ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.03.2025Справа № 910/16004/24
Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Атоменергомаш» (01032, м. Київ, вул. Павла Скоропадського Гетьмана 59, Ідентифікаційний код юридичної особи 26444970)
до проТовариства з обмеженою відповідальністю «РАМТЕР» (04082, місто Київ, вул.Вишгородська, будинок 28/1, офіс 4, Ідентифікаційний код юридичної особи 42227657) стягнення штрафних санкцій у розмірі 195 437 грн. 04 коп.
Представники: без повідомлення представників сторін
Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Атоменергомаш» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАМТЕР» (надалі також - «Відповідач») про стягнення штрафних санкцій у розмірі 195 437 грн. 04 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором поставки №53-143-01-24-02433 від 31.07.2024 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2024 року позовну заяву Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Атоменергомаш» до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАМТЕР» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 195 437 грн. 04 коп. залишено без руху.
07.01.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 року відкрито провадження у справі № 910/16004/24, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.01.2025 року була направлена до електронного кабінету Позивача у порядку, визначеному законом, та рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Відповідача, що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа Позивачу та поверненням на адресу суду поштового конверту, у зв'язку з відсутністю адресата, надісланого на адресу Відповідача.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «РАМТЕР» є 04082, місто Київ, вул.Вишгородська, будинок 28/1, офіс 4.
Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі №910/16004/24 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «РАМТЕР», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.
Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
31.07.2024 року між Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Атоменергомаш» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РАМТЕР» (Постачальник) було укладено Договір поставки №53-143-01-24-02433, умовами якого передбачено, що Постачальник зобов'язується поставити в передбачені даним Договором строки Покупцю продукцію. (а.с.6-24)
Згідно з п.3.1 Договору загальна сума договору складає 1724880 грн.
Згідно з п.4.1 Договору оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в даному договорі, протягом 180 днів після отримання Покупцем партії продукції.
Відповідно до п. 5.1 Договору поставка продукції за цим договором здійснюється до 31.07.2024 партіями відповідно до заявок Покупця, в яких зазначається номенклатура, кількість продукції, що постачається, строки поставки та місце поставки продукції.
Згідно з п.5.5 Договору Постачальник зобов?язаний здійснити поставку продукції, вказаної в п.1.1 цього договору, в номенклатурі, строки, кількості та за адресою зазначені в заявці Покупця.
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за порушення строків поставки продукції, визначених відповідно до пунктів 5.1, 5.5, 5.6 цього договору, та/або недопоставку продукції Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленої та/або недопоставленої продукції за кожен день прострочення, а у випадку, якщо прострочення поставки складає більше 30 днів, Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Якщо в результаті допущеного прострочення та /або недопоставки поставка продукції втратить інтерес для Покупця, він має право відмовитися від прийняття продукції та вимагати відшкодування завданих збитків.
Додатковою угодою №1 від 07.08.2024 року до Договору поставки №53-143-01-24-02433 від 31.07.2024 року Сторони домовились п.1.1, п.5.1 та п.5.6 договору поставки викласти в наступних редакціях: п. 1.1 «Постачальник зобов?язується поставити в передбачені даним договором строки Покупцю наступну продукцію: ноутбук конфігурація №4 (Ноутбук Dell Latitude 5440 14" 17-135SU), Ноутбук, конфігурація №2 (Ноутбук HP470G 10), Персональний комп?ютер, конфігурація №1 (TIK DELL OptiPlex Tower (Plus 7010)), Монітор, конфігурація №2 (Монітор DELL 23.8") у строк до 31.07.2024, Багатофункціональний пристрій, конфігурація № 1 (БФП HP LaserJet Pro 4103 fdn) у строк до 30.09.2024, а Покупець зобов?язується прийняти та оплатити вказану продукцію.»
