24.03.2025м. СумиСправа № 920/651/24(920/68/25)
Господарський суд Сумської області у складі судді Соп'яненко О.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/651/24 (920/68/25)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельного підприємства “Охтирбуд» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Удовенка Романа Петровича (40000, м.Суми, вул. Кузнечна, 4),
до відповідачів: 1. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
2. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 )
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013)
про покладення субсидіарної відповідальності по зобов'язаннях боржника,
Справа розглядається без виклику сторін
Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельного підприємства “Охтирбуд» арбітражний керуючий Удовенко Р.П. подав до суду заяву про покладення субсидіарної відповідальності по зобов'язаннях боржника №02-01/18 від 21.01.2025 (вх. №268 від 21.01.2025). Відповідно до вимог заяви, ліквідатор просить:
- покласти субсидіарну відповідальність по зобов'язаннях боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельного підприємства “Охтирбуд» на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку 554 607,69 грн для забезпечення задоволення вимог кредиторів ТОВ ВБП “Охтирбуд».
Справа № 920/651/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельного підприємства “Охтирбуд» перебуває у провадженні судді Соп'яненко О.Ю.
Постановою господарського суду від 21.11.2024 у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельне підприємство “Охтирбуд» (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Київська, буд.34, код ЄДРПОУ 31021319) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Удовенка Романа Петровича (40000, м. Суми, вул. Кузнечна, 4; свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 275 від 21.02.2013).
У відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.01.2025 справу № 920/651/24 (920/68/25) призначено судді Соп'яненко О.Ю.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 24.01.2025 позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельного підприємства “Охтирбуд» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Удовенка Романа Петровича (40000, м.Суми, вул. Кузнечна, 4) до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про покладення субсидіарної відповідальності прийнято до розгляду у відокремленому позовному провадженні в межах справи № 920/651/24 про банкрутство Виробничо-будівельного підприємства “Охтирбуд»; визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлений строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог статей 165, 251 ГПК України - п'ятнадцять днів з дня отримання даної ухвали.
Вказаною ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013).
Відповідачем ОСОБА_1 наданий суду відзив на позовну заяву від 17.01.2025 (вх. 262 від 21.01.2025), відповідно до якого зазначає, що ліквідатором не встановлено обставин доведення до банкрутства з огляду на відсутність доказів заволодіння будь-ким із зазначених осіб майном та коштами боржника, прийняття рішень, спрямованих на таке зменшення активів боржника, що призвели до банкрутства боржника. Отже, відсутні підстави для покладення на керівника та засновників банкрута субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника. До відзиву наданий баланс підприємства за 2024 рік.
Також від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшли листи від 23.01.2025 (вх. 321 від 27.01.2025), від 04.02.2025 (вх. 557 від 04.02.2025), від 06.02.2025 (вх. 617 від 06.02.2025), від 06.02.2025 (вх. 691/25 від 10.02.2025) та від 04.02.2025 (вх. 692/25 від 10.02.2025), відповідно до яких повідомляє суд про направлення на адресу ліквідатора документів підприємства (згідно з Вимогою про надання документів). Додатково зазначає, що у справі незрозумілий розрахунок субсидіарної відповідальності.
05.03.2025 позивачем надана суду копія балансу та звіту про фінансові результати ДП «Охтирбудвироби» ТОВ ВБП «Охтирбуд» за 2023 рік, засвідчена податковим органом.
Арбітражним керуючим Удовенком Р.П. надані пояснення на подану інформацію ОСОБА_1 (вх. 920/25 віл 19.02.2025), зокрема, зазначено, що наявні активи підприємства (пісок річковий та гранвідсів) 16.02.2022 були реалізовані ПП ВБП «Будвироби», єдиним засновником та 100% власником якого є ОСОБА_1 . Отримані кошти були використані на оплату активної та реактивної електроенергії, телекомунікаційних послуг, при тому що ТОВ ВБП «Охтирбуд» не має у власності об'єктів нерухомості.
Від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву від 19.02.2025 (вх. 710 від 20.02.2025), відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову про покладення на ОСОБА_2 субсидіарної відповідальності. Зазначає, що всупереч вимогам діючого законодавства ліквідатор подав заяву про застосування субсидіарної відповідальності при тому, що: не провів аналіз фінансового стану боржника у відповідності до законодавства; не виявив ознак доведення до банкрутства; не зазначив, в чому полягає вина відповідачки та чим вона підтверджується; приховав в своєму звіті значну ліквідаційну масу у вигляді майнових комплексів трьох дочірніх підприємств; не здійснив всіх дій, що пов'язані із задоволенням вимог кредиторів, а саме - не здійснив жодних дій по реалізації майнових прав на дочірні підприємства, а також їх цілісних майнових комплексів.
