25 березня 2025 рокуСправа №160/6548/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Боженко Н.В.
за участі секретаря судового засідання: Сватко Є.А.
за участі:
представника відповідача: Брінцова А.І.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у місті Дніпрі питання про закриття провадження по справі №160/6548/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Вищого антикорупційного суду (01601, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 41, код ЄДРПОУ: 42836259) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, -
27 лютого 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до Вищого антикорупційного суду (далі - відповідач), яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Вищого антикорупційного суду (код ЄДРПОУ: 42836259, адреса: 01601, м. Київ, проспект Берестейський, 41) щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) нарахованої суддівської винагороди у сумі 254 605,10 грн за період з 01.06.2024 по 31.08.2024;
- стягнути з Вищого антикорупційного суду (код ЄДРПОУ: 42836259, адреса: 01601, м. Київ, проспект Берестейський, 41) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) невиплачену суддівську винагороду за період 01.06.2024 по 31.08.2024 на загальну суму 254 605,10 грн, з утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Позовна заява обґрунтована протиправністю бездіяльності відповідача щодо виплати позивачу суддівської винагороди.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/6548/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/6548/25, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено судове засідання на 25 березня 2025 року.
12 березня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву позивача про розгляд справи без його участі, яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд».
14 березня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Серед іншого, відповідач посилається на існування рішення суду, яке набрало законної сили, з того ж самого предмету та підстав.
В підготовче судове засідання, призначене на 25 березня 2025 року, з'явився представник відповідача (в режимі відеоконференції), позивач відсутній, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
В підготовчому судовому засіданні судом постановлено на обговорення питання про закриття провадження у справі. Представник відповідача підтримав закриття провадження у справі з підстав, подібних до доводам відзиву.
Заслухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вирішуючи питання про закриття провадження у справі суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Формулювання зазначеної норми права вказує на її імперативний характер та обов'язок суду закрити провадження у справі за наявності встановлених законодавством підстав.
Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі №160/24562/24:
- визнано протиправними дії Вищого антикорупційного суду щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) за період з 01 червня 2024 року по 31 серпня 2024 року суддівської винагороди, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.
- зобов'язано Вищий антикорупційний суд (код ЄДРПОУ 42836259, місцезнаходження: пр. Берестейський, 41, м. Київ, 01601) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) суддівської винагороди за період з 01 червня 2024 року по 31 серпня 2024 року зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2024р. у розмірі: 3028,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням з нарахованих сум усіх передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, а також веб-порталу «Судова влада» вищевказане рішення суду не оскаржувалося, а тому є таким, що набрало законної сили.
Пунктом 9 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно ч. 1 ст. 373 Кодексу адміністративного судочинства України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Сам позивач при викладі підстав позову посилається виключно на те, що за вищевказаним рішенням суду йому нараховано, однак не виплачено суддівську винагороду, в чому вбачає порушення своїх прав. Матеріали позовної заяви також свідчать про те, що підставами позову є виключно невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі №160/24562/24.
Позивач просить стягнути з відповідача невиплачену суддівську винагороду за період з 01.06.2024 року по 31.08.2024 року, тобто - кошти, щодо яких на відповідача рішенням суду вже покладено зобов'язання з їх виплати позивачу вищевказаним рішенням суду.
Водночас, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2024 року у справі 400/3416/20.
Процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення
Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.02.2025 року у справі №240/13680/24.
Заявлений у цій справі позов фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання рішення суду в іншій справі, що набрало законної сили, та у випадку встановлення неналежності його виконання повторно зобов'язати відповідача вчинити тотожні дії.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.01.2025 року у справі №460/10443/24.
Позивач звернувся до суду щодо права, яке вже захищено судом - у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі №160/24562/24 констатовано, що позивач має право на виплату суддівської винагороди за відповідний період. Нездійснення такої виплати стосується виконання рішення суду, стягнення відповідних коштів замість зобов'язання їх виплати є зміною способу виконання рішення суду.
Так, згідно ч. 1 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За ч. 1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду
Саме вищевикладені нормативні положення спрямовані на забезпечення прав позивача на виконання рішення суду. Ініціювання замість цього нового спору не узгоджується з вищевикладеними положеннями законодавства.
В свою чергу згідно п.1 ч.1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів і які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.03.2023 року у справі №990/15/23, від 22.03.2018 року у справі у справі №800/559/17.
Враховуючи викладене, суд не роз'яснює позивачу до юрисдикції якого суду віднесено розгляд цієї справи, оскільки судом вже зроблено правовий висновок про те, що ця справа не може розглядатися в будь-якій юрисдикції.
Враховуючи вищевикладене, провадження в цій справі підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 238, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Закрити провадження по справі №160/6548/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення з тими самими позовними вимогами не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали суду складений 26 березня 2025 року.
Суддя Н.В. Боженко