Справа № 364/214/25
Провадження № 2-н/364/19/25
26 березня 2025 року , ознайомившись з матеріалами справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю « Київоблгаз збут» (ЄДРПОУ 39592941, адреса: вулиця Полярна, 20, корпус А, м. Київ, 04200)
представник заявника Кермач Андрій Іванович
про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ відносно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ),
18.03.2025 до суду надійшла заява про видачу судового наказу стосовно ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 8985,71 гривень та стягнення інфляційних втрат у розмірі - 382,40 гривень та 3 відсотків річних у розмірі 132,57 гривень, судовий збір - 302,80 гривень.
Ознайомившись з матеріалами справи 20.03.2025, суддя у порядку, встановленому ч. 5 ст. 165 ЦПК України, витребувала інформацію від ЦНАП Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області про зареєстроване місце проживання ( перебування) боржниці.
21.03.2025 судом була отримана інформація з ЦНАП Володарської селищної ради № 07/13-248 від 21.03.2025, якою поінформовано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно даних, що містяться в реєстрі територіальної громади, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ( актовий запис № 143 від 20.04.2022). До дня смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Пунктом 4 частини 1 ст. 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, передбачені ч. 1 ст. 186 цього Кодексу.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Відповідно до положень ч.2 ст.42 ЦПК України при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник.
Згідно ст. 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Відповідно до ч.1 ст. 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Із положень частини першої та другої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу, а усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Проте, процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Згідно ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Процесуальне правонаступництво між боржником та його спадкоємцями у порядку ст.55 ЦПК України допускається, якщо на момент прийняття справи до свого провадження цивільна правоздатність боржника не припинилася, а тому спадкоємці померлого боржника у даному, конкретному, випадку не є його процесуальними правонаступниками у цій справі, а наявність правонаступництва у матеріальних правовідносинах має вирішуватися за позовом, заявленим безпосередньо до спадкоємців боржника.
Отже, із системного аналізу зазначених норм права випливає, що чинним законодавством України не передбачено можливості розгляду заяви про видачу судового наказу щодо особи, яка на час такого звернення стягувача до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог ч. 4 ст. 25 ЦК України припинилася. Тому доходжу висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу.
При цьому, вважаю за необхідне роз'яснити заявнику, що згідно із ч.2 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстави, передбаченої п.4 ч.1 ст. 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст.160, п.4 ч.1 ст.165, ст. 166, п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя,
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю « Київоблгаз збут» про стягнення заборгованості за спожитий природний газ відносно ОСОБА_1 , у зв'язку зі смертю останньої ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 ЦПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою.
Ухвала може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 15 денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.
Суддя Г. Л. Моргун