25.03.2025 Справа № 914/2506/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., розглянувши матеріали зустрічної позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Мальви», м. Новояворівськ, Яворівський р-н., Львівська обл.;
до відповідача за зустрічним позовом: Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів;
про визнання недійсним договору
у справі №914/2506/24
за первісним позовом: Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів;
до відповідача за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Мальви», м. Новояворівськ, Яворівський р-н., Львівська обл.;
про стягнення заборгованості в сумі 16 802 137,51грн.
На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Мальви» про стягнення заборгованості в сумі 16 802 137,51грн., з яких 9 137 743,69 грн. пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова, 1 828 486,85 грн. пені, 5 505 419,18 грн. інфляційних втрат та 330 487,79 грн. 3% річних.
Ухвалою суду від 24.10.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк 15 календарних днів для надання відзиву у справі.
Процесуальний хід розгляду справи відображено в ухвалах суду та протоколах судрових засідань.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.01.2025р. зупинено провадження у справі № 914/2506/24 за позовом Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Мальви» про стягнення заборгованості в сумі 16 802 137,51грн. до набрання законної сили рішенням Західного апеляційного господарського суду з перегляду ухвали Господарського суду Львівської області від 09.12.2024р. у справі №914/2506/24 про повернення зустрічного позову.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2025р. у справі №914/2506/24 відмовлено в задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Мальви» та залишено без змін ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.12.2024р. у справі №914/2506/24.
20.03.2025р через систему «Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Мальви» подано зустрічний позов за вх. № 940 від до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання недійсним договору № 131 про пайову участь від 03.09.2019р. та застосування наслідків недійсності правочину. До зустрічної позовної заяви додано клопотання про витребування оригіналів доказів та заяву про поновлення процесуального строку на подання зустрічного позову.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
За приписами частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до пункту 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (надалі - ЄСІТС) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Пунктом 37 Положення про ЄСІТС внормовано, що підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
Ухвала суду від 24.10.2024р. про відкриття провадження у справі була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронний кабінет позивача за зустрічним позовом 24.10.2024р., та доставлена до електронного кабінету 24.10.2024р. о 16:52год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Згідно з пунктом 42 Положення про ЄСІТС у разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Ухвалу від 24.10.2024р. доставлено до електронного кабінету позивача 24.10.2024р. о 16:52год., таким чином заявник отримав ухвалу в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 24.10.2024р.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Враховуючи дату отримання ухвали суду від 24.10.2024р., положення ч. 1 ст. 180 ГПК України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Мальви» пропущено встановлений законом строк для пред'явлення зустрічного позову.
За приписами ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених положеннями Господарського процесуального кодексу України. Отже, вирішуючи це питання, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і залежно від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019р. у справі № 910/22695/13.
У клопотанні про поновлення процесуального строку на подання зустрічного позову заявник покликається на приписи Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, Рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Іліан проти Туреччини», «Delcourt v. Belgium», «Голден проти Сполученого королівства», «Bellet v. France», «Шенк проти Швейцарії» і Закон України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» та зазначає, що строк на подання зустрічного позову пропущений з поважних причин та підлягає поновленню, позивач не може бути позбавлений права на пред'явлення до суду даного зустрічного позову, а відмова в поновленні такого строку призведе до порушення права позивача на ефективний захист порушеного права в судовому порядку.
При цьому, заявником не зазначено та не обґрунтовано поважних причин і обставин, які були об'єктивно непереборними та не залежали від волевиявлення сторони, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасної реалізації заявником процесуального права для пред'явлення зустрічного позову у встановлений ч. 1 ст. 180 ГПК України строк.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Богонос проти Росії" від 05.02.2004) (постанова Верховного Суду від 19.08.2019 у справі № 922/3016/17).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (постанова Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №910/15330/19, від 31.03.2020 у справі №910/11383/19).
Відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 13 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Добросовісність учасників судового процесу зокрема полягає у тому щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов'язками, правилами поведінки виконувати усі правила та приймати заходи до обізнаності про хід судового процесу. Право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур) та добросовісністю поведінки, яка не може бути пов'язана із зловживанням процесуальними правами.
Під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ГПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.
Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов'язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб'єктивних процесуальних прав та обов'язків.
Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов'язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.
Питання щодо поновлення/продовження процесуального строку безпосередньо пов'язане з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов'язком та спрямоване на реалізацією саме його суб'єктивних процесуальних прав (обов'язків).
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Клопотання про поновлення строку повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується, виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником, і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк.
Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.
Таким чином, пропущений процесуальний строк може бути поновлений лише за заявою учасника справи у разі, якщо суд визнає наведені причини пропуску цього строку поважними.
Наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 18.02.2019р. у справі № 922/1161/18, від 02.12.2019р. у справі № 921/230/19 від 12.07.2022р. у справі 9/430-05-11867.
Розглянувши клопотання заявника про поновлення процесуального строку на подання зустрічного позову, суд зазначає, що заявником у клопотанні не зазначено та не обґрунтовано поважних причин, які призвели до неможливості заявнику реалізувати свої процесуальні права та обов'язки щодо пред'явлення зустрічного позову у строк, встановлений частиною першою статті 180 ГПК України та не подано доказів в підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку для пред'явлення зустрічного позову. Відтак, за даних обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подання зустрічного позову слід відмовити, у зв'язку із необґрунтованістю та безпідставністю.
Відповідно до ч. 6 ст. 180 ГПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Враховуючи завдання та основні засади господарського судочинства, дослідивши вищевикладені обставини, зустрічна позовна заява підлягає поверненню у зв"язку із пропуском процесуального строку на її подання.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.119, 180, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Мальви» про поновлення процесуального строку на подання зустрічного позову.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Мальви» зустрічну позовну заяву та додані до неї документи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Іванчук С.В.