Справа № 443/2016/23 Головуючий у 1 інстанції: Сливка С. І.
Провадження № 22-ц/811/3502/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
20 березня 2025 року м.Львів
Справа № 443/2016/23
Провадження № 22-ц/811/3502/24
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретарі Салата Я.І., Іванова О.О.
з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка підписана її представником ОСОБА_1 , на рішення Жидачівського районного суду Львівської області, ухвалене у м. Жидачеві 7 жовтня 2024року у складі судді Сливки С.І. у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , про поділ спільного майна, -
встановив:
1 листопада 2023 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , у якому просила визнати автомобіль марки «RENAULT SCENIC» сірого кольору, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов номер НОМЕР_2 , об'єм двигуна 1461 см куб. спільним майном подружжя та стягнути із ОСОБА_5 на її (позивача) користь грошову компенсацію частини цього автомобіля в розмірі 92 616,50 грн. В обґрунтування позову посилається на те, що 24 вересня 2016 року у Виконавчому комітеті Новояричівської селищної ради Кам'янко-Бузького району Львівської області між ними (сторонами) зареєстровано шлюб. Вони є батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Донька проживає з нею (позивачем) та знаходиться на її утриманні. Рішенням Кам'янко-Бузького районного суду Львівської області від 4 липня 2023 року шлюб між сторонами розірвано. Стверджує, що за час перебування у шлюбі ними (сторонами) придбано автомобіль марки «RENAULT SCENIC» сірого кольору, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов номер НОМЕР_2 , об'єм двигуна 1461 см куб., який зареєстровано за відповідачем 17 червня 2021 року в територіальному центрі №4649. Після розірвання шлюбу вказаний автомобіль залишився у володінні відповідача. Відповідно до висновку №130, за результатами проведення судової автотоварознавчої експертиз з визначення середньої ринкової вартості, ринкова вартість спірного автомобіля на момент огляду (23 жовтня 2023 року) становить 185 232,31 грн. Вказує, що огляд транспортного засобу проведено судовим експертом Галамай Б.І. за участі відповідача. Станом на сьогоднішній день вони (сторони) не можуть дійти спільної згоди щодо визначення між ними, як співвласниками, розміру часток права власності на вказане майно. Спірне майно зареєстровано за відповідачем, перебуває у його користуванні. Зазначає, що спірний автомобіль придбаний сторонами за час шлюбу, тому є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Просить визнати за нею (позивачем) після розподілу частини автомобіля марки «RENAULT SCENIC», але, зважаючи на неподільність транспортного засобу, стягнути на її користь компенсацію за належну їй частку автомобіля.
Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 7 жовтня 2024 року позов задоволено частково. Визнано автомобіль марки «RENAULT SCENIC» сірого кольору, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов номер НОМЕР_2 спільним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 витрати на сплату судового збору у розмірі 536,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 367,76 грн. різниці у судових витратах на проведення експертизи. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду через свого представника ОСОБА_1 оскаржила ОСОБА_3 . Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на доводи позовної заяви. Крім того, вказує, що станом на сьогоднішній день сторони не можуть дійти спільної згоди щодо визначення між ними, як співвласниками, розміру часток права власності на спірний автомобіль. Спірне майно зареєстровано за відповідачем, перебуває у його користуванні. Посилається на те, що спірний автомобіль набутий сторонами за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Сторони не домовились щодо розміру грошової компенсації за частину вартості спірного автомобіля, та кожна із сторін наполягає на тій сумі компенсації, що відповідає вартості спірного автомобіля, встановленій у наданих кожним із них висновків експертів. На підтвердження позовних вимог та заперечень що ринкової вартості спірного автомобіля нею (позивачем) долучено висновок експерта №130 від 30 жовтня 2023 року, а відповідач долучив висновок експерта №4886-Е від 21 лютого 2024 року, між якими розбіжність щодо ринкової вартості спірного автомобіля становить 41 232,31 грн.Зазначає, що висновок експерта №130 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи з визначенням середньої ринкової вартості, складений 30 жовтня 2023 року судовим експертом Галамай Б.І., за формою та змістом відповідає положенням процесуального закону та вимогам Методики.Стверджує, що розбіжність у вартості автомобіля є наслідком різного часу проведення експертиз і тим, що відповідач постійно використовує спірний автомобіль самостійно, що стверджується збільшеним пробігом автомобіля.Просить скасувати рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 7 жовтня 2024 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
20грудня 2024 року ОСОБА_5 подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить залишити таке рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно із ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Згідно із ч. 1 ст. 69 цього Кодексу, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Встановлено, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 24 вересня 2016 року Виконавчим комітетом Новояричівської селищної ради Кам'янка-Бузького району Львівської області (актовий запис №08), який розірвано рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 4 липня 2023 року (справа №446/1384/23).
