Справа № 698/95/25
Провадження № 2/698/109/25
(заочне)
26 березня 2025 р. Катеринопільський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Лазаренка В.В.,
при секретарі судових засідань - Триліс Я.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» через свого представника Крилова С.С. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» суму заборгованості за кредитним договором № 3408205203 від 16.10.2021 року в розмірі 37174,22 грн., з яких 7400,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 16442,80 грн. - заборгованість за відсотками за користування позикою, 11222,81 грн. - інфляційні збитки за період з 04.02.2022 по 15.01.2025, 2108,62 грн. - три відсотки річних за період з 04.02.2022 по 15.01.2025, а також стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн..
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 16.10.2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір № 3408205203-493734 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту строком на 22 днів (Лояльний період), який може бути продовжено ОСОБА_1 , шляхом оплати нею протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом. За цим договором ТОВ «Кошельок» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 7400,00 грн. шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів на її платіжну картку № НОМЕР_1 . Відповідно до умов пунктів 3.6 та 3.7 крелитного договору відбулося продовження строку користування кредитними коштами ще на 90 днів з кінцевим терміном повернення кредиту 04.02.2022 року з процентною ставкою 2,2% в день. 04.02.2022 року відповідачка свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала.
Ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 03.02.2025 року провадження по зазначеній цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхо посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За правилом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків.
За правилами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положеннями ч. 1 ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У ч. 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Положеннями пунктів 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За правилами ч.ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
У п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Судом встановлено, що 16.10.2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір № 3408205203-493734 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у розмірі 7400,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на її платіжну картку № НОМЕР_1 строком на 22 днів (Лояльний період), який може бути продовжено ОСОБА_1 , шляхом оплати нею протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом. Відповідно до умов пунктів 3.6 та 3.7 крелитного договору відбулося продовження строку користування кредитними коштами ще на 90 днів з кінцевим терміном повернення кредиту 04.02.2022 року з стандартною процентною ставкою 2,2% в день.
04.02.2022 року відповідачка свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала.
Відповідно до графіку розрахунків, який є додатком № 1 до договору № 3408205203-493734 від 16.10.2021 року загальна вартість кредиту становить 9191,00 грн..
Згідно довідки АТ «ТАСКОМБАНК» про підтвердження платежу № 34856/47.1. від 15.11.2024 року, 16.10.2021 о 22:43:10 ТОВ «КОШЕЛЬОК» перерахувало грошові кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 у розмірі 7400,00 грн., код авторизації 934569.
Відповідно до повідомлення ТОВ «ТАС ЛІНК» 16.10.2021 через платіжну систему ТОВ «ТАС ЛІНК» було проведено успішне зарахування 7400,00 грн на карту № НОМЕР_1 .
Відповідно до детального розрахунку заборгованості за договором № 3408205203-493734 від 16.10.2021 року про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту станом на 04.02.2022 року залишок заборгованості складає 23842,80 грн., з яких 7400,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою кредиту, 16442,80 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до разрахунку інфляційних збитків та 3% річних, згідно ст. 625 ЦК України, загальна сумв боргу згідно договору № 3408205203-493734 від 16.10.2021 року станом на 04.02.2022 року становить 23842,80 грн.. Інфляційні нарахування та 3% річних за період з 04.02.2022 року по 15.01.2025 року становить 11222,81 грн..
Так, за умовами зазначеного договору було передбачено надання кредитних коштів в розмірі 7400,00 грн. строком на 22 днів (Лояльний період), який може бути продовжено ОСОБА_1 , шляхом оплати нею протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.
При цьому факт видачі ОСОБА_1 кредитних коштів шляхом перерахування на її банківську платіжну картку підтверджений належними доказами, а саме довідкою АТ «ТАСКОМБАНК» про підтвердження платежу № 34856/47.1. від 15.11.2024 року та повідомленням ТОВ «ТАС ЛІНК» про успішне зарахування 16.10.2021 року 7400,00 грн. на карту № НОМЕР_1 .
У зв'язку з цим, суд доходить висновку про задоволення позову в цій частині та доведення позивачем отримання відповідачкою кредитних коштів в розмірі 7400,00 грн., які в добровільному порядку не повернуті, а тому підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок».
За договором № 3408205203-493734 від 16.10.2021 року позивач також просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за процентами в розмірі 16442,80 грн..
Припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.
Таким чином, позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитними коштами у межах погодженого позикодавцем та боржником строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про задоволення позову в цій частині, а тому підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованість за процентами в розмірі 16442,80 грн..
При вирішенні питання щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 04.02.2022 року по 15.01.2025 року суд виходить з наступного.
15.03.2022 прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX, який набув чинності 17.03.2022 та відповідно до якого розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 18 такого змісту: «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб.
Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022.
На час розгляду справи, військовий стан в України продовжений Указами Президента України та діє до 09.05.2025 року.
З огляду на викладене, позивачем зазначене не враховано, у звязку з чим здійснено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за період з 04.02.2022 року по 15.01.2025 року, які відповідно до вимог зазначеної правової норми підлягають частковому списанню кредитодавцем, а саме за період з 24.02.2022 року по 15.01.2025 року.
Крім того, нарахування інфляційних втрат за період з 04.02.2022 року по 23.02.2022 року становить 20 днів, що становить більше півмісяця (> 15 днів), та з урахуванням математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, заокруглюється до одного місяця.
Відтак, за неповний місяць прострочення відповідача у лютому 2022 року нараховується інфляційна складова боргу, виходячи з індексу інфляції у лютому 2022 року.
За офіційними даними Державного комітету статистики України у лютому 2022 року індекс інфляції становив 101,6%.
З метою дотримання принципу процесуальної економії, суд вважає за можливе розрахувати суму інфляційних втрат у зв'язку із простроченням відповідачкою грошового зобов'язання на суму 23842,80 грн. у лютому місяці 2022 року.
23842,80 грн. * 101,6% = 24224,28 грн. (сума боргу + інфляційна складова), з яких інфляційні втрати - 381,48 грн. (24224,28 грн. - 23842,80 грн. ).
З огляду на таке, суд вважає за можливе задовольнити частково позовні вимоги у цій частині, а саме у розмірі 381,48 грн..
Аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 сформульовано правові висновки про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, на підставі викладеного, суд вважає за можливе нарахування 3% річних, лише за період з 04.02.2022 року по 23.02.2022 року (20 днів), тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних на суму заборгованості в розмірі 23842,80 грн. за період з 04.02.2022 року по 23.02.2022 року в розмірі 35,76 грн..
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати за період з 04.02.2022 року по 23.02.2022 року у розмірі 381,48 грн., а також 3% річних за період з 04.02.2022 року по 23.02.2022 року у розмірі 35,76 грн., а у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 24.02.2022 року по 15.01.2025 року слід відмовити.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість у сумі 24260,04 грн., з яких 7400,00 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту, 16442,80 грн. - заборгованість за відсотками, а також інфляційні втрати у розмірі 381,48 грн. та 3 % річних у розмірі 35,76 грн.. В іншій частині позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю заявлених позовних вимог.
За правилом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн..
Загальний розмір задоволених позовних вимог складає 24260,04 грн., тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1580,87 грн. (24260,04*100/37174,22*2422,40/100 = 1580,87).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 207, 526, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (адреса: 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8-А, ЄДРПОУ 40842831) заборгованість у сумі 24260 (двадцять чотири тисячі двісті шістдесят) грн. 04 (чотири) коп..
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (адреса: 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8-А, ЄДРПОУ 40842831) судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1580 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят) грн. 87 (вісімдесят сім) коп..
У решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Лазаренко