Справа № 158/3596/24
Провадження № 2/0158/81/25
/ЗАОЧНЕ/
18 березня 2025 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Сіліч Ю.Л.,
за участю секретаря судового засідання - Оніщук Н.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права на суму аліментів, які належали спадкодавцю, але не були одержані за життя в порядку спадкування за законом та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, -
Позивач ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права на суму аліментів, які належали спадкодавцю, але не були одержані за життя в порядку спадкування за законом та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 14.11.2018 року, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 стягувались аліменти на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн., щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову - 02.10.2018 року і до досягнення дитиною повноліття, на підставі якого було відкрите виконавче провадження.
Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_4 , у зв'язку з чим, виконавче провадження про примусове стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів закінчене, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із смертю стягувача.
Зазначає, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 16.02.2024 року, ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав відносно його доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стверджує, що згідно листа Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області № 78466 від 16.08.2024 року відповідач ОСОБА_3 має заборгованість по аліментах на утримання доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка станом на 30.10.2023 року становить 96500 грн.
Оскільки, вищевказана сума заборгованості по аліментах увійшла до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 він, будучи опікуном ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернувся до Ківерцівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, на що отримав роз'яснення про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину.
Враховуючи викладене, просить визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на суму аліментів у розмірі 96500 грн., що були нараховані на користь її матері ОСОБА_4 , які їй належали, але не були нею одержанні за життя, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 суму заборгованості по аліментах у розмірі 96500 грн., які були нараховані в користь ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, вказує, що він будучи опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , несе значні витрати на утримання підопічної, яка є дитиною-інвалідом.
Посилаючись на те, що відповідач, будучи позбавленим батьківських прав відносно своєї дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не звільнений від обов'язку щодо утримання дитини, однак матеріально не допомагає, просить суд стягувати з ОСОБА_3 на його користь аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.11.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 28.11.2024 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 21.02.2025 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. До суду подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Щодо постановлення заочно рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзиву на позовну заяву до суду не подав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Суд ухвалив проводити заочний розгляд справи у відсутності сторін по справі в порядку ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст. 12 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи.
Відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_2 , батьками якої у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 від 06.06.2014 року вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а.с.14).
Згідно рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 19.11.2018 року, шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , зареєстрований 18 грудня 2014 року Цуманською селищною радою Ківерцівського району Волинської області, актовий запис № 26 - розірвано. Після розірвання шлюбу залишено позивачу шлюбне прізвище - « ОСОБА_8 ».
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 14.11.2018 року, ухвалено стягувати з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову - 02.10.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
На підставі вищевказаного рішення суду, 28.12.2018 року Ківерцівським районним судом Волинської області видано виконавчий лист № 158/2412/18, на підставі якого 03.06.2019 року старшим державним виконавцем Ківерцівського РВДВС ГТУЮ у Волинській області відкрито виконавче провадження № 59255486, яке закінчено 03.11.2023 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.27-32).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 30.10.2023 року (а.с.26).
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 16.02.2024 року, позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.22-24).
Як вбачається з рішення виконавчого комітету Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області № 35 від 29.03.2024 року, опікуном над дитиною-сиротою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено ОСОБА_1 (а.с.10).
Відповідно до повідомлення Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 78466 від 16.08.2024 року, заборгованість ОСОБА_3 по аліментах станом на 30.10.2023 року становить 96500 грн (а.с.33).
В силу ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України, передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19, провадження № 61-11268сво20 зазначив, що тлумачення ст. 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (ст. 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до ст. 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (ст. 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (ст. 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (ст. 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом.
В силу ч. 1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частиною 4 ст. 1268 ЦК України визначено, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.
Як вбачається із наявною в матеріалах копії спадкової справи № 61/2024, заведеної після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , 24.09.2024 року із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом звернувся ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 54).
Натомість, державним нотаріусом Ківерцівської державної нотаріальної контори Волинської області Єрмолай Л.В. відмовлено у видачі свідоцтва про успадкування ОСОБА_2 нарахованих аліментів та роз'яснено право на звернення до суду із відповідним позовом. (а.с.34-35).
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що сума аліментів, яка була нараховані в користь матері малолітньої дитини ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , але не одержана нею за життя, підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.
Щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.11.2023 року і до досягнення дитиною повноліття, суд зазначає наступне.
В силу ч. 2 ст. 166 ЦК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 249 СК України опікун, піклувальник зобов'язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти. Цивільні права та обов'язки опікуна, піклувальника встановлюються Цивільним кодексом України.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 67 ЦК України, опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун малолітньої особи зобов'язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток. Опікун зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
В силу до ч. ч. 1, 3 ст. 72 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про збереження та використання майна підопічного в його інтересах. Опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, допомоги на підопічну дитину та інших соціальних виплат, призначених на підопічну дитину відповідно до законів України, доходів від майна підопічного тощо.
Отже, позивач, як опікун та законний представник малолітньої дитини має право на звернення до суду із позовом про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу або у твердій грошовій сумі.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу дітей віком від 6 до 18 років становить 3196 грн.
Окрім того, відповідач не позбавлений обов'язку утримувати малолітню дитину.
Разом з тим, факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не є у переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини, проте, безумовно, враховується судом при визначенні розміру аліментів.
Відповідно до вимог ст. ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ураховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 р., частин 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Судом встановлено, що відповідач є особою працездатного віку та в матеріалах справи відсутні докази наявності у нього будь-яких медичних протипоказань щодо працевлаштування та заняття тими видами діяльності, які дають можливість належного утримання дитини.
Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує матеріальне становище сторін та малолітньої дитини, однак всупереч вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, останніми надано суду доказів щодо власного матеріального становища.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, потреби дитини, а також те, позивачем не зазначено і не надано суду достатніх доказів, які б підтверджували потребу в аліментах на утримання малолітньої дитини в розмірі, зазначеному у позовній заяві, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягувати аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.11.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Такий розмір аліментів, на переконання суду, є співмірним із викладеними у позовній заяві фактами та наданими доказами та, в свою чергу не суперечитиме матеріальним потребам дитини відповідно до віку, є максимально наближеним до розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, забезпечить виконання гарантованого державою батьківського обов'язку і відповідає закріпленим у ч. 9 ст. 7 СК України засадами справедливості, добросовісності та розумності.
Що стосується позовних вимог про стягнення аліментів за минулий час, суд зазначає таке.
Частиною 2 ст 191 СК України передбачено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Всупереч вищенаведеному, позивач не надав суду доказів того, що ним вживалися заходи щодо одержання аліментів з відповідача, а він не зміг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. Позовна заява взагалі не містить будь-якого обґрунтування позовних вимог в цій частині. У зв'язку з вищенаведеним, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Згідно положення ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп. слід стягнути з відповідача на дохід держави.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, судове рішення слід допустити до негайного виконання в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 280-282, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на суму аліментів у розмірі 96500 (дев'яносто шість тисяч п'ятсот) грн., що були нараховані на користь її матері ОСОБА_4 , але не були нею одержанні за життя, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 суму заборгованості по аліментах у розмірі 96500 (дев'яносто шість тисяч п'ятсот) грн, які були нараховані в користь ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.11.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 .
Суддя Ківерцівського районного суду Ю.Л. Сіліч