26 березня 2025 рокуСправа №160/31911/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області в.о. начальника Відділу деравного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Максима Гончарова, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови,-
02.12.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області в.о. начальника Відділу деравного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Максима Гончарова, в якій просить:
- скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №040457 від 17.04.2024 року та визнати її незаконною;
- скасувати арешт з майна та банківських рахунків.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувана постанова є незаконною, так як, 22.04.2024 року позивач не керував транспортним засобом Камаз НОМЕР_1 тане був присутній в цей день на Криничанському посту. Це свідчить про не відповідність постанови. В цей день транспортним засобом керував батько позивача ОСОБА_2 , та ніякого вантажу не було в транспортному засобі для вантажної перевірки. Також, працівники Укртрансбезпеки не належним чином повідомили про застосування щодо позивача адміністративно-господарського штрафу.
Ухвалою суду від 04.12.2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.
13.01.2025 року представником Державної служби України з безпеки на транспорті подано відзив на позовну заяву яким заперечу проти задоволення позовних вимог, вважає, що доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнято у відповідно до вимог чинного законодавства.
22.01.2025 року до суду надійшли додаткові пояснення позивача.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
22.03.2024 року посадовими особами відповідача складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 038885. Відповідно до акту під час перевірки виявлено порушення ст. 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт» перевізник не забезпечив виконання вимог цього закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері вантажного перевезення, а саме відсутнє посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, чим порушено ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 ч. 1 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутні посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.
Пояснення водія про причини порушення відсутні.
Акт став підставою для винесення постанови від 17.04.2024 року № 040457 про застосування адміністративно-господарського штрафу, згідно з якою позивачу нараховано штраф у сумі 17000,00 грн. за порушення ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Позивач не погоджується з зазначеною постановою, вважає її протиправною, тому й звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №2344-ІІІ).
Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Статтею 1 Закону України № 2344-III визначено, що автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Також названою правовою нормою закріплено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Надаючи правову оцінку суті виявленого відповідачем порушення та правомірності застосованого до позивача стягнення, суд уважає за необхідне зазначити таке.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Порядок №1567).
Згідно пункту 2 названого Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Пунктом 12 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюєтьсяна підставі щотижневого графіку.
Відповідно до пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Крім того, пунктом 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюється перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до пунктів 20-22 Порядку № 1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
У разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
Згідно з пунктом 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Статтею 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу при перевезенні вантажу у внутрішньому сполученні. Зокрема, водій транспортного засобу зобов'язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Під час розгляду справи судом переглянуто відеозаписи з нагрудних камер посадових осіб відповідача, якими складено Акт від 22.03.2024 року № 038685, на підставі якого, в подальшому, прийнято оскаржувану постанову. З відеозапису встановлено, що твердження позивача в позовній заяві про те, що ніякого вантажу в транспортному засобі не було, спростовуються словами водія.
Також, судом встановлено, що водій транспортного засобу відмовився від надання будь-яких документів, зокрема: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.
Суд зазначає, що позовна заява не містить обґрунтування щодо виявленого порушення зазначеного в оскаржуваній постанові, доводи позовної заяви зводяться до незгоди позивача із процедурою винесення постанови.
Позивач у позовній заяві зазначив, що оскаржувану постанову протиправною з наступних мотиві: рейдова перевірка транспортного засобу проведена без відповідного направлення, без спеціальної ділянки з спеціальними знаками для перевірки, без дотримання причин зупинки, без працівника поліції.
Суд звертає увагу на те, що саме собою порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Зважаючи на міркування розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти як вимоги не до самого акта, а до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, спричинюють настання дефектних наслідків.
Водночас не кожен дефект акта робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
Стосовно ж процедурних порушень, то вони залежно від характеру можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, але в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його правомірність.
Отже, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права неодноразово викладались Верховним Судом, зокрема, в постанові від 26.10.2023 у справі № 380/11770/21.
Доводи позовної заяви не спростовую суті зазначеного порушення у постанові від про застосування адміністративно-господарського штрафу №040457 від 17.04.2024.
З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про те, що матеріалами справи не підтверджено протиправність оскаржуваної постанови.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Під час розгляду справи встановлено, що позивачем у позовній заяві не наведено доводів або обґрунтувань, як і не надано доказів, які б спростовували висновки перевірки стосовно допущеного позивачем порушення.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд не виключає обов'язку відповідача, як суб'єкта владних повноважень довести обґрунтованість власного рішення, у випадку його оскарження. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Наведена позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.10.2016 по справі №810/7161/14.
Підсумовуючи викладене суд доходить висновку, що відповідач, як сторона на яку законом покладено тягар доведення обґрунтованості та правомірності власних дій та рішень, належним чином довів обґрунтованість та законність прийнятої постанови. Будь-яких ґрунтовних спростувань чи пояснень позивачем не надано. За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення вимог адміністративного позову.
Таким чином позивачем порушено законодавство про автомобільний транспорт, а спірна постанова прийнята відповідачем, є обґрунтованою та законною.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що задоволенню не підлягають
Керуючись ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області в.о. начальника Відділу деравного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Максима Гончарова, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко