ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.03.2025Справа № 910/463/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНО-
ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ"
(04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 3/5, оф. 507;
ідентифікаційний код: 40572441)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ"
(03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, буд. 2, літ. А;
ідентифікаційний код: 38825398)
про стягнення 313 791, 33 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНО-ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у зв'язку із неналежним виконанням умов договорів №20-05-1/21 від 20.05.2021, №29-09-1/20 від 29.09.2020, №29-09-2/20 від 29.09.2020, №26 від 26.04.2018, №12 від 12.03.2018 в загальному розмірі 313 791,33 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.01.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/463/25 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.01.2025 була направлена та доставлено відповідачу в його Електронний кабінет, що підтверджується Довідкою про доставлення процесуального документа до електронного кабінету 21.01.2025.
Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/463/25, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-енергетична компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕОС-УКБ» було укладено ряд Договорів на виконання робіт :
№ 20-05-1/21 від 20.05.2021, щодо «улаштування внутрішніх мереж опалення (вбудовані приміщення опалення І зона, опалення II зона) вище позначки +0,000. на об'єкті «Будівництво багатофункціонального комплексу з приміщеннями дипломатичних представництв, резиденції послів іноземних держав та підземним паркінгом, за адресою: бул. Дружби Народів (сучасна назва бул. Миколи Міхновського),13-а, у Печерському районі м. Києва, Секція 2», за яким останні платежі було здійснено 30.05.2023р.;
№ 29-09-1/20 від 29.09.2020, щодо «улаштування внутрішніх мереж опалення на об'єкті «Будівництво багатофункціонального комплексу з приміщеннями дипломатичних представництв, резиденції послів іноземних держав та підземним паркінгом, за адресою: бул. Дружби Народів (сучасна назва бул. Миколи Міхновського),13-а, у Печерському районі м. Києва, Секція 1», за яким останні платежі було здійснено 22.03.2023р;
№ 29-09-2/20 від 29.09.2020, щодо «улаштування внутрішніх мереж водопостачання та каналізації на об'єкті «Будівництво багатофункціонального комплексу з приміщеннями дипломатичних представництв, резиденції послів іноземних держав та підземним паркінгом, за адресою: бул. Дружби Народів (сучасна назва бул. Миколи Міхновського),13-а, у Печерському районі м. Києва, Секція 1», за яким останні платежі було здійснено 03.05.2023р., 10.05.2023,15.05.2023р.
До того, між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № 26 від 26 квітня 2018 року, на виконання робіт на об'єкті Замовника (Відповідача), за адресою: м. Київ, вул. Василя Липківського, 6.35 (будівельна адреса), щодо реконструкції, комплектування та монтажу ряду теплових пунктів по вул. Заломова,б.1, по вул. Солом'янська, 6.16-6, по вул. Волгоградська, 6.17.
На момент підписання Договору вартість робіт становила 5 450 000,00 гри., шо було зазначено в п. 2.5 Договору.
За твердженням Позивача, не зважаючи на повне виконання робіт Позивачем, підписання актів виконаних робіт та прийняття їх в повному обсязі, Відповідач вартість робіт за зазначеним договором оплачував частинами з 2018 року по березень 2021 рік, однак залишив неоплаченою частину вартості робіт в розмірі 49 999,00 гри.
Користуючись довготривалими відносинами та наявністю нових договірних відносин на виконання робіт на інших об'єктах Відповідач, залишив частину неоплаченої суми за виконані роботи за Договором № 26 від 26 квітня 2018 року.
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків останній платіж Відповідачем було здійснено 02.03.2021 року.
За твердженням Позивача, не зважаючи на повне виконання робіт Позивачем, підписання актів виконаних робіт та прийняття їх в повному обсязі, Відповідач вартість робіт за Договором №26 від 26 квітня 2018 року, залишок заборгованості не погасив.
Також, між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір №12 від 12 березня 2018 року, на виконання робіт, на загальну суму 2 249 999,42грн.
Однак, як і за вищезазначеним договором останній платіж було здійснено в березні 2021 року.
За твердженням Позивача, не зважаючи на повне виконання робіт Позивачем, підписання актів виконаних робіт та прийняття їх в повному обсязі, Відповідач вартість робіт за зазначеним договором оплачував частинами з 2018 року по березень 2021 рік, однак залишив неоплаченою частину вартості робіт в розмірі 107 146,69 грн.
Відповідно до умов п.1.2. вищезазначених Договорів; ТОВ «ГЕОС-УКБ» зобов'язувалося прийняти та оплатити виконані роботи Позивачеві.
Позивач стверджує, що з боку Позивача умови Договорів виконано належним чином, однак станом на дату звернення до суду Відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання щодо оплати виконаних робіт
З огляду на порушення з боку Відповідача умов Договорів № 20-05-1/21 від 20.05.2021, № 29-09-1/20 від 29.09.2020, № 29-09-2/20 від 29.09.2020 щодо оплати за виконані роботи, Позивач був вимушений звернутися до Відповідача з Претензією від 05.12.2024 року, однак відповіді та, відповідно, сплати заборгованості не отримав.
На виконання вищезазначених Договорів, між Позивачем та Відповідачем підписано Акти виконаних робіт на загальну суму виконаних робіт в повному обсязі, однак оплати від Відповідача в повному обсязі по кожному з підписаних актів виконаних робіт не надійшло:
1.3а Договором № 20-05-1/21 від 20.05.2021, Акт №10 від 31.03.2023 року приймання виконаних будівельних робіт за березень 2023 року.
На дату звернення з позовом до суду Відповідачем за Актом №10 від 31.03.2023 року на виконання Договору № 20-05-1/20 від 20.05.2021 не здійснено плату коштів в сумі 8354,46 грн.
2.3а Договором № 29-09-1/20 від 29.09.2020, Акт №9 від 31.03.2023 року приймання виконаних будівельних робіт за березень 2023 року.
На дату звернення з позовом до суду Відповідачем за Актом №9 від 31.03.2023 року на виконання Договору № 29-09-1/20 від 29.09.2020 не здійснено плату коштів в сумі 7 516,10 грн.
3.3а Договором № 29-09-2/20 від 29.09.2020, Акт №22 від 31.03.2023 року приймання виконаних будівельних робіт за березень 2023 року.
На дату звернення з позовом до суду Відповідачем за Актом №22 від 31.03.2023 року на виконання Договору № 29-09-2/20 від 29.09.2020 не здійснено плату коштів в сумі 336,32 грн.
За Договором № 26 від 26 квітня 2018 року, за Актами приймання виконаних будівельних робіт №1,2,3 за лютий 2019 року, На дату звернення з позовом до суду Відповідачем не здійснено плату коштів в сумі 49 999,99 грн.
За Договором № 12 від 12 березня 2018 року, за Актами приймання виконаних будівельних робіт за лютий, березень, вересень 2019 року, На дату звернення з позовом до суду Відповідачем не здійснено плату коштів в сумі 107 146,69 грн.
Позивач звертаючись з позовом до суду зазначає, що відповідач всупереч умовам укладених договорів не здійснив оплату виконаних робіт, а тому за останнім обліковується заборгованість у загальному розмірі 173 353,56 грн., яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, а тому до вищевказаних відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).
Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Як встановлено ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладених між сторонами договорів позивачем були виконані будівельні роботи, на підтвердження чого додано Акти приймання виконаних будівельних робіт.
Судом встановлено, що будь-яких зауважень щодо виконаних позивачем робіт від відповідача не надходило та у матеріалах справи не міститься.
Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Таким чином, при укладенні спірних договорів підряду № 20-05-1/21 від 20.05.2021, №29-09-1/20 від 29.09.2020, №29-09-2/20 від 29.09.2020, №26 від 26.04.2018 та №12 від 12.03.2018 сторони були вільні у визначенні умов договору, на свій розсуд приймали дані правочини на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши договори, в тому числі і щодо вартості проведення будівельних робіт.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять мотивованої відмови відповідача від приймання виконаних позивачем робіт з підстав неналежної якості, обсяг виконаних робіт погоджений сторонами.
За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем, виконані роботи в повному обсязі оплачено не було, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 173 353,56 грн.
Таким чином, враховуючи надані суду докази суд дійшов висновку про порушення умов укладеного між сторонами договору з боку відповідача в частині проведення повної оплати за виконані роботи у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 173 353,56 грн. є обґрунтованими.
Позивачем заявлено до стягнення із відповідача 3% річних у розмірі 26 202,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 114 235,77 грн.
Стосовно вказаних позовних вимог суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично вірним, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 26 202,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 114 235,77 грн., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами п.п. 1-2 ст. 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Крім того, ч. 4-5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як свідчать матеріали справи, з метою належного захисту прав позивача та надання професійної правничої допомоги, 21.09.2020 року між Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНО-ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ" та Адвокатом Олексієнко Т.В. було укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до якого КЛІЄНТ доручає, а АДВОКАТСЬКЕ БЮРО приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в установах, підприємствах, організаціях всіх форм власності; припровадженні усіх цивільних, господарських, адміністративних та інших справах.
13.01.2025 між ТОВ "ІНЖЕНЕРНО-ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ" та Адвокатом Олексієнко Т.В. було підписано Акт виконаних робіт, який засвідчує належне виконання робіт та надання послуг, а також відсутність взаємних претензій за виконаними по Договору роботами та наданими послугами.
Актом виконаних робіт від 13.01.2025 визначено, що Адвокатом виконані наступні роботи за Договором про надання правової допомоги від 21.09.2020, а саме: Підготовка, направлення претензії щодо сплати заборгованості перед ТОВ «Інженерно-енергетична компанія». Збір доказів, підготовка, подання позовної заяви з доказами до Господарського суду міста Києва про стягнення заборгованості. За необхідності участь в судових засіданнях з розгляду справи, підготовка та подання відповіді на відзив Відповідача та інших процесуальних документів у справі.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору про надання правничої допомоги від 21.09.2020 ТОВ "ІНЖЕНЕРНО-ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ" сплатило на рахунок Адвокатом Олексієнко Т.В. кошти за надання правової допомоги на загальну суму 40000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1 від 13.01.2025.
Суд зауважує, що до переліку наданих послуг правничої допомоги, зазначених в Акті виконаних робіт, включено послугу подання позовної заяви з доказами до Господарського суду міста Києва про стягнення заборгованості, що не є витратами на правничу допомогу та не потребує професійних знань адвоката у галузі права.
Згідно з правовою позицією, викладеною в ухвалі Верховного Суду від 04.11.2019 по справі № 9901/264/19, такі вчинені адвокатом дії як оформлення копій письмових доказів, підготовка повного пакета документів для подачі до суду, надсилання документів поштою (представництво інтересів клієнта в поштовому відділенні) або подання їх до суду через канцелярію не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.
Окрім цього, суд приходить до висновку, що даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2021 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і зробила висновок, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).
Враховуючи наведене, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду відповідачем документів, їх значення для вирішення спору, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про покладення на відповідача 20000,00 грн. витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК "КИЇВБУД" в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" (03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, буд. 2, літ. А; ідентифікаційний код: 38825398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНО-ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 3/5, оф. 507;ідентифікаційний код: 40572441) основного боргу у розмірі 173 353,56 грн., 3% річних у розмірі 26 202,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 114 235,77 грн., витрат на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 4706,86 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов