24 березня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/397/25
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши в електронній формі матеріали позовної заяви (вх. № 397/25 від 19.03.2025 р.) Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, пр. Берестейській, 14; e-mail: info@uspa.gov.ua; код ЄДРПОУ 38727770) в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23; e-mail: mf@nik.uspa.gov.ua; код ЄДРПОУ 38728444) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд Україна" (08301, м. Бориспіль, вул. Ботанічна, 1/6; e-mail: kg.chaika@gmail.com; код ЄДРПОУ 38490124) про повернення матеріалів, переданих підряднику згідно договору від 27.12.2017 р. № 196-В-МИФ-17, -
Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд Україна" про повернення матеріалів, переданих підряднику згідно договору від 27.12.2017 р. № 196-В-МИФ-17. Так, позивач просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідробуд Україна" передати позивачу товарно-матеріальні цінності, загальна вартість яких становить 6244709,38 грн., а саме:
- шпунт PU-32 EN 10248-2-2009 (довж. 24,0 м) у кількості 309567 кг, загальна вартість якого становить 4819958,19 грн.;
- шпунт PU-32 EN 10248-2-2009 у кількості 68184 кг, загальна вартість якого становить 848208,96 грн.;
- опора-Короб ОП із шпунта Ларсен 5, довж. 20,00 м для підкранової балки БКСм Україна Гост 380-2005, у кількості 36124,2 кг, загальна вартість якої становить 576542,23 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором підряду від 27.12.2017 № 196-В-МИФ-17 в частині неповернення невикористаних будівельних матеріалів загальною вартістю 6244709,38 грн., які були отримані відповідачем за договором № 196-В-МИФ-17 від 27.12.2017.
Разом тим, як з'ясовано судом, ухвалою Господарського суду Київської області від 04.03.2025 р. відкрито провадження у справі № 911/529/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд Україна", яке виступає відповідачем у даній справі. Також вказаною ухвалою суду введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 04.03.2025 р.; введено процедуру розпорядження майном боржника з 04.03.2025 р.; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича. При цьому у зазначеній справі №911/529/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд Україна" призначено судове засідання на 01.05.2025 р.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Згідно з ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Наведена норма застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін та кореспондується з положеннями пункту 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.
Таке врегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.
Виходячи з системного аналізу положень Кодексу України з процедур банкрутства, з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми законодавства про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Отже, за умови відкриття провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з питань банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі № 922/928/17.
Таким чином, з огляду на положення законодавства України розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, має здійснюватися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах вказаної справи.
Відповідно до частини 13 статті 30 Господарського процесуального кодексу України справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.
Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом, при цьому обов'язковим є дотримання правил юрисдикції (підсудності), визначених в параграфі 3 глави 2 ГПК України.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду" але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті першому статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, ототожнюється з правом на доступ до правосуддя, тобто кожна особа повинна мати можливість ініціювати судовий розгляд справи щодо своїх цивільних прав і свобод та отримати справедливий і ефективний судовий захист.
Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом. Наразі розгляд спорів, стороною яких є боржник, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, саме тим судом, який розглядає справу про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до боржника, щодо якого порушено процедуру банкрутства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи те, що у поданому Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) позові заявлені майнові вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд Україна", яке є боржником у розмінні ст. 20 ГПК України і ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства та відносно якого Господарським судом Київської області відкрито провадження у справі про банкрутство № 911/529/25, суд дійшов висновку, що даний позов не може бути розглянуто в окремому позовному провадженні, а має бути розглянуто в порядку позовного провадження виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд Україна".
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне матеріали позову Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд Україна" про повернення матеріалів переданих підряднику згідно договору від 27.12.2017 р. № 196-В-МИФ-17, передати за підсудністю до Господарського суду Київської області для його розгляду в межах справи № 911/529/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд Україна".
Керуючись ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 20, 31 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Матеріали позовної заяви Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд Україна" про повернення матеріалів, переданих підряднику згідно договору від 27.12.2017 р. № 196-В-МИФ-17, з додатками в електронній формі направити за підсудністю до Господарського суду Київської області для подальшого розгляду в межах справи № 911/529/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд Україна".
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.
Суддя Л.М. Ільєва