Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 березня 2025 року Справа №640/30305/21
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши матеріали адміністративної справи №640/30305/21 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3) про зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить:
1) зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 15.04.2015 по 22.10.2018;
2) зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 15.04.2015 по 22.10.2018.
26.10.2021 Окружний адміністративного суду міста Києва постановив ухвалу про залишення позовної заяви залишити без руху.
08.11.2021 представником позивача була надано заява про поновлення строку звернення до суду.
09.11.2021 Окружний адміністративного суду міста Києва постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами; встановив строк для подання відзиву на позовну заяву.
Законом України “Про внесення зміни до п.2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон № 3863-ІХ) п.2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (Відомості Верховної Ради України, 2023 р., № 29, ст. 111) викладено в новій редакції.
Приписами п.2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» установлено, що інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України “Про внесення зміни до п.2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч.1 ст.27, ч.3 ст.276, ст.289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена ч.1 ст.27, ч.3 ст.276, ст.289-1, 289-4 КАС України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог Закону № 3863-ІХ наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
У п.22 Порядку № 399 встановлено, що на підставі отриманих примірників протоколу та переліку судових справ відповідальною особою протягом семи робочих днів після завершення автоматизованого розподілу судових справ передаються судові справи до судів, визначених за результатами автоматизованого розподілу.
22.01.2025 адміністративна справа №640/30305/21 надійшла до Донецького окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №640/30305/21 передано для розгляду судді Шинкарьовій І.В.
Ухвалою суду від 27.01.2025 прийнято адміністративну справу до провадження.
Ознайомившись із матеріалами адміністративної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху.
Як вбачається з ухвали від 09.11.2021 окружний адміністративного суду міста Києва не вирішив питання щодо поновлення строку звернення до суду. А отже питання щодо поновлення строку звернення до суду не вирішено.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
У п.5 частини першої цієї ж статті закріплено обов'язок суду з'ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Представник позивача у свої заяві від 08.11.2021 вказує, що строк звернення до суду не порушений, оскільки відповідно до рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 визначено поняття "заробітна плата" й "оплата праці" та право на їх отримання незалежно від того чи було нарахування таких виплат, а також на ст. 116 КЗпП, ч. 2 ст. 233 КЗПП якою передбачено право звернення до суду без обмеження строком. А вказує, що він має право на отримання частини заробітної плати незалежно від того, за який період відповідна заборгованість утворилась та просить поновити строк звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов до наступного.
Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 5 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
При цьому за правилами ст.122 КАС України перебіг строку звернення до суду починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто виходячи з приписів ч.2 ст. 122 КАС України, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду пов'язується з однієї сторони, з об'єктивним моментом, тобто, порушенням суб'єктивного права, а з іншої - із суб'єктивним моментом, коли особа, яка звертається до суду, дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
День коли, особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод та інтересів, а не день коли особа з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням її прав.
Тобто, визначальним для можливості отримання судового захисту суб'єктивного права є з'ясування моменту початку перебігу строку звернення до суду.
Відповідно до вимог ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки постанови Верховного суду від 24.04.2018 (справа № 800/499/17) у якій зазначено, що на підставі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини у п.37 та 38 Рішення від 18.11.2010 у справі Мушта проти України нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби .
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
В рішенні від 27.06.2000 у справі Ільхан проти Туреччини Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично, не має абсолютного характеру і перевіряючи його виконання слід звернути увагу на обставини справи.
Таким чином, співставляючи приписи ч. 2 ст. 233 КЗпП України та вищенаведені принципи Європейської Конвенції, позиції Європейського суду з прав людини суд вважає за необхідне застосувати у цій справі практику Європейського суду зазначивши, що позивач пропустив строки звернення до суду, а його посилання на ч. 2 ст. 233 КЗпП щодо дотримання таких, суд відхиляє, вважає необґрунтованими та неповажними.
Суд зазначає, що ч. 2 ст. 233 КЗПП України на яку посилається позивач, щодо «права звернутися до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком» регулює відносини щодо саме стягнення заробітної плати, а у позовній заяві (з якою позивач звернувся до суду) просить нарахувати та виплатити невиплачене грошове забезпечення.
Вирішуючи питання щодо поновлення строків звернення до суду з даним позовом, суд також враховує правову позицію з цього питання, викладену Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду викладену в Постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, оскільки у вказаній постанові Верховним Судом викладено також загальну позицію, щодо поважності причин пропуску звернення до суду, поведінки особи яка вважає порушеними її права та їх оцінки.
Так, Судовою палатою прав зроблено висновок, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, у вищезазначеній постанові Верховний Суд звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах.
Верховний Суд наголосив на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
З огляду на викладене слід дійти до висновку, що позивачу стало відомо про те, що його не виплачена доплата за службу у нічний час та індексація грошового забезпечення - не пізніше наступного дня, після закінчення наступного місяця, після місяця, за який така доплата мала бути нарахована.
Звертаючись до суду із зазначеним позовом 21.10.2021 (вх. № 640/30305/21 від 25.10.2021), представником позивача не надано жодних належних доказів про наявність поважних причин такої пасивної поведінки протягом 2 років після звільнення зі служби в поліції (наказ від 18.10.2018).
Отже, позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом, при цьому судом не встановлено жодної підстави визнання причин пропуску такого строку поважними.
Відповідно до ст.123 КАС України: в разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (частина перша); якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга).
Крім того, п.4 ч.5 ст.160 КАС України визначено, що в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Так, способи захисту порушеного права визначено ч.1 ст.5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у п.1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Також ч.2 ст.245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може, серед іншого, прийняти рішення про:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у п. 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Проте позивач заявляє вимоги про зобов'язання вчинити дії (зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачене грошове забезпечення) без визнання таких протиправними.
При цьому суд звертає увагу, що вимога про визнання протиправними рішення, дій або бездіяльності відповідача (основна вимога) є передумовою для застосування іншого способу захисту порушеного права зобов'язання вчинити дії (похідна вимога), як способу усунення наслідків протиправної поведінки відповідача.
З тексту позовної заяви вбачається, що позивач просить суд зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України, при цьому не ставлячи під сумнів правомірність рішення, дії або бездіяльності відповідача.
Таким чином, прохальна частина позову не відповідає вимогам процесуального закону, що в свою чергу унеможливлює належний розгляд даної справи судом, оскільки на момент звернення до суду така справа не містить обов'язкової ознаки адміністративної справи переданого на вирішення адміністративного суду публічно-правового спору (п.1 ч.1 ст.4 КАС України).
Суд звертає увагу, що обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в ст.160 КАС України, і вказаний обов'язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному здійсненні судочинства за його позовною заявою.
Відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України суд, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Керуючись ч. 13 ст. 171, ст. 248 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3) про зобов'язати вчинити дії, - залишити без руху.
Надати позивачу термін протягом п'яти днів, починаючи з наступного дня після отримання цієї ухвали, впродовж якого позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом із вказанням інших підстав для поновлення строку та надання фактичних доказів поважності причин його пропуску;
- нової редакції позовної заяви із уточненими позовними вимогами відповідно до вимог КАС України.
В разі, якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява буде залишена без розгляду (ч. 15 ст. 171 КАС України).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається за наступною сторінкою в мережі Інтернет: http://adm.dn.court.gov.ua
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя І.В. Шинкарьова