24 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/1986/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"
на постанову від 05.02.2025 та додаткову постанову від 18.02.2025 Східного апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Лакіза В.В. судді: Здоровко Л.М., Мартюхіна Н.О.), та рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2024 (суддя Калантай М.В.)
у справі №922/1986/24
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фенікс-Пісочин",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерного товариства "Харківобленерго",
про стягнення 25 230,52 грн,
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (далі також ПрАТ "Харківенергозбут") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фенікс-Пісочин" (далі - ОСББ "Фенікс-Пісочин") про стягнення 25 230,52 грн, з яких: 17 430,48 грн заборгованості за електричну енергію, 1 576,57 грн - 3% річних, 6 223,47 грн - інфляційних втрат (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Господарський суд Харківської області рішенням від 13.11.2024 у справі №922/1986/24, яке Східний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 05.02.2025, у задоволенні позову відмовив. Стягнув з ПрАТ "Харківенергозбут" на користь ОСББ "Фенікс-Пісочин" 11 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Східний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 18.02.2025 заяву ОСББ "Фенікс-Пісочин" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнив частково. Стягнув з ПрАТ "Харківенергозбут" на користь ОСББ "Фенікс-Пісочин" судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000 грн. В іншій частині заяви відмовив.
ПрАТ "Харківенергозбут" звернулось 10.03.2025 через систему "Електронний суд" до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від 05.02.2025 та додаткову постанову від 18.02.2025 Східного апеляційного господарського суду, рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2024 у справі №922/1986/24; направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції; здійснити розподіл судових витрат.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 11.03.2025 для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Бакуліна С.В. головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.
Розпорядженням заступника керівника апарату-керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 24.03.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №922/1986/24 у зв'язку з відрядженням судді Кондратової І.Д.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 24.03.2025 для розгляду справи №922/1986/24 визначено склад колегії суддів: Бакуліна С.В. головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.
Перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ГПК для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частина сьома статті 12 ГПК визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів на загальну суму 25 230,52 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на момент подання позову до суду (302 800 грн), а тому у розумінні ГПК справа №922/1986/24 є малозначною.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких посиланням на відповідні обставини, судове рішення у малозначній справі може бути предметом касаційного оскарження.
Як убачається з касаційної скарги, ПрАТ "Харківенергозбут" підставою касаційного оскарження вищезазначених судових рішень визначив підпункти "б" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК.
При цьому скаржник вважає, що перегляд оскаржуваного судового рішення має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки встановлює підхід до застосування преюдиційних фактів на осіб, які не брали участі у відповідній справі, що суперечить основоположним принципам процесуального права, а саме принципу правової визначеності, змагальності та рівності сторін. Існує необхідність у вирішенні питання застосування аналогії закону або права та забезпечення пропорційності між інтересами сторін з метою дотримання справедливого балансу в правовідносинах.
ПрАТ "Харківенергозбут" вказуючи на те, що ця справа має виняткове значення для нього, посилається на стабільність та довгостроковість планування господарської діяльності компанії в енергетичній сфері. Справедливість у вирішенні цього спору безпосередньо впливає на подальшу правову визначеність у відносинах з іншими споживачами, на формування відповідних практик у галузі та на фінансову стабільність компанії в цілому.
Скаржник стверджує, що суд помилково визнав встановленими обставини щодо взаєморозрахунків між сторонами, встановлені у справі 922/1027/22, всупереч тому, що ПрАТ "Харківенергозбут" не було залучено стороною по даній справі. Відповідно до ГПК, преюдиціальність діє лише щодо осіб, які брали участь у справі, а тому рішення не може автоматично поширюватися на суб'єкта, який не мав можливості представити свої аргументи та докази.
Також скаржник зазначає про те, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК), та про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК).
Посилання скаржника на обставини, які, на його думку, доводять випадки, зазначені у підпунктах "б" і "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК, за оцінкою Верховного Суду не підтверджують наявності цих випадків.
Фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами. При цьому, скаржник не наводить жодних аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм нормативних актів, зазначених ним у касаційній скарзі. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформовано різні правові позиції при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи. Фактично скаржник посилається не на різні сформовані судами правові висновки, а на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Щодо "виняткового значення" справи для учасника, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, власний аналіз висновків, до яких дійшли суди в оскаржуваних судових рішеннях, не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для скаржника.
За оцінкою Верховного Суду касаційна скарга разом з правовими обґрунтуваннями не містить переконливих аргументів, які б свідчили, що ця справа становить значний суспільний інтерес, а також про її виняткове для скаржника значення, оскільки доводи у їх сукупності зводяться до: (1) заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи; (2) переоцінки доказів, які були оцінені судом першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи по суті; (3) заперечення результату розгляду справи.
Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів тільки через те, що такі рішення скаржник вважає незаконними.
Крім того настання негативних наслідків для скаржника у випадку прийняття оскаржуваних рішень не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що посилання у касаційній скарзі на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, та відсутність висновку стосовно застосування норм права у подібних правовідносинах, то вони є саме підставами касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК, втім не є доводами, які у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
За змістом статті 7 ГПК правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.
На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
З огляду на відсутність належного обґрунтування наявності обставин, передбачених підпунктами "б" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Харківенергозбут" на постанову від 05.02.2025 та додаткову постанову від 18.02.2025 Східного апеляційного господарського суду, рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2024 у справі №922/1986/24 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК, оскільки вона подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 ГПК, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на постанову від 05.02.2025 та додаткову постанову від 18.02.2025 Східного апеляційного господарського суду, рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2024 у справі №922/1986/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий С. В. Бакуліна
Судді О. Р. Кібенко
В. І. Студенець