20.02.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив ОСОБА_2 , відповідно до якої арбітражний керуючий із доводами відповідача не погодився, просив позов задовольнити повністю.
Згідно зі ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 233, ст. 252 ГПК України розгляд справи з постановленням рішення (вступної та резолютивної частини) закінчений 24.03.2025.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява ліквідатора, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:
Постановою господарського суду від 21.11.2024 у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельне підприємство “Охтирбуд» (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Київська, буд.34, код ЄДРПОУ 31021319) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Удовенка Романа Петровича (40000, м. Суми, вул. Кузнечна, 4; свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 275 від 21.02.2013).
Ухвалою суду від 23.07.2024 (ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство) були визнані вимоги єдиного кредитора - Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013) у розмірі 554 607,69 грн та включені до реєстру вимог кредиторів, з яких: 30 280,00 грн судового збору та 72 000,00 грн авансування винагороди арбітражного керуючого включено до першої черги, 452 327,69 грн - заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2, включено до четвертої черги реєстру вимог кредиторів.
На виконання приписів норм частини 1 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, з метою виявлення активів банкрута для подальшого погашення грошових вимог кредиторів ТОВ ВБП «Охтирбуд», ліквідатором банкрута у ліквідаційній процедурі вчинялися дії для виявлення майна та активів товариства.
У межах справи про банкрутство ТОВ ВБП «Охтирбуд» за підсумками процедури розпорядження та ліквідаційної процедури не було виявлено майнових активів, які б можливо було включити до складу ліквідаційної маси з подальшим їх продажем та погашенням кредиторських вимог.
Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засновником Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельне підприємство “Охтирбуд» є ОСОБА_1 (100% статутного капіталу). До 08.02.2024 засновниками та бенефіціарами Товариства були ОСОБА_1 (75%) та ОСОБА_2 (25%). Директором Товариства, починаючи з 2014 року та до визнання боржника банкрутом був ОСОБА_1 .
За результатами інвентаризації майна боржника встановлена наявність банківських рахунків у 4-х банківських установах (АТ «ОТП Банк», ПАТ «КБ Надра», 2 рахунки у АТ КБ «Приват Банк», АБ «Укргазбанк»), залишки коштів на яких у загальній сумі 230,08 грн. підлягають автоматичному списанню за розрахунково-касове обслуговування при закритті рахунків.
Аналіз фінансового стану боржника арбітражним керуючим не проведений у зв'язку з відсутністю у Головному управління ДПС у Сумській області фінансової звітності підприємства за 2021, 2022, 2023 роки.
05.12.2024 арбітражним керуючим на адресу Товариства та директора ОСОБА_1 надіслана вимога про передачу бухгалтерської та іншої документації, печатки і штампу, матеріальних та інших цінностей банкрута ліквідатору (від 05.11.2024 за № 02-01/1237). Поштові відправлення повернуті арбітражному керуючому без вручення адресату.
Після надходження до суду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності ОСОБА_1 , на адресу арбітражного керуючого, як він зазначає у наданому суду поясненні, 23.01.2025 надіслані печатка та штамп підприємства та документи. Проте, суду не надані належні докази такого надсилання, зокрема, опис вкладення, відповідно до якого можливо зробити висновок про перелік надісланих документів.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 916/313/20 ненадання ліквідатору керівниками банкрута первинних фінансових документів боржника, аби визначити підстави для стягнення дебіторської заборгованості за умови істотного розміру цієї заборгованості в структурі активів боржника вважаються бездіяльністю, яка не відповідає інтересам цієї юридичної особи та є недобросовісною, вчиненою на шкоду кредиторам банкрута, і не дає змогу ліквідатору здійснити дії з повернення цієї дебіторської заборгованості. Така бездіяльність є підставою для притягнення до субсидіарної відповідальності.
У постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 917/1500/18 (917/1932/20) зазначено, що до засновника може бути застосована субсидіарна відповідальність у зв'язку з його бездіяльністю в органі управління боржником, що мало наслідком стійку неплатоспроможність боржника та відсутність у нього будь-яких активів на час проведення ліквідаційної процедури для задоволення вимог кредиторів.
Ліквідатором проаналізовано інформацію та документи щодо господарської діяльності ТОВ Виробничо-будівельне підприємство “Охтирбуд», щодо управлінських рішень колишніх посадових осіб товариства, що мали вирішальний вплив на діяльність товариства, та встановлено наявність підстав для покладення субсидіарної відповідальності на керівника та учасників боржника з огляду на наступне.
Ліквідатором зазначено коло осіб, які мали вирішальний вплив на діяльність ТОВ ВБП «Охтирбуд», з яких:
- учасники: до 08.02.2024 - кінцевий бенефіціарний власник (контролер) юридичної особи - громадянин України ОСОБА_1 (75%), ОСОБА_2 (25%); із 08.02.2024 - кінцевий бенефіціарний власник (контролер) юридичної особи -громадянин України - ОСОБА_1 (100%).
- керівник: із 2014 року - 21.11.2024 - ОСОБА_1 .
Щодо дій та бездіяльності зазначених осіб, що призвели до банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельне підприємство “Охтирбуд».
1. Здійснення господарських операцій із заінтересованою особою.
У січні 2022 року за наслідками проведеної підприємством інвентаризації було виявлено запаси піску річкового 413,96 т на суму 42 430,90грн. та гранвідсів 39,76 т на суму 2 982,00грн., загальна сума 45 412,90грн.
16.02.2022 вказані вище майнові активи було реалізовано за ціною 69 037,00грн. ПП ВБП «Будвироби» відповідно до накладної від 16.02.2022.
Підприємство - покупець будівельних матеріалів - ПП ВБП «Будвироби» фактично є заінтересованою особою стосовно боржника у справі про банкрутство (за визначенням, наведеним у ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства), оскільки єдиним засновником та власником 100% частки Товариства є ОСОБА_1 .
На момент відчуження майнових активів у Товариства існував борг перед Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком №2, за період з січня 2021 року по серпень 2021 року в загальному розмірі 122 031,54 грн, що підтверджений рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.12.2021 у справі № 480/8874/21.
Проте, отримані керівником підприємства від продажу будівельних матеріалів кошти були перераховані в якості оплати за активну та реактивну електроенергію та на оплату телекомунікаційних послуг, в той час як ТОВ ВБП «Охтирбуд» не має об'єктів нерухомості у власності.
Листом ГУ ДПС у Сумській області від 14.08.2024 надано інформацію про перелік рахунків ТОВ ВБП «Охтирбуд» у банках - АТ «УкргазБанк», Сумська філія АТ «КБ «Приватбанк», АТ «ОТП Банк» та ПАТ КБ «Надра» Сумське РУ «Слобожанщина».
Оборот коштів за рахунками ТОВ у Сумській філії АТ «КБ «Приватбанк» за період з 01.01.2021 по 01.08.2024 року становить: вхідний залишок - 51 112,97 грн., вихідний залишок - 130,66 грн., всього прихід - 328 766,06 грн, усього витрат - 379 748,37 грн. Остання операція за рахунком - 16.02.2022 - плановий платіж за активну електричну енергію у сумі 36000,00 грн.
Банківський рахунок в АТ «ОТП Банк» закритий 12.12.2024 року.
Рахунок у ПАТ КБ «Надра» закритий автоматично при ліквідації банківської установи.
Залишок коштів на рахунку в АТ «УкргазБанк» у розмірі 89,42 грн. підлягає списанню автоматично за касове обслуговування при закритті рахунку.
Рух коштів за рахунками ТОВ ВБП «Охтирбуд» доводить, що дії посадової особи із січня 2021 до серпень 2024 року призвели до втрати товариством можливості здійснювати господарську діяльність та розраховуватися за зобов'язаннями перед кредиторами.
2. Посадовими особами (засновниками) Товариства не вчинено дій для добровільної ліквідації товариства.
Згідно із даними балансу товариства на 31.12.2024 року (наданими відповідачем-1 суду після відкриття провадждення у справі) активи товариства становлять 23,1 тис. грн (грошові кошти), які, як зазначає відповідач -2, наявні на бінківському рахунку в АТ «ОТП Банк» .
Як зазначено вище, у лютому 2022 року фактично припинилися операції за рахунками ТОВ ВБП «Охтирбуд».
Тобто, під час проведення у січні 2022 року інвентаризації, за наслідками якої виявлені будівельні матеріали загальною вартістю 45 412,00 грн., керівництво Товариства (директор та учасники) володіли/повинні були володіти інформацією про неможливість в подальшому здійснювати господарську діяльність та про неможливість погашення боргу перед кредиторами, зокрема, ГУ ПФУ у Сумській області.
Однак, із лютого 2022 посадовими особами та органами управління ТОВ ВБП «Охтирбуд» не вчинялися дії для запобігання банкрутству та дії для погашення вимог кредиторів.
Частинами 1, 2 ст. 4 Кодексу України з процедур банкрутства (чинний із 21.10.2019) визначено, що засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству боржника.
У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов'язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства.
Частиною 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.
Пунктом 13 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що до компетенції загальних зборів відноситься прийняття рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання, ліквідацію та перетворення товариства, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), затвердження порядку припинення товариства, порядку розподілу між учасниками товариства у разі його ліквідації майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу товариства;
Жодних дій для ліквідації товариства посадові особи (директор, учасники) ТОВ ВБП «Охтирбуд» не вчинили та не здійснювали будь-яких заходів на проведення розрахунків із кредитором.
3. Порушення порядку подання фінансових звітів боржника.
Частиною 2 ст. 43 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю» визначено, що відповідальність за зберігання документів товариства покладається на виконавчий орган товариства та на головного бухгалтера (у разі призначення) - щодо документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Керівник ТОВ ВБП «Охтирбуд» порушив ч. 1 ст. 13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якою визначено, що звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна фінансова звітність складається за результатами першого кварталу, першого півріччя, дев'яти місяців. Крім того, відповідно до облікової політики підприємства фінансова звітність може складатися за інші періоди.
Згідно балансу на 31.12.2024 року, у ТОВ ВБП «Охтирбуд» на кінець року були наявні активи загальною вартістю 23,1 тис.грн. (кошти на рахунках у банківських установах).
Майнові активи ліквідатору не передані.
За 2021, 2022, 2023 роки фінансова звітність керівником до контролюючих органів не передавалася.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Отже одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.
Тому створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів забезпечує недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци другий, третій частини другої статті 61 КУзПБ).
Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.
Метою субсидіарної відповідальності як інституту є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.
Тлумачення положень частини другої статті 61 КУзПБ свідчить, що у ній закріплено припис згідно з яким суб'єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).
Тлумачення частини другої статті 61 КУзПБ свідчить про відсутність заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб'єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб'єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об'єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв'язку між винними діями суб'єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб'єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).
Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв'язку між винними діями/бездіяльністю суб'єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов'язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв'язку також належить до об'єктивної сторони цього правопорушення (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).
Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав.
Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.
Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об'єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої поведінки (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 08.06.2023 по справі № 910/17743/18).
Заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю ВБП «Охтирбуд» мотивована тим, що внаслідок неправомірних дій учасників та керівника боржника протягом 2021 - 2024 років товариство втратило свою платоспроможність, не виконало зобов'язання перед Головним управлінням ПФУ у Сумській області з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2, що стало підставою для звернення останнього із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство № 920/651/24.
Заборгованість боржника перед кредитором загальну суму 452 327,69 грн. підтверджена рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.12.2021 у справі № 480/8874/21, яким стягнуто з ТОВ ВБП "Охтирбуд" на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком №2, за період з січня 2021 року по серпень 2021 року в загальному розмірі 122 031,54 грн. Також, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 у справі №480/11494/23 стягнуто з ТОВ виробничо-будівельного підприємства «Охтирбуд» на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області заборгованість із відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списками № 2 у сумі 246 020,17 грн за період з вересня 2021 року по вересень 2023 року.
Заперечуючи проти доводів ліквідатора, викладених у заяві про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника відповідач-2 зазначила, зокрема, що ліквідатор приховав в своєму звіті значну ліквідаційну масу у вигляді майнових комплексів трьох дочірніх підприємств.
Так, згідно з відповіддю Управління статистики у Сумській області №12-23/946-24 від 02.08.2024р. та інформацією ГУ ДПС у Сумській області ТОВ ВБП «Охтирбуд» має 3 дочірніх підприємства:
- ДП «Охтирбудвироби» ТОВ ВБП «Охтирбуд»,
- ДП «Будівельно-монтажне управління-1» ТОВ ВБП «Охтирбуд»,
- ДП «БМУ-2» ТОВ ВБП «Охтирбуд».
Відповідно до постанови Господарського суду Сумської області № АС 3/255-07 від 14.05.2007 припинено підприємницьку діяльність ДП «Будівельно-монтажне управління-1» ТОВ ВБП «Охтирбуд» та зобов'язано засновників здійснити ліквідацію підприємства в установленому порядку. Зазначена постанова набрала законної сили, в апеляційному порядку не оскаржена.
Постановою Господарського суду Сумської області № АС 3/254-07 від 14.05.2007 припинено підприємницьку діяльність ДП «БМУ-2» ТОВ ВБП «Охтирбуд» та зобов'язано засновників здійснити ліквідацію підприємства в установленому порядку. Зазначена постанова набрала законної сили, в апеляційному порядку не оскаржена.
Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб станом на 20.02.2025 ДП «Будівельно-монтажне управління-1» ТОВ ВБП «Охтирбуд» та ДП «БМУ-2» ТОВ ВБП «Охтирбуд» знаходяться в стані припинення.
Отже, засновником вказаних дочірніх підприємств (ТОВ ВБП «Охтирбуд») судові рішення з 2007 року не виконані.
Наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб відповідного запису про перебування юридичної особи у стані припинення відповідно до ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» перешкоджає внесенню до реєстру відомостей, пов'язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи, що унеможливлює відповідну реалізацію такого майнового активу у процедурі банкрутства.
Щодо ДП «Охтирбудвироби» ТОВ ВБП «Охтирбуд» ліквідатором надані докази того, що сума внеску в статутний фонд ДП «Охтирбудвироби» головного підприємства ТОВ ВБП «Охтирбуд» становить 0,00 грн; статутний фонд підприємства не сформований та не оплачений засновником. Отже, продаж частки ДП «Охтирбудвироби» ТОВ ВБП «Охтирбуд» у процедурі банкрутства є неможливим.
Суд звертає увагу учасників справи, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Тож дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України визначено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, а й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв'язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатися не лише у невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.
Будь-яка господарська операція, дія (бездіяльність) суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.
Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб'єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов'язаної особи, яка, зважаючи на конкретні обставини, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи документи, суд прийшов до висновку щодо причинно-наслідкового зв'язку між діями/бездіяльністю учасників та керівника боржника та доведенням Товариства з обмеженою відповідальністю ВБП «Охтирбуд» у період з січня 2019 рік до травня 2024 року до банкрутства:
1. Основна заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельне підприємство «Охтирбуд» перед ГУ ПФУ у Сумській області, на підставі якої було відкрито провадження у справі про банкрутство, виникла у зазначений період.
2. Показники фінансового стану (розмір активів та пасивів товариства) не встановлені, оскільки Товариством фінансова звітність за 2021, 2022, 2023 роки не подавалась.
3. Витрачання грошових коштів протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, відбувалось на цілі, необхідність яких не підтверджена матеріалами справи та поясненнями відповідачів.
4. Керівник та засновники боржника, розуміючи наявність невідшкодованих зобов'язань, не вживали заходів до звернення до суду із відповідною заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Таким чином, ліквідатором доведено та матеріалами справи підтверджується наявність вини відповідачів у доведенні Товариства з обмеженою відповідальністю ВБП «Охтирбуд» до банкрутства та неспроможності товариства виконати свої зобов'язання перед кредитором у справі. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в діяннях відповідачів наявний повний склад господарського правопорушення, що має наслідком тягар субсидіарного обов'язку за зобов'язаннями боржника.
Банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку. Проте, як свідчать установлені обставини справи відповідачі (учасники і керівник банкрута у період, коли товариство стало неплатоспроможним) в порушення статті 61 КУзПБ не спростували відсутність своєї вини у доведенні боржника до банкрутства.
Розмір субсидіарної відповідальності визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою (ч. 2 ст. 62 КУПБ).
Сума кредиторських вимог по відношенню до боржника, визнаних господарським судом у даній справі, становить 554 607,69 грн.
У ліквідаційній процедурі активи товариства не реалізовувалися.
З огляду на викладене, різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою (розмір субсидіарної відповідальності) становить 554 607,69 грн.
При цьому будь-яких доказів наявності у боржника активів матеріали справи не містять та відповідачами надані не були.
З урахуванням наведеного, суд вважає правомірними вимоги ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на відповідачів.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у даній справі, суд зазначає, що заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника судовим збором не оплачується, оскільки таку оплату не передбачено Законом України "Про судовий збір" (правова позиція Верховного Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 20.10.2022 по справі № 911/3554/17 (911/401/21)). Витрати на професійну правничу допомогу позивачем у даній справі не заявлялися.
Керуючись ст.ст. 59, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельного підприємства «Охтирбуд» арбітражного керуючого Удовенка Р.П. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити.
2. Покласти на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельне підприємство “Охтирбуд» (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Київська, буд.34, код ЄДРПОУ 31021319).
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) в солідарному порядку 554 607,69 грн для забезпечення задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельне підприємство “Охтирбуд» (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Київська, буд.34, код ЄДРПОУ 31021319).
4. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 26.03.2025
Суддя О.Ю. Соп'яненко