Справа № 487/9986/24
Провадження № 2/487/734/25
Іменем України
(заочне)
25.03.2025 м.Миколаїв
Заводський районний суд м.Миколаєва у складі:
головуючого судді Карташевої Т.А.,
за участю секретаря судового засідання Самедової Р.Ш.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Біржа нерухомості "Едвайс-Консульт" про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,-
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Миколаївської міської ради, в якому просили визнати біржовий договір купівлі-продажу, укладений 30.01.2001 на біржі нерухомості «ЕДВАЙС-КОНСУЛЬТ», зареєстрований в журналі біржових договорів за № 1171 від 30.01.2001 та в КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» за № 16422 від 27.02.2001, відповідно до якого ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , яка діяла від себе та від імені ОСОБА_7 , придбали, а ОСОБА_8 продав квартиру АДРЕСА_1 , дійсним.
Позов обґрунтований тим, що 30.01.2001 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , яка діяла від себе та від імені своєї на той час неповнолітньої доньки ОСОБА_9 , а також ОСОБА_6 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за біржовим договором купівлі-продажу, укладеним на біржі нерухомості «ЕДВАЙС-КОНСУЛЬТ», зареєстрованим в журналі біржових договорів за № 1171 від 30.01.2001, придбали у ОСОБА_8 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . Сторони договору усі умови виконали, проте на час його укладення він не був нотаріально посвідчений, оскільки законодавство не передбачало таку вимогу як обов'язкову. Позивачам стало відомо, що продавець ОСОБА_8 помер, а отримати відомості про правонаступників останнього не має можливості, а тому позов пред'явлений до Миколаївської міської ради. Умови договору купівлі-продажу були виконанні, проте у зв'язку зі смертю ОСОБА_8 , який був стороною угоди, неможливо нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу.
Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 09.12.2024 відкрито провадження у справі з призначенням її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвало суду від 18.02.2025 замінено первісного відповідача по справі - Миколаївську міську раду на належних відповідачів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Позивачі та їх представник в судове засідання не з'явились, представник позивачів надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу за відсутності позивачів та їх представника, ухваливши заочне рішення.
Відповідачі, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з'вились без повдіомлення причин, відзив не подали.
Представник третьої особи - Біржи нерухомості "Едвайс-Консульт", повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився без повідомлення причин.
Відповідно до вимог ст. 280, ст. 281 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст. 12 ЦПК України).
Статтею 13 ЦПК України визначено принципи диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Крім того, згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , яка діяла за себе та від імені своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_10 . на Біржі нерухомості «Едвайс-консульт» 30.01.2001 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 купили в рівних частках квартиру АДРЕСА_1 .
Повне виконання правочину відбулось ще у 2001 році, оскільки продавець одержав кошти за продаж квартири під час підписання договору, а позивачі виконала усі обов'язки власника щодо утримання та володіння майном.
Договір купівлі-продажу був прийнятий Комунальним підприємством «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» в якості правовстановлюючого документу, яким підтверджувалось право власності ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 (по кожному) на квартиру АДРЕСА_1 , та був зареєстрований в КП ММБТІ 27.02.2001 за № 16422.
Таким чином, ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 30.01.2001, укладеного на Біржі нерухомості «Едвайс-консульт».
Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції 2003 року до правовідносин, які виникли до 01.01.2004 року застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час виникнення між сторонами спірних правовідносин.
Так, за змістом статей 128, 153 ЦК Української РСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди щодо всіх істотних умов. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Статтею 224 ЦК Української РСР було передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
У період укладання сторонами договору купівлі-продажу існувала колізія у чинному законодавстві, оскільки згідно зі статтею 227 ЦК Української РСР договір купівлі-продажу житлових квартир, будинків повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б одна зі сторін є громадянином, а недотримання цієї вимоги тягне недійсність договору.
Проте, згідно зі статтею 15 Закону України "Протоварну біржу" біржі мають право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягають наступному нотаріальному посвідченню.
Отже, положення статті 227 ЦК Української РСР спрямовані безпосередньо на встановлення форми договору купівлі-продажу житлового будинку. Тобто, правові норми, закріплені цією статтею, мають спеціальний характер стосовно відповідних договорів, тоді як стаття 15 Закону України "Про товарну біржу" закріплює умови, за наявності яких угоду можна вважати біржовою. З цього випливає, що положення статті 15 Закону України "Про товарну біржу" стосовно угод про відчуження нерухомого майна житлового призначення мають загальний характер. Тобто закон спеціальний переважає закон загальний.
Статтею 47 ЦК УРСР передбачена обов'язковість нотаріальної форми угоди і наслідки недотримання такої форми.
Разом із тим, відповідно до положень частини 2 статті 47 ЦК УРСР, який діяв на час укладення спірної угоди, якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд має право на вимогу сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому випадку наступне нотаріальне посвідчення угоди не вимагається.
За загальним правилом, право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором (частина перша статті 128 ЦК Української РСР), а відповідно до статті 153 ЦК Української РСР договір вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при розгляді справ про визнання правочинів дійсними суди повинні з'ясувати чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи не втрачена така можливість.
ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.09.2019, виданого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яновською С.О., спадщину, а саме: частку квартири АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_6 прийняла ОСОБА_1 , яка є донькою померлого.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 по частці кожному.
Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8 , про що 10.11.2021 органом державної реєстрації актів цивільного стану складено актовий запис про смерть № 565.
19.04.2024 Снігурівською державною нотаріальною конторою Миколаївської області заведено спадкову справу № 127/2024 після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З матеріалів спадкової справи № 127/2024 встановлено, що з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 звернулася ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 - дружина померлого. Крім того, з заяви ОСОБА_4 на адресу нотаріуса встановлено, що є інші спадоємці, а саме: онук померлого - ОСОБА_5 , який є сином померлої доньки ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до довідки № 67/01-02-30/2024, виданої 08.04.2024 начальником Горохівської сільської військової адміністрації, керуючою справами, на момент смерті ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_3 , проживали та були зареєстровані дружина ОСОБА_4 та онук ОСОБА_5 .
Оскільки сторона договору - продавець ОСОБА_8 помер, позивачі на теперішній час не мають можливості оформити нотаріально договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений на Біржі нерухомості «Едвайс-консульт», та відповідно в подальшому розпоряджатися цим майном.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
З огляду на зазначені обставини, суд вважає, що позивачами надані належні докази на підтвердження факту укладення вищевказаного договору купівлі-продажу, його виконання та обставини, які свідчать про неможливість подальшого нотаріального посвідчення угоди (смерть продавця), а відтак дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись 3-5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 211, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати договір купівлі-продажу, укладений 30.01.2001 року на Біржі нерухомості «ЕДВАЙС-КОНСУЛЬТ», зареєстрований в журналі біржових договорів за № 1171 від 30.01.2001 та в КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» за № 16422 від 27.02.2001, відповідно до якого ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , яка діяла від себе та від імені ОСОБА_7 придбали, а ОСОБА_8 продав квартиру АДРЕСА_1 , дійсним.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачі: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
ОСОБА_13 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідачі: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: відомості відсутні.
ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: відомості відсутні.
Третя особа: Біржа нерухомості "Едвайс-Консульт", місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Героїв Рятівників, 26, код ЄДРПОУ 23401807.
Суддя Т.А. Карташева