних роботи та відпочинку водія ОСОБА_1 (а.с.59).
Водій транспортного засобу ОСОБА_1 із вищезазначеним актом від 04.08.2023 №010806 був ознайомлений, однак зазначив, що "з протоколом не згоден. Всі потрібні документи для перевірки надав".
З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи про порушення, вказане в акті від 04.08.2023 №010806, здійснювалось за місцем знаходження Товариства, тобто Відділом державного нагляду (контролю) за безпекою на транспорті у Житомирській області.
За результатами розгляду акта від 04.08.2023 №010806, 17.09.2023 відповідачем винесено постанову №007329 про застосування адміністративно-господарського штрафу до ТОВ "Автосвіт ЛТД" у розмірі 17000,00 грн за порушення вимог ст.39 Закону України від 05.04.2001 №2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон №2344-ІІІ), відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, а саме: до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з пасажирських перевезень за відсутності на момент проведення перевірки документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону №2344-ІІІ (а.с.15).
Вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходить з наступного.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до частини 4 статті 6 Закону №2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).
Відповідно до пункту 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з підпунктами 1, 3 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Статтею 6 Закону №2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Відповідно до статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Положеннями статті 29 Закону №2344-III визначено, що автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
Згідно з пунктом 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється зокрема наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку №1567).
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3, що встановлено пунктом 21 Порядку №1567.
В силу вимог статті 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів, забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Відповідно до статті 39 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.
Згідно з абзацом другим частини 2 статті 40 Закону №2344-III водій автобуса зобов'язаний мати з собою і пред'являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством.
Отже, вимогами статті 39 Закону №2344-ХІІ передбачений обов'язок водія під час здійснення регулярних пасажирських перевезень мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Відсутність у перевізника або незабезпечення водія автобуса переліченими документами, є підставою для застосування до перевізника штрафних санкцій відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III.
Спірні правовідносини у справі виникли внаслідок виявлення працівниками контролюючого органу відсутності у водія документів, передбачених статтею 39 Закону №2344-ХІІ, а саме:
1) схеми руху та розкладу руху за посадкою/висадкою пасажирів по проспекту Академіка Палладіна, ст. м. Академмістечко;
2) картки водія пасажирського автобуса д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 та роздруківки із цифрового тахографа на паперовому носії з інформацією про роботу та відпочинок водія ОСОБА_1 .
Щодо відсутності схеми руху та розкладу руху з посадкою/висадкою пасажирів по проспекту Академіка Палладіна, ст. м. Академмістечко суд зазначає наступне.
Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.05.2010 №278 (далі - Порядок №278), встановлює вимоги до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедуру розроблення, погодження та затвердження таких паспортів.
Згідно з пунктом 1.3 Порядку №278 автомобільний перевізник повинен забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху.
Схема маршруту та розклад руху регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред'являються водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів та перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними державного контролю та працівникам уповноважених підрозділів Національної поліції України (пункт 1.4 Порядку №278).
Відповідно до пункту 2.1 Порядку №278 паспорт маршруту, окрім іншого, включає: схему маршруту; копію затвердженого організатором розкладу руху автобусів; таблицю вартості проїзду, затверджену перевізником (для регулярних перевезень). У паспорті маршруту зазначають назву маршруту, яка складається з назв початкового та кінцевого пунктів маршруту (зупинок), а для приміських, міжміських автобусних маршрутів загального користування - з назв автостанцій, у разі їх відсутності - з назв зупинок, передбачених розкладом руху.
Із матеріалів справи встановлено, що за результатами проведеної 04.08.2023 рейдової перевірки належного ТОВ "Автосвіт ЛТД" транспортного засобу посадовими особами відповідача виявлено відсутність у водія на момент проведення перевірки розкладу руху на зупинці громадського транспорту ст. метро "Академмістечко" у м. Києві.
Судом встановлено, що під час проведення перевірки 04.08.2023 водієм транспортного засобу було пред'явлено паспорт автобусного маршруту регулярних перевезень міжміського міжобласного "Київ-Коростень", проте, як наголошено відповідачем, він включає розклад руху з посадкою/висадкою в м.Києві на АС-5 "Дачна", а не на зупинці громадського транспорту станція метро "Академмістечко" у м.Києві, як було зафіксовано в ході перевірки.
Позивач заперечує, що автобус на зупинці громадського транспорту станція метро "Академмістечко" у м. Києві здійснював посадку пасажирів, та стверджує, що автобус там знаходився у місці для паркування на паркувальному майданчику згідно договору про надання послуг від 20.06.2023 №ДБМ 2023-06/03/01.
Однак, згідно п.1 наведеного договору, стоянка має здійснюватися на облаштованому оператором майданчику для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Святошинський район, проспект Академіка Палладіна, 7 в межах паркувального майданчика №3089 за адресою: проспект Академіка Палладіна, 7а, розташованого в ІІІ територіальній зоні паркування (а.с. 27).
За наведеною адресою у м. Києві знаходиться супермаркет "Novus", біля якого обладнана платна парковка, підтвердженням чого є схема ОДР по просп. Палладіна, 7а (а.с. 30).
Відповідач стверджує, що автобус знаходився не на паркувальному майданчику за адресою вказаною у договорі, а безпосередньо біля станції метро "Академмістечко", де і відбувалася посадка пасажирів, на підтвердження чого надав фото автобуса (а.с. 60 на звороті) та відеозапис з бодікамери інспектора, здійснений під час рейдової перевірки вказаного транспортного засобу (а.с. 83).
Судом досліджено відеозапис та встановлено, що автобус (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) знаходиться на зупинці вздовж проїзної частини проспекту Академіка Палладіна біля станції метро "Академмістечко" у м. Києві, а не у місці для паркування за договором, що і зафіксовано в акті перевірки (а.с. 59).
Як на відео під час перевірки, так і в акті проведення перевірки, водієм не зазначається, що транспортний засіб знаходиться на стоянці.
На 22 хв. 00 сек. і далі на відео з бодікамери зафіксовано, що автобус, реєстраційний номер НОМЕР_1 стоїть з відчиненими дверима для пасажирів, пасажири заходять до салону автобуса і здійснюють посадку (а.с. 83).
Умовами договору про надання послуг від 20.06.2023 №ДБМ 2023-06/03/01 не передбачено, що автобус може стояти в іншому окрім паркувального майданчика місці та що під час надання послуг стоянки в автобусі можуть знаходитись пасажири або в автобус може здійснюватись посадка пасажирів.
Під час проведення перевірки водієм транспортного засобу було пред'явлено схему автобусного маршруту регулярних перевезень міжміського міжобласного маршруту «Київ-Коростень» та розклад руху з посадкою/висадкою в м.Києві на АС-5 «Дачна». Однак, у вказаних схемі руху та розкладі руху відсутня зупинка біля станції метро "Академмістечко" у м. Києві (а.с.16-26).
Отже, на момент проведення перевірки у водія була відсутня схема маршруту із зазначенням зупинки станція метро "Академмістечко" у м. Києві, а також розклад руху на зупинці громадського транспорту станція метро "Академмістечко" у м.Києві.
Відповідач не заперечує, що у перевізника наявний паспорт маршруту "Київ-Коростень", а у водія був наявний розкладу руху, схема маршруту із зазначеними у них двома зупинками: м. Київ, АС-5 "Дачна" і м. Коростень З/В. Однак, у наведених документах відсутня зупинка станція метро "Академмістечко" (а.с. 16-26).
Суд вважає, що відповідачем доведено, що перевізником ТОВ "Автосвіт ЛТД" на зупинці громадського транспорту станції метро "Академмістечко" у м. Києві здійснювалася саме посадка/висадка пасажирів без необхідних на те документів у водія, що визначні статтею 39 Закону №2344-ІІІ, а саме: схеми руху, розкладу руху із визначенням зупинки біля станції метро "Академмістечко" у м. Києві.
Щодо відсутності картки водія автобуса д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 та роздруківки із цифрового тахографа на паперовому носії з інформацією про роботу та відпочинок водія ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями статті 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху.
Абзацом другим частини 2 статті 49 Закону №2344-ІІІ визначено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Статтею 39 Закону №2344-ІІІ визначено, які саме документи повинен мати водій автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Отже, вказаною нормою визначено, що водій повинен мати при здійсненні рейсу і інші документи, передбачені законодавством України.
Тобто вказаний у наведеній статті перелік документів не є вичерпним і іншими нормативними актами можуть бути встановлені додаткові вимоги щодо наявності обов'язкових документів при здійсненні перевезень пасажирів.
Відповідно до пунктів 6.1 - 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Приписами статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов'язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.
Тобто, тахокарти - це реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв.
З аналізу наведених положень законодавства слідує, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зобов'язаний:
- використовувати, своєчасно встановлювати, змінювати і заповнювати тахокарти та забезпечувати їх належне зберігання;
- мати при собі заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР;
- зберігати записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Відповідно до абзацу третього частини 1 статті 60 Закону №2344-ХІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 1.3. Положення №340 визначено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Згідно з п.7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (надалі - Інструкція №385), яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до п. 1.3 Інструкції №385, ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Крім того, відповідно до п. 1.4 Інструкції №385, тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Тобто, пунктом 3.3 Інструкції №385 установлено, що тахокарта, у разі обладнання транспортного засобу аналоговим тахографом, повинна кожного дня змінюватись та бути належно заповненою (дата, прізвище водія, пункт початку та кінця руху, показання одометру на початковій та кінцевій точках, різниця показань одометру тощо).
Пунктом 3.5 Інструкції №385 встановлено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.
Відповідно до п.3.6 Інструкції №385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Отже, роздруківка з цифрового тахографа на паперовому носії з інформацією про роботу та відпочинок водія є тим іншим документом, який передбачений статтею 39 Закону №2344-ІІІ та повинен знаходитися у водія.
У спірному випадку мова йде саме про відсутність картки водія ОСОБА_1 та роздруківки з цифрового тахографа на паперовому носії з інформацією про роботу та відпочинок водія ОСОБА_1 , оскільки особиста картка водія ОСОБА_1 на момент перерівки знаходилася поза межами слоту тахографа, а у слоті перебувала картка іншого водія, тобто водієм ОСОБА_1 не використовувалась його особиста картка водія, тому водій не зміг надати роздруківку інформації на паперовому носії щодо його роботи та відпочинку, як водія з цифрового тахографа, вказане порушення відображено в акті перевірки від 04.08.2023 №010806.
Роздруківка, що була надана до перевірки стосувалася водія ОСОБА_2 (а.с. 59 на звороті), який не здійснював перевезення та не може слугувати інформацією про роботу та відпочинок водія ОСОБА_1 .
Суд вважає, що відповідачем доведено, що у водія ОСОБА_1 , який виконував для перевізника ТОВ "Автосвіт ЛТД", регулярні пасажирські перевезення за маршрутом "Київ-Коростень" були відсутні інші документи, передбачені законодавством України, що обумовлено статтею 39 Закону №2344-ІІІ, а саме: роздруківка з цифрового тахографа на паперовому носії з інформацією про роботу та відпочинок водія, який здійснював перевезення.
Абзацом третім частини 1 статі 60 Закону №2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення і докази, надані стороною позивача, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийняття оскаржуваної постанови.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Розглянувши адміністративну справу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Автосвіт ЛТД" не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не стягує судові витрати із відповідача на користь позивача у зв'язку із відмовою у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" (вул. Сергія Кемського, 50, м. Коростень, Житомирська область, Коростенський район, 11501, код ЄДРПОУ 30912933) до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті (майдан С.П.Корольова, 12, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Гурін
26.03.25