11 березня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/534/23(921/700/24)
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом: Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О.Кульчицької, 8, м. Тернопіль, 46001
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Родючі лани", 47441,Тернопільська обл., Кременецький р-н, с.Оришківці, вул.Мартинюків родини,6а
про стягнення заборгованості у сумі 198 520,00 грн., а саме: 100 000,00 грн. - заборгованість за Договором про відповідальне зберігання №25ВЗ від 01.11.2023 року; 91 850,00 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором про відповідальне зберігання №23ВЗ від 01.11.2023 року; 6 670,00 грн. - інфляційні втрати.
в межах справи №921/534/23 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", ідентифікаційний код 31995099
За участі учасників та їх представників:
Позивача: не з'явився;
Відповідача: не з'явився;
1. Суть та рух справи.
Позивач - Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Родючі лани" про стягнення заборгованості у сумі 198 520,00 грн., а саме: 100 000,00 грн. - заборгованість за Договором про відповідальне зберігання №25ВЗ від 01.11.2023 року; 91 850,00 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором про відповідальне зберігання №23ВЗ від 01.11.2023 року; 6 670,00 грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою суду від 23.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи №921/534/23 Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначене на 21.01.2025 року о 11 год. 00 хв. відкладалося на 11.02.2025 о 10 год. 40 хв., на 04.03.2025 о 15 год. 00 хв. та на 11.03.2025 року о 14 год 30хв.
У призначене судове засідання 11.03.2025 представники позивача та відповідача не з'явилися, будь яких заяв чи клопотань процесуального характеру, суду не надали.
Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи наведене, суд визнав за можливе розглянути справу без участі представників сторін, за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 11.03.2025 судом ухвалено рішення.
2.Аргументи сторін.
2.1. Аргументація позивача.
Позовні вимоги, викладені позивачем у позовній заяві, обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови Договору про відповідальне зберігання № 25ВЗ від 01.11.2023 в частині своєчасної та повної сплати плати за зберігання майна.
Через невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за відповідальне зберігання, Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до суду про захист свого порушеного майнового права, шляхом стягнення боргу в сумі 198 520,20 грн, з яких: 100 000,00грн заборгованості за Договором про відповідальне зберігання № 25ВЗ від 01.11.2023 року, 91 850,00грн - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором про відповідальне зберігання № 25ВЗ від 01.11.2023 року, 6 670,00 грн інфляційних втрат.
2.2. Правова позиція відповідача.
20.01.2025 ТОВ "Родючі лани" через систему "Електронний суд" подано відзив на позовну заяву (вх. № 504 від 21.01.2025), згідно якого, відповідач позов не визнає, вважає його безпідставним та просить відмовити у його задоволенні.
В заперечення позовних вимог, відповідач зазначив, що позивач нарахував пеню в сумі 91 850,00грн за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором про відповідальне зберігання № 23В3 від 01.11.2023 за період по 16.12.2024 у розмірі 0,5% від суми несвоєчасно сплачених або несплачених послуг за кожну повну добу затримки на підставі п. 6.1 Договору про відповідальне зберігання № 23В3 від 01.11.2023.
Проте, на думку відповідача, позивачем пеню розраховано невірно, оскільки її розмір пені перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який нарахована пеня.
Так, у відповідності до преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статті 1 даного Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 даного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім цього, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
3. Фактичні обставини, встановлені судом.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено таке.
Як встановлено судом, 01.11.2023 між ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та ТОВ «Родючі лани» укладено Договір про відповідальне зберігання №25ВЗ (надалі - Договір).
Згідно п.1.1 Договору ТОВ «Родючі лани» (далі - Поклажодавець) передає, а ДП «Тернопільський облавтодор» (надалі - Зберігач) приймає на тимчасове відповідальне зберігання матеріали (в подальшому - майно), викладеному в акті приймання-передачі майна на зберігання, за адресою: Тернопільська область, м. Ланівці, вул. Незалежності,43.
Відповідно до п. 2.1. плата за зберігання майна становить 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп. з ПДВ в місяць та підлягає сплаті на користь Зберігача шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок ДП «Тернопільський облавтодор», або на розрахунковий рахунок, який буде вказаний в договорі або в додатковій угоді до договору, не пізніше першого числа наступного місяця.
Всі документи, які стосуються виконання умов цього Договору (додаткові угоди, доповнення, замовлення, акти, накладні, листи, повідомлення тощо), є його складовими та невід'ємними частинами (пункт 9.2. Договору).
