Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/2024/25
Номер провадження 1-кс/711/569/25
12 березня 2025 року
м.Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 , погоджене начальником відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12024250000000122 від 03.04.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.307 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміла Черкаської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, -
Старший слідчий в ОВС відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 , звернулася до слідчого судді із клопотанням в якому просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний захід у виді тримання під вартою в державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» строком на 60 днів. При обранні альтернативного запобіжного заходу у виді застави, призначити заставу в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у разі внесення якої покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України строком на два місяці.
Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що охороняють здоров'я населення України, незаконно, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», усвідомлюючи протиправність своїх дій, та, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, за невстановлених досудовим розслідуванням даті, часі, місці та обставин незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, яку у подальшому незаконно зберігав за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з метою збуту до 30.10.2024, а також здійснив її збут за наступних обставин.
30.10.2024 приблизно о 12 годині 01 хвилині ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , відчинив двері свого помешкання ОСОБА_8 , який був залучений працівниками правоохоронних органів до проведення негласної слідчої (розшукової) дії у виді контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки. Під час розмови ОСОБА_8 запитав у ОСОБА_5 чи можливо у нього придбати 50 грам амфетаміну, на що останній ствердно відповів та отримав від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 15 000 гривень, після чого зайшов до квартири, зачинивши за собою двері, а ОСОБА_8 залишився чекати біля дверей.
Того ж дня о 12 годині 03 хвилини, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на незаконний збут психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін, ОСОБА_5 , відчинивши двері свого помешкання, збув ОСОБА_8 цю речовину, передавши йому в руки прозорий пакет із вмістом порошкоподібної речовини, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, маса якої в перерахунку на амфетамін-основу становить 13,173 г, що відповідно до Таблиці невеликих, великих та особливо великих розмірів психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу, затвердженої наказом МОЗ України № 188 від 01.08.2000, є великими розмірами.
Також ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що охороняють здоров'я населення України, незаконно, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», усвідомлюючи протиправність своїх дій, та, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, за невстановлених досудовим розслідуванням даті, часі, місці та обставин, повторно незаконно придбав психотропні речовини, а також придбав наркотичні засоби, та в подальшому незаконно зберігав їх за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з метою збуту до 22.01.2025, а також здійснив їх збут за наступних обставин.
22.01.2025 приблизно о 13 годині 28 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , відчинив двері свого помешкання ОСОБА_8 , який був залучений працівниками правоохоронних органів до проведення негласної слідчої (розшукової) дії у виді контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, якого запросив увійти всередину квартири.
У приміщенні квартири між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 відбулась розмова з приводу невірної ваги амфетаміну, яку ОСОБА_5 продав ОСОБА_8 30.10.2024.
У подальшому ОСОБА_8 запитав у ОСОБА_5 чи готовий останній продати йому обмежені до вільного обігу речовини, на що той ствердно відповів та вийшов з кімнати.
Того ж дня о 13 годині 30 хвилин ОСОБА_5 , повернувшись до кімнати, в якій на нього чекав ОСОБА_8 , з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на незаконний збут психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін та наркотичного засобу, обіг якої обмежено - канабіс, отримав від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 2000 грн, після чого, діючи повторно, збув ці речовини ОСОБА_8 , передавши йому в руки три фольгові згортки, які містились у поліетиленовому пакеті із зіп-застібкою, із порошкоподібною речовиною, яка містить у своєму складі психотропну речовину - амфетамін, маса якої в перерахунку на амфетамін-основу становить 0,769 г, а також п'ять пакетиків з подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабіс, висушена маса якого становить 0, 79 г, 0,87 г, 0,77 г, 0,78 г та 0,80 г.
12.03.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України.
Слідчий вказує, що причетність ОСОБА_5 до вчинення зазначених кримінальних правопорушень підтверджується наступними доказами: протоколами добровільної видачі від 30.10.2024, 22.01.2025, висновками експертиз № КСЕ-19/124-24/16118 від 18.11.2024, № СЕ-19/124-25/1570-НЗПРАП від 30.01.2025, № СЕ-19/124-25/1569-НЗПРАП від 31.01.2025, протоколами негласних слідчих (розшукових) дій № 5/1/4198т від 31.10.2024, № 5/1/4630т від 08.11.2024, № 5/1/4624т від 01.11.2024, № 5/1/298т від 23.01.2025, № 5/1/622т від 30.01.2025, № 5/1/629т від 30.01.2025, та іншими матеріалами кримінального провадження.
