Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057)705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про відмову у видачі судового наказу
26.03.2025м. ХарківСправа № 922/899/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.
розглянувши без проведення судового засідання і повідомлення заявника і боржника
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 41084239, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411)
до Фізичної особи-підприємця Гикавчук Дарії Юріївни (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 )
про видачу судового наказу,
Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до Господарського суду Харківської області із заявою (вх. № 899/25 від 18.03.2025) про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Гикавчук Дарії Юріївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості за договором від 27.06.2024 № 503500-КС-001 про надання кредиту, яка становить 160975,48 грн та складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 46000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 110105,38 грн; суми прострочених платежів за комісією - 4870,10 грн, а також про стягнення сплаченого судового збору за подання заяви про видачу судового наказу в розмірі 242,24 грн.
Розглянувши вказану заяву, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу з наступних підстав.
Порядок здійснення судочинства у наказному провадженні визначає Розділ ІІ "Наказне провадження" Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 12 ГПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
За приписами ч. 1 ст. 147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 ГПК України.
Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 1 ст. 148 ГПК України).
Вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу передбачені ст. 150 ГПК України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 150 ГПК України, у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника.
Відповідно до пп. 3, 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
За загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Водночас, за приписами ч. 1 ст. 152 ГПК України, суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо, зокрема:
- заяву про видачу судового наказу подано з порушеннями вимог ст. 150 цього Кодексу (п. 1);
- із поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу (п. 8).
Тобто, вирішуючи питання щодо наявності підстав для видачі судового наказу, суд має здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права.
Наявність спору про право вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи з характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.
Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги.
Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.
Таким чином, з аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів (у даному випадку договору про надання кредиту), інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків.
Обґрунтовуючи заяву про видачу судового наказу заявник - ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» посилається на порушення боржником зобов'язань за договором від 27.06.2024 № 503500-КС-001 про надання кредиту, укладеним, як зазначає заявник, шляхом обміну електронними повідомленнями (підписаний одноразовим ідентифікатором) у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 11 зазначеного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
У відповідності до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно зі ст. 64 ЦПК України, ст. 36 ГПК України та ст. 79 КАС України (ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»:
електронне повідомлення - інформація, представлена в електронній формі, надана учасником відносин у сфері електронної комерції з використанням інформаційно-комунікаційних систем (п. 4);
електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6);
одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12).
Заявником - ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до заяви про видачу судового наказу додано паперову копію договору від 27.06.2024 № 503500-КС-001 про надання кредиту (Електронна форма). Проте не надано доказів на підтвердження укладення зазначеного договору та доказів про те, що вказаний договір був укладений саме із особою, яку заявником визначено як боржника, тобто з фізичною особою-підприємцем Гикавчук Дарією Юріївною .
Так, відповідно до п. 1 договору від 27.06.2024 № 503500-КС-001 про надання кредиту (Електронна форма), ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає Позичальнику - Фізичній особі-підприємцю Гикавчук Дарії Юріївні грошові кошти в розмірі 46000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом на умовах та у порядку, визначених цим Договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (далі по тексту - Правила). Термін дії зазначеного договору визначено до 12.12.2024; стандартна процентна ставка: в день - 1,50000000, фіксована; знижена процентна ставка за Кредитом: в день - 1,15072827, фіксована; комісія за надання Кредиту - 6900,00 грн; орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 119640,00 грн.
Відповідно до пп. 3.1.1 Правил, після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту в Особистому Кабінеті Заявника розміщається Оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Після отримання Оферти Заявнику надсилається Одноразовий ідентифікатор.
У випадку відмови від укладення Заявником Договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Оферта вважається не акцептованою Заявником і втрачає силу (пп. 3.1.2, 3.1.3 Правил).
У заяві про видачу судового наказу заявник посилається на те, що Фізична особа-підприємець Гикавчук Дар'я Юріївна через веб-сайт Кредитодавця https://bizpozyka.com/ шляхом введення Логіну Особистого кабінету та паролю Особистого кабінету, увійшла до Особистого кабінету, з якого через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подала Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказала номер свого поточного (карткового) рахунку.
Як стверджує заявник, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направило 27.06.2024 Фізичній особі-підприємцю Гикавчук Дарії Юріївні пропозицію (оферту) укласти договір № 503500-КС-001 про надання кредиту, та того ж дня Фізична особа-підприємець Гикавчук Дар'я Юріївна прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 503500-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС Одноразового ідентифікатора UA-9663 (направленого Позичальнику на номер телефону НОМЕР_2 , вказаного Позичальником в Заявці) електронного повідомлення СМС-повідомлення.
