вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"25" березня 2025 р. м. Київ
Справа № 911/170/25
Господарський суд Київської області у складі:
cудді Ейвазової А.Р.,
розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добертайм Ектів» про стягнення 38 320,01грн, без виклику представників сторін,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» (далі - позивач, ТОВ «Омега») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добертайм Ектів» (далі - відповідач, ТОВ «Добертайм Ектів») про стягнення 38 320,01грн, з яких: 33 500грн - основний борг; 3 754,40грн - втрати від інфляції за період з 05.12.2023 по 26.12.2024; 1 065,61грн - 3 % річних за період з 05.12.2023 по 26.12.2024.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що договір від 21.08.2023 №ДТЕ-54/23/ЗМК розірвано, однак, відповідач на вимогу від 11.11.2024 не повернув 33 500грн, які сплачені понад вартість послуг, і утримує відповідну суму грошових коштів безпідставно (а.с.1-4).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.01.2025: відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено строки для подання учасниками заяв по суті (а.с.48-50).
Вказана ухвала направлена до Єдиного державного реєстру судових рішень 15.01.2025, зареєстрована у реєстрі 15.01.2025 за №124423283 та оприлюднена 16.01.2025.
Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету позивача 15.01.2025 о 21:45, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.52).
Відповідач у справі - ТОВ «Добертайм Ектів», в порушення вимог ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не зареєстрував електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, що підтверджується відповіддю від 15.01.2025 №6230703 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС (а.с.47).
Як визначено ч.11 ст.242 ГПК України, у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Копія ухвали від 15.01.2025 направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням №0601103055168, яке повернуто з довідкою від 09.02.2025 відділення поштового зв'язку м. Київ, у якій причиною повернення вказано: «за закінченням терміну зберігання» (а.с.53-57). При цьому, адреса за якою направлено відповідне поштового відправлення, відповідає адресі відповідача, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як станом на 15.01.2025 (а.с.45), так і станом на 14.02.2025 (а.с.58); іншої адреси відповідач суду не повідомив.
Водночас, як вбачається з конверту, у якому направлено зазначену ухвалу, а також інформації з вебсайту АТ «Укрпошта» від 14.02.2025 (а.с.59-60), 25.01.2025 відповідне відправлення переадресовано на іншу адресу, як вказано, на вимогу відправника. Разом з тим, відправник - Господарський суд Київської області відповідних вимог не подавав; адреса, за якою перенаправлено відправлення (02105, м. Київ, пр-т. Соборності, 6), не є зареєстрованою адресою відповідача.
Враховуючи, що рекомендоване поштове відправлення №0601103055168 переадресовано на адресу, яка не відповідає зареєстрованій адресі відповідача, суд, з метою повідомлення відповідача про наявність відносно такої особи судового спору, повторно направив копію ухвали від 15.01.2025 ТОВ «Добертайм Ектів» рекомендованим поштовим відправленням №0601119144756, яке повернуто з довідкою від 21.03.2025 відділення поштового зв'язку м. Бровари, у якій причиною повернення вказано: «за закінченням терміну зберігання» (а.с.62-66).
До прийняття рішення у даній справі відзиву на позов від відповідача суд не отримав.
Граничний строк розгляду відповідної справи, визначений ч.1 ст.248 ГПК України, сплив.
Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.
21.08.2023 між ТОВ «Добертайм Ектів» (далі - виконавець) та ТОВ «Омега» (далі - замовник) укладено договір №ДТЕ-54/23/ЗМК (далі - договір; а.с.20-22).
Відповідно до п.1.1 договору виконавець за дорученням та за рахунок замовника надає останньому послуги перебування автотранспорту, який переміщується через митний кордон України, з використанням інфраструктури на зоні митного контролю, а також, послуги з використання митної рампи та вантажно-розвантажувальних робіт, що знаходиться за наступною адресою: вул. Володимирська, 150, м. Ковель, Волинська область, 45000, на умовах, визначених законодавством України (далі - термінал).
В силу положень п.п.2.1-2.3 договору сторонами узгоджені наступні умови: плата за послуги встановлюється згідно додатку 1 до даного договору; оплата послуг виконавця здійснюється попередньою оплатою (авансовим платежем) на підставі договору або рахунку-фактури виконавця шляхом перерахування коштів замовником на поточний рахунок виконавця; списання грошових сум з попередньої оплати (авансу платежу) здійснюється згідно з актами наданих послуг; виконавець за фактом надання послуг замовнику складає акти виконаних робіт та надсилає їх замовнику одним із способів на власний вибір - шляхом направлення підписаних та скріплених печаткою актів наданих послуг у двох паперових примірниках для підписання замовником або шляхом направлення актів в електронному вигляді з накладенням електронних цифрових підписів; підписання актів наданих послуг в електронному вигляді здійснюється сторонами з урахуванням порядку та строків, що визначені умовами п.2.4 договору.
Як визначено п.2.4 договору: замовник упродовж 10 робочих днів з дати отримання актів наданих послуг від виконавця підписує надані виконавцем 2 примірники актів наданих послуг та повертає виконавцю 1 примірник підписаного акту або в той самий строк надає виконавцю письмову мотивовану угоду від підписання актів; не підписання замовником актів протягом 10 робочих днів з дня отримання актів від замовника без відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання виконавцем своїх зобов'язань за договором; у такому випадку вважається, що акти погоджено, послуги виконавця надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії замовника відсутні.
Термін дії договору, як установлено п.3.1 договору, складає 30 днів з моменту його підписання. Якщо жодна сторона в термін 1 місяць до закінчення договору не заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично продовжується на наступний календарний рік (п.3.2 договору).
Відповідно до пп.4.3.1 п.4.3 договору замовник має право отримувати послуги, передбачені договором, та зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату таких послуг згідно з чинними тарифами виконавця (пп.4.4.4 п.4.4 договору).
Дострокове розірвання договору може мати місце в односторонньому порядку або на підставах, передбаченим чинним законодавством України, з відшкодуванням понесених збитків; сторона, що вирішила розірвати договір, направляє письмове повідомлення іншій стороні, але не пізніше ніж за 14 днів (п.8.3 договору).
Додатком №1 до договору (а.с.23) сторони обумовили види послуг, що надаватимуться на умовах укладеного договору, їх вартість та порядок оплати, що здійснюється на умовах авансу, а саме:
- перебування однієї одиниці вантажних транспортних засобів, в т.ч з вантажем (крім вантажів: газ, бензин, дизель) на терміналі - 1 500грн за першу добу (заїзд-виїзд), для кожної наступної доби - 400грн;
- перебування однієї одиниці вантажних транспортних засобів з вантажем у вигляді газ, бензин, дизель на терміналі - 1 500грн за першу добу (заїзд-виїзд), для кожної наступної доби - 1 000грн;
- перебування однієї одиниці легкових транспортних засобів на терміналі (легковим вважається автомобіль, що заїжджає на території ЗМК власним ходом на розмитнення) - 600грн за першу добу (заїзд-виїзд), для кожної наступної доби - 300грн;
- грузові (лавета) з легковими автомобілями, ціна за легкову*кількість - 600грн*на кількість авто за першу добу (заїзд-виїзд), для кожної наступної доби - 300грн*на кількість авто (заїзд-виїзд);
- грузові (автовоз) з легковими автомобілями - 600грн*на кількість авто (заїзд-виїзд), але не більше ніж 3 000грн за першу добу; для кожної наступної доби - 300грн*на кількість авто (заїзд-виїзд);
- використання доглядової рампи без вантажників - вартість входить в митну ціну «перебування однієї одиниці вантажних транспортних засобів»;
- часткове розвантаження та завантаження вантажу на рампі за допомогою ватажників - 500грн/1 тонну товару, якщо товар в коробках;
- часткове розвантаження та завантаження вантажу на рампі за допомогою ватажників - 500грн/1 тонну товару, якщо товар на паллетах;
- зважування поосьове - 250грн.
Позивач перерахував відповідачу на рахунок, який відповідає реквізитам рахунку відповідача, що зазначений у розділі 9 договору, 35 000грн попередньої оплати за послуги терміналу, що підтверджується платіжними інструкціями від: 17.11.2023 №628861 - 15000грн (а.с.24); 04.12.2023 №630006 - 20 000грн (а.с.25).
Відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.11.2023 - 11.12.2023, який підписано в електронній формі сторонами: сальдо на початок періоду складало - 6 000грн; операції продажу на суму 26 500грн; здійснено оплату позивачем у розмірі 66 000грн; кінцеве сальдо на користь позивача на 04.12.2023- 33 500грн (а.с.26-28).
Позивач у претензії від 11.12.2024 за вих.№11675 повідомив відповідача про розірвання договору №ДТЕ-54/23/ЗМК з 20.12.2024, у зв'язку зі зміною організаційно-господарської структури позивача, що призвело до втрати необхідності в отриманні послуг відповідача. Окрім того, в такій претензії позивач просив відповідача повернути суму переплати за договором у розмірі 33 500грн (а.с.29-31).
На підтвердження направлення вказаної претензії на зареєстровану адресу відповідача (07400, Київська обл., Броварський р-н., м. Бровари, б. Незалежності, буд. 2) та на поштову адресу, що зазначена у розділі 9 договору (45006, Волинська обл., м.Ковель, вул. Володимирська, буд.150) надано: поштові накладні №№6240300009410, 6240300009347; описи вкладення до відправлень, прийнятих за такими накладними; фіскальні чеки від 11.12.2024 щодо оплати послуг пересилання відправлень (а.с.32-35).
Рекомендоване поштове відправлення №6240300009347, яким направлено зазначену претензію, вручено відповідачу 13.12.2024, що підтверджується повідомленням про вручення такого відправлення (а.с.38).
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує, що за відповідним договором сума переплати складає 33 500грн, яка відповідачем на вимогу від 11.12.2024 вих.№11675 не повернута.
Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку повернути з урахуванням інфляції та 3% річних кошти, отримані як аванс за послуги за договором, які фактично не надані.
Заявлені вимоги є частково мотивованими з наступних підстав.
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст.ст.173, 174, ч.1 ст.175 ГК України.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст.175 ГК України.
Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, як установлено ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить як зобов'язання з надання паркомісця на площадці терміналу, так і зобов'язання із надання послуг щодо розвантаження та завантаження вантажу, проведення зважування транспортних засобів. Отже, фактично такий договір містить елементи, характерні для договорів оренди та надання послуг.
Зазначене не суперечить загальним засадам, оскільки ч.4 ст.179 ГК України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч.7 ст.180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Оскільки п. 3.2 договору сторони передбачили автоматичне продовження відповідного договору після закінчення терміну його дії, визначеного п.3.1 договору, - 30 днів, на 1 рік, та сторонами не надано доказів подання будь-якою із сторін договору за один місяць до закінчення терміну його дії, встановленого п.3.1 договору, заяви про намір розірвати такий договір, відповідний договір автоматично продовжився на 1 рік, тобто до 20.09.2024. При цьому, оскільки договором сторони передбачили можливість автоматичної його пролонгації лише на один календарний рік, а доказів вчинення сторонами дій, що свідчать про продовження після цієї дати надання послуг або місця для перебування автотранспорту та оплати послуг, тобто конклюдентних дій, після 20.09.2024, відсутні підстави вважати, що такий договір діяв після такої дати - 20.09.2024.
Так, доказів здійснення інших операцій, аніж вказані у актв звіряння за період з 01.11.2023-11.12.2023, під час розгляду даної справи не надано, як і існування інших відносин між сторонами, окрім господарських відносин на умовах вказаного договору, операції за якими могли бути відображені у такому акті.
За таких обставин, враховуючи умови укладеного договору, встановлені обставини, суд приходить до висновку, що на момент направлення претензії від 11.12.2024 №11675, у якій позивачем заявлено про розірвання договору з 20.12.2024, такий договір вже припинив свою дію, оскільки з 21.09.2024 вже не діяв, що не спростовано шляхом подання доказів зворотного.
Оскільки доказів надання послуг або надання місця для перебування автотранспорту за договором після 11.12.2023 - дата на яку визначено сальдо на користь позивача у розмірі 33 500грн за актом звіряння на 11.12.2023 (а.с.26) не надано, як і наявності господарських відносин між сторонами, окрім тих, що виникли на підставі зазначеного договору, заявлені вимоги в частині стягнення з відповідача 33 500грн, які не повернуті відповідачем на вимогу позивача, є обгрунтованими, оскільки відповідач враховуючи припинення дії договору, фактично утримує їх без достатніх на те підстав, тому до спірних правовідносин підлягають застосування положення гл.83 ЦК України.
Так, відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що положення гл.83 застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Аналіз положень ч.1 ст.1212 ЦК України дає підстави для висновку, що безпідставно набутим майном є майно, не лише набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої на те підстави, але й таке, що хоч і отримано на відповідній правовій підставі (наприклад, на виконання зобов'язань за договором), однак, утримується безпідставно, оскільки підстава в подальшому відпала (визнання недійсним договору, утримання авансових платежів після припинення дії договору тощо).
Слід зазначити, що договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, ст.1212 ЦК України підлягає застосуванню лише після того, як така правова підстава в установленому порядку відпала.
Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.01.2025 у справі № 910/2024/24).
Отже, відповідач, який продовжує безпідставно утримувати грошові кошти позивача, які є авансом за договором, що припинив свою дію, однак, послуги/товар за яким на відповідну суму не передані/надані, в силу ст.1212 ЦК України, зобов'язаний повернути їх позивачу.
Враховуючи, що доказів повернення грошових коштів у розмірі 33 500грн відповідач не надав, заявлені вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 33 500грн є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 754,40грн - втрат від інфляції за період з 05.12.2023 по 26.12.2024 та 1 065,61грн - 3 % річних за період з 05.12.2023 по 26.12.2024.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач не повернув отримані без достатньої на те підстави грошові кошти, вимоги позивача про повернення відповідної суми з урахуванням втрат від інфляції та процентів є обґрунтованими.
За розрахунком суду, враховуючи, суму коштів, які не повернуті, а також те, що договір припинив свою дію 20.09.2024, розмір переплати, за період з 21.09.2024 по 26.12.2024 розмір втрат від інфляції складає - 1 239,50грн, а розмір 3% річних - 266,35грн.
При цьому, вимоги в частині стягнення втрат від інфляції та 3% річних, нарахованих з 05.12.2023 по 20.09.2024, задоволенню не підлягають, оскільки у цей період договір ще діяв, тому вважати відповідні грошові кошти, які сплачені як аванс за таким договором, безпідставно отриманими відповідачем підстав у суду не має; підстава утримання відповідних грошових коштів відпала у відповідача з 21.09.2024 - дати з якої договір вже не діяв. Так, після припинення такого договору, починаючи з наступного дня слід вважати, що підстава, на якій набуті кошти відпала, тому відповідач мав їх повернути в силу ч.1 ст.1212 ЦК України без будь-якої додаткової вимоги позивача, отже, позивач набув права нарахувати 3% річних та втрати від інфляції лише з відповідної дати.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 3% річних суд задовольняє у розмірі 266,35грн, а вимоги в частині стягнення втрат він інфляції - у розмірі 1 239,50грн; у задоволенні вимог в частині стягнення 799,26грн - 3% річних та 2 514,90грн - втрат від інфляції суд відмовляє.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором у розмірі 2 422,40грн, понесені позивачем, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача, а саме у розмірі 2 212,90грн - пропорційно розміру задоволених позовних вимог /(33 500 + 1 239,50 + 266,35)* 2 422,40:38 320,01/.
У поданій позовній заяві ТОВ «Омега» вказувало, що попередній розрахунок суми витрат на правничу допомогу та інших витрат, що пов'язані з розглядом цієї справи може складати 15 000грн (а.с.4), однак, остаточного розрахунку відповідних витрат та заяви про розподіл витрат у певному остаточному розмірі з наданням доказів їх понесення позивач до ухвалення рішення не подав, отже, питання про відшкодування таких витрат даним рішенням не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добертайм Ектів» (ідентифікаційний код 44955804; 07400, Київська обл., Броварський р-н., м. Бровари, б. Незалежності, буд. 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» (ідентифікаційний код 33010822; 62495, Харківська обл., Харківський р-н., смт. Васищеве, вул. Промислова, буд. 1) 33 500грн - основного боргу, 266,35грн - 3% річних, 1 239,50грн - втрат від інфляції, а також 2 212,9грн - в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
3. Відмовити у задоволенні вимог в частині стягнення 799,26грн - 3 % річних, 2 514,9грн - втрат від інфляції.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Суддя А.Р. Ейвазова