Справа №142/25/24
Провадження №1-в/127/698/24
25 березня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
засудженого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 12 в режимі відеоконференції подання начальника державної установи «Вінницька установа відбування покарань (№1)» ОСОБА_5 про приведення вироку у відповідність до вимог чинного законодавства відносно засудженого ОСОБА_4 ,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло подання начальника державної установи «Вінницька установа відбування покарань (№1)» (далі - Установа) ОСОБА_5 про приведення вироку у відповідність до вимог чинного законодавства відносно засудженого ОСОБА_4 .
Подання мотивоване тим, що ОСОБА_4 засуджений Піщанським районним судом Вінницької області 04.04.2024 за частиною четвертою статті 185, частиною другою статті 190, з урахуванням статей 70 та 71 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді 5 років 3 місяці позбавлення волі. Зазначений вирок був змінений вироком Вінницького апеляційного суду від 11.07.2024 в частині зарахування строку попереднього ув'язнення та визначення строку початку відбуття покарання.
09.08.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилання відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-ІХ). З огляду на внесені зміни дрібним викраденням чужого майна вважається викрадення майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян. У зв'язку з цим Установа вважає за доцільне привести вирок у відповідність до чинного законодавства.
Представник Установи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Прокурор вважав, що подання має бути задоволене.
Засуджений подання підтримав та просив його задовольнити.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали особової справи, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 537 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання , зокрема, про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 539 КПК клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених зокрема, пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Зі змісту частини другої статті 74 КК випливає, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
З матеріалів особової справи випливає, що ОСОБА_4 засуджений Піщанським районним судом Вінницької області 04.04.2024 за частиною четвертою статті 185, частиною другою статті 190, з урахуванням статей 70 та 71 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі. Зазначений вирок був змінений вироком Вінницького апеляційного суду від 11.07.2024 в частині зарахування строку попереднього ув'язнення та визначення строку початку відбуття покарання.
Зі змісту вироку випливає, що ОСОБА_4 15.12.2023 близько 22.15 год. вчинив таємне викрадення майна на загальну суму 1182,76 грн., 24.11.2024 близько 22-ї год. - шахрайство на загальну суму 2900 грн.
09.08.2024 набрав чинності Закон № 3886-ІХ, яким стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) викладена у новій редакції.
Зокрема, зі змісту частини першої статті 51 КпАП випливає, що відповідальність за цією нормою настає у разі дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною другою статті 51 КпАП встановлена відповідальність за вчинення дії, передбаченої частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктом 5 Підрозділу 1 Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК) визначено, що у разі, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПК з урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Тобто розмір податкової соціальної пільги в розумінні пункту 5 Підрозділу 1 Перехідних положень ПК дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на один місяць працездатних осіб з 1 січня 2023 року становив 2684 гривень. Отже, розмір податкової соціальної пільги у 2023 році для кримінально-правової кваліфікації становив 1342 гривень.
Згідно з положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на один місяць працездатних осіб з 1 січня 2024 року становив 3028 гривень. Отже, розмір податкової соціальної пільги у 2024 році для кримінально-правової кваліфікації становив 1514 гривень.
Суд враховує, що Верховний Суд (далі - ВС) у постанові від 22.08.2024 (справа № 567/507/23) зауважив таке.
Частиною другою статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) встановлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою статті 51 цього Кодексу, настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (далі - НМДГ). Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 НМДГ.
Аналіз указаних норм закону, як зазначив ВС, свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений статті 51 КпАП, а саме 2 НМДГ.
Положеннями частини першої статті 3 КК встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина шоста статті 3 КК).
Аналогічні висновки ВС зробив у постанові від 07.10.2024 (справа № 278/1566/21).
Отже, для вирішення питання щодо наявності правових підстав для приведення вироку щодо засудженого ОСОБА_4 у відповідність до вимог чинного законодавства (декриміналізації) необхідно визначити, чи перевищує вартість викраденого ним майна 2 НМДГ, тобто 2684 грн у 2023 році та 3028 грн. у 2024 році.
