Справа № 127/41969/24
Провадження № 2/127/6316/24
25.03.2025 м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романюк Л.Ф., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032 м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 15.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 103981998.
Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно - комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п.6 кредитного договору, Порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікація позичальника.
Відповідно до п.2.1. кредитного договору, кредитні кошти надаються ТОВ «Мілоан» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.
Згідно п.1.1. кредитного договору кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Мілоан» грошових коштів у сумі, визначеній у п.1.2. кредитного договору, за реквізитами зазначеними у п.2.1кредитного договору.
16.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 16072024 у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає)ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги а ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 16.07.2024 року до договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024 року, ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 47 461,43 грн. з яких: 9128,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 35 483,43 грн. - сума заборгованості за відсотками, 2850,00 грн. - заборгованість за комісією.
Крім того, 30.11.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 25075-11/2021.
Кредитний договір підписано електронним підписом позивальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п.7 кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.
Відповідно до п.п. 1.1. п.1 Кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмір, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених цим договором.
21.09.2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №21092022 у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» передає (відступає)ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги а ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 21092022 від 21.09.2022 року, ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 7 213,75 грн. з яких: 2900,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4313,75 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Просили суд, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 103981998 в розмірі 47 461,43 грн., за кредитним договором № 25075-11/2021 в розмірі 7213,75 грн.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.01.2025 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб. Вказану ухвалу разом із копією позовної заяви з додатками було надіслано відповідачу ОСОБА_1 на адресу реєстрації рекомендованим листом з повідомленням.
17.02.2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата ВС вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення вимоги згідно із частиною 2 ст. 1050 ЦК України. Відтак, враховуючи, що кредит було надано строком на 10 днів, то за вказаний період підлягають нарахуванню відсотки в розмірі 15 000,00 грн.* 2%*10 днів=3000,00 грн.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постановівід 6 листопада 2023 року по справі №204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У зв'язку з викладеним Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі №172/410/21.
Комісія встановлена позичальником саме за видачу кредиту. Проте видача коштів є підставою для нарахування відсотків за користування коштами. Фактично кредитодавцем встановлено плату за послугу, яку він надає сам собі, тобто на свою користь, оскільки видача кредиту є підставою для отримання саме кредитодавцем в подальшому доходу.
Умова договору про стягнення комісії за видачу кредиту є нікчемною, а тому не підлягає застосуванню у спірних право відносинах.
Отже загальна сума заборгованості, яка може підлягати стягненню в судовому порядку, враховуючи умови договору про строк його дії та відсоткову ставку становить 9128,00 грн. - тіла кредиту та 3000,00 грн. - відсотків за користування кредитом.
Зазначена в позові сума до стягнення не відповідає умовам письмового договору.
Відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
До позовної заяви не надано платіжного документу, який підтверджує перерахування коштів на рахунок відповідача по справі.
За відсутності відповідних доказів - відсутні підстави для задоволення позову.
21.02.2025 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій вказано, що станом на 21.02.2025 року позивачем отримано часткову відповідь на запит від первісного кредитора, в тому числі отримано додаткові докази:інформаційна довідка № 103981998, розрахунок заборгованості № 103981998, розрахунок заборгованості № 25075-11/2021.
Договір факторингу між первісним кредитором та позивачем у кладений у відповідності до вимог чинного законодавства України, яке діяло на момент укладення цього договору та ніяким чином не порушує права та законні інтереси відповідача.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Судом встановлено, що 15.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 103981998 (а.с.6-10).
Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно - комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п.6 кредитного договору, Порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікація позичальника.
Відповідно до п.2.1. кредитного договору, кредитні кошти надаються ТОВ «Мілоан» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.
Згідно п.1.1. кредитного договору кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Мілоан» грошових коштів у сумі, визначеній у п.1.2. кредитного договору, за реквізитами зазначеними у п.2.1кредитного договору.
16.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 16072024 у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає)ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги а ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників(а.с.12-14).
Відповідно до Реєстру боржників від 16.07.2024 року до договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024 року, ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 47 461,43 грн. з яких: 9128,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 35 483,43 грн. - сума заборгованості за відсотками, 2850,00 грн. - заборгованість за комісією (а.с.15-16).
Крім того, 30.11.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 25075-11/2021(а.с.23-27).
Кредитний договір підписано електронним підписом позивальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п.7 кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.
Відповідно до п.п. 1.1. п.1 Кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмір, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених цим договором.
21.09.2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №21092022 у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» передає (відступає)ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги а ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с.28-30).
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 21092022 від 21.09.2022 року, ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 7 213,75 грн. з яких: 2900,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4313,75 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.31-32).
Судом встановлено, що 15.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 103981998 (а.с.6-10).