Так, санкцією ч.2 ст.307 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Метою застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Так, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, тобто тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, тому, враховуючи тяжкість покарання та відсутність сукупності міцних соціальних зв'язків, існує обґрунтований ризик, що він з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, що вказує на ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Також ОСОБА_5 має реальну можливість здійснювати незаконний вплив на свідка ОСОБА_8 , який брав участь у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні,шляхом вмовлянь, погроз чи шантажу з метою зміни показань на його користь чи відмови від надання показань з метою уникнення ним кримінальної відповідальності та вживати заходів, спрямованих на унеможливлення здобуття органом досудового розслідування інших фактичних даних, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного розслідування кримінального правопорушення, що вказує на наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
До того ж, на цей час, в ході досудового розслідування не встановлено та не допитано всіх свідків, у зв'язку з чим ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, матиме змогу контактувати з ними та незаконно впливати на них.
Окрім цього, враховуючи те, що на цей час не встановлено вичерпного кола осіб, причетних до кримінальних правопорушень, вчинення яких інкриміновано ОСОБА_5 , останній, перебуваючи на волі, матиме можливість спілкуватись з такими особами, чим буде перешкоджати встановленню всіх обставин злочину та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що вказує на наявність ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України.
Одночасно, необхідно врахувати, що ОСОБА_5 є особою непрацюючою, не має інших законних систематичних доходів, що вказує на те, що вказана злочинна діяльність є основним джерелом його доходу та він може вчинити інше кримінальне правопорушення, що вказує на ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Виходячи з усього вище перерахованого, орган досудового розслідування приходить до висновку, що жоден із м'якіших запобіжних заходів не здатен забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків.
З огляду на вказане у разі застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, орган досудового розслідування не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти вчиненню підозрюваним з метою уникнення кримінальної відповідальності дій, спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню, а також виконання останнім процесуальних обов'язків.
Разом з цим, при обранні альтернативного запобіжного заходу у виді застави, сторона обвинувачення вважає за доцільне, з урахуванням корисливих мотивів вчинення злочину, визначити підозрюваномуОСОБА_5 заставу, яка буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у останнього бажання перешкоджати розслідуванню у кримінальному провадженні та вчиняти інші кримінальні правопорушення, і вважає, що максимальний розмір застави, передбачений п.2 ч.5 ст.182 КПК України у межах вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не здатен у повній мірі забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків.
Таке твердження обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 є обвинуваченим у двох кримінальних провадженнях за ч.3 ст.307 КК України та йому інкриміновано вчинення злочинів у складі організованої групи, в одній з яких він є організатором. Кримінальні провадження перебувають на розгляді в Соснівському районному суді м. Черкаси (справа №703/178/18) та Смілянському міськрайонному суді Черкаської області (справа №703/167/21).
Під час досудового розслідування в обох кримінальних провадженнях щодо ОСОБА_5 обирався запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави в межах розмірів, визначених ст.182 КПК України, які були внесені, однак не стали достатнім стримуючим фактором для ОСОБА_5 від вчинення нових злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин.
Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Тому, з урахуванням поведінки підозрюваного ОСОБА_5 , систематичного притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, свідомої девіантної поведінки, орган досудового розслідування вважає, що застава в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб здатна забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків.
Ініціатор клопотання вказує, що зважаючи на те, що підозрюваному інкриміновано вчинення тяжких злочинів у сфері незаконного обігу психотропних речовин та наркотичних засобів, що створює загрозу для населення та становить підвищену суспільну небезпеку, тримання під вартою ОСОБА_5 повністю виправдовується інтересами суспільства, які в даному випадку переважають інтереси обвинуваченого щодо забезпечення поваги до особистої свободи.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 повідомив, що здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12024250000000122 від 03.04.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.307 КК України. Встановлено, що 30.10.2024 ОСОБА_5 за місцем проживання збув амфетамін, а також здійснив збут особі під зміненими анкетними даними амфетамін та канабіс. Наявні докази долучені до клопотання. ОСОБА_5 12.03.2025 було оголошено про підозру. Додав, що наявні ризики у вигляді переховування через тяжкість покарання, що встановлено п.п.1, 3, 4, 5 ст.177 КПК України. Так, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, тобто тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, тому, враховуючи тяжкість покарання та відсутність сукупності міцних соціальних зв'язків, існує обґрунтований ризик, що він з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, що вказує на ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України. Досудове розслідування триває, тому наявний ризик впливу на свідків, особливо на особу, що здійснювала закупку, що вказує на наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України. На даний момент не встановлено вичерпного кола осіб, причетних до кримінальних правопорушень, вчинення яких інкриміновано ОСОБА_5 , тому останній, перебуваючи на волі, матиме можливість спілкуватись з такими особами, чим буде перешкоджати встановленню всіх обставин злочину та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що вказує на наявність ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України. Одночасно, необхідно врахувати, що ОСОБА_5 є особою непрацюючою, не має інших законних систематичних доходів, що вказує на те, що вказана злочинна діяльність є основним джерелом його доходу та він може вчинити інше кримінальне правопорушення, що вказує на ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України. Що стосується повідомлення про стан психічного здоров'я підозрюваного, просить звернути увагу, що висновок датується 2022 роком, що на даний час не перевірено. Станом на 12.03.2025 неможливо стверджувати, що ОСОБА_5 не здатен усвідомлювати свої дії та керувати ними. Просить задовольнити клопотання та звертає увагу на неодноразове притягнення до кримінальної відповідальності.
Слідчий ОСОБА_4 підтримав думку прокурора. Просить задовольнити клопотання та визначити максимальний розмір застави через поведінку підозрюваного.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 вважає, що підозра необґрунтована, через поведінку сторони обвинувачення, дають можливість неодноразово розповсюджувати наркотичні засоби, таким чином роблять показник. Сторона обвинувачення не додала доказів щодо існування ризиків. Звертає увагу, знаючи про кримінальне провадження, підозрюваний не переховується, не веде беззаконний спосіб життя. Звертає увагу, що ОСОБА_5 потребує медикаментозного лікування, що не може бути надано в умовах СІЗО, Просить відмовити у клопотанні та застосувати домашній арешт. А також при прийнятті рішення врахувати висновок, який було надано в іншому кримінальному провадженні відносно Назарія.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що сьогодні із шостої ранку проводили обшуки за місцем проживання, нічого протизаконного не знайшли. Додав, що себе погано почуває, вказав на наявність захворювання. Просить застосувати цілодобовий домашній арешт.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень статті 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч.1 ст.177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до приписів ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положення статті 178 КПК України передбачають, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а застосування таких заходів завжди пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
У судовому засіданні встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, яке відноситься до тяжких злочинів, за вчинення яких санкцією статті передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
12.03.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України є обґрунтованою. При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви №12244/86, 12245/86; 12383/86), відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
З положень п.1 ч.1 ст.178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.
Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Рівень обґрунтованості, доведеності підозри (обвинувачення) має корелюватися зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов'язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об'єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.
Слідчий суддя також зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованості підозри, враховуючи ст.ст.8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини.
Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".
Крім того у п.48 рішення "Чеботарь проти Молдови" №35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
Щодо доводів сторони захисту про необґрунтованість підозри, то вони повністю спростовуються підозрою та достатніми даними, які підтверджують підстави для оголошення підозри ОСОБА_5 .
Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового слідства та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
При встановленні наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за вчинення ОСОБА_5 інкримінованих йому в провину злочинів, санкція яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 06 до 10 років з конфіскацією майна, у зв'язку з цим останній усвідомлюючи суворість покарання, передбаченого за інкриміноване кримінальне правопорушення, у разі необрання запобіжного заходу, матиме реальну можливість змінити місце проживання, а тому існує обґрунтований ризик, що він з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органу досудового розслідування.
Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Викладені обставини вказують про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Слідчий суддя вважає цілком обґрунтованим доводи слідчого та прокурора щодо наявності ризиків передбачених п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_5 здійснювати незаконний вплив на свідка ОСОБА_8 , який брав участь у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні,шляхом вмовлянь, погроз чи шантажу з метою зміни показань на його користь чи відмови від надання показань з метою уникнення ним кримінальної відповідальності та вживати заходів, спрямованих на унеможливлення здобуття органом досудового розслідування інших фактичних даних, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного розслідування кримінального правопорушення.
Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст.23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Крім цього, на цей час не встановлено вичерпного кола осіб, причетних до кримінальних правопорушень, вчинення яких інкриміновано ОСОБА_5 , останній, перебуваючи на волі, матиме можливість спілкуватись з такими особами, чим буде перешкоджати встановленню всіх обставин злочину та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, необхідно врахувати, що ОСОБА_5 є особою непрацюючою, не має інших законних систематичних доходів, що вказує на те, що вказана злочинна діяльність є основним джерелом його доходу та він може вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, збут за грошові кошти наркотичних засобів неодноразово зафіксовано органом досудового розслідування. Систематичність також підтверджує наявність інших кримінальних проваджень, що також вказує на ризик та систематичне порушення закону щодо розповсюдження. Викладені обставини вказують про наявність ризику, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваного, яку наводить сторона захисту, зокрема, що ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки, має зареєстроване місце проживання, проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, наявність зазначених стороною захисту обставин, не можуть бути вирішальними, що могло б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення взагалі при наявності двох обвинувальних актів та нової підозри відносно нього.
Слід врахувати також, що ОСОБА_5 є обвинуваченим у двох кримінальних провадженнях за ч.3 ст.307 КК України та йому інкриміновано вчинення злочинів у складі організованої групи, в одній з яких він є організатором. Кримінальні провадження перебувають на розгляді в Соснівському районному суді м. Черкаси (справа № 703/178/18) та Смілянському міськрайонному суді Черкаської області (справа № 703/167/21). Під час досудового розслідування в обох кримінальних провадженнях ОСОБА_5 обирався запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави в межах розмірів, визначених ст.182 КПК України.
Також належно оцінено при застосуванні виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і значення для суспільства кримінального правопорушення, у якому підозрюється останній. Тому, на даний час застосування такого запобіжного заходу є вкрай виправданим у світлі нинішніх подій. Таким чином, взяття особи під варту може також бути виправдано, якщо наявні підстави вважати, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, якщо вони реально переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, зазначені у ч.1 ст.178 КПК України, та враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, особу підозрюваного, вік, стан здоров'я, сімейний стан.
При цьому, враховуючи суспільну небезпеку, інкримінованих органом досудового розслідування злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, яка, визначається тим, що такі дії призводять до неконтрольованого обігу наркотичних засобів, що спричиняє шкоду здоров'ю населення, слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні наявний конкретний суспільний інтерес який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості, а тому обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим.
В той же час, слід врахувати, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
Слідчий суддя приходить до висновку, з урахуванням наявності ризиків передбачених статтею 177 КПК України, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків. Крім того, слідчий суддя вважає, що є неможливим застосування до підозрюваного таких запобіжних заходів як особисте зобов'язання, порука чи домашній арешт.
Так, враховуючи особливості події кримінального правопорушення (місце, мету, спосіб, засоби вчинення, участь у його вчиненні, тощо), вбачається, що особисте зобов'язання не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваному, оскільки його поведінка свідчить про нездатність самостійно додержуватись встановлених норм правопорядку та свідоме їх ігнорування.
Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваного, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст.194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.
Домашній арешт не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить гарантування усунення вищезазначеним ризикам, а особливо спілкування підозрюваного зі свідками у даному кримінальному провадженні, а також можливості вчинення інших протиправних діянь. В контексті даного застосування, варто звернути увагу, що ОСОБА_5 здійснював розповсюдження за місцем проживання, а при обшуку нічого протизаконного не було віднайдено, дану обставину зарано трактувати на користь сторони захисту, так як здійснюється досудове розслідування і орган досудового розслідування з'ясовує обставинам вчинення кримінального правопорушення та буде надавати оцінку і даним обставинам.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв'язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Водночас, згідно ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст.183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст.177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину.
При обрахунку розміру застави слідчий суддя враховує частину 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII якою встановлено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Таким чином, при визначенні розміру прожиткового мінімуму, як розрахункової величини для визначення застави, слід застосовувати розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб встановлений Законом "Про бюджет на 2024 рік" на 1 січня поточного року, тобто - 3028 грн.
За таких обставин, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а саме те що підозрюваний, не є інвалідом, не одружений, та встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 визначити заставу у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 211 960 (двісті одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят), яку підозрюваний має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов'язки, передбачені в ст.194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. На переконання слідчого судді, задля досягнення дієвості запобігання ризикам негативного впливу підозрюваного на хід досудового розслідування, застава у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання останнім покладених на нього обов'язків, передбачених п.п.1-4, 8 ч.5 ст.194 КПК України.
На думку слідчого судді, запропонований стороною обвинувачення розмір застави - 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є занадто завищеним та непомірним для підозрюваного, враховуючи, що стороною обвинувачення не надано слідчому судді будь-яких доказів, на підтвердження того, що такий розмір застави є співмірним та пропорційним розміру доходів та майновому стану підозрюваного, зокрема відомостей про доходи підозрюваного та членів його сім'ї, наявності в нього рухомого чи нерухомого майна, в тому числі дороговартісного, тощо.
Разом з тим, визначаючи строк тривалості застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , слідчий суддя бере до уваги наданий стороною захисту висновок судово-психіатричного експерта №190 від 17.06.2022, відповідно до якого на момент проведення вказаного дослідження, ОСОБА_5 виявляє клінічні ознаки пасивного типу суспільної небезпеки, у зв'язку з чим відносно нього можуть бути засновані примусові заходи медичного характеру, у вигляді надання йому амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку, а також епікризи видані КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня» ЧОР з медичних карток стаціонарного хворого ОСОБА_5 за період з 16.02.2011, 28.10.2011, 28.12.2012, 26.12.2017, 09.09.2018, 27.08.2019, 14.09.21, 07.05.2024 з відповідними рекомендаціями динамічного нагляду психіатра по місцю проживання та призначенням лікування.
Однак, на момент розгляду клопотання стороною захисту не надано доказів неможливості застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 тримання під вартою за станом здоров'я та серйозного його погіршення. Дане повідомлення має бути першочергово опрацьоване стороною обвинувачення, так як стан психічного здоров'я є також предметом з'ясування під час здійснення досудового розслідування, так як його результати мають наслідки впливу на подальший хід досудового розслідування.
Посилання сторони захисту щодо недоведеності підозри не знайшли свого прямого підтвердження, та будуть предметом доказування під час досудового розслідування кримінального провадження, тому на даний час оцінюються критично, як не згода із повідомленою підозрою.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 181, 186, 193-194, 196, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 , погоджене начальником відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12024250000000122 від 03.04.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.307 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 30 діб, до 10.04.2025, включно.
Враховуючи застосування запобіжного заходу - підозрюваного затримати в залі судового засідання.
Строк тримання під вартою обраховувати з 12 березня 2025 року.
Визначити альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 211 960 (двісті одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп., у разі внесення якої звільнити ОСОБА_5 , з-під варти.
Роз'яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі на рахунок: рахунок отримувача - UA888201720355269002000003652; Код банку отримувача (МФО) - 820172; банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26261092, та надати документ, що підтверджує внесення застави слідчому, прокурору або суду у провадженні яких перебуває кримінальне провадження №12024250000000122 від 03.04.2024.
У випадку внесення підозрюваним або заставодавцем застави, покласти на ОСОБА_5 , наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду/слідчого судді;
- не відлучатися із м. Сміла без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, реєстрації та роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) та інші документи, що дають право на виїзд за кордон України;
- утримуватися від спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу інтернет тощо) з підозрюваними ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 року, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у даному кримінальному провадженні, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_5 у присутності слідчого чи прокурора.
Роз'яснити, що обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, покладені на підозрюваного на строк 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави, в межах строку досудового розслідування. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Роз'яснити, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
Строк дії ухвали в частині застосування тримання під вартою визначити до 10 квітня 2025 року, включно.
Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, його захиснику, слідчому, прокурору, направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» МЮУ та/або ІТТ №1 м.Черкаси.
Контроль виконання даної ухвали в частині застосування запобіжного заходу покласти на прокурора.
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою - з моменту вручення копії.
Повний текст ухвали складено, проголошено 26.03.2025. (підстава лікарняний слідчого судді 15.03.2025-25.03.2025).
Слідчий суддя: ОСОБА_1