Як суд зазначив вище, зі змісту вироку, яким ОСОБА_4 засуджений до відбування призначеного йому покарання вартість майна, яким він заволодів шляхом крадіжки 15.12.2023 близько 22.15 год. становила 1182,76 грн. Наведений розмір викраденого ОСОБА_4 майна менший за законодавчо визначений розмір шкоди, з якої встановлена кримінальна відповідальність. Разом з тим, у вироку наявне посилання на вчинення ОСОБА_4 шахрайства 24.11.2024, внаслідок якого була заподіяна шкода на суму 2900 грн. Зазначений розмір шкоди менший за законодавчо визначений розмір шкоди, з якої встановлена кримінальна відповідальність у 2024 році. Однак з наданих суду матеріалів випливає, що відповідний вирок щодо ОСОБА_4 був ухвалений 04.04.2024, а за результатами його апеляційного перегляду апеляційним судом - 11.07.2024. Наведені обставини свідчать про неможливість вчинення ОСОБА_4 відповідного діяння 24.11.2024. При цьому зі змісту вироку від 04.04.2024 випливає, що під час надання відповідних показань у судовому засіданні ОСОБА_4 здійснив посилання на вчинення інкримінованого йому шахрайства саме 24.11.2023. Ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області від 14.03.2025 у вироку Піщанського районного суду Вінницької області від 04.04.2024 виправлена описка та зазначено, що датою вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 190 КК, є 24.11.2023. Наведені обставини свідчать про те, що шахрайство ОСОБА_4 було вчинене саме 24.11.2023, розмір завданої шкоди внаслідок вчинення цього діяння становить 2900 грн., а 2 НМДГ у 2023 році - 2684 грн. Тобто розмір майна, яким ОСОБА_4 заволодів внаслідок шахрайства перевищує законодавчо визначений розмір шкоди, з якої встановлена кримінальна відповідальність.
Отже, на переконання суду, вирок Піщанського районного суду Вінницької області від 04.04.2024, змінений вироком Вінницького апеляційного суду від 11.07.2024, має бути приведений у відповідність до чинного на час розгляду подання законодавства, а саме ОСОБА_4 має бути звільнений від відбування призначеного йому покарання за частиною четвертою статті 185 КК на підставі частини другої статті 74 КК. Натомість правові підстави для звільнення ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання за частиною другою статті 190 КК відсутні.
Крім того, з матеріалів особової справи випливає, що до постановлення 04.04.2024 вироку Піщанським районним судом Вінницької області ОСОБА_4 був засуджений 21.02.2022 Піщанським районним судом Вінницької області за частиною другою статті 185, частиною другою статті 360 КК до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі, однак на підставі частини першої статті 75 КК був звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Зі змісту цього вироку випливає, що ОСОБА_4 13.02.2021 вчинив таємне викрадення чужого майна на загальну суму 2644,34 грн, 17.02.2021 - 383,19 грн, 20.02.2021 - 1116,9 грн, 25.02.2021 - 1928 грн, 05.03.2021 - 797,71 грн, 10.03.2021 - 273,75 грн, 18.03.2021 - 6824,74 грн.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на один місяць працездатних осіб з 1 січня 2021 року становив 2270 гривень. Отже, розмір податкової соціальної пільги у 2021 році для кримінально-правової кваліфікації становив 1135 гривень.
Отже, для вирішення питання щодо наявності правових підстав для приведення вироку від 21.02.2022 щодо засудженого ОСОБА_4 у відповідність до вимог чинного законодавства (декриміналізації) необхідно визначити, чи перевищує вартість викраденого ним майна 2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 2270 грн у 2021 році.
Як суд зазначив вище, зі змісту вироку від 21.02.2022, яким ОСОБА_4 засуджений до відбування призначеного йому покарання вартість майна, яким він заволодів шляхом крадіжки 17.02.2021 становив 383,19 грн, 20.02.2021 - 1116,9 грн, 05.03.2021 - 797,71 грн, 10.03.2021 - 273,75 грн. Наведені розміри викраденого ОСОБА_4 майна менші за законодавчо визначений розмір шкоди, з якої встановлена кримінальна відповідальність. Саме тому посилання у вироку від 21.02.2022 на засудження ОСОБА_4 за цими епізодами слід виключити.
Разом з тим, як суд зазначив вище, за вирком від 04.04.2024 ОСОБА_4 призначене остаточне покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі на підставі частини першої статті 71 КК, тобто до призначеного покарання за частиною першою статті 70 КК покарання за вироком від 04.04.2024 у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі частково приєднана невідбута частина покарання за вироком від 21.02.2022.
Вище суд також зазначив, що ОСОБА_4 має бути звільнений на підставі частини другої статті 74 КК від відбування покарання у виді 5 років 1 місяця за вироком від 04.04.2024 за вчинення діяння, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК. Натомість, ОСОБА_4 має продовжувати відбувати покарання у виді 1 року 3 місяців позбавлення волі за частиною другою статті 190 КК за вироком від 04.04.2024. Також вище суд зауважив, що до цього покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком від 21.02.2022. Однак у разі повного складання покарання за вироком від 04.04.2024 та 21.02.2022 максимальний строк призначеного покарання не перевищуватиме остаточне покарання, визначене вироком від 04.04.2024, у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі, натомість складатиме 4 роки 9 місяців позбавлення волі.
У постанові від 01.04.2024 (справа № 183/6854/20) ВС зауважив, що приписами статті 70 КК визначені підстави, порядок та межі призначення покарання за сукупністю злочинів. При цьому, призначаючи покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі частини четвертої статті 70 КК, суд не вправі змінювати покарання, призначене попереднім (першим) вироком за окремий злочин. Він також не повинен ще раз призначати (дублювати) це покарання в новому (другому) вироку. У цьому разі діє юридична презумпція законності й обґрунтованості попереднього вироку, яку суд підтверджує, застосовуючи частину четверту статті 70 КК.
Хоча наведений висновок ВС зроблений щодо застосування правил, визначених статтею 70 КК, однак у цьому рішенні ВС наголосив на необхідність дотримання принципу юридичної презумпції законності й обґрунтованості попереднього вироку.
Про правові наслідки засудження особи та термінологічні питання, пов'язані із засудженням, ВС зазначав і у постановах від 22.01.2024 (справа № 236/4167/20), 10.06.2020 (справа № 161/7253/18), 27.09.2018 (справа № 647/1831/15-к) тощо.
Тому суд вважає, що принципи призначення остаточного покарання, застосовані судом при ухваленні вироку від 04.04.2024, тобто часткове складання призначеного за цим вироком покарання та невідбутої частини покарання за попереднім вироком, мають бути дотримані під час вирішення питання щодо приведення вироку у відповідність до вимог чинного законодавства. Саме тому суд дійшов до переконання, що ОСОБА_4 має вважатись таким, що відбуває покарання за вироком Піщанського районного суду Вінницької області від 04.04.2022 до покарання, передбаченого частиною другою статті 190 КК, у виді 1 року 3 місяців позбавлення волі; на підставі частини першої статті 71 КК до остаточного покарання (шляхом часткового складання призначеного покарання та невідбутої частини покарання за вироком Піщанського районного суду Вінницької області від 21.02.2022) у виді 3 років 8 місяців позбавлення волі.
Керуючись статтями 371, 537 КПК, суд
Виключити на підставі частини другої статті 74 Кримінального кодексу України посилання у вироку Піщанського районного суду Вінницької області від 21.02.2022 на засудження ОСОБА_4 за вчинення 17.02.2021, 20.02.2021, 05.03.2021 та 10.03.2021 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 185 Кримінального кодексу України, у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
На підставі частини другої статті 74 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі за вироком Піщанського районного суду Вінницької області від 04.04.2024, зміненого вироком Вінницького апеляційного суду від 11.07.2024, у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Вважати ОСОБА_4 засудженим за вироком Піщанського районного суду Вінницької області від 04.04.2022 до покарання, передбаченого частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України, у виді 1 (одного) року 3 (трьох) місяців позбавлення волі; на підставі частини першої статті 71 Кримінального кодексу України до остаточного покарання (шляхом часткового складання призначеного покарання та невідбутої частини покарання за вироком Піщанського районного суду Вінницької області від 21.02.2022) у виді 3 (трьох) років 8 (восьми) місяців позбавлення волі.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: