ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.03.2025Справа №910/15735/24
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг"
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 59 479,65 грн,
Суддя Зеленіна Н.І.
Без виклику представників сторін.
Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 59 479,65 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 6, 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. 512, 514, 516, 1212 Цивільного кодексу України, обґрунтовані тим, що у позивача наявне право щодо отримання раніше здійсненої виплати страхового відшкодування на користь потерпілої особи, яку мав би здійснити відповідач, а тому він просить суд стягнути безпідставно набуті грошові кошти за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ЕР-209663601.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у матеріалах справи документами.
Через систему "Електронний суд" 09.01.2025 від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, з підстав того, що транспортний засіб "МАН", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не є таким, що підлягає обов'язковому технічному контролю з посиланням на норми Закону України "Про дорожній рух", Положення про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 27.10.2011 №673.
Через систему "Електронний суд" 13.01.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
Частиною першою ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 2521 цього Кодексу.
Згідно з частиною восьмою ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України ).
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
24.06.2022 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" (надалі - ТДВ "СГ "Оберіг") та ОСОБА_1 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії та №EP-209663601, згідно якого було застраховано цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу "MAN" д.н.з. НОМЕР_2 (vin-code НОМЕР_3 ).
31.10.2022 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу марки "MAN" д.н.з. НОМЕР_2 (vin-code НОМЕР_3 ), під керуванням водія ОСОБА_2 , та транспортного засобу марки "BMW" д.н.з. НОМЕР_4 .
Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.
Згідно постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 24.01.2023 року у справі №361/340/23 ОСОБА_2 було визнано винним у настанні вищевказаної ДТП.
21.03.2023 власник пошкодженого транспортного засобу (який є потерпілою особою) звернувся до ТДВ "СГ "Оберіг" з заявою про страхове відшкодування.
Пунктом 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі Закон № 1961-IV) страховику встановлено присічні строки для здійснення виплати страхового відшкодування - не більше 90 днів, та передбачено санкції за несвоєчасне виконання зобов'язань.
В ході розслідування страхової справи, ТДВ "СГ "Оберіг" було встановлено, що поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-209663601 (надалі - поліс) було укладено з порушенням вимог Закону № 1961-IV.
Зважаючи на це, ТДВ "СГ "Оберіг" звернулось до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом про визнання недійсним полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-209663601, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб "MAN" д.н.з. НОМЕР_2 (vin-code НОМЕР_3 ).
Однак, у зв'язку з настанням строків, встановлених п. 36.2. ст. 36 Закону № 1961-IV, ТДВ "СГ "Оберіг" було вимушено здійснити виплату страхового відшкодування до факту отримання кінцевого рішення суду про визнання недійсним полісу, оскільки до цього часу поліс - як двосторонній договір вважається дійсним згідно загальних положень цивільного кодексу.
26.06.2023 ТДВ "СГ "Оберіг" здійснило виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи у сумі 59 479,65 грн (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста сімдесят дев'ять гривень 65 копійок).
08.08.2023 Броварським міськрайонним судом Київської області у справі №361/1407/23 було прийнято рішення, відповідно до резолютивної частини якого було визнано договір страхування №EP-209663601 з моменту його укладення недійсним.
Враховуючи вказане рішення суду, на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, договір страхування №EP-209663601 не діяв, а цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "MAN" д.н.з. НОМЕР_2 (vin-code НОМЕР_3 ) у ТДВ "СГ "Оберіг" забезпечена не була. Інших чинних договорів страхування цивільно-правової відповідальності на момент ДТП відносно даного ТЗ не було.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскільки поліс визнано недійсним з моменту його укладення, то ДТП не являється для нього страховим випадком, а тому відповідно до підпункту а) пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач зобов'язаний відшкодовувати шкоду заподіяну транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Згідно із статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до п. 21.1. ст. 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Статтею 6 цього Закону передбачено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Згідно із п. 39.1. ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння:
а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі;
б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу;
в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи;
г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону;
ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для і виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;
д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу поліцейським та медичним працівникам закладів охорони здоров'я згідно з чинним законодавством.
Вказана норма Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає чіткий перелік випадків, за яких Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодовує шкоду за рахунок коштів Фонду захисту потерпілих.
08.08.2023 Броварського міськрайонного суду Київської області у справі №361/1407/23 було прийнято рішення, відповідно до резолютивної частини якого було визнано договір страхування №EP-209663601 з моменту його укладення недійсним.
Враховуючи, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 08.08.2023 у справі №361/1407/23 визнано недійсним з моменту укладення поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-209663601, на момент настання ДТП транспортний засіб "МАН", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не було забезпечено договором обов'язкового страхування, позивач звернувся з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України для відшкодування нанесеної шкоди в порядку підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону.
Відповідно до ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нормами глави 83 Цивільного кодексу України врегульовано питання повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, навіть тоді коли правова підстава, на якій набуте майно, згодом відпала.
Так, ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України).
Отже, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності наступних умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2022 у справі № 915/517/21 відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
При цьому положення статті 1212 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись і після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 920/1122/19, від 19.02.2020 у справі № 915/411/19, від 21.02.2020 у справі № 910/660/19, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
Отже, враховуючи викладене вище, відповідач є особою, відповідальною за збитки в ДТП, яке відбулось 31.10.2022 та зберегло виплату, яку б мало здійснити на користь потерпілої особи, а після зміни кредитора - на користь позивача, а тому суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання здійсненої виплати страхового відшкодування на користь потерпілої особи.
Доказів сплати відповідачем суми грошових коштів позивачу в розмірі 59 479,65 грн матеріали справи не містять та відповідачем, у порядку передбаченому ГПК України, суду таких доказів не надано.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи та в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача суми грошових коштів у розмірі 59 479,65 грн підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми грошових коштів у розмірі 59 479,65 грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 231, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" - задовольнити.
2. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131, Русанівський бульвар, 8, м. Київ, 02154) на користь ТДВ "СГ "Оберіг" (код за ЄДРПОУ 39433769, 03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 14) безпідставно набуті кошти в розмірі 59 479 (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн 65 коп., судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.І. Зеленіна