Сторони є батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_3 від 21 червня 2017 року.
За час перебування сторін у шлюбі, 17 червня 2021 року вони набули у власність автомобіль марки RENAULT SCENIC, сірого кольору, 2006 року випуску, об'єм двигуна 1461 см куб., державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов номер НОМЕР_2 , який зареєстрований за ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській області №6-153/Аз від 7 липня 2023 року та витягом з аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України.
З листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській, Закарпатській областях №Т-30-1/Аз від 30 листопада 2023 року вбачається, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів, станом на 27 листопада 2023 року транспортний засіб RENAULT SCENIC, кузов № НОМЕР_2 , 2006 року випуску, сірого кольору, 17 червня 2021 року зареєстровано за ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу, укладеним в ТСЦ №4649, вартість автомобіля становила 115 000 грн., йому присвоєно державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Вказане також підтверджується довіреністю від 12 серпня 2020 року та договором купівлі-продажу транспортного засобу «RENAULT SCENIC», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 від 17 червня 2021, укладеним між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 .
Оскаржуване рішення суду мотивоване наступним.
Встановлено, що транспортний засіб - автомобіль марки «RENAULT SCENIC», 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , придбаний під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.
Відповідач не оспорює поширення правового режиму спільного сумісного майна на це майно.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову в частині визнання автомобіля марки «RENAULT SCENIC» спільним майном подружжя та відмовив у стягненні з відповідача на користь позивача компенсації належної їй частки автомобіля.
Відмовляючи у цій частині позову, суд першої інстанції виходив з такого.
ОСОБА_4 просила стягнути з відповідача на її користь компенсацію в розмірі 92 616,50 грн. за частину вартості спірного автомобіля.
Згідно із ч. 1 ст. 70 СК України ч. 2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу) співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Встановлено, що сторони не домовились щодо розміру грошової компенсації за частину вартості спірного автомобіля марки «RENAULT SCENIC», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та кожна із сторін наполягає на тій сумі компенсації, що відповідає вартості спірного автомобіля, встановленій у наданому нею висновку експерта.
На підтвердження позовних вимог та заперечень щодо ринкової вартості спірного автомобіля позивачем надано суду висновок експерта №130 від 30 жовтня 2023 року.
Відповідачем долучено до матеріалів справи висновок експерта №4886-Е від 21 лютого 2024 року.
Між цими висновками є розбіжність щодо ринкової вартості спірного автомобіля величиною 41 232,31 грн. (185 232,31 грн. - 144 000 грн. = 41232,31 грн.).
Суд першої інстанції виходив з того, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
У договорі купівлі-продажу спірного автомобіля його ціна визначена за згодою сторін, яка може не відповідати його дійсній вартості, а також на момент поділу майна вартість автомобіля може змінитися, а тому під час вирішення спору суд зобов'язаний був врахувати дійсну його вартість.
За відсутності належних та допустимих доказів, які підтверджують дійсну вартість спільного сумісного майна подружжя на час розгляду справи, суд був позбавлений можливості стягнути компенсацію за відхилення від рівності часток подружжя.
Враховуючи наявну розбіжність у наданих сторонами висновках щодо вартості спірного автомобіля, зважаючи на те, що сторонами під час розгляду справи не подано достатніх доказів, які б підтверджували дійсну вартість спірного автомобіля на час розгляду справи в суді, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення із відповідача на користь позивача грошової компенсації в розмірі 92 616,50 грн. за частину вартості спірного автомобіля, у зв'язку із недоведеністю розміру позовних вимог.
Колегія суддів не може погодитися повністю з такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Судом встановлено і не оспорюється сторонами, що спірний автомобіль придбаний сторонами під час перебування у шлюбі і є їх спільною сумісною власністю. Спір щодо розміру часток у спільному майні відсутній.
Після розірвання шлюбу сторін (4 липня 2023 року) зазначений автомобіль залишився у користуванні відповідача. Позивач цим автомобілем не користувалася.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, не визнаються чи оспорюються, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту, про що зазначено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Сімейні відносини грунтуються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч.9 ст. 7 СК України).
Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства. Для приватного права властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 цього Кодексу майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно, зокрема, встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
У постанові Верховного Суду від 20 червня 2024 року у справі № 331/5662/18 (провадження № 61-6033св23) зазначено, що «за загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку.».
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч.ч. 1,2 ст. 71 СК України), або з реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України).
Згідно із ст. 364 цього Кодексу співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.