16.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 16072024 у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає)ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги а ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників(а.с.12-14).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (Постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18), постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» доведено набуття права вимоги за договором про споживчий кредит № 103981998 від 15.11.2021 року до відповідача, що підтверджується копією договору відступлення прав вимоги № 16072024 від 16.07.2024 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», копією акту приймання передачі Реєстру Боржників та копією витягу з реєстру боржників від, згідно якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги за договором № 103981998 укладеного з ОСОБА_1 , дата підписання договору - 15.11.2021, дата закінчення договору - 25.11.2021, сума виданого кредиту - 15000 грн, залишок по тілу кредиту - 9128 грн, залишок по відсотках 35483,43 грн., залишок по комісії - 2850 грн..
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Доказів того, що договір відступлення прав вимоги № 16072024 від 16.07.2024 року, укладений між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» визнаний недійсним суду не надано, а тому позивачем надано докази, які підтверджують ту обставину, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статус нового кредитора за договором про споживчий кредит № 103981998 від 15.11.2021 року до відповідача.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) вказано, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України).
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в позові просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 103981998 від 15.11.2021 року, що станом на 30.11.2024 становить суму 47 461,43 грн. з яких: 9128,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 35 483,43 грн. - сума заборгованості за відсотками, 2850,00 грн. - заборгованість за комісією.
На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано, зокрема, розрахунок заборгованості (а.с.71-77), відповідно до якої сума заборгованості -47 461,43 грн. з яких: 9128,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 35 483,43 грн. - сума заборгованості за відсотками, 2850,00 грн. - заборгованість за комісією.
Позивачем доведено факт укладання договору № 103981998 від 15.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , відповідно до якого між сторонами погоджено те, що :
кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2 договору (далі-кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі-плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 1.4 договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (пункту 1.1);
сума (загальний розмір) кредиту становить 15000,00 грн (пункт 1.2);
кредит надається загальним строком на 10 днів з15.11.2021 (дата надання кредиту) (10 днів - завершується 25.11.2021) (пункт 1.3);
комісія за надання кредиту: 2850,00 грн, яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (пункт 1.5.1);
проценти за користування кредитом протягом: 3000,00 грн., які нараховуються за ставкою 2.00 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункт 1.5.2).
Отже, як видно із розрахунку заборгованості за договором № 103981998 від 15.11.2021 року позивачем здійснено нарахування заборгованості по відсоткам відповідачу поза межами строку кредитування, за період з 30.11.2021 року по 21.09.2022 року, що є незаконним, адже право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи наведене, доведеними є розмір відсотків 15 000,00 грн.* 2%*10 днів=3000,00 грн.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 2850,00 грн. суд зазначає наступне.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Разом з тим, відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Згідно з частиною 6статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.
До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Так, в пункті 1.5.1 комісія за надання кредиту: 2850,00 грн., яка нараховується за ставкою 19.00 % від суми кредиту одноразово.
Встановивши у Кредитному договорі № 103981998 від 15.11.2021 року сплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту щомісячними платежами, що у загальному розмірі складає 2850,00 грн., ТОВ не повідомило, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику.
Отже, розмір комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що оспорювані умови кредитного договору є несправедливими.
Таким чином, встановивши, що ТОВ не повідомило позичальника, які саме послуги за вказану плату йому надаються, розмір комісійної винагороди вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, тобто положення пункту 1.2 кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплатити комісіює нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 30 листопада 2023 року в справі № 216/7637/21, від 09 лютого 2024 року в справі № 337/3703/22, постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада2023 року в справі № 204/224/21.
Відповідно до положень ч. 4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи викладене, доходить висновку, що вимоги позивача у частині стягнення заборгованості за № 103981998 від 15.11.2021 року за комісією за обслуговування кредиту у сумі 2850,00 грн. є необґрунтованими.
Згідно з вимогами ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або за законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи вище викладене з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором № 103981998 від 15.11.2021 року в розмірі 12 128,00 грн., що складається з: 9128,00грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3000,00 грн. - відсотки.
За кредитним договором № 25075-11/2021 від 30.11.2021 року в розмірі 7 213,75 грн. , що складається з: 2900,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4313,75 грн. - заборгованість за відсотками.
Тому суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості в загальній сумі 19 341,75 грн.
При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн., тому відповідно до ст. 141 ЦПК України, сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно до задоволених вимог, а саме: 1071,00 грн.
Керуючись ст. 13, 81, 141, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, на підставі ст. 526, 527, 530, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032 м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032 м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитним договором № 103981998 від 15.11.2021 року в розмірі 12 128,00 грн., за кредитним договором № 25075-11/2021 від 30.11.2021 року в розмірі 7 213,75 грн., у загальному розмірі 19 341,75 грн. (дев'ятнадцять тисяч триста сорок одну грн. 75 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1071,00 грн. судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено, шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 25.03.2025 року.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032 м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ 35625014).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).
Суддя: