26 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 913/374/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ «Приватбанк», Банк, скаржник)
на додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 03.01.2025
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025
за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»
до:
1) Селянського фермерського господарства «Моноліт»;
2) ОСОБА_1
про стягнення 1 607 607,17 грн,
АТ «Приватбанк» 19.03.2025 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 03.01.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 у справі №913/374/24 про стягнення з АТ «Приватбанк» витрат на професійну правничу допомогу адвоката та прийняти нову постанову, якою покласти судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката на відповідачів в повному обсязі. Крім того, скаржник у прохальній частині касаційної скарги просить зупинити виконання додаткового рішення Господарського суду Луганської області від 03.01.2025, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025, у справі №913/374/24 до закінчення касаційного провадження у цій справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2025 у справі №913/374/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.
Відповідно до частини четвертої статті 294 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Скаржник з посиланням на пункт 1 частини першої статті 287 ГПК України зазначає, що апеляційний суд застосував положення статей 126, 129, 244 ГПК України без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №925/81/21, від 09.02.2022 у справі №910/17345/20, від 07.03.2023 у справі №922/3289/21, від 12.11.2024 у справі №910/16893/23.
З огляду на викладене касаційна скарга АТ «Приватбанк» подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.
Відповідно до частини третьої статті 294 ГПК України питання про відкриття касаційного провадження у справі вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня надходження заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному статтею 292 цього Кодексу.
Так, на момент відкриття касаційного провадження доводи касаційної скарги не є очевидно неприйнятними, а отже, подані матеріали достатні для касаційного розгляду на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Касаційна скарга подана в межах строку на касаційне оскарження, ураховуючи дату прийняття оскаржуваної постанови з цієї справи.
Щодо поданого АТ «Приватбанк» клопотання про зупинення виконання рішень у справі, яке мотивовано тим, що:
оскаржуваними судовими рішеннями стягнуто з АТ «Приватбанк» на користь Селянського фермерського господарства «Моноліт» у розмірі 2 288,73 грн, а на користь ОСОБА_1 у розмірі 12 140,75 грн витрат на професійну правничу допомогу;
позовні вимоги Банку задоволені в повному обсязі, а тому стягнення будь-яких судових витрат з позивача є несправедливим та нелогічним, і порушує законні права та інтереси позивача. Апеляційний суд не врахував, що додаткове рішення, у зв'язку зі скасуванням основного рішення, втрачає чинність та підлягає скасуванню, а тому судові витрати відповідачів повинні бути покладені на останніх. При цьому, судом апеляційної інстанції з відповідачів стягнуто додатково борг у розмірі 286 366,76 грн, тобто відповідачі мають перед Банком невиконані зобов'язання по сплаті заборгованості, яка значно перевищує судові витрати по справі;
повернення грошових коштів до Банку може бути значно ускладнено або унеможливлено через відсутність у особи, на користь якої відбулося списання, грошових коштів на момент скасування чи зміни в частині оскарженого судового рішення;
враховуючи наявність судових рішень, які набрали законної сили, та у разі звернення їх до виконання існує значний ризик понесення збитків АТ «Приватбанк» на підставі рішень, які оскаржуються у касаційному порядку та в разі задоволення касаційної скарги, оскільки повернення коштів та відшкодування завданих збитків потребуватиме значних зусиль та значного часу від Банку та призведе до порушення й обмеження його майнових прав та інтересів.
З аналізу абзацу другого частини четвертої статті 294 та статті 332 ГПК України вбачається, що заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має містити обґрунтування необхідності зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії.
Повноваження суду стосовно зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії унормовано положенням частини першої статті 332 ГПК України, відповідно до якого суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Однак необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Клопотання про зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії, має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, підтверджені належними доказами. У клопотанні заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.
Заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали/не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов'язки) та наявністю доказів в підтвердження таких обставин (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 28.10.2019 у справі №904/94/19).
Сумніви скаржника щодо дотримання судом попередньої інстанції норм права під час постановлення оскарженого судового рішення покладені в основу касаційної скарги та за умов дотримання їх відповідності нормам ГПК України є підставою для перегляду цього рішення судом касаційної інстанції. Водночас вони (аргументи для касаційного оскарження) не обґрунтовують підстави для зупинення виконання оскарженого рішення або зупинення його дії та не можуть аргументовано свідчити про таку необхідність.
Сама по собі незгода учасника судового процесу із судовим рішенням не є достатньою підставою для зупинення його виконання або для зупинення його дії, оскільки правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи по суті у касаційному порядку судові рішення. За таких міркувань Суд відхиляє доводи заявника в цій частині.
Суд, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки тощо.
У разі зміни або скасування судового рішення після його виконання статтею 333 ГПК України унормовано вирішення питання про поворот виконання рішення, постанови.
При цьому Верховний Суд виходить з того, що навіть саме по собі проведення виконавчих дій не є безумовною підставою для зупинення судом касаційної інстанції виконання (дії) оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій, що набрали законної сили і є обов'язковими до виконання (стаття 129-1 Конституції України, стаття 326 ГПК України).
Суд має право зупинити виконання судових рішень, зокрема, якщо кінцеве рішення невідворотне та його негайне виконання може завдати значної шкоди. При цьому сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати свою заяву належним чином і навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.
Разом з тим в ухвалі про зупинення виконання судового рішення суд не вправі обґрунтовувати своє рішення припущеннями, суд має навести підстави для такого зупинення.
Саме по собі твердження скаржника, що судові рішення прийнятті з порушенням не свідчать про автоматичну необхідність їх зупинення. Право на оскарження само по собі не є причиною зупинення виконання судового рішення.
Слід зауважити, що за змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини першої статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
Крім того, Касаційний господарський суд враховує те, що необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (§ 43).
Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції»).
Суд враховує, що у заяві скаржника про зупинення виконання судових рішень не наведені аргументовані та обґрунтовані доводи, що дають підстави для висновку про необхідність зупинення їх виконання та не підтверджені поданими доказами, а наведені доводи фактично є доводами касаційної скарги, зокрема щодо не врахування апеляційним судом того, що додаткове рішення, у зв'язку зі скасуванням основного рішення, втрачає чинність та підлягає скасуванню через, що судові витрати відповідачів повинні бути покладені на останніх, а тому твердження не є такими, що є підставою для зупинення, адже відсутні будь-які докази на підтвердження факту необхідності зупинення виконання оскаржуваних судових рішень та не обґрунтовують підстави для зупинення виконання оскаржених рішень, оскільки аргументовано не свідчать про таку необхідність, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.
Враховуючи викладене, зупинення виконання судових рішень в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов'язком суду, та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення й з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції належно обґрунтованих і підтверджених підстав для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення перегляду їх в касаційному порядку, в задоволенні заяви скаржника слід відмовити.
Ураховуючи доводи касаційної скарги, які не є очевидно неприйнятними, письмову форму матеріалів справи №913/374/24, з огляду на технічний стан функціонування та наповнення Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи на момент прийняття ухвали Суд доходить висновку про необхідність витребування матеріалів справи.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 290, 294, 314, 332 ГПК України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження у справі №913/374/24 за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 03.01.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025.
2. Призначити розгляд касаційної скарги у засіданні Верховного Суду Касаційного господарського суду на 29 квітня 2025 року о 13:00 у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, кімн. №302.
3. Учасники справи мають право подати відзиви на касаційну скаргу до 11 квітня 2025 року до Верховного Суду Касаційного господарського суду шляхом надсилання / подання процесуальних документів через «Електронний кабінет» в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремих підсистем (модулів), що забезпечує обмін документами. Реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) не позбавляє права на подання документів у паперовій формі. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
4. Відмовити Акціонерному товариству «Комерційний банк «Приватбанк» у задоволенні клопотання про зупинення виконання додаткового рішення Господарського суду Луганської області від 03.01.2025, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025, у справі №913/374/24 до закінчення касаційного провадження у цій справі.
5. Довести до відома учасників справи, що їхня явка в судове засідання є необов'язковою. Суд роз'яснює, що учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду враховуючи наявність у Суду технічної можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції та/або з урахуванням воєнного стану сторони можуть подати до Верховного Суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
6. Витребувати матеріали справи №913/374/24 Господарського суду Луганської області за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до: 1) Селянського фермерського господарства «Моноліт»; 2) ОСОБА_1 про стягнення 1 607 607,17 грн.
7. Копії ухвали надіслати до Господарського суду Луганської області та Східного апеляційного господарського суду для виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя А. Ємець