26 березня 2025 рокуСправа №160/230/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
06.01.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), у якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невірного розрахунку пенсії ОСОБА_1 у разі втрати годувальника;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у разі втрати годувальника у розмірі 50% пенсії за віком померлого годувальника ОСОБА_2 , яку він отримував на день смерті у сумі 20706,52 грн, починаючи з 26.07.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, призначаючи ОСОБА_1 пенсію у разі втрати годувальника в розмірі, меншому ніж 50% від розміру пенсії померлого годувальника, діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань соціального захисту. Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2025 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/230/25 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
30.01.2025 відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначив, що згідно розділу XV Закону №1058, пенсії призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки, з урахуванням положень частини другої статті 42 Закону №1058. З огляду на що провести ОСОБА_1 розрахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника із заробітної плати з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2020 - 2022 роки немає підстав. Відтак відповідач діяв у межах діючого законодавства України, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .
Позивач з 14.06.2005 перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а з 01.09.2024 отримує пенсію у зв'язку втратою годувальника, призначену відповідно до вимог Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" після смерті свого чоловіка - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 05.07.2024).
Разом з тим, судом встановлено померлий годувальник, ОСОБА_2 , отримував пенсію за віком на пільгових умовах згідно пункту "а" ст. 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХII "Про пенсійне забезпечення", обчислену відповідно до Закону №1058 з 27.03.2002.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 у справі №160/27457/23 адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задавлено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_2 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 11.08.2023.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_2 пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 11.08.2023.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 у справі №160/27457/23, яке набрало законної сили 08.02.2024 з 11.08.2023 ОСОБА_2 було проведено перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020 - 2022 роки.
12.11.2024 позивач через представника звернулась із заявою від 11.11.2024 щодо перерахунку її пенсії у зв'язку втратою годувальника.
Листом від 19.11.2024 за №0400-010307-8/230149 Головним управлінням надано відповідь та повідомлено, що згідно розділу XV Закону №1058, пенсії призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки, з урахуванням положень частини другої статті 42 Закону №1058. Враховуючи зазначені норми, провести ОСОБА_1 розрахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника із заробітної плати з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2020 - 2022 роки немає підстав. Розмір пенсії ОСОБА_1 обчислено виходячи із страхового стажу померлого годувальника 54 роки 5 місяців 20 днів (зарахований по 30.09.2010), у тому числі додаткові роки за Список №1 - 13 років. Заробітну плату розраховано за період роботи з 01.01.1995 по 31.12.1999 та з 01.07.2000 по 30.09.2010 за даними системи персоніфікованого обліку. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації - 3,11721. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки, за 2014 - 2016 роки із застосуванням коефіцієнтів збільшення в 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796 складає 24920,44 грн (7994,47 грн х 3,11721). Розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 з 01.09.2024 складає 7004,78 грн. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У зв'язку із незгодою встановленого розміру пенсії, яка призначена у зв'язку втратою годувальника, позивач звернулась до суду із вказаним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
При цьому, згідно пункту 1 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Як встановлено судом, у зв'язку зі смертю свого чоловіка, позивач, отримуючи пенсію за віком, набула право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач з 01.09.2024 переведена на пенсію по втраті годувальника.
Разом з тим, на думку позивача, розмір її пенсії у зв'язку з втратою годувальника обчислений відповідачем невірно.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Таким чином, з аналізу наведеної норми законодавства видно, що розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника залежить виключно від розміру пенсії за віком померлого годувальника та на одного непрацездатного члена сім'ї обчислюється в розмірі 50 відсотків від розміру такої пенсії померлого годувальника. Будь-якого іншого порядку обчислення пенсії у зв'язку з втратою годувальника Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Як встановлено судом та не заперечуються учасниками справи, розмір пенсії ОСОБА_2 станом на день його смерті становив - 20706,52 грн.
Підстав для перегляду розміру пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_2 після його смерті не було.
Водночас, як зазначалось раніше, пенсія у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначається в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
Разом з тим, посилання відповідача на те, що згідно з розділом XV Закону №1058, пенсії призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки, з урахуванням положень частини другої статті 42 Закону №1058, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебував на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. "а" ст. 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХII "Про пенсійне забезпечення", обчислену відповідно до Закону №1058 з 27.03.2002.
01.10.2017 вступив в дію Закон України від 03.10.2017 №2148 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».
Згідно п.п. 4-3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (3764,40 грн) із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Водночас, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 у справі №160/27457/23, що набрало законної сили, встановлено право позивача на призначення та виплату йому пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 11.08.2023.
Оскільки заява позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області фактично стосувалась призначення пенсії по втраті годувальника у розмірі 50 % від того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка вже була призначена, то вона не може бути призначена повторно на підставі положень ст. 40 Закону №1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки.
Отже, при розрахунку пенсії по втраті годувальника з пенсії за віком померлого годувальника застосовується той розрахунок пенсії за віком, який би отримував померлий годувальник на час звернення за призначенням пенсії по втраті годувальника осіб, які мають право на зазначений вид пенсії, в даному випадку, із врахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 у справі №160/27457/23 - застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії.
Таким чином, розмір пенсії по втраті годувальника розраховується з розміру пенсії померлого годувальника, який би останній отримував на час звернення осіб, які мають право на призначення такого виду пенсії.
Оскільки, станом на день смерті ОСОБА_2 його пенсія за віком на пільгових умовах обчислювалась та виплачувалась в розмірі 20706,52 грн, відтак, належний розмір призначеної пенсії у зв'язку з втратою годувальника позивачу повинен був становити 10353,26 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає, що розмір пенсії позивача обчислений відповідачем невірно, з недотриманням приписів ч. 1 ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», чим порушено права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо визначення розміру пенсії позивача у зв'язку з втратою годувальника.
Оскільки під час розгляду справи судом встановлена протиправність дій відповідача щодо визначення розміру пенсії позивача у зв'язку з втратою годувальника, суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.
В розумінні ч. 3 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Оскільки діями відповідача щодо визначення розміру пенсії позивача у зв'язку з втратою годувальника порушені права позивача, суд вважає позовні вимоги в частині зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у разі втрати годувальника у розмірі 50% пенсії за віком померлого годувальника ОСОБА_2 , яку він отримував на день смерті у сумі 20706,52 грн такими, що підлягають задоволенню.
Водночас, судом встановлено, що право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника позивач набула 01.09.2024, а не з 26.07.2024, як помилково визначив позивач.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо призначення позивачу пенсії у разі втрати годувальника в розмірі, меншому ніж 50% від розміру пенсії померлого годувальника.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про часткове задоволення позовної заяви.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 968,96 грн, що документально підтверджується квитанцією від 03.01.2025.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 968,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 645,97 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невірного розрахунку пенсії ОСОБА_1 у разі втрати годувальника.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у разі втрати годувальника у розмірі 50% пенсії за віком померлого годувальника ОСОБА_2 , яку він отримував на день смерті у сумі 20706,52 грн, починаючи з 01.09.2024.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в розмірі 645 (шістсот сорок п'ять) грн 97 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський