вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"26" березня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3371/24
Суддя Грабець С.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Бориспільської міської ради
до товариства з обмеженою відповідальністю «Л-ЦЕНТР»
про стягнення заборгованості та розірвання договору,
без виклику учасників справи
13 грудня 2024 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Бориспільської міської ради (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Л-ЦЕНТР" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості та розірвання договору.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача послався на порушення відповідачем договору оренди землі від 21.04.2004 року.
Ухвалою суду від 18.12.2024 року позовна заява Бориспільської міської ради залишена без руху, на підставі ч. 1 ч. 174 Господарського процесуального кодексу України.
27 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.01.2025 року відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу роз'яснено, що в строк до 17.02.2025 року він має право надіслати суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (пред'явити зустрічний позов).
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
На відповідача, як юридичну особу, відповідно до положень ст. 4, п. 5 ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", покладений обов'язок зазначати відомості про місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем), які, відповідно до положень ст. 10 цього Закону, вважаються достовірними і можуть бути використані для отримання поштових відправлень особою, яка повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень, відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок" та Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.01.2025 року була направлена рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 49075, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сподівань, будинок 151-А .
Поштове відправлення №0601105977445 не було вручене відповідачу, що підтверджується повернутим поштовим конвертом, долученим до матеріалів справи.
Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження.
При цьому, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, зокрема, суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.01.2025 року внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень 17 січня 2025 року.
Частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
21 квітня 2004 року між Бориспільською міською радою Київської області (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Л-ЦЕНТР» (далі - відповідач) був укладений договір оренди землі (далі - договір), згідно з умовами якого, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове, платне користування земельну ділянку комерційного використання, площею 0,8836 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .
26 лютого 2015 року сторонами був укладений договір про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки посвідченого Лазоренко Л.Є, приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області 21 квітня 2004 року за № 1805, відповідно до умов якого, сторони домовились п. 2 договору оренди землі викласти у наступній редакції: «В оренду надаються земельні ділянки загальною площею 0,4817 га з них: 0,2897 га (кадастровий номер 3210500000:11:004:0111) по АДРЕСА_2 ; 0,1414 га (кадастровий номер 3210500000:11:004:0109) по АДРЕСА_2 та 0,0506 га (кадастровий номер 3210500000:11:004:0106) по АДРЕСА_2 » (далі - земельні ділянки).
Відповідно до п. 5 договору, договір укладено на 25 (двадцять п?ять) років. Після закінчення строку договору відповідач має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі відповідач повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово позивача про намір продовжити його дію.
Згідно з п. 6 договору, орендна плата вноситься відповідачем у грошовій формі в розмірі 2 (двох) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Пунктом 7 договору встановлено, що розмір річної орендної плати становить 9 173 (дев?ять тисяч сто сімдесят три) гривні 35 коп. Орендна плата сплачується щомісячно в розмірі 764 (сімсот шістдесят чотири) гривні 45 коп. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Відповідно до п. 2 договору про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки посвідченого Лазоренко Л.Є, приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області 21 квітня 2004 року за № 1805, укладеного сторонами 23.05.2012 року, орендна плата вноситься відповідачем у грошовій формі в розмірі 5 (п?яти) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки терміном на 3 (три) роки по 23 квітня 2015 року.
Оскільки відповідач орендну плату в повному обсязі не сплатив, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача 67 822,10 грн. боргу.
Рішенням Господарського суду Київської області від 19.04.2017 року позов Бориспільської міської ради задоволений повністю, на виконання рішення суду виданий наказ.
За твердженнями представника позивача, борг відповідача зі сплати орендної плати становить 11 303,90 грн.
Оскільки протягом 2016-2024 року відповідач не сплачував орендну плату вчасно та в повному обсязі, позивачем було прийняте рішення «Про розірвання договору оренди землі від 21.04.2004, укладеного між міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Л-центр», на земельні ділянки загальною площею 0,4817 га (площею 0,2897 га (кадастровий номер 3210500000:11:004:0111) на АДРЕСА_2 ; 0,1414 га (кадастровий номер 3210500000:11:004:0109) на АДРЕСА_2 ; площею 0,0506 га (кадастровий номер 3210500000:11:004:0106) на АДРЕСА_2 ) для комерційного використання у м. Бориспіль» №3631-55-VIII від 12.07.2024 року.
Листом №11.4-12-14-4067/2024 від 23.07.2024 року позивач повідомив відповідача про прийняте позивачем рішення №3631-55-VIII від 12.07.2024 року, направив примірник договору від 23.07.2024 року про розірвання договору оренди землі від 21.04.2024 року та просив підписаний примірник договору повернути позивачу.
Позивач не отримав відповіді на цей лист та відповідач не повернув підписаний примірник договору позивачу.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 11 303,90 грн. боргу та розірвати договір.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Судом встановлено, що 21 квітня 2004 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди землі (далі - договір), згідно з умовами якого, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове, платне користування земельну ділянку комерційного використання, площею 0,8836 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .
26 лютого 2015 року сторонами був укладений договір про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки посвідченого Лазоренко Л.Є, приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області 21 квітня 2004 року за № 1805, відповідно до умов якого, сторони домовились п. 2 договору оренди землі викласти у наступній редакції: «В оренду надаються земельні ділянки загальною площею 0,4817 га з них: 0,2897 га (кадастровий номер 3210500000:11:004:0111) по АДРЕСА_2 ; 0,1414 га (кадастровий номер 3210500000:11:004:0109) по АДРЕСА_2 та 0,0506 га (кадастровий номер 3210500000:11:004:0106) по АДРЕСА_2 » (далі - земельні ділянки).
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Частиною 5 цієї ж статті встановлено, зокрема, що ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України, орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Згідно з ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України встановлено, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, зокрема, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Згідно з п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель (п. 289.3 ст. 289 Податкового кодексу України).
Розмір орендної плати, визначений сторонами договору оренди, у випадку, коли об'єктом оренди є землі державної і комунальної власності, має враховувати нормативну грошову оцінку земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року в справі №635/4233/19).
Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до п. 6 договору, орендна плата вноситься відповідачем у грошовій формі в розмірі 2 (двох) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Пунктом 7 договору встановлено, щорозмір річної орендної плати становить 9 173 (дев?ять тисяч сто сімдесят три) гривні 35 коп. Орендна плата сплачується щомісячно в розмірі 764 (сімсот шістдесят чотири) гривні 45 коп. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Відповідно до п. 2 договору про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки посвідченого Лазоренко Л.Є, приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області 21 квітня 2004 року за № 1805, укладеного сторонами 23.05.2012 року, орендна плата вноситься відповідачем у грошовій формі в розмірі 5 (п?яти) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки терміном на 3 (три) роки по 23 квітня 2015 року.
Так, представником позивача до матеріалів справи долучена копія листа Головного управління ДПС у Київській області Державної податкової служби України №13491/5/10-36-13-06-10 від 08.07.2024 року, з якого вбачається, що борг відповідача перед позивачем становив 79 126,00 грн. Після ухвалення Господарським судом Київської області рішення від 19.04.2017 року та задоволення вимог позивача в сумі 67 822,10 грн., борг відповідача перед позивачем становив 11 303,90 грн.
Документів, що підтверджували б сплату боргу відповідачем або спростовували б доводи представника позивача, представник відповідача суду не надав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 11 303,90 грн. боргу є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також позивач просив суд розірвати договір оренди землі від 21.04.2004 року, укладений між Бориспільською міською радою Київської області та товариством з обмеженою відповідальністю "Л-ЦЕНТР".
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Частиною 3 ст. 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Статтею 25 Закону України «Про оренду землі» встановлено, зокрема, що орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Так, спеціальними у врегулюванні розірвання договору оренди землі є приписи ст. 32 Закону України «Про оренду землі», а також ст. 141 Земельного кодексу України, п. «д» ч. 1 якої передбачає, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Функціональним призначенням Цивільного кодексу України у врегулюванні спірних відносин є деталізація та диференціація факту систематичної несплати орендної плати як підстави припинення договору оренди землі шляхом його розірвання. Ця деталізація та диференціація здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Водночас істотним, відповідно до цієї норми права, є таке порушення стороною договору його умов, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.
Несплата орендної плати в розумінні п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України охоплює випадки лише повної несплати орендної плати, у строки, визначені договором. Натомість часткова несплата (недоплата) орендної плати може бути підставою для розірвання договору оренди землі на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, якщо таке порушення умов договору буде кваліфіковане як істотне.
Ця правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 року в справі №918/391/23.
Згідно з п. 31 договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов?язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Відтак, оскільки відповідач не сплачував орендну плату за користування земельними ділянками з 2016 року до 2024 року вчасно та в повному обсязі, що є істотним порушенням умов договору, вимога позивача про розірвання договору оренди землі від 21.04.2004 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", ч. ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", ст. 1, ст. ст. 13, 21, ч. 1 ст. 32, ст. 25 Закону України «Про оренду землі», ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 179, ч. ч. 1, 5 ст. 180, ст. 181, ч. 1 ст. 283, ч. 1 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 1 ст. 286, п. 2 ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628, ч. 1 ст. 283, ч. 1 ст. 284, ч. ч. 1, 2 ст. 651, ч. ч. 2, 3 ст. 653, ст. 654, п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 9, ч. 9 ст. 165, ст. 129, ч. 4 ст. 236, ч. 4 ст. 240, ч. 6 ст. 242, ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити повністю позов Бориспільської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Л-ЦЕНТР» про стягнення заборгованості та розірвання договору.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Л-ЦЕНТР» (49075, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сподівань, 151-А, код 32358518) на користь Бориспільської міської ради (08300, Київська область, м. Бориспіль, вулиця Київський Шлях, будинок 72, ідентифікаційний код 04054903) 11 303,90 грн. (одинадцять тисяч триста три грн. 90 коп.) боргу та 6 058,00 грн. (шість тисяч п?тдесят вісім грн. 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Розірвати договір оренди договір оренди землі від 21.04.2004 року, укладений між Бориспільською міською радою Київської області та товариством з обмеженою відповідальністю «Л-ЦЕНТР».
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складене 26.03.2025 року.
Суддя С. Грабець