65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про залишення позовної заяви без руху
"26" березня 2025 р. м. Одеса Справа № 916/5781/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши матеріали заяви
за позовом Головного управління ДПС в Одеській області
до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАНВОК ДЕЛАЙТ»
відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю “Група компаній “СВІТОЧ»
про визнання договору недійсним та застосування двосторонньої реституції
встановив:
У грудні 2024 р. Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до Господарського суду Одеської області через підсистему Електронний суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАНВОК ДЕЛАЙТ», Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРУПА КОМПАНІЙ “СВІТОЧ», в якому просить суд:
1) визнати недійсним договір № 6-24 від 01.02.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВАНВОК ДЕЛАЙТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю “ГРУПА КОМПАНІЙ “СВІТОЧ»;
2) застосувати принцип двосторонньої реституції до договору № 6-24 від 01.02.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВАНВОК ДЕЛАЙТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю “ГРУПА КОМПАНІЙ “СВІТОЧ», та повернути сторони договору у первісний стан.
Ухвалою від 03.01.2025 (суддя Волков Р.В.) позовну заяву повернуто заявнику на підставі п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.01.2025 про повернення позовної заяви у справі № 916/5781/24 скасовано, справу № 916/5781/24 направлено до Господарського суду Одеської області для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
Ухвалою від 25.05.2025 суддя Волков Р.В. заявив самовідвід.
Згідно протоколу авторозподілу заяву передано судді Литвиновій В.В.
Згідно з ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір необхідно сплатити в розмірі 1,5% від ціни позову але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за немайнову вимогу - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (в 2025 році становить 3028грн). При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на викладене, позивач за вимогу немайнового характеру про визнання недійсним договору мав сплатити 3028*0,8=2422,40грн судового збору.
Позивач подав докази сплати 3028 грн судового збору.
Крім того, суд враховує наступне.
Положеннями п.4 ч.3 ст.162 ГПК України визначено, що зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Обраний позивачем засіб захисту має бути ефективним, тобто поновлювати порушені, невизнані або оспорювані права і законні інтереси фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
У прохальній частині позовної заяви, позивач просить визнати договір недійсним та застосувати двосторонню реституцію та повернути сторони договору у первісний стан.
У статті 216 Цивільного кодексу України встановлено правові наслідки недійсності правочину. У частині 1 цієї статті зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з цього недійсністю. У разі недійсності правочину 1) кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, 2) а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Згідно з частиною 2 статті 216 Цивільного кодексу України якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Однак, вказана вимога про застосування наслідків недійсності правочину, сформульована без конкретної вимоги які саме наслідки недійсності правочину мають бути застосовані - стягнення збитків або стягнення усього отриманого товариством, тоді-як, рішення у разі задоволення позовних вимог не може носити абстрактний характер, а має визначати конкретний перелік дій, які треба вчинити чи перелік майна, яке треба передати (повернути) і т.д. При цьому, суд не наділений правом самостійно вирішувати за заявника, зміст заявлених ним вимог, за відсутності відповідних зазначень та обґрунтувань.
Такий недолік поданої позовної заяви позбавляє суд об'єктивної можливості разом з вимогою про визнання недійсним договору, вирішувати питання про застосування правових наслідків такої недійсності, оскільки у відповідності до вимог ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.
При цьому, суд зазначає, що за умови, що позовну вимогу заявлено про визнання правочину недійсним без застосування наслідків такої недійсності, судовий збір сплачується як з немайнового спору. За позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину судовий збір сплачується залежно від вартості майна (суми коштів), стосовно якого (якої) заявлено вимогу. У випадку об'єднання відповідних вимог судовий збір підлягає сплаті з вимог як немайнового, так і майнового характеру (така правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 916/368/18, ухвалі КГС ВС від 12.04.2022 у справі №Б-39/159-10).
Відтак, вимога, про застосування наслідків недійсності правочинів, повинна бути оплачена судовим збором в залежності від обраного позивачем способу застосування наслідків недійсності правочину.
Оскільки позивач не визначив конкретних правових наслідків недійсності правочину, які підлягають застосуванню судом, суд позбавлений можливості визначити розмір судового збору, який підлягає оплаті за заявлену вимогу.
Суд звертає увагу, що предмет позову - певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, повинна бути чітко визначена позивачем у прохальній частині позовної заяви. Резолютивна частина рішення суду не повинна викладатись альтернативно, у разі задоволення позову вона відображає позовні вимоги, викладені у прохальній частині позовної заяви, повинна викладатися чітко й безумовно, з метою його належного виконання
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.03.2024 у справі № 910/16954/23.
З огляду на викладене, скільки позовна заява не відповідає вимогам господарського процесуального законодавства, суддя вважає необхідним залишити позовну заяву без руху, надавши строк для усунення зазначених недоліків.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 162, 164, 172, 174, 234, 235, 254 ГПК України, суд -
ухвалив:
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк не більше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- відповідні документи, докази і пояснення, щодо визначення змісту позовної вимоги про застосування двосторонньої реституції шляхом конкретизації наслідків, про які йде мова у зазначеній вимозі; з урахуванням чого надати докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
3. Роз'яснити, що згідно з ч. 4 ст. 174 ГПК України, у разі неусунення недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
4. Звернути увагу, що подання доказів здійснюється в порядку, передбаченому ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 26.03.2025
Суддя В.В. Литвинова