- п.5.1 «Поставка продукції за позиціями 1,2,4 здійснюється до 31.07.2024, а за позиціями 3,5 пункту 1.1 договору до 30.09.2024 партіями відповідно до заявок Покупця, в яких зазначається номенклатура, кількість продукції, що постачається, строки поставки та місце поставки продукції.»;
- п.5.6. «У разі ненадання заявок Покупцем продукція, зазначена в п.п. 1,2,4 п. 1.1 цього договору, в будь-якому разі повинна бути поставлена Постачальником не пізніше 31.07.2024, а за позиціями 3, 5 пункту 1.1 договору не пізніше 30.09.2024. В такому випадку місце поставки письмово погоджується Сторонами.». (а.с.5)
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №53-143-01-24-02433 від 31.07.2024 року Відповідач поставив товар, а Позивач в свою чергу прийняв вказаний товар на загальну суму в розмірі 1 454 880 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними №211 від 02.08.2024 року на суму 57 600 грн. 00 коп., №247 від 17.09.2024 року на суму 170 520 грн. 00 коп., №264 від 02.10.2024 року на суму 190 080 грн. 00 коп., №278 від 16.10.2024 року на суму 82 680 грн. 00 коп., №276 від 11.11.2024 року на суму 324 000 грн. 00 коп., №329 від 30.12.2024 року на суму 288 000 грн. 00 коп., №350 від 16.12.2024 року на суму 342 000 грн. 00 коп. (а.с.25-28)
Претензією №5851/06 від 05.11.2024 р. Позивач вимагав від Відповідача сплатити штрафні санкції. (а.с.30)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив поставку товару у строк, визначений умовами Договору. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАМТЕР» пеню у розмірі 109 757 грн. 04 коп., штраф у розмірі 85 680 грн. 00 коп.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Атоменергомаш» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору поставки №53-143-01-24-02433 від 31.07.2024 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору поставки №53-143-01-24-02433 від 31.07.2024 року Відповідач поставив товар, а Позивач в свою чергу прийняв вказаний товар на загальну суму в розмірі 1 454 880 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними №211 від 02.08.2024 року на суму 57 600 грн. 00 коп., №247 від 17.09.2024 року на суму 170 520 грн. 00 коп., №264 від 02.10.2024 року на суму 190 080 грн. 00 коп., №278 від 16.10.2024 року на суму 82 680 грн. 00 коп., №276 від 11.11.2024 року на суму 324 000 грн. 00 коп., №329 від 30.12.2024 року на суму 288 000 грн. 00 коп., №350 від 16.12.2024 року на суму 342 000 грн. 00 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств сторін без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с.25-28)
Згідно з положеннями статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Момент виконання обов'язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
У розумінні положень частини 2 статі 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.
Додатковою угодою №1 від 07.08.2024 року до Договору поставки №53-143-01-24-02433 від 31.07.2024 року Сторони домовились п.1.1, п.5.1 та п.5.6 договору поставки викласти в наступних редакціях: п. 1.1 «Постачальник зобов?язується поставити в передбачені даним договором строки Покупцю наступну продукцію: ноутбук конфігурація №4 (Ноутбук Dell Latitude 5440 14" 17-135SU), Ноутбук, конфігурація №2 (Ноутбук HP470G 10), Персональний комп?ютер, конфігурація №1 (TIK DELL OptiPlex Tower (Plus 7010)), Монітор, конфігурація №2 (Монітор DELL 23.8") у строк до 31.07.2024, Багатофункціональний пристрій, конфігурація № 1 (БФП HP LaserJet Pro 4103 fdn) у строк до 30.09.2024, а Покупець зобов?язується прийняти та оплатити вказану продукцію.»
- п.5.1 «Поставка продукції за позиціями 1,2,4 здійснюється до 31.07.2024, а за позиціями 3,5 пункту 1.1 договору до 30.09.2024 партіями відповідно до заявок Покупця, в яких зазначається номенклатура, кількість продукції, що постачається, строки поставки та місце поставки продукції.»;
- п.5.6. «У разі ненадання заявок Покупцем продукція, зазначена в п.п. 1,2,4 п. 1.1 цього договору, в будь-якому разі повинна бути поставлена Постачальником не пізніше 31.07.2024, а за позиціями 3, 5 пункту 1.1 договору не пізніше 30.09.2024. В такому випадку місце поставки письмово погоджується Сторонами.». (а.с.5)
Таким чином, враховуючи умови п.5.1 Договору поставки №53-143-01-24-02433 від 31.07.2024 року в редакції Додаткової угоди №1 від 07.08.2024 року, граничний строк поставки товару на загальну суму в розмірі 1 544 880 грн. 00 коп. Товариством з обмеженою відповідальністю «РАМТЕР» - 31.07.2024 року, а на суму в розмірі 180 000 грн. 00 коп. - 30.09.2024 року.
Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Проте, в порушення умов Договору поставки №53-143-01-24-02433 від 31.07.2024 року, Відповідач здійснив поставку товару з простроченням поставки лише на загальну суму в розмірі 1 454 880 грн. 00 коп.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Відповідачем всупереч вимог чинного законодавства України та умов Договору поставки №53-143-01-24-02433 від 31.07.2024 року не був поставлений Позивачу товар у строк по 31.07.2024 року та у строк по 30.09.2024 року лише на загальну суму в розмірі 1 454 880 грн. 00 коп.
При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 7% штрафу у розмірі 85 680 грн. 00 коп. та пеню за загальний період прострочення з 01.08.2024 року по 18.12.2024 року у розмірі 109 757 грн. 04 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Згідно з частинами 1, 4 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Крім того, Суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" №14 від 17.12.2013 року)
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За таких обставин, Суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов'язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов'язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов'язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.
Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 03.03.2020 у справі № 922/2220/19, від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19 та від 16.02.2021 у справі № 910/1972/20.
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за порушення строків поставки продукції, визначених відповідно до пунктів 5.1, 5.5, 5.6 цього договору, та/або недопоставку продукції Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленої та/або недопоставленої продукції за кожен день прострочення, а у випадку, якщо прострочення поставки складає більше 30 днів, Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Якщо в результаті допущеного прострочення та /або недопоставки поставка продукції втратить інтерес для Покупця, він має право відмовитися від прийняття продукції та вимагати відшкодування завданих збитків.
Правовий аналіз вказаних норм законодавства свідчать про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов'язання, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.07.2018 року у справі № 927/1091/17.
При цьому, Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і за загальним правилом (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17) день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені, адже днем прострочення виконання зобов'язання не є.
Між тим, у разі якщо сторони господарського договору, керуючись "принципом свободи договору" погодять умову про те, що день поставки товару поставленого постачальником з порушення строку також вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції, здійснення управленою стороною такого договору - покупцем нарахування постачальнику пені з урахуванням дня поставки товару буде вважатися правомірним і приписам цивільного законодавства не суперечитиме.
Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі № 922/1178/17 вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Тобто сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.
Проте, Суд звертає увагу, що Сторони у Договорі поставки №53-143-01-24-02433 від 31.07.2024 року не погодили умову про те, що день поставки товару поставленого постачальником з порушенням строку вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно умов цього Договору.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов'язання з 01.08.2024 року по 18.12.2024 року у розмірі 109 757 грн. 04 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком позивача в частині визначення періоду закінчення нарахування пені, оскільки день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені. Крім того, при здійсненні розрахунку пені за період з 03.12.2024 по 18.12.2024 Позивачем не враховано здійснення поставки товару Відповідачем на підставі видаткової накладної №350 від 16.12.2024 року на суму 342 000 грн. 00 коп. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочки з 01.08.2024 року по 18.12.2024 року у розмірі 102 694 грн. 68 коп.
Суд, перевіривши розрахунок 7% штрафу, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, на підставі п.7.2 Договору поставки №53-143-01-24-02433 від 31.07.2024 року у розмірі 85 680 грн. 00 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.
Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАМТЕР» на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Атоменергомаш» підлягає стягненню штраф у розмірі 85 680 грн. 00 коп. та пеня у розмірі 102 694 грн. 68 коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Атоменергомаш» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАМТЕР» (04082, місто Київ, вул.Вишгородська, будинок 28/1, офіс 4, Ідентифікаційний код юридичної особи 42227657) на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Атоменергомаш» (01032, м. Київ, вул. Павла Скоропадського Гетьмана 59, Ідентифікаційний код юридичної особи 26444970) штраф у розмірі 85 680 (вісімдесят п'ять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 00 коп., пеню у розмірі 102 694 (сто дві тисячі шістсот дев'яносто чотири) грн. 68 коп. та судовий збір у розмірі 2 918 (дві тисячі дев'ятсот вісімнадцять) грн. 58 коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення:25 березня 2025 року.
Суддя О.В. Чинчин