Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
24.03.2025 Справа № 922/258/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
при секретарі судового засідання Горішній Ю.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; код ЄДРПОУ: 19480600)
до Комунального підприємства "Куп'янськтеплоенерго" Куп'янської міської ради Харківської області (адреса: 63705, Харківська обл., м. Куп'янськ, пр.-т Конституції, буд. 108-А; код ЄДРПОУ: 43161346)
про стягнення 2989395,10 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Кучер Д. М. (виписка з ЄДРПОУ);
відповідача - не з'явився;
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства "Куп'янськтеплоенерго" Куп'янської міської ради Харківської області (далі - відповідач) 2989395,10 грн, з яких:
1758197,42 грн - боргу;
584472,32 грн - 15% річних;
274180,45 грн - інфляційних втрат;
372544,91 грн - пені.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору про реструктуризацію заборгованості № 4 від 05.02.2024 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.01.2025 прийнято до розгляду позовну заяву, та відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 19.02.2025; встановлено сторонам строк для подання заяв по суті спору.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.02.2025 відкладено підготовче засідання на 10.03.2025.
В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.03.2025.
У судове засідання 24.03.2025 прибув представник позивача, який підтримує заявлений позов, просить суд його задовольнити.
Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про причини неприбуття представника суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про порядок розгляду справи. З метою повідомлення відповідача про порядок розгляду справи та надання йому можливості реалізувати власні процесуальні права, судом направлено копії ухвал від 30.01.2025, від 19.02.2025 та від 10.03.2025 до електронного кабінету відповідача в системі “Електронний суд», про що свідчать долучені до матеріалів справи довідки про доставку електронних листів (а. с. 16-17, 29, 34).
Оскільки неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за його відсутності, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Відповідно до постанови НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344, розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року № 1023-р. (зі змінами), ЗУ ««Про ринок електричної енергії», ПРРЕЕ, позивача у даній справі визначено постачальником «останньої надії» на період з 01.01.2019 року до 31.12.2024 року
Договір постачальника «останньої надії» є публічним договором приєднання та не потребує акцептування зі сторони споживача. Моментом укладання Договору постачальника «останньої надії» є початок фактичного споживання електричної енергії споживачами.
Як стверджує позивач, відповідач перебував на постачанні у позивача у періоди з грудня 2022 р. по грудень 2023 р., тобто між сторонами існував договір постачальника «останньої надії». Позивач вказує, що він надсилав відповідачу рахунки на оплату за спожиту електричну енергію, проте, відповідач нехтував обов'язком належного виконання зобов'язання не погасивши заборгованість по виставленим рахункам.
Як свідчать матеріали справи, 05.02.2024 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено договір про реструктуризацію заборгованості № 4 (далі за текстом - договір; а. с. 9-10), за умовами якого сторони стверджують, що у споживача перед постачальником станом на 02 лютого 2024 року існує заборгованість за договором (договорами) про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на загальну суму 3922850,89 грн, з них:
3461836,23 грн (з ПДВ) заборгованість за спожиту з грудня 2022 по грудень 2023 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу АТ «Харківобленерго»;
461014,66 грн майнових втрат постачальника (інфляційних втрат та 15% річних) нарахованих відповідно до положень п. 6.1 та 7.4 комерційних пропозицій № 5 від 08.10.2021, № 6 від 09.06.2023, № 7 від 11.10.2023 та № 8 від 07.11.2023 (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 2.2 договору, постачальник надає споживачу розстрочку на погашення заборгованості з дня підписання цього договору до 30 березня 2024 року, а споживач зобов'язується погасити заборгованість, зазначену в п. 1.2 договору шляхом перерахування грошових коштів на зазначені постачальником рахунки та здійснювати поточну оплату спожитої електроенергії в порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», відповідно до такого графіку погашення заборгованості та інших платежів за Договором саме:
- 461014,66 грн - інфляційні втрати та 15% річних сплатити до 15.02.2024 року;
- 1730918,12 грн - заборгованість за електроенергію сплатити до 29.02.2024 року;
- 1730918,11 грн -заборгованість за електроенергію сплатити до 30.03.2024 року.
Відповідно до п. п. 6.1., 6.2. договору за несплату або внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених п. 2.2 цього договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
За несплату або невнесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених п. 2.2 цього договору, споживач сплачує постачальнику інфляційні втрати та 15% річних за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Відповідно до п. 7.1 договору останній набирає чинності з дня підписання і діє до 30 березня 2024 року, але в будь-якому разі до повного виконання споживачем зобов'язань за цим договором.
Як свідчать матеріали справи, 17.02.2024 відповідач сплатив на виконання умов договору 1703638,81 грн боргу, що підтверджується платіжною інструкцією № 20 від 17.02.2024 (а. с. 11).
Однак, як стверджує позивач, решту боргу за договором в загальній сумі 1758197,42 грн відповідач не сплатив. Також несплаченими відповідачем залишилися 461014,66 грн майнових втрат постачальника (інфляційних втрат та 15% річних) нарахованих відповідно до положень п. 6.1 та 7.4 комерційних пропозицій № 5 від 08.10.2021, № 6 від 09.06.2023, № 7 від 11.10.2023 та № 8 від 07.11.2023 (п. 1.2 договору).
На підставі п. 6.2 договору позивач на суму не сплаченого боргу в розмірі 1758197,42 грн додатково нарахував відповідачу інфляційні, 15% річних та пеню.
При зверненні до суду з позовом у даній справі позивач просить суд стягнути з відповідача 1758197,42 грн - боргу, а також 584472,32 грн - 15% річних та 372544,91 грн - пені за період прострочення оплати з 31.03.2024 до 16.01.2025 а також 274180,45 грн - інфляційних втрат за квітень - грудень 2024 року.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України). При цьому, ст. 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Частиною 3 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, за змістом ст. 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить ст. 525 ЦК України.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України також встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Згідно з ч. 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 2 ст. 265 ГК України визначено, що договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Тобто, виходячи з приписів ст. 265 ГК України та предмету укладеного сторонами договору, а також враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та укладеним між ними Договором, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм ст. 712 ЦК України та ст. ст. 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Так, згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
В даному випадку, як вже зазначалося, відповідач перебував на постачанні у позивача у періоди з грудня 2022 р. по грудень 2023 р., тобто між сторонами існував договір постачальника «останньої надії». В зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за наведеним договором щодо своєчасної та повної оплати спожитої електроенергії, 05.02.2024 між сторонами укладено договір про реструктуризацію заборгованості № 4, за умовами якого сторони стверджують, що у споживача перед постачальником станом на 02 лютого 2024 року існує заборгованість за договором (договорами) про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на загальну суму 3922850,89 грн, з них: 3461836,23 грн (з ПДВ) заборгованість за спожиту з грудня 2022 по грудень 2023 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу АТ «Харківобленерго» та 461014,66 грн майнових втрат постачальника (інфляційних втрат та 15% річних) нарахованих відповідно до положень п. 6.1 та 7.4 комерційних пропозицій № 5 від 08.10.2021, № 6 від 09.06.2023, № 7 від 11.10.2023 та № 8 від 07.11.2023 (п. 1.2 договору).
Відповідно до умов договору (п. 2.2.) остаточно існуючу заборгованість відповідач мав сплатити на користь позивача до 30.03.2024. Матеріалами справи підтверджується факт часткової оплати заборгованості, а саме, в сумі 1703638,81 грн боргу, що підтверджується платіжною інструкцією № 20 від 17.02.2024.
Разом з тим, оскільки відповідач не надав суду доказів оплати решти боргу за договором, суд за наслідками розгляду справи приходить до висновку про задоволення позову в даній частині вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 1758197,42 грн боргу за договором.
Щодо вимог про стягнення пені суд зазначає наступне.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того, згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 6.1 договору про реструктуризацію заборгованості, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У зв'язку з тим, що відповідач допустив прострочення виконання зобов'язань за договором № 4 від 05.02.2024, зазначені обставини на підставі п. 6.1 договору та вказаних положень чинного законодавства надають право позивачу на нарахування пені за час прострочення.
Як свідчить здійснений позивачем розрахунок, ним за допущені порушення договірних зобов'язань на суму боргу 1758197,42 грн нараховано до стягнення з відповідача 372544,91 грн пені за період прострочення оплати з 31.03.2024 до 16.01.2025
Перевіривши за допомогою інструменту “Калькулятори» системи інформаційно-правового забезпечення “Ліга: закон» здійснений позивачем розрахунок пені, суд констатує розрахунок пені здійснено арифметично вірно.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову в цій частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 372544,91 грн пені.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 15% річних та інфляційних, суд зазначає.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Як свідчать матеріали справи, відповідач прострочив виконання грошових зобов'язань, оскільки, не виконав їх в строк, встановлений умовами укладеного між сторонами договору.
Зазначене надає право позивачу на нарахування, зокрема, 15% річних на підставі умов договорів та інфляційних за весь час прострочення.
Як свідчить здійснений позивачем розрахунок, ним за допущені порушення договірних зобов'язань на уму несплаченого боргу в розмірі 1758197,42 грн також нараховано 210 438,82 грн - 15% річних за період прострочення оплати з 31.03.2024 до 16.01.2025, та 187 199,29 грн. - інфляційних втрат за період прострочення квітень - грудень 2024 року.
Перевіривши наведений розрахунок 15% річних та інфляційних, суд констатує його арифметичну вірність. Перевірка розрахунку інфляційних та річних судом здійснювався за допомогою інструменту “Юридичний калькулятор» (https://calc.sitebuy.pro/).
Також несплаченими відповідачем залишилися 461014,66 грн майнових втрат постачальника (інфляційних втрат та 15% річних) нарахованих відповідно до положень п. 6.1 та 7.4 комерційних пропозицій № 5 від 08.10.2021, № 6 від 09.06.2023, № 7 від 11.10.2023 та № 8 від 07.11.2023 (п. 1.2 договору).
За таких обставин, позов в даній частині вимог також підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню в загальній сумі 584472,32 грн - 15% річних та 274180,45 грн - інфляційних втрат.
Крім того, з урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 44840,93 грн.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства "Куп'янськтеплоенерго" Куп'янської міської ради Харківської області (адреса: 63705, Харківська обл., м. Куп'янськ, пр.-т Конституції, буд. 108-А; код ЄДРПОУ 43161346) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; код ЄДРПОУ 19480600):
1758197,42 грн - боргу;
584472,32 грн - 15% річних;
274180,45 грн - інфляційних втрат;
372544,91 грн - пені;
44840,93 грн - судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "25" березня 2025 р.
Суддя О.І. Байбак