Справа № 369/2291/25
Провадження №2-о/369/318/25
25.03.2025 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Боярської міської ради про встановлення опіки та призначення опікуна над недієздатною особою, -
Заявник ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою заінтересована особа: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Боярської міської ради про встановлення опіки та призначення опікуна над недієздатною особою.
Ознайомившись зі змістом заяви та доданих до неї документів, суд дійшов такого висновку.
Вивчивши матеріали справи, вважаю що заява підлягає поверненню заявнику з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Статтею 4 ЦПК України гарантовано кожній особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як вбачається з долучених до заяви письмових доказів, а саме подання щодо можливості призначення ОСОБА_1 , опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якого вбачається, що заявником не було надано документів, які б підтверджували родинний зв'язок ОСОБА_1 із ОСОБА_2 .
Разом із тим, у частині 3 статті 296 ЦПК України встановлено, що заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Сімейний кодекс України та Цивільний кодекс України не визначають поняття близькі родичі та переліку таких осіб.
Згідно з частиною 1 статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
В подібних правовідносинах, які виникають між опікуном та підопічним, в тому числі який визнаний судом недієздатним, віднесено до близьких родичів лише батьків, дітей, братів, сестер, що вбачається з положень ч. 1 ст. 68 ЦК України, згідно з якою опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички.
Конституційний суд України у рішенні № 5рп/99 від 03.06.1999 у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п'ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») вирішив, що близькими родичами є рідні брати, сестри, онуки, дід, баба, іншими родичами є неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші.
Близькі родичі це фактично особи, які мають особливі права та обов'язки через тісні стосунки між собою (постанова Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 372/3474/21).
Частинами другою - четвертою статті 2 СК України визначено, що Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім'ї, визначеними у ньому. Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням. Тобто по суті виділяє таких осіб з кола єдиних сімейних правовідносин.
Таким чином комплексний аналіз чинного цивільного законодавства, яке регулює означені питання, дає можливість для висновку, що дядько та тітка не віднесені законом саме до близьких родичів, і такими їх вважати підстав немає.
На вказане також звернув увагу Верховний Суд у своїй постанові від 11.06.2019 року у справі №130/2391/18.
Іншою категорією осіб, котрі відповідно до положень ч. 3 ст. 296 ЦПК України мають право звернутися із заявою про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, є члени сім'ї такої особи.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 28.03.1972 «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» справа про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним може бути порушена лише за заявою осіб, зазначених у ст. 296 ЦПК України.
Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім'ї, однак визначено критерії, за наявності яких особи складають сім'ю.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).
Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 31.03.2020 року у справі №205/4245/17.
Заявником не надано достовірних та достатніх доказів, які підтверджують наявності факту дійсного спільного проживання із ОСОБА_2 , спільного побуту, у тому числі здійснення спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, витрат на його утримання, участі у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, тощо (такий перелік не є вичерпним).
Системний аналіз зазначених вище норм законодавства та наданих суду документів не підтверджує, що заявник є членом сім'ї ОСОБА_2 чи його близьким родичем, незалежно від їх спільного проживання, а відтак і особою, уповноваженою на звернення до суду з даною заявою.
Документи, які підтверджують беззаперечний факт спільного проживання заявника із ОСОБА_2 , в матеріалах справи відсутні. Акт депутата Боярської міської ради 8 скликання Фастівського району Київської області ОСОБА_3 від 04.02.2025 року, не підтверджує реєстрацію місця проживання заявника, а також не свідчить про постійне проживання разом та ведення спільного господарства у розмінні ст. 64 ЖК України.
Отже, заявник не є членом сім'ї ОСОБА_2 у розумінні ч. 2 ст. 3 СК України, а тому не входить до вичерпного переліку осіб, які мають право на звернення до суду із заявою про визнання особи недієздатною, згідно ч. 3 ст. 296 ЦПК України.
Пунктом 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України встановлено, що заява повертається у випадку, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Оскільки з наданих матеріалів не встановлено, що ОСОБА_1 є членом сім'ї або близьким родичем ОСОБА_2 , суд робить висновок, що матеріалами не підтверджено його права на звернення до суду з даною заявою, відтак він не має процесуальної дієздатності для звернення до суду із заявою про встановлення опіки та призначення опікуна над ОСОБА_2 . Отже, заява про встановлення опіки та призначення опікуна над недієздатною особою підлягає поверненню без розгляду заявнику.
Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 185, ст. ст. 260, 261, 296,352-354 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Боярської міської ради про встановлення опіки та призначення опікуна над недієздатною особою - повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із такою заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, в загальному порядку, передбаченому законом.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.В. Янченко