На виконання умов договору сторонами складались Акти приймання-передачі виконаних робіт (послуг) № 0328 від 30.11.2023 (за листопад 2023 року), № 0374 від 31.12.2023 (за грудень 2023 року), № 0018 від 31.01.2024 (за січень 2024 року), № 0054 від 29.02.2024 (за лютий 2024 року), № 0095 від 31.03.2024 ( за березень 2024 року), № 0135 від 30.04.2024 (за квітень 2024 року), № 0174 від 31.05.2024 (за травень 2024 року), № 0225 від 30.06.2024 (за червень 2024 року), № 0265 від 31.07.2024 (за липень 2024 року), № 0309 від 31.08.2024 ( за серпень 2024 року), № 0346 від 30.09.2024 (за вересень 2024 року), № 0388 від 31.10.2024 (за жовтень 2024 року), які містять підписи та відтиски печаток обох сторін.
Відповідно до вимог статті 201 ПК України ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» було складено відповідні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: № 9346125546 від 19.12.2023; № 9376403896 від 19.01.2023; № 9045126990 від 29.02.2024; № 9109628385 від 29.04.2024; № 9109615649 від 29.04.2024; № 9129658727 від 14.05.2024; № 9166154842 від 17.06.2024; №9193533367 від 12.07.2024; №9234724149 від 14.08.2024; №9267195735 від 12.09.2024; №9303047407 від 14.10.2024; №9349971266 від 18.11.2024.
Строк дії цього Договору обчислюється з моменту передачі Поклажодавцем об'єкту зберігання Зберігачу, оформленого Актом передачі за зберігання, до моменту повернення Зберігачем об'єкту зберігання Поклажодавцю, оформленого Актом зняття із зберігання. Договір діє до 01.11.2024 (пункт 8.1. Договору).
З матеріалів справи вбачається, що 16.09.2024 позивач звернувся до відповідача із вимогою № 06-8/495 про оплату заборгованості на суму 8 000,00грн.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 4602500023737, відповідачем 20.09.2024 отримано дану вимогу.
Відповідач так і не виконав умов Договору про відповідальне зберігання № 25ВЗ від 01.11.2023.
Згідно пункту 6.1. Договору, сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором у розмірі завданих збитків. Збитки підлягають відшкодуванню в повній сумі окремо від встановлених даним Договором сум на відшкодування пені, а також п.6.2 цього Договору, передбачає, що за порушення терміну оплати послуг по зберіганню Товару Поклажодавець зобов'язується сплатити Зберігачу, за його вимогою, пеню в розмірі 0,5% від суми несвоєчасно сплачених, або неоплачених послуг, за кожну повну добу затримки.
Заборгованість ТОВ «Родючі лани» за Договором про відповідальне зберігання №25ВЗ від 01.11.2023 року станом на 16.12.2024 року основна сума заборгованість становить 100 000,00 грн.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором про відповідальне зберігання №25ВЗ від 01.11.2023, позивачем нараховано пеню в сумі 91 850грн 00коп та інфляційні втрати в сумі 6 670,00грн.
Викладене і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 100 000,00грн заборгованості за Договором про відповідальне зберігання № 25ВЗ від 01.11.2023 року, 91 850,00грн - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором про відповідальне зберігання № 25ВЗ від 01.11.2023 року, 6 670,00 грн інфляційних втрат.
4. Норми права, які застосував суд.
Згідно з статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
5.Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи. Висновок суду.
5.1. Щодо суми основного боргу.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є Договір про відповідальне зберігання №25ВЗ від 01.11.2023.
Відповідно до статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.
Частиною 1 статті 946 Цивільного кодексу України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Згідно п. 2.1. Договору, плата за зберігання майна становить 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп. з ПДВ в місяць та підлягає сплаті на користь Зберігача шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок ДП «Тернопільський облавтодор», або на розрахунковий рахунок, який буде вказаний в договорі або в додатковій угоді до договору, не пізніше першого числа наступного місяця.
З наведеного слідує, що відповідач зобов'язувався вносити плату за зберігання майна не пізніше першого числа наступного місяця в сумі 10 000,00грн.
В якості доказів підтверджуючих надання послуг та вартість відповідального зберігання по Договором №25ВЗ від 01.11.2023, а також згоду із цією вартістю відповідача, позивач надав підписані відповідачем акти приймання-передачі виконаних робіт (послуг): № 9346125546 від 19.12.2023; № 9376403896 від 19.01.2023; № 9045126990 від 29.02.2024; № 9109628385 від 29.04.2024; № 9109615649 від 29.04.2024; № 9129658727 від 14.05.2024; № 9166154842 від 17.06.2024; №9193533367 від 12.07.2024; №9234724149 від 14.08.2024; №9267195735 від 12.09.2024; №9303047407 від 14.10.2024; №9349971266 від 18.11.2024
Акти приймання - передачі виконаних робіт (послуг) зі сторони відповідача містять підпис та відтиск печатки, що свідчить про прийняття наданих позивачем послуг по зберіганню майна.
Судом встановлено, що позивачем, на виконання умов договору, надано, а відповідачем прийнято послуги зберігання майна, згідно з актами зприймання - передачі виконаних робіт (послуг) на загальну суму 100 000, 00 грн.
Крім цього, відповідач, у відзиві на позовну заяву від 21.01.2025 (вх. №504 від 21.01.2025) щодо суми основного боргу, не заперечував.
Разом з тим, докази, які б свідчили про погашення заборгованості за Договором про відповідальне зберігання № 25ВЗ від 01.11.2023, в матеріалах справи відсутні.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання щодо оплати вартості зберігання майна за Договором про відповідальне зберігання № 25ВЗ від 01.11.2023.
Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 10 000грн 00 коп., як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.
5.2.Щодо пені.
Як слідує з матеріалів справи, позивач також просить стягнути пеню за період з 01.02.2024 по 16.12.2024 в сумі 91 850,00грн при цьому посилається на п.6.2. Договору про відповідальне зберігання № 25ВЗ від 01.11.2023, яким передбачено, що за порушення терміну оплати послуг по зберіганню Товару Поклажодавець зобов'язується сплатити Зберігачу, за його вимогою, пеню в розмірі 0,5% від суми несвоєчасно сплачених, або неоплачених послуг, за кожну повну добу затримки.
За змістом частини 2 статті 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).
За приписами частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Заперечуючи проти позовних вимог про стягнення пені відповідач зазначив, що позивачем невірно розраховано пеню, адже її розмір перевищує подвійну облікову ставку, а нарахування здійснено поза шестимісячним терміном. За перерахунком відповідача розмір пені складає 9 133,98грн.
Судом встановлено, що нарахування пені позивачем здійснено за прострочення виконання зобов'язання з оплати плати за відповідальне зберігання майна за період січень-жовтень 2024 року.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Приписом частини шостої статті 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Зобов'язання з оплати вартості зберігання майна виникає по кожному місяцю окремо, а тому позивач вправі був нараховувати пеню за кожний місяць по 6 місяців. Таким чином, за кожний несплачений відповідачем місяць оренди січень 2024 по жовтень 2024 позивач мав право нараховувати пеню по 6 місяців починаючи з 1 числа наступного місяця.
Як вбачається із розрахунку позивача, останній нарахував пеню у розмірі 0,5 % від розміру несплаченихплатежів за Договором про відповідальне зберігання.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, законодавством встановлено обмеження щодо розміру пені, яка підлягає нарахуванню на прострочене грошове зобов'язання - не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відтак, визначений позивачем розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.
Відтак, з наведеного слідує, що позивачем неправомірно застосовано пеню у розмірі більшому, ніж подвійна облікова ставка Національного банку України.
Здійснивши перерахунок пені за періоди визначені позивачем, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, з урахуванням частини 6 статті 232 ГК України, суд встановив, що розмір пені складає 10 534грн 70коп.
З огляду на наведене, позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення в сумі 10 534грн 70 коп.
У задоволенні позовних вимог в сумі 81 315грн 30 коп. суд відмовляє у задоволенні, як у необгунтовано заявленій.
5.2. Щодо інфляційних втрат.
Із змісту статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем належними доказами підтверджено допущене відповідачем прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Невиконання відповідачем зобов'язання умов договору в частині сплати коштів за відповідальне зберігання майна, є підставою для стягнення на користь позивача інфляційних втрат за весь час прострочення, які входять до складу грошового зобов'язання, оскільки боржник зобов'язаний відшкодувати інфляційні втрати від знецінення несплачених коштів.
Нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) спостерігалася інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто відбулося дефляція).
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.
Також у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18, зазначено, що нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
Згідно пункту 2.1. договору про відповідальне зберігання № 25ВЗ від 01.11.2023 плата за зберігання майна становить 10 000 (десять тисяч) гривень 00коп. з ПДВ в місяць та підлягає сплаті на користь Зберігача шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок ДП "Тернопільський облавтодор", або на розрахунковий рахунок, який буде вказаний в договорі або в додатковій угоді до договору, не пізніше першого числа наступного місяця.
Суд, перевіривши вірність нарахування інфляційних втрат за допомогою програми: “ips.ligazakon.net/calculator», встановив що з урахуванням періоду за який здійснено нарахування та суми боргу, на яке воно здійснено, і які визначені позивачем та відповідають умовам договору і обставинам прострочення оплати за відповідальне зберігання майна при обрахунку вірною є сума інфляційних втрат у розмірі - 6 670 грн 00 коп.
З огляду на наведене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат 6 670 грн 00 коп., нарахованих за період з 01.02.2024 по 16.12.2024 вважає правомірно заявленими та такими, що підлягають до задоволення.
5.3. Загальний висновок.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родючі лани" на користь Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - 117 204, 70грн - заборгованості в сумі грн, з яких: 100 000,00 грн заборгованість за Договором про відповідальне зберігання № 25ВЗ від 01.11.2024; 10 534,70 грн - пені; 6 670,00 грн інфляційних втрат.
6. Судові витрати.
Відповідно до частин 1,2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України “Про судовий збір».
Частиною 1 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру визначена ставка судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та за подання позовної заяви немайнового характеру визначена ставка судового збору у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлений Законом України "Про державний бюджет України на 2024 рік" і згідно зі статті 7 цього Закону становить 3 028 грн.
Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, з урахуванням коефіцієнту передбаченого частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», оскільки позовна заява подана до суду в електронній формі, до сплата підлягає судовий збір в сумі 2 422,40 грн.
17.12.2024 адвокат позивача звернувся до суду із клопотанням (№б/н від 17.12.2024 (вх. № 9717 від 18.12.2024) про відстрочення судового збору до ухвалення рішення у даній справі, яке обґрунтовано тим, що в межах справи про банкрутство ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" було заявлено та визнано кредиторських (грошових) вимог на загальну суму 66 419 909,58 грн. Посилаючись на те, що підприємство не здійснює господарської діяльності, а тому джерела отримання прибутку у Підприємства відсутні, у зв'язку з чим сплатити визначений законом розмір судового збору у позивача можливості немає, просив про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю "Родючі лани" про стягнення заборгованості за Договором про відповідальне зберігання № 25ВЗ від 01.11.2023, до ухвалення судового рішення з даного спору.
Судом задоволено вказане клопотання ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України про відстрочення судового збору до ухвалення рішення у даній справі, задоволив, з підстав зазначених в ухвалі від 23.12.2024.
З врахування наведеного, беручи до уваги часткове задоволення позову, суд дійшов висновку, що судові витрати в складі судового збору в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві)грн 07коп. слід покласти на позивача - Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", а судові витрати в складі судового збору в сумі 1 429 (одна тисяча чотириста двадцять дев'ять)грн 93коп. слід покласти на відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Родючі лани".
Керуючись положеннями статей 2, 42, 86, 129, 233, 236, 238, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родючі лани" на користь Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - заборгованості у сумі 117 204грн 70коп., а саме: 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп. заборгованість за Договором про відповідальне зберігання № 25ВЗ від 01.11.2023 року; 10 534грн 70 (десять тисяч п'ятсот тридцять чотири) грн 70коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором про відповідальне зберігання № 23ВЗ від 01.11.2023 року; 6 670 (шість тисяч шістсот сімдесят)грн 00 коп. інфляційні втрати.
3. В задоволенні позовних вимог в сумі 81 315грн 30коп. - пені - відмовити.
4. Судові витрати покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
5. Судові витрати в складі судового збору в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 07коп. покласти на позивача - Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
6. Стягнути з Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в дохід Державного бюджету України - 992 (дев'ятсот дев'яносто дві)грн 07коп.судового збору.
7. Судові витрати в складі судового збору в сумі 1 429 (одна тисяча чотириста двадцять дев'ять)грн 93коп. покласти на відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Родючі лани".
8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родючі лани" в дохід Державного бюджету України - 1 429 (одна тисяча чотириста двадцять дев'ять)грн 93коп. судового збору.
9. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Позивач: Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 46025, м. Тернопіль, вул. О.Кульчицької, 8, (код ЄДРПОУ 31995099);
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Родючі лани", 47441, Тернопільська обл., Кременецький р-н, с. Оришківці, вул. Мартинюків родини,6а, (код ЄДРПОУ 45334576).
Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку статті 241 ГПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, визначеному статтями з 253 по 259 ГПК України.
Повний текст рішення складено 26.03.2025.
Повний текст рішення надіслати учасникам справи до їх електронних кабінетів в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя В.Л. Гевко