Справа № 357/10644/24
1-кп/357/315/25
26.03.2025 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 об'єднаний обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024111030002132 від 17.06.2024, №12024111030003326 від 17.10.2024, №12024111030003673 від 06.11.2024, №12025111030000085 від 13.01.2025 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, суд,
В провадженні судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 перебуває об'єднаний обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , внесений в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024111030002132 від 17.06.2024, №12024111030003326 від 17.10.2024, №12024111030003673 від 06.11.2024 та №12025111030000085 від 13.01.2025, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.
Оскільки термін застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується 28 березня 2025 року, прокурором заявлено клопотання про продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, в зв'язку з тим, що на даний час продовжують існувати ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 при вирішенні клопотання прокурора покладалися на розсуд суду.
Заслухавши доводи прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Як вбачається з матеріалів справи строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 закінчується 28 березня 2025 року.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_4 , строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обгрунтоване та підлягає до задоволення оскільки на даний час ризики та обставини, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не змінилися та продовжують існувати.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Враховуючи характер інкримінованого обвинуваченому злочину, дані про його особу, те, що відповідно до ч. 3 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо отримав під час судового засідання, суд приходить до висновку, що ризики та обставини відповідно до ст. ст. 177, 178 КПК України, які враховував суд при обранні відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на сьогодні не зменшилися та продовжують існувати.
Таким чином, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам протиправної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 .
Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення відсутності визначених вище ризиків.
Таким чином, виходячи з положень КПК України та враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченому під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 , необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Даних про те, що ОСОБА_4 не може утримуватися в умовах СІЗО, суду не надано.
Тому, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 днів - по 24 травня 2025 року включно, утримуючи в державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Судове засідання по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України відкласти до 31 березня 2025 року до 16 год. 45 хв.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та скерувати начальнику Державної установи Київський слідчий ізолятор Міністерства юстиції України для відома.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом 7 днів з дня її проголошення.
СуддяОСОБА_6