Справа № 127/40771/24
Провадження № 2/127/6060/24
19 березня 2025 рокумісто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та їх зменшення,
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чорний С.О., звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та їх зменшення, які стягуються з ОСОБА_1 , на підставі рішення ухваленого Вінницьким міським судом Вінницької області від 04.05.2023 року, справа №127/4872/23, на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини на тверду грошову одиницю, а саме 5 000 гривень з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04 травня 2023 року Вінницьким міським судом Вінницької області ухвалено рішення у справі № 127/4872/23 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини.
Суд вирішив стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили даним рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття.
Представник позивача у позові вказує на те, ОСОБА_1 з 20.04.2022 і по сьогоднішній день проходить військову службу по мобілізації. З 07.07.2022 і по теперішній час ОСОБА_1 з перервами на відпустку та лікування приймає безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідками військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2022 р. та від 02.10.2023 р. Внаслідок участі у заходах забезпечення оборони України, починаючи з травня 2023 року у ОСОБА_1 значно погіршилося здоров'я, позивач здобув ряд захворювань, що змушувало його проходити стаціонарне лікування в лікувальних закладах та по сьогоднішній день підтримувати стан здоров'я, приймаючи дороговартісні ліки та проходячи медичні обстеження в приватних клініках.
Отже, представник позивача звертає увагу на те, що у зв'язку зі значним погіршенням стану здоров'я, позивач більше не в змозі сплачувати аліменти на свого неповнолітнього сина в розмірі, визначеному рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04.05.2023 у справі № 127/4872/23, оскільки лікування потребує значних матеріальних витрат та дорогих медичних обстежень (досліджень) стану здоров'я із значним погіршенням стану здоров'я, тому ОСОБА_1 звертається до суду з даним позовом.
Позивач вважає, що необхідним і достатнім розміром аліментів у даному випадку, враховуючи стан здоров'я позивача є встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
Ухвалою суду від 25.01.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Відповідачка, скориставшись наданим їй процесуальним законодавством правом подала до суду відзиву на позов у встановлені законом строки.
У вказаному відзиві відповідачка категорично заперечила проти задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , зважаючи на те, що останній отримує та отримував достойну заробітну плату протягом усього періоду життя дитини, однак, незважаючи на це, не сплачував аліменти і відмовлявся їх сплачувати до моменту звернення ОСОБА_4 до Вінницького міського суду Вінницької області та ухвалення судом рішення від 21 травня 2013 року в справі №127/9546/13-ц про стягнення аліментів на утримання дитини у в розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з 18 квітня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.
Дане рішення суду було пред'явлено до примусового виконання в Третій ВДВС у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), станом на 31 жовтня 2022 року заборгованість зі сплати аліментів складала 58646,69 грн, яка як слідує з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період жовтня 2022 року по 31 січня 2023 року відповідачем погашена.
Також ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини, на підставі положень ст. 180- 183 СК України. Вінницький міський суд Вінницької області своїм рішенням від 04 травня 2023 року позов задовольнив і змінив спосіб стягнення аліментів, із 500 грн. на аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини робітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили даним рішенням і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідачка вказує про те, що нею було відкрито окремий рахунок № НОМЕР_2 в Ощадбанку виключно для отримання аліментів на утримання дитини від позивача і виходячи з виписки даному по картковому рахунку за період з 01.04.2023 - 31.12.2024 відповідачкою було отримано аліменти у сумі: 17.07.23 - 10 848.58 грн; 01.08.23 - 5 016.63 грн; 05.08.23 - 10917.58 грн; 30.08.23 - 10917.58 грн; 30.08.23- 3 401.25 грн;20.09.23 -5458.79 грн; 13.10.23 - 5 458.79 грн; 15.1 1.23- 5 458.79 грн; 13.12.23 - 5 458.79 грн; 26.12.23- 3 345.71 грн; 17.01.24- 21 13.08 грн; 15.02.24- 5 458.79 грн;13.03.24- 1782.70 грн; 17.04.24- 5277.79 грн; 15.05.24- 9134.89 грн; 17.06.24- 2 993.53 грн; 12.09.24 - 5 400.89 грн; 11.10.24- 5400.89 грн;19.11.24- 5400.89 грн; 16.12.24- 5400.89 грн.
Таким чином, відповідачка робить висновок, що враховуючи начисленні суми, ОСОБА_1 щомісячно отримує дохід, що значно перевищує прожитковий мінімум доходів громадян в Україні і здатен покрити не лише аліменти на утримання дитини, але й необхідні витрати самого ОСОБА_1 , враховуючи і стаціонарне лікуванню лікувальних закладах, ліки та медичні обстеження, якими мотивовані позовні вимоги.
Також відповідач вказує на те, що у неї також хворобливий стан здоров'я, і вона є такою, що також потребую додаткових обстежень та лікування, на що потрібні витрати.
Згідно трудової книжки НОМЕР_3 підтверджується той факт, що на даний час відповідачка не працює. Крім того, в неї на утриманні перебуває ще одна дитина - син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що потребує від неї коштів на його утриманні. Обоє її дітей, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживають разом з нею і перебувають на її утриманні, що підтверджується довідкою КК «Поділля» №27 в. 16.01.2025 року.
Також відповідачка звертає увагу суду на те, що згідно консультативного висновку алерголога дитячого від 08.06.2017 року підтверджується наявність у дитини ОСОБА_3 астми та кропивниці, що вимагають додаткових обстежень та лікування, на що потрібні кошти.
Таким чином, вона вважає, що заявлений позивачем розмір аліментів не може бути задоволений, адже позивач не врахував її стан здоров'я та фінансову здатність утримувати дитину, оскільки вона не працюй офіційно та не маю доходу, а живе за рахунок допомоги батьків, якої об'єктиви недостатньо, не звертає увагу на потреби самої дитини, враховуючи необхідність лікування та достатню заробітну плату позивача для задоволення усіх власних потреб і інтересів дитини.
Вказує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав для зміни розміру аліментів для ОСОБА_1 , а отже позов є безпідставним.
На підставі ухвали суду від 25.02.2025 по справі закінчено підготовче провадження, підготовче засідання закрито та справу призначено до розгляду по суті.
Представник позивач адвокат Чорний С.О. в судовому засіданні просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги та зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 травня 2023 року у справі № 127/4872/23.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до повноліття дитини.
Відповідачка подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, підтримала поданий нею відзив на позовну заяву та просила відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є батьком неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04.05.2023 у цивільній справі 127/4872/23, яким змінено спосіб стягнення аліментів, із 500 грн. на аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із позивача стягуються аліменти в розмірі 1/4 частини робітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили даним рішенням і до досягнення дитиною повноліття.
Дане рішення набрало законної сили 06.06.2023 і на сьогоднішній день перебуває на примусовому виконанні у Третьому ВДВС у м. Вінниці ЦМУМЮ (м. Київ) - виконавче провадження № 72047933.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 20.04.2022 і по сьогоднішній день проходить військову службу по мобілізації (а.с 22-28).
З 07.07.2022 і по теперішній час ОСОБА_1 з перервами на відпустку та лікування приймає безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідками військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2022 та від 02.10.2023.
Внаслідок участі у заходах забезпечення оборони України, починаючи з травня 2023 року у ОСОБА_1 значно погіршилося здоров'я, позивач здобув ряд захворювань, що змушувало його проходити стаціонарне лікування в лікувальних закладах та по сьогоднішній день підтримувати стан здоров'я, приймаючи дороговартісні ліки та проходячи медичні обстеження в приватних клініках.
Обставини проходження ОСОБА_1 стаціонарного лікування, а також інформація про здобуті захворювання позивачем підтверджено витягом з протоколу засідання штатної ВЛК 18 Регіональної військово- лікарської комісії № 3146 від 02.09.2024 ; виписним епікризом № 548 від 28.02.2024, виписним епікризом № 3718 від 28.11.2023, випискою № 24/1943 із медичної карти стаціонарного хворого від 05.07.2024, випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 5348/1 від 15.11.2023, направленням на медико-соціальну експертну комісію від 10.10.2024, виписним епікризом № 3000 від 22.05.2023 (а.с. 6-20. 30-34)
Отже, як встановлено судом позивач є учасником бойових дій, що підтверджено посвідчення серія НОМЕР_4 від 22.05.2023 року (а.с. 35).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Згідно частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
У відповідності до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Як передбачено ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН "Про права дитини" від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789X11 (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, передбачені ст. 182 СК України, а саме :стан здоров'я та матеріальне становище дітей; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" N 3 від 15.05.2006 року передбачено, що згідно з ч. 3ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.
Згідно ч. 1ст. 191 СК України - аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
У відповідності до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відтак, обов'язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків. Обов'язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У відповідності до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що: «розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом».
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що за позовом платника аліментів може бути зменшено раніше встановлений розмір аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, зокрема, зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров'я, тоді як право вимагати зміни способу присудження аліментів має лише одержувач аліментів.
До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд, виклав правову позицію в постанові від 24 лютого 2020 року у справі № 539/3532/18.
Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов'язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.
Крім того, пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України N 3 від 15.05.2006 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів, у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
З зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При вирішенні даного спору суд приймає до уваги ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, якою визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Також згідно із ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Позивач, стверджуючи те, що внаслідок участі у заходах забезпечення оборони України, починаючи з травня 2023 року у ОСОБА_1 значно погіршилося здоров'я, він здобув ряд захворювань, що змушувало його проходити стаціонарне лікування в лікувальних закладах та по сьогоднішній день підтримувати стан здоров'я, приймаючи дороговартісні ліки та проходячи медичні обстеження в приватних клініках, а тому аліменти на свого неповнолітнього сина в розмірі, визначеному рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04.05.2023 у справі № 127/4872/23 більше не в змозі сплачувати, оскільки лікування потребує значних матеріальних витрат та дорогих медичних обстежень (досліджень) стану здоров'я, а тому із значним погіршенням стану здоров'я, тому ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Позивач вважає, що необхідним і достатнім розміром аліментів у даному випадку, враховуючи стан його здоров'я є встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
Згідно судової практики ЄСПЛ суд повинен дотримуватись справедливого балансу між інтересами батьків та дитини, і приділяти першочергову увагу найкращим інтересам дитини.
Тому суд, враховуючи, що неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходяться на утриманні матері ОСОБА_2 , і даний факт позивачем не спростовується, суд приходить до висновку, що він потребує матеріальної допомоги з боку ОСОБА_1 .
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_3 має атонічний дерматит, що підтверджується консультаційним висновком від 09.02.2019 року та гостру кропивянку, рецидивуючий п-г., алергічний риніт, БА в анамнез, харчову побутову алергію відповідно до огляду дитячого алерголога від 29.10.2018. Відповідно до довідки №01-7/105 від 10.02.2016 року ОСОБА_3 перебуває на диспансерному обліку в Центрі первинної медико-санітарної допомоги №5 з діагнозом бронхіальна астма, з персистуючим перебігом, контрольована. Алергічний рін. Полівалентна алергія (а.с.76-79, 81-83).
Тобто судом встановлено те, що неповнолітній син, який у липні 2025 року досягне повноліття, також потребує ряду лікування, що потребують витрат.
Також, встановлено, що у відповідачки на даний час також хворобливий стан здоров'я, що підтверджується консультативним висновком від 04.04.2023, діагноз: Ц21.1, Дефект міжпередсердної перегородки. Широке відкрите овальне вікно або невеликий дефект міжпередсероної перетинки (аневризма міжпередсердної перетинки проривом). Пролапс мітрального клапана з невеликою мітральною недостатність. Протоколом амбулаторного ехокардіографічного обстеження 04.04.2023 року визначено діагноз ОСОБА_2 : ОСОБА_6 з проривом - широке відкрите овальне вікно або невеликий АБО II 0,48 см. Пролас мітрального клапана з невелик мітральною недостатністю. Кровотік в черевній аорті пульсуючий (а.с 70).
Отже, з вищевикладеного встановлено, що за станом здоров'я відповідач є такою, що також потребую додаткових обстежень та лікування, на що потрібні відповідні витрати.
Крім того, судом встановлено, що згідно трудової книжки НОМЕР_3 на даний час відповідачка не працює (а.с. 71-75).
Також, на утриманні відповідачки перебуває ще одна дитина - син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 56).
Отже, обоє її дітей, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживають разом з нею і перебувають на її утриманні, що підтверджується довідкою КК «Поділля» №27 в. 16.01.2025 року (а.с. 80).
З поданої відповідачкою до відзиву на позов з виписки по рахунку № НОМЕР_2 на який вона отримує аліменти від позивача на утримання сина, за період з 01.04.2023 - 31.12.2024 відповідачкою було отримано аліменти у сумі: 17.07.23 - 10 848.58 грн; 01.08.23 - 5 016.63 грн; 05.08.23 - 10917.58 грн; 30.08.23 - 10917.58 грн; 30.08.23- 3 401.25 грн;20.09.23 -5458.79 грн; 13.10.23 - 5 458.79 грн; 15.1 1.23- 5 458.79 грн; 13.12.23 - 5 458.79 грн; 26.12.23- 3 345.71 грн; 17.01.24- 21 13.08 грн; 15.02.24- 5 458.79 грн;13.03.24- 1782.70 грн; 17.04.24- 5277.79 грн; 15.05.24- 9134.89 грн; 17.06.24- 2 993.53 грн; 12.09.24 - 5 400.89 грн; 11.10.24- 5400.89 грн;19.11.24- 5400.89 грн; 16.12.24- 5400.89 грн.
Отже, суд приходить до висновку, що враховуючи начисленні суми, ОСОБА_1 з позивача в середньому стягуються аліменти на незначну суму більше ніж він просить стягувати із нього, а саме 5000 грн. щомісячно.
Згідно частини 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Як встановлено судом, на даний час розмір стягуваних за рішеннями суду аліментів не перевищує 50 % від усіх видів заробітків та доходів позивача, та на дитину він має сплачувати розмір аліментів в частині не більше 1/4 частини від всіх його доходів.
Таким чином, розмір відрахувань із заробітної плати позивача у зв'язку зі стягненням з нього аліментів на виконання рішення суду стягується в межах встановлених законом.
Доказів на підтвердження своїх вимог, що він поніс і несе значні витрати на стаціонарне лікування у лікувальних закладах, ліки та медичні обстеження, позивачем суду не надано.
Належних і допустимих доказів, які б підтверджували погіршення матеріального становища також не надано.
Отже, суд враховує ту обставину, що у позивача є ряд поточних захворювань, які він періодично лікував у закладах охорони здоров'я перебуваючи на службі у Збройних Силах України і будучи учасником бойових дій, але вони не вказують на втрату позивачем працездатності.
Вирішуючи питання про зміну розміру аліментів суд виходить з того, що стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно зі становищем одержувача аліментів. Судом, також, прийнято до уваги, що обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладено на обох батьків.
Суд, дослідивши викладену позицію позивача в позовній заяві, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи те, що позивач працездатного віку, має задовільний стан здоров'я, будь-яких інших належних та допустимих доказів про погіршення його матеріального стану з моменту стягнення аліментів на утримання дітей не надав, а також обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст. 192 СК України) та позиції Верховного Суду України, на думку суду, не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за судовим наказом розміру аліментів, адже факт наявності у позивача заборгованості по сплаті аліментів, не може слугувати самостійною підставою для зменшення їх розміру, а лише підтверджує неналежне виконання позивачем своїх обов'язків як батька по відношенню до своїх дітей щодо їх утримання та виконання рішення суду.
Крім того, з урахуванням вищевикладеного, розмір стягуваних аліментів за судовим рішенням не є завищеним та відповідає розміру, передбаченому нормами діючого Сімейного кодексу України, а тому відмовляє в задоволенні позову.
Суд звертає увагу сторін по справі, що ухвалення даного судового рішення не позбавляє платника або одержувача аліментів права звернутися до суду в разі зміни згодом матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України, на підставі ч. 1 ст. 192 СК України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Та згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову на відповідача, а у разі відмови в позові - на позивача.
Отже, враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні заявленого позову, судові витрати необхідно залишити за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 180, 182, 184, 192 СК України, ст.ст. 4, 10, 12-13, 76-80, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та їх зменшення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: