Справа № 356/543/24
Провадження № 1-кп/355/96/25
26 березня 2025 року селище Баришівка
Баришівський районний суд Київської області у складі
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
учасників кримінального провадження:
-прокурора ОСОБА_3 ,
-обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду селища Баришівка клопотання обвинуваченого про закриття кримінального провадження №12024111130001758, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 липня 2024 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Лехнівка, Броварського району, Київської області, громадянина України, українця, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, офіційно працює на посаді головного агронома в ТОВ «Новолехнівське», не інвалід, не депутат, не адвокат, не одружений, не має на утриманні малолітніх дітей, раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,
У провадженні Баришівського районного суду Київської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024111130001758, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 липня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.
За обвинувальним актом у цьому кримінальному провадженні, згідно із ст. 1 Водного кодексу України, прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.
Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга є обмеженнями прав на землю, що відрізняються між собою за порядком встановлення, розміром та режимом господарської діяльності, і які потребують нормативного закріплення як обмеження прав власності та прав користування землею.
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для малих річок - 25 метрів.
Відповідно до ст. 61 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах, зокрема забороняється розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.
Як слідує з обвинувального акту, ОСОБА_4 , працюючи в ТОВ «Новолехнівське», самостійно здійснив посів сільськогосподарських культур на земельних ділянках з кадастровими номерами 3220283000:09:058:0506, 3220283000:09:084:0507, 3220283000:09:084:0508, 3220283000:09:084:0491, 3220283000:09:084:0492, 3220283000:09:084:0490, 3220283000:09:084:0489, 3220283000:09:084:0461 та 3220283000:09:084:0492.
На виконання своїх функціональних обов'язків, 15 травня 2024 року, ОСОБА_4 за допомогою сільськогосподарської техніки провів обробіток ґрунту механічним способом та здійснив посів на земельних ділянках з кадастровими номерами 3220283000:09:058:0506, 3220283000:09:084:0507, 3220283000:09:084:0508, 3220283000:09:084:0491, 3220283000:09:084:0492, 3220283000:09:084:0490, 3220283000:09:084:0489, 3220283000:09:084:0461 та 3220283000:09:084:0492 сільськогосподарської культури - сої.
В подальшому ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що суміжна земельна ділянка з кадастровим номером 3220283000:09:000:0001 являється прибережною захисною смугою річки «Недра», в порушення вимог ст. 61, 81, 116, 125 Земельного кодексу України, та ст. 37 Закону України «Про охорону земель», діючи умисно, керуючись корисливими мотивами, спрямованими на самовільне зайняття частини земельної ділянки з кадастровим номером 3220283000:09:000:0001, яка заходиться в охоронній зоні та на яку поширюється дія обмеження, а саме: належність до прибережної захисної смуги вздовж малої річки України «Недра», розташованої на території Березанської міської об'єднаної територіальної громади Броварського району Київської області за межами с. Недра, за допомогою сільськогосподарської техніки провів обробіток ґрунту частини прибережної захисної смуги загальною площею 0,2689 га, та здійснив посів сільськогосподарської культури - сої.
Вказаними кримінально протиправними діями ОСОБА_4 , внаслідок самовільного зайняття частини земельної ділянки, площею 0,2689 га, з кадастровим номером 3220283000:09:000:0001, загальна площа якої складає 17,4999 га, із цільовим призначенням для облаштування та догляду за прибережними захисними смугами (прибережна захисна смуга) державної форми власності, заподіяв державі в особі Бесейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра (код ЄДРПОУ 20577457) матеріальну шкоду у сумі 9 812,35 грн, що підтверджується довідкою-розрахунком Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30.07.2024 №10-10-0.4110-7253/2-24 про нараховану шкоду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963 (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 № 800), «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу», що є порушенням вимог пункту «а» ч. 2 ст. 61, ст. 125 Земельного кодексу України та ст. 37 Закону України «Про охорону земель».
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у самовільному зайнятті земельної ділянки, яка знаходиться в охоронній зоні, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.
26.03.2025 до канцелярії суду обвинуваченим ОСОБА_4 подано клопотання, відповідно до якого обвинувачений просить звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 Кримінального кодексу України (надалі також КК України) у зв'язку із зміною обстановки, а кримінальне провадження, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, - закрити.
Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 дійсно був вчинений злочин, передбачений ч. 2 ст. 197-1 КК України, про що обвинувачений дуже розкаюється, вину свою визнав ще під час досудового розслідування, оскільки повністю сприяв слідчим під час розслідування вказаного злочину та активно сприяв розкриттю, давав послідовні та правдиві покази, що в свою чергу повністю підтвердили його винуватість у вчиненому та ще раз свідчать про його щире каяття. Просить суд врахувати, що до кримінальної та адміністративної відповідальності ніколи не притягувався. Також ОСОБА_4 повністю відшкодовані завдані збитки, спричинені його незаконними діями, шляхом сплати грошових коштів. Окрім того, обвинуваченим повідомлено, що за місцем його роботи, а саме, на підприємстві ТОВ «Новолехнівське», проведено збори працівників, на яких проведено навчання з питань дотримання земельного законодавства, у тому числі щодо заборони використання/розорювання земель прибережних захисних смуг. На підтвердження означеного заявник до свого клопотання додав лист за підписом директора ТОВ «Новолехнівське». За доводами клопотання, ОСОБА_4 усвідомлено значення його протиправних дій, в подальшому зобов'язується таких порушень не допускати.
У підготовчому судовому засіданні 26.03.2025 обвинувачений ОСОБА_4 підтримав подане клопотання.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого, за вказаних у клопотанні обставин. Зазначив про наявність підстав стверджувати про те, що обвинувачений ОСОБА_4 перестав бути суспільно небезпечною особою, оскільки обвинувачений вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, відшкодував завдані збитки.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд зазначає та виснує таке.
За ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
В силу ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2).
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно із ч. 4 ст. 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Статтею 288 КПК України передбачено, що суд зобов'язаний з'ясувати думку потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності (ч. 2). Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч. 3).
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення, зокрема, закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Клопотання обґрунтовано можливістю/підставністю звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України.
За змістом статті 48 КК України особу яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Отже, вказана норма передбачає дві окремі самостійні умови для звільнення особи від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки: 1) коли вчинене особою діяння втратило ознаки суспільної небезпечності, або 2) коли ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
За висновками суду касаційної інстанції, викладеними у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23 грудня 2005 року, треба розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.
За роз'ясненнями Верховного Суду, що містяться в означеній постанові Пленуму Верховного Суду України №12 від 23 грудня 2005 року, звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям справи можливе на будь-яких стадіях судового розгляду справи, за умови вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений Особливою частиною Кримінального кодексу України, та за наявності визначених законом матеріально-правових підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності. Судам слід звернути увагу на те, що ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави.
При цьому, для застосування ст. 48 КК необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним.
Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.
Звернення до цього виду звільнення від кримінальної відповідальності є правом, а не обов'язком суду.
Клопотання мотивовано тим, що обвинувачений ОСОБА_4 перестав бути суспільно небезпечною особою, із наведенням відповідних доказів.
В аспекті обставин цієї справи, суд виснує, що дії ОСОБА_4 , які виразились у самовільному зайнятті земельної ділянки, що знаходиться в охоронній зоні, правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 197-1 КК України.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, не є корупційним згідно з приміткою до ст. 45 КК України і не пов'язане з порушенням правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, збереження суспільної небезпечності вчиненого злочину на момент розгляду справи у суді не перешкоджає застосуванню ст. 48 КК України у разі, коли у зв'язку зі зміною обстановки особа, яка вчинила злочин, перестала бути суспільно небезпечною (висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 лютого 2021 року у справі № 953/21593/19).
Суд вважає підтвердженими обставини того, що ОСОБА_4 перестав бути суспільно небезпечною особою, оскільки як він, так і обстановка навколо нього зазнали змін, що унеможливлюють вчинення ним нового кримінального правопорушення.
До означених висновків суд дійшов, зважаючи на таке.
Встановлено, що діяння, яке поставлено обвинуваченому ОСОБА_4 в провину, дійсно мало місце; що воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України і ОСОБА_4 винний у його вчиненні.
Водночас, після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 відшкодував завдані збитки (а.с. 11, заява ТОВ «Новолехнівське», виписка з рахунку за 31.07.2024). Потерпіла сторона не має претензій до обвинуваченого (заява представника потерпілого від 27.12.2024).
Обвинувачений раніше не судимий, що послідовно встановлено в судових засіданнях у цій справі, за доводами прокурора, а також зважаючи на відомості, подані обвинуваченим, станом на 07.02.2025.
Суд бере до уваги і те, що обвинувачений свою вину визнав ще під час досудового розслідування, щиро розкаявся, що мало вияв у його активних діях по відшкодуванню шкоди та сприянні слідству під час розкриття інкримінованого кримінального правопорушення. Прокурором підтверджено обставини надання обвинуваченим послідовних та правдивих показів обвинуваченого. У судових засіданнях обвинувачений неодноразово зазначав про своє каяття, судом не встановлено підстав вважати каяття не щирим.
Разом з тим, судом встановлено, що у березні 2025 року в ТОВ «Новолехнівське», де працює обвинувачений, проведено збори працівників, на яких, зокрема, проведено навчання з питань дотримання вимог земельного законодавства, у тому числі щодо заборони використання/розорювання земель прибережних захисних смуг. За результатами проведення зборів головному агроному ТОВ «Новолехнівське» ОСОБА_4 та підпорядкованим працівникам підприємства суворо вказано на необхідність дотримання вимог земельного законодавства, заборони використання та/або розорювання земель прибережних захисних смуг. Означені настанови, за запевненням обвинуваченого, прийняті в роботу, порушень земельного законодавства ОСОБА_4 більше не допускає. Судом досліджено, що на зборах працівників ТОВ «Новолехнівське» проведені навчання щодо належного використання земель, за активної участі обвинуваченого ОСОБА_4 .
Крім того, як слідує з листа ТОВ «Новолехнівське» від 21.03.2025, самовільно зайняту земельну ділянку приведено у відповідність до вимог чинного законодавства. Як встановлено в судовому засіданні, це здійснено за безпосередньої участі обвинуваченого.
Відтак, суд вважає, що наявними є об'єктивні зміни умов життєдіяльності обвинуваченого ОСОБА_4 , які мають позитивний характер, дієво впливають на поведінку обвинуваченого і з великою долею ймовірності свідчать, що ОСОБА_4 не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь.
Суд доходить до внутрішнього переконання, що морально-життєві орієнтири обвинуваченого ОСОБА_4 наразі свідчать про глибоке усвідомлення ним протиправності вчиненого діяння, розкаяння та висновки про недопустимість вчинення обвинуваченим правопорушень у майбутньому.Отже, суд переконаний у недоцільності застосування до обвинуваченого заходів кримінально-правового впливу.
Таким чином, враховуючи все вищевикладене, суд приходить до переконання, що після вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, та на момент розгляду матеріалів кримінального провадження в суді, внаслідок зміни обстановки, обвинувачений ОСОБА_4 перестав бути суспільно небезпечним, а відтак, існують умови та підстави, передбачені ст. 48 КК України, для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Окремо суд зауважує, що обвинуваченим надані додаткові та відмінні докази щодо наявності підстав для звільнення його від кримінальної відповідальності, ніж подані у підготовчому судовому засіданні 27.12.2024, за результатами розгляду яких була постановлена ухвала Баришівського районного суду Київської області від 31.01.2025.
Також суд зазначає, що при вирішенні питання про наявність підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності суд взяв до уваги позицію потерпілого у даній справі, а також інформацію про дії, заходи та їх наслідки, зазначені у повідомленні ТОВ «Новолехнівське», де працює обвинувачений.
Крім того, судом прийнято до уваги довідку-характеристику щодо ОСОБА_4 , видану Виконавчим комітетом Березанської міської ради Броварського району Київської області, дані щодо неперебування обвинуваченого на обліку у лікаря нарколога-психіатра.
Обставин, які б виключали звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, та закриття даного кримінального провадження у зв'язку зі зміною обстановки, судом не встановлено.
З огляду на все вищезазначене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, оскільки на час розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки, обвинувачений ОСОБА_4 перестав бути суспільно небезпечною особою та не заперечує щодо звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки.
На підставі наведеного, суд вважає, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення його від кримінальної відповідальності є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Відтак, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.197-1 КК України, на підставі ст.48 КК України у зв'язку зі зміною обстановки а кримінальне провадження щодо нього закрити.
Речові докази відсутні.
Процесуальних витрат не встановлено.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Запобіжні заходи не обирались, підстав для їх обрання судом не встановлено.
Зважаючи на все вищевикладене, керуючись ст. 44, 48 КК України, ст. 284, 285, 286, 371, 372, 532 КПК України, суд,
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження задовольнити
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, на підставі ст. 48 КК України у зв'язку зі зміною обстановки.
Кримінальне провадження №12024111130001758, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 липня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, - закрити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду через Баришівський районний суд Київської області.
Копію ухвали суду після її оголошення вручити учасникам судового провадження.
Суддя
Баришівського районного суду
Київської області ОСОБА_5