26 березня 2025 року Справа 160/8719/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ШЕВЧЕНКО» до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання дій протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ШЕВЧЕНКО» до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №116/24 від 18 грудня 2024 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №117/24 від 18 грудня 2024 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №118/24 від 18 грудня 2024 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №119/24 від 18 грудня 2024 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №39/25 від 27 лютого 2025 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №40/25 від 27 лютого 2025 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №41/25 від 27 лютого 2025 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №42/25 від 27 лютого 2025 року.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суд, вивчивши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ШЕВЧЕНКО», зазначає, що позов не відповідає вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України.
Згідно з вимогою частини першої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до вимог пунктів 4, 5, 9 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються, зокрема: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Із цих законодавчих положень випливає, що особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв'язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб'єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб'єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.
Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.
Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Так, в силу приписів статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Пов'язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.
За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються пов'язаністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же підстав або доказів.
Метою об'єднання позовних вимог є можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача.
Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Згідно із заявленими позивачем вимогами ним оскаржуються рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, а саме: №116/24 від 18 грудня 2024 року; №117/24 від 18 грудня 2024 року; №118/24 від 18 грудня 2024 року; №119/24 від 18 грудня 2024 року; №39/25 від 27 лютого 2025 року; №40/25 від 27 лютого 2025 року; №41/25 від 27 лютого 2025 року; №42/25 від 27 лютого 2025 року.
Водночас, суд зазначає, що в оскаржувані рішення прийняті на пістав різних протоколів засідань перевірки, як-то:
- рішення 116/24 від 18 грудня 2024 року на підставі протоколу засідання від 18 грудня 2024 року №116/24;
- рішення №117/24 від 18 грудня 2024 року на підставі протоколу засідання від 18 грудня 2024 року №117/24;
- рішення №118/24 від 18 грудня 2024 року на підставі протоколу засідання від 18 грудня 2024 року №118/24;
- рішення №119/24 від 18 грудня 2024 року на підставі протоколу засідання від 18 грудня 2024 року №119/24;
- рішення №39/25 від 27 лютого 2025 року на підставі протоколу засідання від 18 грудня 2024 року №39/25;
- рішення №40/25 від 27 лютого 2025 року на підставі протоколу засідання від 18 грудня 2024 року №40/25;
- рішення №41/25 від 27 лютого 2025 року на підставі протоколу засідання від 18 грудня 2024 року №41/25;
- рішення №42/25 від 27 лютого 2025 року на підставі протоколу засідання від 18 грудня 2024 року №42/25.
Серед іншого, суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Суд зазначає, що позивачем не надано до суду протоколи засідань, а саме: від 18 грудня 2024 року №116/24; від 18 грудня 2024 року №117/24; від 18 грудня 2024 року №118/24; від 18 грудня 2024 року №119/24; від 18 грудня 2024 року №39/25; від 18 грудня 2024 року №40/25; від 18 грудня 2024 року №41/25; від 18 грудня 2024 року №42/25 задля перевірки підстав виникнення позовних вимог.
При цьому встановлено, що у даному випадку підстави виникнення позовних вимог між собою ґрунтуються на різних протоколах засідань.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 172 Кодексу адміністративного судочинства України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами:
1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;
2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;
3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Приписи ч.2 ст.172 КАС України свідчать про можливість об'єднання справ, поданих одним і тим самим позивачем до одного й того самого відповідача, а не про об'єднання позовних вимог, оскільки це фактично окремі спори з кількома позовними вимогами у кожному з них, які не пов'язані поданими доказами і мають різні предмети спору та різні підстави їх виникнення.
На підставі означеного, позивачу необхідно надати до суду уточнену позовну заяву з однорідним предметом позову, із заязначенням підстав виникнення спору та акти перевірки, на підставі яких сформовані оскаржуванні податкові повідомлення-рішення.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Приписами ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до ч.3 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Тобто, судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру підлягає сплаті у розмірі (3028,00 грн. * загальну суму рішень (1700,00 грн.)) /100*1,5 - 3 028,00 грн./2 422,40 грн.
Відтак, позивачу необхідно сплатити судовий збір за подання до суду даної позовної заяви в сумі 2 422,40 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу п'ятиденний строк для усунення зазначених вище недоліків.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ШЕВЧЕНКО» до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання дій протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без руху.
Встановити позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Визначені недоліки позовної заяви позивачу усунути шляхом надання суду:
- уточненої позовної заяви з однорідним предметом позову, із зазначенням підстав виникнення спору;
- копій протоколів засідань, на підставі яких сформовані оскаржуванні рішення;
- оригіналу документа про сплату судового збору за подання юридичною особою до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру у розмірі 2 422,40 грн.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.О. Лозицька