Позивач погоджується на отримання грошової компенсації, зважаючи на неподільність транспортного засобу.
Залишення неподільної речі у спільній власності без проведення реального поділу не позбавить того з подружжя, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею надалі. Одночасно інший з подружжя позбавляється як можливості користуватися спірною річчю, хоча вона перебуває у спільній власності, так і грошової компенсації, яку інша сторона не сплатила.
Згідно із ст.102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав та професійна оціночна діяльність регулюються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами з оцінки майна, що не суперечать йому.
Згідно із ст. 9 цього Закону методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.
До таких нормативно-правових актів відноситься Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 1074/8395 в редакції наказу від 24 травня 2022 року № 2060/5/496.
Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин (п. 1.3.).
Згідно із п. 4.1, 4.2 Методики, оцінка КТЗ передбачає урахування технічних, технологічних характеристик та особливостей об'єкта оцінки, умов його експлуатації, обслуговування та зберігання, технічного стану на підставі відповідної технічної, довідкової, облікової документації та обстежень. Виходячи з мети оцінки здійснюються всі процедури в межах методів оцінки, визначених цією Методикою. У разі визначення неринкової бази оцінки звіт (акт) чи висновок має містити перелік можливих обмежень щодо застосування результатів оцінки.
З висновку №130 судової автоторознавчої експертизи вбачається, що ринкова вартість автомобіля марки «RENAULT SCENIC», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент огляду (23 жовтня 2023 року) становила 185 232,31 грн. При огляді експертом автомобіля був присутній відповідач.
Експертом ідентифіковано автомобіль, досліджено його стан та характеристики, зокрема, комплектність, проведено порівняння з ідентичними оцінюваному автомобілю транспортними засобами, враховано строк експлуатації, довідкову інформацію та цінову політику. Пробіг автомобіля на час огляду експертом становив 373032 км.
З наданого відповідачем висновку експерта № 4886-Е від 21 лютого 2024 року вбачається, що експерте обстеження автомобіля проводилося 15 лютого 2024 року.
У цьому висновку зазначено, що на час проведення дослідження у досліджуваного автомобіля наявний середньорічний перепробіг, що впливає на зменшення його ринкової вартості. Серед таких факторів зазначено, зокрема, чинник експлуатації, що впливає на процент зменшення вартості автомобіля,- його експлуатацію в режимі таксі, та несправність двигуна, що враховано при визначенні вартості автомобіля (144 000 грн.). Пробіг на час огляду становив 378128 км. У цьому висновку також зазначено, що ринкова ціна аналогічного автомобіля у доброму стані складає 196 590 грн.
На підставі аналізу наявних у справі висновків експертів можна зробити висновок, що обидва ці висновки є об'єктивними та відповідають дійсності. Різниця у ринковій ціні пояснюється тим, що між періодами огляду автомобіля експертами (23 жовтня 2023 року та 15 лютого 2024 року) пройшов певний час, з характеристик автомобіля вбачається, що він активно експлуатувався, зокрема, в умовах, які сприяли зменшенню його вартості (за 3,5 місяці пробіг автомобіля становить 5096 км, він експлуатувався в режимі таксі). У цей час автомобіль використовував тільки відповідач у своїх інтересах. Вказані вище чинники призвели до зменшення ринкової вартості спірного автомобіля.
Тому стягнення вартості частки майна позивача у визначеному відповідачем розмірі не відповідатиме завданням цивільного судочинства, принципам справедливості, розумності та верховенства права.
Представник позивача у судовому засіданні пояснила, що позивач згідна на відшкодування її частки у розмірі, який би відповідав середньому значенню вартості, визначеної обома експертизами. З урахуванням цього, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Оскаржуване рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 7 жовтня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення компенсації частини вартості спільного майна належить скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким цю позовну вимогу задовольнити частково. З відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_3 належить стягнути 82 308, 08 грн. компенсації частини вартості спірного автомобіля марки «RENAULT SCENIC», 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов номер НОМЕР_2 .
Керуючись: ст. 367, п.1 п. 2 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка підписана її представником ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 7 жовтня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення компенсації частини вартості спільного майна,- скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким цю позовну вимогу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , державний реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , державний реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) 82 308, 08 грн. (вісімдесят дві тисячі триста вісім грн. 08 коп.) компенсації частини вартості спірного автомобіля марки «RENAULT SCENIC» 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов номер НОМЕР_2 .
В решті рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст постанови складено 25 березня 2025 року.
Головуючий_-_____________________Т.І.Приколота
Судді: ___________ Ю.Р. Мікуш _______________ Р.В. Савуляк