Водночас, заявником - ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» не надано до заяви про видачу судового наказу жодного доказу відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» на підтвердження того, що вказаний Одноразовий ідентифікатор UA-9663 дійсно був направлений через ІТС шляхом направлення електронного повідомлення (СМС-повідомлення) з телефону НОМЕР_2 . Надана заявником одностороння довідка (Візуальна форма послідовності дій Клієнта), в якій визначено, зокрема одноразовий ідентифікатор, дата його відправлення позичальнику, номер телефону, дата та час підписання позичальником договору шляхом надсилання одноразового ідентифікатора, не є належним доказом на підтвердження укладання електронного договору з боржником в розумінні ч. 1 ст. 76 ГПК України.
Також заявником не доведено належними доказами, а матеріалами справи не підтверджується, що номер телефону НОМЕР_2 , з якого начебто був направлений через ІТС Одноразовий ідентифікатор UA-9663 шляхом направлення електронного повідомлення (СМС-повідомлення), та який вказаний в договорі від 27.06.2024 № 503500-КС-001 про надання кредиту (Електронна форма), та Анкеті Клієнта, належить особі, яку заявником визначено як боржника (Фізичній особі-підприємцю Гикавчук Дарії Юріївні , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ).
Як вбачається з отриманого судом під час розгляду заяви про видачу судового наказу Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, для здійснення зв'язку з фізичною особою-підприємцем Гикавчук Дарією Юріївною у зазначеному реєстрі вказано телефон: НОМЕР_3 .
Докази, що номер телефону НОМЕР_2 , з якого начебто був направлений через ІТС Одноразовий ідентифікатор UA-9663, належить Фізичній особі-підприємцю Гикавчук Дарії Юріївні в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, заявником не доведено укладення між ним та боржником електронного договору від 27.06.2024 № 503500-КС-001 про надання кредиту.
Також, заявником не доведено отримання кредитних коштів Фізичною особою-підприємцем Гикавчук Дарією Юріївною , надана заявником до заяви копія листа ТОВ «ПРОФІТГІД», підписаного директором О. Король, а саме: «Підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів» в сумі 46000,00 грн Одержувачу - Гикавчук Д. Ю. на карту № НОМЕР_4 не можуть бути належним доказом в розумінні ч. 1 ст. 76 ГПК України на підтвердження отримання кредитних коштів боржником. Інших доказів на підтвердження отримання ФОП Гикавчук Дарією Юріївною кредитних коштів від ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до заяви про видачу судового наказу не надано. Крім того, з доданих до заяви про видачу судового наказу документів не вбачається за можливе встановити, чи належить боржнику банківська карта, на яку начебто були перераховані зазначені грошові кошти, оскільки ця інформація не підтверджена жодним наданим заявником документом.
З огляду на викладене, судом з поданої заяви про видачу судового наказу та доданих до неї матеріалів не встановлено виникнення у заявника права грошової вимоги до боржника щодо повернення отриманих кредитних коштів.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі зазначеного, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, враховуючи, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення у заявника права грошової вимоги до боржника щодо повернення отриманих кредитних коштів, заявником всупереч вимог п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України не додано до вказаної заяви документи на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, зокрема не доведено укладення між ним та боржником електронного договору про надання кредиту та не доведено, що банківська карта, на яку були перераховані грошові кошти, належить боржнику, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу на підставі п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).
За приписами ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 3-6 ч. 1 ст. 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 ГПК України).
Враховуючи викладене та керуючись ч. 2 ст. 12, ст. 147-148, 150, п. 1, 8 ч. 1 ст. 152, ст. 153, 234-235 ГПК України, суд
1. Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (вх. № 899/25 від 18.03.2025) про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Гикавчук Дарії Юріївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості за договором від 27.06.2024 № 503500-КС-001 про надання кредиту, яка становить 160975,48 грн та складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 46000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 110105,38 грн; суми прострочених платежів за комісією - 4870,10 грн, а також про стягнення сплаченого судового збору за подання заяви про видачу судового наказу в розмірі 242,24 грн.
2. Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 255-257 ГПК України.
Ухвалу складено та підписано 26.03.2025.
СуддяНовікова Н.А.