Справа № 296/2823/25
1-кс/296/1447/25
Іменем України
21 березня 2025 року м.Житомир
Слідчий суддя Корольовського районного суду м.Житомира ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
слідчого ОСОБА_3
власника майна ОСОБА_4
захисник ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі клопотання заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області майор поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 , поданого в межах кримінального провадження №12025060000000142 від 07.02.2025 про арешт майна
Слідчий звернувся до суду із вказаним клопотаннями в обґрунтування якого зазначив, що у провадженні СУ ГУ Національної поліції в Житомирській області перебувають матеріали досудового розслідування №12025060000000142 від 07.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в точно невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 01.02.2025 у ОСОБА_7 виник злочинний умисел спрямований на особисте збагачення шляхом вимагання грошових коштів у ОСОБА_8 з погрозою розголошення відомостей, які вона бажає зберегти в таємниці.
З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, в умовах воєнного стану, 01.02.2025 з використанням власного номеру телефону НОМЕР_1 за допомогою мобільного застосунку «Телеграм» надіслав текстові повідомленнями ОСОБА_8 на номер НОМЕР_2 , в яких звинуватив останню в введенні його в оману, та почав вимагати сплатити йому грошові кошти в сумі 80 000 грн. з погрозою розголошення відомостей, які ОСОБА_8 бажає зберегти в таємниці, а саме розповсюдження відеозапису за її участі.
З метою підтвердження справжності свої дій ОСОБА_7 , з використанням власного номеру телефону НОМЕР_1 за допомогою мобільного застосунку «Телеграм» надіслав текстові повідомлення ОСОБА_8 на номер НОМЕР_2 з вимогою передати йому вигаданий борг в сумі 80 000 грн. долучивши до вказаного повідомлення відеозапис за участі останньої, який він має намір розповсюдити.
Не припиняючи свої злочинні дії 02.02.2025 ОСОБА_7 , висловив ОСОБА_8 вимогу у наданні йому першої частини вигаданого боргу в сумі 10 000 грн., які остання повинна перерахувати на його банківську карту до 15.02.2025.
В подальшому ОСОБА_7 , у період з 02.02.2025 по 15.02.2025 аналогічним способом неодноразово висловлював ОСОБА_8 вимоги у передачі зазначеної вище суми грошей, які поєднувались погрозами розповсюдження відомостей які потерпіла бажає зберегти в таємниці.
Не припиняючи свої злочинні дії ОСОБА_7 15.02.2025 з використанням власного номеру телефону НОМЕР_1 за допомогою мобільного застосунку «Телеграм» надіслав повідомленнями ОСОБА_8 на номер НОМЕР_2 , в якому була фотокартка банківської карти № НОМЕР_3 , на яку вона повинна була перерахувати кошти.
17.02.2025 ОСОБА_8 діючи під контролем правоохоронних органів, виконуючи вимогу ОСОБА_7 через банківський термінал перерахувала на картковий рахунок останнього № НОМЕР_3 грошові кошти в сумі 10 000 грн.
Не припиняючи свої злочинні дії ОСОБА_7 , у період з 17.02.2025 по 27.02.2025 шляхом направлення текстових повідомлень на мобільний застосунок «Телеграм» та дзвінків неодноразово висловлював ОСОБА_8 вимоги у передачі залишку зазначеної вище суми грошей в сумі 70 000 грн., які поєднувались погрозами розповсюдження відомостей які потерпіла бажає зберегти в таємниці.
Так, 15.03.2025 приблизно о 10 год. 45 хв. ОСОБА_7 , маючи прямий умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом вимагання передачі чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, в умовах воєнного стану, зустрівся з ОСОБА_8 в приміщенні кафе «Чай-кава» за адресою: Житомирська область, Бердичівський район м. Андрушівка вул. Корольова 10В. Під час зустрічі ОСОБА_7 діючи умисно, в умовах воєнного стану, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння коштами потерпілої ОСОБА_8 шляхом вимагання, в черговий раз висловив вимогу передати йому вигаданого боргу в сумі 70 000 грн. При цьому,
ОСОБА_8 , діючи під контролем правоохоронних органів, передала ОСОБА_9 грошові кошти (з імітаційними засобами) в сумі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень, які останній отримав, після чого був затриманий працівниками правоохоронних органів.
Таким чином ОСОБА_7 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, яке кваліфікується як вимога вчинення дій майнового характеру з погрозою розголошення відомостей, які потерпілий бажає зберегти в таємниці (вимагання), вчиненого в умовах воєнного стану.
Вході розслідування встановлено, що ОСОБА_9 обговорював обставини скоєння кримінального правопорушення за допомогою електронних засобів зв'язку зі своєю донькою - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та можливість збереження на інших носіях відеозаписів які ОСОБА_7 мав намір використати для вчинення кримінального правопорушення. Також за місцем мешкання якої, напередодні скоєння кримінального правопорушення, зупинився на ночівлю ОСОБА_7 та залишив там свої речі.
Так, цього ж дня, 15.03.2025 в період часу з 11:26 по 12:36 у порядку невідкладності відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України, проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено:
- мобільний телефон в корпусі білого кольору Samsung Galaxy A54 5G, imei1: НОМЕР_4 , imei2: НОМЕР_5 , в чохлі чорного кольору з сім картою на номер: НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_4 ;
- флеш-карту USB в корпусі чорного кольору, яка належить ОСОБА_7 ..
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_4 ..
Враховуючи, що є достатньо підстав вважати, що вищевказані вилучені в ході обшуку речі можуть містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому відповідно до ст. 98 КПК України, постановою слідчого вказане майно 15.03.2025 визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів вказаного кримінального провадження.
Таким чином, за результатами обшуку було виявлено та вилучено речі, які містять інформацію, яка має значення для кримінального провадження, необхідні для проведення судових експертиз та можуть бути використані як докази по кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене, слідчий просив суд накласти арешт на вилучене майно.
Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав викладених в ньому.
Власник майна ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення клопотання та зазначила, що мобільний телефон був наданий для огляду слідчим добровільно та жодної інформації, яка б стосувалась кримінального провадження знайдено не було. Крім цього зазначила, що оскільки вона працює у центрі надання безоплатної правової допомоги, то у вилученому телефоні міститься багато інформації та документів повязаних з роботою.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98. КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ст. 173. КПК України слідчий суддя відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;6) наслідки арешту майна для третіх осіб.
Виходячи з змісту вимог ч. 3ст. 132 КПК України, доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого, прокурора.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України (ч.1 ст. 26 КПК України).
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає за необхідне клопотання задовольнити частково, а саме: накласти арешт на флеш-карту USB в корпусі чорного кольору, яка належить ОСОБА_7 .
Разом з цим, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання в частині накладення арешту мобільний телефон в корпусі білого кольору Samsung Galaxy A54 5G, imei1: НОМЕР_4 , imei2: НОМЕР_5 , в чохлі чорного кольору з сім картою на номер: НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_4 , оскільки слідчим не надано доказів, що вказаний телефон має будь-яке відношення до вчиненого кримінального правопорушення
Враховуючи викладене, клопотання підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 98, 170-172, 369-372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
постановив:
Клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, яке було вилучене 15.03.2025 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: флеш-карту USB в корпусі чорного кольору, яка належить ОСОБА_7 .
У задоволенні решти клопотання відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання, про скасування арешту повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядатиметься слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Повний текст ухвали складено 24.03.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1