24 березня 2025 року
м. Київ
справа № 308/12444/15-ц
провадження № 61-3258ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Мікрюков Сергій Володимирович, на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ПАТ «Універсал Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Ужгородський міськрайонний суд заочним рішенням від 03 листопада 2022 року позов ПАТ «Універсал Банк» задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість у розмірі 220 179,73 доларів США та судовий збір у розмірі 71 256,18 грн.
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області ухвалою від 15 серпня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Мікрюкова С. В. про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 листопада 2022 року у справі № 308/12444/15-ц залишив без розгляду.
Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 23 грудня 2024 року відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Мікрюков С. В., на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 листопада 2022 року.
Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 18 лютого 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мікрюкова С. В. на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 серпня 2024 року у цивільній справі № 308/12444/15-ц за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
14 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мікрюков С. В., через систему «Електронний суд», подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не було досліджено, чи отримував представник ОСОБА_1 - адвокат Мікрюков С. В. ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 серпня 2024 року через систему «Електронний суд».
Перевіривши доводи касаційної скарги, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя тасправедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
Відповідно до статті 354 ЦПК Україниапеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином строк, передбачений статтею 354 ЦПК України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти лише ті обставини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв'язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбаченихЦПК Українипевних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в процесуальних відносинах сторін, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 1227/8971/2012 (провадження № 14-198звц21) врахувала практику Європейського суду з прав людини, який роз'яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.
З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи «Рябих проти Росії», «Устименко проти України»); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи «Безруков проти Росії», «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania).
Ураховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимогстатей 77-80 ЦПК України.
Як встановив апеляційний суд, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 серпня 2024 року заяву адвоката Мікрюкова С. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 листопада 2022 року у справі № 308/12444/15-ц залишено без розгляду.
06 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мікрюков С. В., подав до Закарпатського апеляційного суду апеляційну скаргу, сформовану у системі «Електронний суд», на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 листопада 2022 року.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Мікрюков С. В., на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 листопада 2022 року, відповідно до пункту 1 частини першої статті 358 ЦПК України, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню. Роз'яснено скаржнику право на оскарження ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 серпня 2024 року про залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення.
20 січня 2025 року до Закарпатського апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Мікрюкова С. В. на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 серпня 2024 року в справі № 308/12444/15-ц разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження та звільнення від сплати судового збору.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження представник відповідача зазначив про те, що повний текст оскаржуваної ухвали було отримано нарочно 08 листопада 2024 року. У інший спосіб дану ухвалу ні ОСОБА_1 , а ні її адвокат, не отримували, та в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо надсилання її засобами поштового зв'язку та електронної пошти. Доступ до матеріалів справи у електронному вигляді представник не має, у зв'язку із невнесенням РНОКПП відповідачки ОСОБА_1 до матеріалів справи. Після отримання ухвали Ужгородського міськрайонного суду 08 листопада 2024 року адвокат Мікрюков С. В. звернувся з апеляційною скаргою на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 листопада 2022 року у справі № 308/12444/15-ц, проте ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року, яку представник апелянта отримав засобами поштового зв'язку 13 січня 2025 року, було відмовлено у відкритті апеляційного провадження та роз'яснено право на апеляційне оскарження ухвали Ужгородського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року. Посилаючись на зазначене, просив визнати поважність пропуску строків на апеляційне оскарження та поновити строки на апеляційне оскарження ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 15 серпня 2024 року у справі № 308/12444/15-ц.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 29 січня 2025 року вищевказану апеляційну скаргу було залишено без руху з підстав необхідності зазначити інші поважні причини на обґрунтування поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки зазначені апелянтом причини були визнані судом неповажними та надано строк для усунення недоліків не пізніше десяти днів з дня отримання копії ухвали.
12 лютого 2025 року, на виконання ухвали суду від 29 січня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мікрюков С. В. подав заяву, сформовану у системі «Електронний суд» про усунення недоліків, в якій порушив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 15 серпня 2024 року, де повторно зазначив, що в суді першої інстанції копію оскаржуваної ухвали ним було отримано 08 листопада 2024 року нарочно, оскільки доступу до Електронного суду у нього не було, на підтвердження чого додав скриншот екрану Електронного суду у справі № 308/12444/15-ц. Посилаючись на зазначене, вважає, що строк пропущений з поважних причин.
Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із доводами суду апеляційної інстанції про те, що викладені у поданому представником ОСОБА_1 - адвокатом Мікрюковим С. В. клопотанні обставини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення не можуть бути враховані як поважні причини, з огляду на таке.
Відповідно до розділу XI Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814 (зі змінами), особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає копії електронних примірників судових рішень у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
18 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України від 29 червня 2023 № 3200-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Згідно з частиною п'ятою статті 14 ЦПК України суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (частина шоста статті 14 ЦПК України).
У справі, яка переглядається в касаційному порядку, судом апеляційної інстанції встановлено, що у адвоката Мікрюкова С. В. наявний зареєстрований Електронний кабінет в ЄСІТС.
28 травня 2024 року адвокат Мірюков С. В. подав до суду першої інстанції заяву, сформовану у системі «Електронний суд», про ознайомлення з матеріалами справи та внесення його додаткових відомостей про учасника справи для вступу до електронної справи № 308/12444/15-4.
При цьому апеляційну скаргу як на заочне рішення, так і на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 серпня 2024 року подано адвокатом Мікрюковим С. В. до суду апеляційної інстанції через систему «Електронний суд».
Згідно частини сьомої статті 272 ЦПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
Також установлено, що копію оскаржуваної ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області отримано представником особисто 08 листопада 2024 року, апеляційну скаргу подано до суду апеляційної інстанції 20 січня 2025 року.
Залишаючи без руху апеляційну скаргу, апеляційний суд зазначив про те, що твердження адвоката Мікрюкова С. В. про неотримання копії ухвали в електронному кабінеті є безпідставними та спростовуються відомостями, що містяться у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, а саме карткою руху документу, з якої вбачається, що ухвала суду Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 серпня 2024 року в справі № 308/12444/15-ц доставлено до Електронного суду 23 жовтня 2024 року о 14:58.
Доказів на підтвердження неможливості доступу до Електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС адвокатом Мікрюковим С. В. не надано.
Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що апеляційний суд, правильно застосувавши положення статті 358 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мікрюков С. В. на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 серпня 2024 року, у зв'язку із пропуском строку апеляційного оскарження.
Доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції правильно застосував норми процесуального права, надав належну оцінку правовим підставам та зібраним у справі доказам, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при постановленні оскаржуваної ухвали є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України,Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Мікрюков Сергій Володимирович, на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко