26 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/1909/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву арбітражного керуючого Шишлова Олександра Миколайовича
про відвід колегії суддів : Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М. від розгляду справи №922/1909/24
за касаційною скаргою арбітражного керуючого Шишлова Олександра Миколайовича
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024
у справі №922/1909/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіорела"
про визнання банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Зед-Світ", -
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.06.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Зед-Світ", визнано вимоги ініціюючого кредитора - ТОВ "Тіорела" до боржника у розмірі 36683400,31 грн основного боргу, 30280,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та 72000,00 грн витрат зі сплати авансування винагороди арбітражному керуючому; введено мораторій на задоволенні вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Шишлова О.М.; призначено попереднє засідання суду на 06.08.2024.
23.07.2024 до суду від Одеської митниці надійшла заява з грошовими вимогами до боржника (вх. 18544), в якій заявник просить суд прийняти заяву, визнати грошові вимоги Державної митної служби України в особі Одеської митниці до боржника в розмірі 237710,20 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 відмовлено в задоволенні заяви Одеської митниці з грошовими вимогами до боржника (вх.№18544 від 23.07.2024). Відхилено грошові вимоги Одеської митниці за заявою з грошовими вимогами до боржника (вх.№18544 від 23.07.2024).
Державна митна служба України в особі Одеської митниці з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодилась, звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі № 922/1909/24 за заявою Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці з грошовими вимога до боржника ТОВ "Зед-Світ", та ухвалити нове рішення, яким визнати грошові вимоги Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці до боржника ТОВ "Зед-Світ" на загальну суму 237 710,20 грн.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/1909/24 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким визнано грошові вимоги Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці до боржника ТОВ «ЗЕД-СВІТ» на загальну суму 237710,20 грн - третя черга та на суму 6056,00 грн - перша черга.
До Верховного Суду від арбітражного керуючого Шишлова Олександра Миколайовича надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у справі №922/1909/24, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/1909/24 залишити в силі.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/1909/24 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025.
Ухвалою Верховного Суду від 17.02.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого Шишлова Олександра Миколайовича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у справі №922/1909/24 та призначено до розгляду касаційну скаргу арбітражного керуючого Шишлова Олександра Миколайовича у справі №922/1909/24 на 26 березня 2025 року о 12:10 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.
24.03.2024 до Верховного Суду надійшла заява арбітражного керуючого Шишлова Олександра Миколайовича про відвід колегії суддів : Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М. від розгляду справи №922/1909/24.
В обґрунтування вказаної заяви заявник зазначає, що судді Жуков С.В. - головуючий, Картере В.І., Огороднік К.М. розглядали подібну касаційну скаргу розпорядника майна Приватного підприємства "Семенівський колорит" арбітражного керуючого Яковлева Євгенія Віталійовича у справі №922/1908/24, яка була подана на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2024. При цьому, мотиви та підстави касаційної скарги у справі №922/1908/24 були подібними до мотивів та підстав касаційного оскарження, які викладені у касаційній скарзі арбітражного керуючого Шишлова Олександра Миколайовича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у справі №922/1909/24.
Постановою Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №922/1908/24 відмовлено у задоволенні касаційної скарги розпорядника майна Приватного підприємства "Семенівський колорит" арбітражного керуючого Яковлева Євгенія Віталійовича, яка подана на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 у справі №922/1908/24.
Скаржник зазначає, що іншої практики Верховного суду щодо розгляду грошових вимог митниці до боржника, якому було надано відстрочку платежу, у зв'язку із військовим станом та у зв'язку із цим відповідної кваліфікації вимог на конкурсні чи поточні, - не існує.
Вказує, що оскільки судді Жуков С.В., Картере В.І., Огороднік К.М. вже висловлювали позицію щодо застосування норм права до подібних правовідносин, які виникли у справі №922/1908/24 та приймали відповідну постанову від 12.03.2025, то з метою уникнення будь-яких сумнівів в учасників процесу щодо неупередженості або об'єктивності суддів в розгляді справи №922/1909/24 та забезпечення довіри до судової влади в Україні, скаржник вважає за необхідне заявити суддям Жукову С.В., Картере В.І., Огородніку К.М. відвід на підставі п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України.
Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006, зазначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Мироненко і Мартенко проти України», «Білуха проти України», «Рудніченко проти України» вказав на те, що наявність безсторонності (неупередженості) суду має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Веттштайн проти Швейцарії»).
Неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Презумпція неупередженості має значну вагу. Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді. Але простої заяви недостатньо, необхідно навести достовірні докази.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 ГПК України.
Відповідно до частин другої та третьої статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.
Частиною першою статті 35 ГПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Наведеними нормами передбачено обов'язкові підстави для відводу (самовідводу) судді. Втім, посилання на відповідну обставину повинно бути обґрунтованим, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або об'єктивності судді, колегії суддів.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 9901/22/17).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
- "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду; позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій, поведінки судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність; особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Особа яка подала заяву про відвід судді (суддів), повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді (суддів) у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Європейський суд з прав людини зазначає, що у кожній окремій справі потрібно вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Розглянувши заяву арбітражного керуючого Шишлова Олександра Миколайовича про відвід членів колегії суддів Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., та дослідивши доводи, викладені в ній, Верховний Суд зазначає, що заява не містить належного обґрунтування та доказів, які б свідчили та/або могли свідчити про неупередженість цих суддів у розгляді цієї справи. Доводи заявника ґрунтуються виключно на припущеннях.
Відповідно до частини четвертої статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відтак, сама по собі незгода арбітражного керуючого Шишлова Олександра Миколайовича (заявника) із постановою Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №922/1908/24, не свідчить про упередженість, необ'єктивність чи заінтересованість суддів Жукова С.В., Картере В.І., Огородніка К.М. та не є підставою для відводу суддів відповідно до наведених норм ГПК від розгляду касаційної скарги арбітражного керуючого Шишлова Олександра Миколайовича у справі №922/1909/24.
Верховний Суд виходить з імперативного припису частини четвертої статті 35 ГПК України та того, що висновки або позиції суддів/судді, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших таких справ у подальшому.
Зважаючи на те, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного", а заявником не надано жодних доказів, які б підтверджували, що існують переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо безсторонності суддів Жукова С.В., Картере В.І., Огородніка К.М. або/та/чи існування наявності фактів, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів, адже незгода сторони з процесуальними рішеннями судді та/чи суддів, рішення або окрема думка судді в цій чи/та інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу та не є і не може викликати сумніви щодо безсторонності та неупередженості судді/суддів, і не свідчать, що у цьому контексті за цими доводами та обставинами, є питанням довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі, а також для того щоб за суб'єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача виникли сумніви у неупередженості судді.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що заява про відвід членів колегії суддів Жукова С.В., Картере В.І., Огородніка К.М. є необґрунтованою, а отже не може бути підставою для відводу в розумінні вимог Господарського процесуального кодексу України.
Частиною третьою статті 39 ГПК України встановлено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
З огляду на зазначене, подана заява про відвід членів колегії суддів Жукова С.В., Картере В.І., Огородніка К.М., підлягає передачі на авторозподіл для визначення судді щодо її розгляду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 35, 38, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -
1. Заяву арбітражного керуючого Шишлова Олександра Миколайовича про відвід суддів Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М. від розгляду справи №922/1909/24 визнати необґрунтованою.
2. Передати справу №922/1909/24 на автоматизований розподіл для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді В.І. Картере
К.М. Огороднік