26 березня 2025 рокуСправа №160/5741/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
20.02.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 19.02.2025 року через систему “Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015№ 213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 (справа № 1-5/2018(746/15) викладеному у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 06.02.2025 року № 046350017748 протиправними та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 06.02.2025 року № 046350017748;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2, що дає право на призначення пенсії відповідно до п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», період роботи з 17.05.2010 року по 15.02.2015 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.01.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015№ 213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 (справа № 1- 5/2018(746/15), з урахуванням висновків суду.
В мотивування заявлених позовних вимог позивачем зазначено щодо протиправності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015№ 213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 (справа № 1-5/2018(746/15) викладеному у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 06.02.2025 року № 046350017748.
05.03.2025 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В мотивування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. 28.01.2025 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.02.2025 року №046350017748 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. На час звернення за призначенням пенсії 28.01.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла повних 55 років. Відповідно до розрахунку стажу (Форма РС-право) страховий стаж роботи позивача складає 33 років 09 місяців 08 днів, пільговий стаж за Списком №2 - 03 роки 10 місяців 08 днів, що унеможливлює призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону №1058. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи відповідно до довідки № 71 від 25.04.2016. Відповідно до довідки про підтвердження пільгового трудового стажу № 71 від 25.04.2016, виданою Державним закладом “Спецілізована медико-санітарна частина №7», позивач працювала повний робочий день на посаді молодша медична сестра інфекційного боксованого віділення з 17.05.2010 по 15.02.2015. Оскільки, відсутній наказ на атестацію робочих місць та список переліку атестованих посад, позивачу не зараховано до пільгового стажу період роботи з 17.05.2010 по 15.02.2015. Відсутні підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до заяви про призначення пенсії, згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІ1, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-п/2020.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2025 року зазначена вище справа розподілена та 21.02.2025 року передана судді Пруднику С.В.
25.02.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що 28.01.2025 року позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою з питання призначення пенсії за віком за Списком №2 відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та надала відповідні документи. На момент звернення позивачу виповнилось 55 років 3 місяці.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 .
Розглянувши заяву та додані до неї документи, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 06.02.2025 року № 046350017748 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.
З тексту згаданого рішення від 06.02.2025 року № 046350017748 убачається наступне. Відмова про призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 . Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 28.01.2025. Вік заявника 55 років 3 місяці. Відповідно до п.2 ст.114 Закону № 1058 пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Страховий стаж особи становить 33 роки 9 місяців 8 днів, стаж роботи за Списком №2 становить 3 роки 10 місяців 8 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: до розрахунку страхового стажу враховано всі періоди роботи згідно наданих документів; до розрахунку пільгового стажу не враховано періоди роботи згідно довідки № 71 від 25.04.2016, оскільки відсутній наказ на атестацію робочих місць та список переліку атестованих посад. Не працює. Додатковий коментар: відмовлено в призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. Додатково повідомлено, що відповідно до Порядку розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 12.10.2007 року № 18-6 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.2007 р. За № 1241/14508 заявник має право оскаржити рішення про відмову в призначенні пенсії в органі Пенсійного фонду України вищого рівня. Скарга може бути подана протягом одного року з моменту прийняття рішення, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення з прийнятим рішенням. Подання скарги відповідно до цього Порядку не позбавляє заявника права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства.
Не погоджуючись з прийняттям відповідачем спірного рішення та такими діями відповідачів позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Як вбачається з Постанови КМУ від 12.08.1993 року № 637, лише у випадку відсутності відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, необхідно надати уточнюючу пільгову довідку підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
На оспорю ванний час роботи Позивача діяли Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року за № 36, який містять в собі Список № 2 Розділ ХХІV «ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я ТА СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА» працівники, які безпосередньо обслуговують хворих:
у туберкульозних та інфекційних закладах, відділеннях, кабінетах - молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині.
Відповідно до роз'яснень Міністерства охорони здоров'я України № 05.03-18-54/973 від 27 січня 2010 року, «інфекційний заклад (відділення)» це заклад (відділення), де надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби (тобто інфекційна лікарня або інфекційне відділення, протитуберкульозний заклад або відділення тощо) або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб (тобто бактеріологічна лабораторія)».
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 та пільгової довідки від 25.01.2016 року № 71, видану Державним закладом «Спеціалізована медико-санітарна частина № 7 Міністерства охорони здоров'я України», позивач у період з 17.05.2010 року (запис № 24) по 15.02.2015 року (запис № 26) працювала на посаді молодша медична сестра (палатна) інфекційного боксованого відділення.
Оспорюванний період роботи складає - 04 роки 08 місяців 28 днів.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442 “Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці», Атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Згідно п. 58-62 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а (Провадження № 11-1207апп19), щодо проведення атестації робочого місця відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
На працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Отже, непроведення, несвоєчасне або неналежне проведення атестації робочого місця не може позбавити мене права на соціальний захист передбачений ст. 46 Конституції України.
Враховуючи вище викладене, в трудові книжці позивача та пільговій довідці містяться всі необхідні відомості, що дають мені право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Аналогічну позицію підтримав і Верховний Суд у постановах від 31.05.2022 року по справі № 227/2654/17, від 25.09.2018 по справі № 242/65/17, від 11.07.2019 по справі № 242/1484/17, від 12.12.2019 по справі № 423/405/17 та від 26.03.2020 по справі № 264/2643/17.
Відмовляючи у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, Відповідач посилається на норму п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
01.10.2017 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII, яким доповнено Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV розділом XIV-1, який містить, зокрема, пункт 2 частини 2 статті 114, відповідно до якого: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
Натомість, відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", право на пенсію за віком мають чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, було передбачено, що на пенсію за віком на пільгових умовах мають право працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Відповідно до ст. 12 Закону № 1788-XII, право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Враховуючи вище викладене, позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» Закону України «Про пенсійне забезпечення» при досягненні 50 років, маючи загальний стаж роботи 20 років з них не менше 10 років на пільгових умовах за Списком № 2.
У випадку, якщо позивач має не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, тобто 55 років, на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Загальний пільговий стаж роботи за Списком № 2 складає: 04 роки 08 місяців 28днів (оспорю ванний період) + 3 роки 10 місяців 8 днів (зараховано Відповідачем добровільно) = 08 років 07 місяців 05 днів.
Отже, позивач має право виходу на пенсію із зменшенням пенсійного віку 55 років на 4 роки (8 років за Списком № 2 = зменшення віку на 4 роки), тобто, в 51 рік.
Позивач досягла повних 55 років, має загальний стаж роботи 33 роки 9 місяців 8 днів з них 08 років 07 місяців 05 днів на пільгових умовах за Списком № 2, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, внесено зміни до Закону України "Про пенсійне забезпечення", а саме, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5\2018(746\15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції (конституційності) окремих положень розділу 1, пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015№ 213-VІІІ, визнані такими , що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р. № 213-VІІІ.
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
У випадку, якщо позивач має не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
В силу ст. 147 Конституції України, Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.
Відповідно до ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" та ст. 152 Конституції України, Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Зазначеним рішенням Конституційного Суду України встановлено , що стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ зі змінами , внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р. № 213-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього Рішення.
Отже, на час звернення позивача за призначенням пенсії, існувала явна колізія між Законом України "Про пенсійне забезпечення" в редакції рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5\2018(746\15) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" які регулюють одні і тіж самі правовідносини.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Враховуючи вище викладене, застосуванню підлягає, в даному випадку, редакція п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015№ 213-VІІІ, а саме: на пенсію за віком на пільгових умовах мають право працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Вище зазначена правова позиція викладена за типовою справою в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року № 360/3611/20 (провадження № 11-209заі21).
Великою Палатою Верховного Суду у справі № 360/3611/20 зазначено, оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Отже, станом на день звернення із заявою від 28.01.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 (справа № 1-5/2018(746/15), позивач досягла віку 55 років, мала загальний стаж більше 33 років та пільговий стаж роботи за Списком № 2 більше 08 років та мала право на призначення пенсії відповідно до п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015№ 213-VІІІ.
Конституційний принцип верховенства права знайшов своє закріплення та був деталізований у статтях 2, 6 та 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які передбачають, що однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є верховенство права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права; суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує його з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Слід зазначити, що стаття 6 КАС України, на відміну від статті 11 Господарського процесуального кодексу України та статті 10 Цивільного процесуального кодексу України, унормовуючи обов'язок суду при вирішенні справи керуватися принципом верховенства права, окремо акцентує увагу на визначенні суті цього принципу: «людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави».
У пунктах 11 та 75 Висновку № 11 (2008) Консультативної Ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» зазначено про те, що до числа зовнішніх показників, від яких залежить якість судового рішення, відноситься якість законів, прийнятих законодавчими органами (зокрема, досконалість написання проєктів законів або чіткість у змісті законів, а також відсутність порушень процесуальних правил).
Як зазначено у спеціальному Дослідженні Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеційська Комісія; Venice Commission) під назвою «Мірило правовладдя» («Rule of law checklist», розроблене і затверджене на 106-й пленарній сесії 11-12 березня 2016 року), поняття «право» (law) охоплює не лише конституції, міжнародне право, статутне право та підзаконні акти, а й також - де доречно - суддєстворене право (judge-made law), як-то норми загального права, всі з яких є зобов'язальної природи. Будь-який припис права має бути доступним і передбачуваним (рішення ЄСПЛ у справах «Achour v. France», заява № 67335/01, п. 42; «Kononov v. Latvia» [ВП], заява № 36376/04, п 185).
Крім того, Венеційська Комісія виходить з того, що перешкоди для дієвого виконання приписів актів права можуть виникати не лише внаслідок незаконної чи недбалої дії з боку органів влади, але й через те, що якість законодавства унеможливлює таке виконання. Тому надзвичайно важливим є те, щоб ще до ухвалення приписів актів права було здійснено їх оцінювання на предмет можливості їх практичного виконання, а також щоб мала місце перевірка вже після їх ухвалення на предмет того, чи їх може бути застосовано або ж чи їх застосовано в дієвий спосіб. Це означає, що коли йдеться про правовладдя, то має здійснюватись оцінювання законодавства ex ante та ex post. Ідея правовладдя передбачає систему чітких та передбачуваних приписів права, відповідно до яких кожному належить право на ставлення до нього з боку всіх суб'єктів ухвалення рішень на основі гідності, рівності й розумності та відповідно до приписів права.
Зокрема у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 442/456/17 (провадження № 11-860апп18) Велика Палата Верховного Суду, здійснюючи відступ від позиції Верховного Суду України, вказала на те, що цей Суд при ухваленні постанови від 25 травня 2016 року у справі № 419/794/15-а віддав перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України, водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд повинен застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ, а звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
У постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 492/446/15-а (провадження № 11-611апп18) Велика Палата Верховного Суду, обґрунтовуючи необхідність відступу від позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2013 року у справі № 21-241а13, також врахувала правовий висновок ЄСПЛ, сформований у рішенні у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50-56), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону»; у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 (провадження № 11-555заі18), із посиланням на положення ст. ст. 1, 8, 92 Конституції України, а також на ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.02.2025 року № 046350017748 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком №2 є протиправним та підлягає скасуванню.
Та як наслідок слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2, що дає право на призначення пенсії відповідно до п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», період роботи з 17.05.2010 року по 15.02.2015 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.01.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015№ 213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 (справа № 1- 5/2018(746/15), з урахуванням висновків суду.
При цьому, позовна вимога щодо визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015№ 213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 (справа № 1-5/2018(746/15) викладеному у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 06.02.2025 року № 046350017748 протиправними не підлягає до задоволення, оскільки достатнім способом захисту порушеного права є визнання судом протиправним та скасування спірного рішення.
Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Частиною 8 статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, судовий збір у розмірі 1211,20 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.02.2025 року № 046350017748 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком №2 є протиправним та підлягає скасуванню.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2, що дає право на призначення пенсії відповідно до п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», період роботи з 17.05.2010 року по 15.02.2015 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.01.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015№ 213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 (справа № 1- 5/2018(746/15), з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник