Справа № 474/762/24
Провадження № 2/474/13/25
Іменем України
25.03.25р. с-ще Врадіївка
Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Сокола Ф.Г.
за участю секретаря судового засідання Лисейко Т.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Орган опіки та піклування Врадіївської селищної ради Первомайського районну Миколаївської області, до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, -
встановив:
05.07.2024р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідачка), в якому просить постановити рішення про позбавлення відповідачки батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачка є матір'ю дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2018р. відповідачка залишила сина та створила іншу сім'ю, з того ж часу дитину жодного разу не бачила. Відповідачка ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі. Не цікавиться успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовкою до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання. Вона ж не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не дає дитині доступу до культурних та духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу, не створює умов для отримання освіти. Таким чином позивач вказує, що створилися умови які шкодять дитині.
Відповідачка не виконує покладених на неї батьківських обов'язків, не бере педагогічної, матеріальної, трудової чи будь-якої іншої участі у вихованні сина. Всі питання щодо виховання сина вирішуються позивачем самостійно, без підтримки відповідачки, та дитина знаходиться на повному матеріальному утриманні позивача.
Позивач звертався до органу опіки та піклування Врадіївської селищної ради з проханням щодо позбавлення відповідачки батьківських прав у відношенні сина, однак йому було рекомендовано звернутися з цього питання до суду та після проведення перевірок, цим же органом опіки та піклування було надано висновок про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав.
З огляду на вищевикладене, посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, позивач просив позбавити відповідачку батьківських прав щодо дитини.
Позивач та його представник ОСОБА_4 у судовому засіданні 16.01.2025р. позов підтримали, наполягали на його задоволенні. У судове засідання 25.03.2025р. позивач та його представник не з'явилися, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлені про час, дату і місце судового розгляду. Водночас 25.03.2025р. представник позивача ОСОБА_4 звернувся на адресу суду із заявою про закінчення розгляду справи у його позивача відсутність, в якій позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Відповідачка в судові засідання 02.12.2024р., 16.01.2025р. та 25.03.2025р. не з'явилася, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлена про час, дату і місце судового розгляду шляхом направлення за адресою реєстрації місця проживання та за адресою місця фактичного проживання рекомендованими поштовими відправленнями судових повісток про виклик у судове засідання за зареєстрованим та фактичним місцем проживання, а також через розміщення оголошення про виклик відповідача до суду на офіційному веб-порталі «Судова влада України». Відповідачка відзив на позов не подала, про причини неявки суд не повідомила, а також не подала до суду відзив на позовну заяву та заяви про розгляд справи за її відсутності чи відкладення розгляду справи.
Представниця третьої особи Мороз У.В. в судовому засіданні 16.01.2025р. не заперечувала проти задоволення позову. В судове засідання 25.03.2025р. не з'явилася, хоча належним чином, в порядку визначеному ст.ст. 128-131 ЦПК України, повідомлена про час, дату і місце судового розгляду. Водночас 25.03.2025р. звернулася до суду із заявою про розгляд справи у її відсутність, в якій проти задоволення позову не заперечила.
03.03.2025р. канцелярією Врадіївського районного суду Миколаївської області за підписом заступника керівника Врадіївського районного суду Миколаївської області Білявської Н.Г. видано довідку № 04-30/182/2025 в тому, що у суді здійснює судочинство лише один суддя - Сокол Ф.Г., який з 19.02.2025 по 28.02.2025 (включно) перебував на лікарняному. З огляду на вказані обставини судове засідання призначене на 19.02.2025р. не відбулося.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
З огляду на приписи ст.ст. 211 та 223 ЦПК України суд визнав за можливе розглянути справу по суті за відсутності учасників судового розгляду за наявними у справі доказами.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухав пояснення учасників судового розгляду, покази свідків та дослідив письмові докази наявні в матеріалах судової справи, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2021р. рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області у справі № 474/843/20 шлюб, зареєстрований 04.11.2016р. виконавчим комітетом Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, актовий запис № 4, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - розірвано. Рішення набрало законної сили 15.05.2021р.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 08.12.2016р. Врадіївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , та його матір'ю вказано ОСОБА_2 , а батьком - ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки № 13, виданої 15.05.2024р. Доброжанівською гімназією Врадіївської селищної ради, ОСОБА_3 навчається в 1 класі Доброжанівської гімназії. Піклуються про нього, відвідують гімназію, приймають участь у навчанні та вихованні батько ОСОБА_1 та періодично бабуся - ОСОБА_5 .
З інформації викладеної у характеристиці на учня 1 класу Доброжанівської гімназії Врадіївської селищної ради ОСОБА_3 вбачається, що дитина дитячий садок не відвідувала, в класний колектив влився добре. За період навчання у 1 класі зарекомендував себе добросовісним, працелюбним, дисциплінованим, старанним учнем. Думки висловлює чітко, має незначні вади мовлення. Словниковий запас значний, навчальним матеріалом оволодів на високому та достатньому рівні. Має добрий фізичний та розумовий розвиток. Має багато друзів, властивий прояв позитивних емоцій. Добре вихований, справедливий, правдивий, тримає речі в порядку, береже свої та шкільні речі. Дотримується правил самообслуговування, охайний.
У акті обстеження соціально-побутових умов проживання сім'ї ОСОБА_1 від 15.05.2024р., складеним комісією у складі старости ОСОБА_6 , спеціаліста діловода ОСОБА_7 , за адресою АДРЕСА_1 , зазначено, що ОСОБА_1 проживає разом зі своїм малолітнім сином ОСОБА_3 в батьківському будинку. Побутові умови в будинку добрі. Дитина забезпечена окремою кімнатою, та всіма необхідними речами для повноцінного розвитку. Соціально-побутові умови проживання на належному рівні. В будинку чисто. ОСОБА_1 повністю утримує та виховує один сина з 2019р. Мати дитини ОСОБА_2 свої батьківські обов'язки щодо виховання сина ОСОБА_8 не виконує, участі у його вихованні не бере, матеріально не підтримує.
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов від 13.05.2024р. складеного комісією у складі фахівця із соціальної роботи ОСОБА_9 , старости старостинського округу Коломійченко Л.І. за результатами обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено наступне. Співмешканець ОСОБА_10 , 1973р.н. Діти: ОСОБА_11 , 2019р.н., ОСОБА_12 , 2020р.н. Дана сім'я проживає у будинку який складається з ванної кімнати, котельні, кухні та трьох кімнат. Наявні меблі, побутова техніка, необхідні речі для проживання, електропостачання, криниця, парове опалення, наявні продукти харчування. Діти одягом та взуттям забезпечені по сезону. Умови проживання задовільні, частково наявні порушення санітарно-гігієнічних норм проживання, є потреба з косметичного ремонту у деяких кімнатах. Зі слів ОСОБА_2 відомо, що з сином ОСОБА_3 жодних зв'язків не підтримує, не зустрічається, немає можливості забирати до себе. Вона ж офіційно не працевлаштована, доходів на утримання не має. Встановлено також, що ОСОБА_2 , її співмешканець, та діти проживають спільно, пов'язані спільним побутом та ведуть підсобне господарство (город, утримують худобу, птицю).
У характеристиці вих. № 62 від 15.05.2024р. складеної старостою ОСОБА_13 на ОСОБА_1 зазначено, що ОСОБА_1 проживає в с. Новомиколаївське, неодружений. Має на утриманні неповнолітнього сина. За час проживання у селі зарекомендував себе з позитивної сторони, користується повагою та авторитетом серед односельчан. Відповідальний, доброзичливий, бере участь в житті села. Дбайливий, люблячий батько та порядний господар. Заяв та скарг на поведінку ОСОБА_1 до старостинського округу не надходило. Громадський порядок не порушує.
Відповідно до характеристики вих. № 69 від 15.05.2024., складеної старостою ОСОБА_14 - відповідачка ОСОБА_2 фактично проживає у АДРЕСА_2 , однак зареєстрована в АДРЕСА_3 . Неодружена, виховує двох малолітніх дітей ОСОБА_11 , 2019р.н., та ОСОБА_12 , 2020р.н. Сім'я перебуває на обліку сімей які перебувають у складних життєвих обставинах, намагається виховувати дітей належним чином. На рекомендації щодо виховання дітей та способу життя реагує. Проживає зі співмешканцем ОСОБА_10 в його будинку, власного житла не має. Не працює. Заяв та скарг на поведінку ОСОБА_2 не надходило. Громадський порядок не порушує.
14.06.2024р. Органом опіки та піклування Врадіївської селищної ради за результатами розгляду пакету документів для позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_2 щодо її малолітньої дитини ОСОБА_3 складено висновок, без номеру, у якому зазначено, що відповідачка ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню малолітньої дитини, що дає підстави для позбавлення її батьківських прав, згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 та ст.165 СК України. У цьому ж висновку визнано доцільним позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав щодо її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
24.01.2025р. комісією у складі спеціаліста-діловода ОСОБА_9 , старостою ОСОБА_15 за результатами обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено наступне. Умови проживання задовільні, деякі кімнати потребують косметичного ремонту. Наявні меблі, побутова техніка, необхідні речі для проживання, електропостачання, криниця, парове опалення, наявні продукти харчування. Є дитяча кімната. Діти одягом та взуттям забезпечені. Зі слів ОСОБА_2 встановлено, що вона з сином ОСОБА_3 , 2016р.н. жодних зв'язків не підтримує, тому що батько забороняв. А на даний час не спілкується, бо не хоче травмувати дитину, та знаходиться у декретній відпустці. ОСОБА_2 проживає зі співмешканцем ОСОБА_10 та дітьми ОСОБА_16 2020р.н., ОСОБА_17 , 2024р.н., ОСОБА_18 , 2019р.н.
14.02.2025р. комісією у складі фахівця із соціальної роботи ОСОБА_19 та старости ОСОБА_13 , сусідки ОСОБА_20 , проведено обстеження умов проживання ОСОБА_21 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході чого встановлено, що ОСОБА_1 проживає разом із сином ОСОБА_8 в батьківському будинку, в якому зроблено ремонт. Дитина забезпечена окремою кімнатою. Батько повністю утримує та виховує сина з 2019р. Син навчається у Доброжанівській гімназії в 2 класі. Також батько купив власний будинок по АДРЕСА_4 . Мати дитини ОСОБА_2 з ними не проживає та участі у вихованні дитини не бере, матеріально не підтримує. До складу сім'ї ОСОБА_1 входить також ОСОБА_5 (бабуся).
Малолітній ОСОБА_3 під час судового розгляду пояснив, що проживає з бабою та батьком. Мама разом з ним не проживає. Коли бачив в останнє матір не пам'ятає, її фотографії також не бачив. Не хотів би з матір'ю проживати, але хотів би з нею спілкуватися. Він ображений на матір, бо вона його покинула. З бабою та батьком йому живеться добре.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у 2014р. одружилися, та у 2016р. у них народився син. А вже у 2018р. відповідачка залишила сім'ю. ОСОБА_22 про сина сторін ОСОБА_8 вона, свідок, та позивач. Відповідачку з серпня 2018р. не бачила, хоча спілкуватися чи бачити сина вони їй не забороняли. Батько малолітнього ОСОБА_8 працює на роботі, приїздить до нього, піклується про нього, матеріально забезпечує, забирає його на канікули, возив у дельфінарій. В позивача іншої сім'ї немає.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 зазначила, що є сусідкою сім'ї ОСОБА_23 . Знала ОСОБА_24 , була у них на святкування дня народження сина сторін ОСОБА_8 , коли йому був 1 рік, на той час вони були разом. Коли дитині було півтора чи два роки, ОСОБА_25 та ОСОБА_26 перестали проживати разом. ОСОБА_25 проживає наразі з дитиною, дитина одягнута, нагодована. Не бачила, щоб ОСОБА_26 приїздила до дитини чи щось передавала.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_27 зазначила, що знає позивача та відповідачку, так як її дитина ходить разом з сином сторін до одного класу школи. Дитина живе з батьком та бабою. ОСОБА_25 та ОСОБА_26 біля шести років не проживають разом, та протягом цього часу не бачила чи приїздила ОСОБА_26 до дитини, чи щось привозила.
Встановив вказані обставини, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989р., яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв'язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 30.03.2007р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав" ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.05.2023р. у справі № 607/2631/15-ц.
Відповідно до ч. ч 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Щодо акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї відповідачки ОСОБА_2 від 24.01.2025р., в якому комісією у складі спеціаліста-діловода ОСОБА_9 , старостою ОСОБА_15 зазначено про встановленні зі слів ОСОБА_2 , що вона з сином ОСОБА_3 , 2016р.н., жодних зв'язків не підтримує, тому що батько забороняв, а на даний час не спілкується, бо не хоче травмувати дитину, то слід зазначити, наступне.
Згідно приписів ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч. ч. 1 та 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Однак, протягом усього часу розгляду справи, з 05.07.2024р., відповідачка у судові засідання не з'являлася, відзив на позов не надала, як і належних та допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення позивачем перешкод у спілкуванні її та сина ОСОБА_8 , та відповідно її звернень до Служби у справах дітей чи до суду із заявами, позовом про перешкоджання їй у вихованні дитини, у побаченнях з дитиною.
Не встановлено вказаних обставин і Органом опіки та піклування при наданні до суду Висновку про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, на який відповідно до законодавства покладено обов'язок подання до суду письмового висновку щодо розв'язання спору, в тому числі про позбавлення батьківських прав, на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Також слід зауважити, що у рішення ЄСПЛ від 30.06.2020р. у справі "Ілля Лапін проти росії" (ILYA LYAPIN v. RUSSIA), заява № 70879/11, у пункті 54 зазначено, що якщо досить тривала бездіяльність батька (у справі, що переглядав ЄСПЛ - понад 7 років) призвела до розриву зв'язків між ним та його сином і, таким чином, сприяла позбавлення його батьківських прав, то ЄСПЛ погоджується з рішеннями національних судів про обґрунтованість застосування крайньої міри втручання у право батька на повагу до сімейного життя та превалювання інтересів дитини над інтересами батька.
Матеріалами справи, показами свідків, встановлено та ні ким не спростовано, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов'язків з виховання сина, не забезпечує необхідного утримання та не бажає брати участь у його вихованні. Орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення відповідачки батьківських прав, а сама відповідачка, в свою чергу, в судове засідання не з'явилася, заперечень щодо позбавлення її батьківських прав до суду не надала. Тому суд, приймаючи до уваги встановлені сукупністю доказів обставини у ході повного, всебічного й об'єктивного їх з'ясування, характер ставлення відповідачки до дитини, усвідомлюючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують батьківські обов'язки, діючи в інтересах дитини, вважає за необхідне позбавити відповідачку батьківських прав відносно її сина ОСОБА_8 .
Водночас слід наголосити, що відповідно до ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
На підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211 грн. 20 коп., з врахуванням думки позивача, підлягають залишенню за ним.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 258-268, 273 ЦПК України, ст. 166 СК України, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Орган опіки та піклування Врадіївської селищної ради Первомайського районну Миколаївської області, до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. залишити за позивачем ОСОБА_1 .
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний "26" березня 2025 року.
Суддя Ф.Г. Сокол