ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
26.03.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/55/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк О. В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
01032, вул. Назарівська, 3, м. Київ 32
ел.пошта: energoatom@atom.gov.ua
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМБУД"
76018, вул. Галицька, буд. 67, м. Івано-Франківськ
ел.пошта: armbudif@gmail.com
про стягнення 60 171 грн 84 коп. пені
ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМБУД" про стягнення 60 171 грн 84 коп. пені за порушення строків поставки продукції.
Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 27.01.2025, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.
Сторонам ухвалу про відкриття провадження у справі від 27.01.2025 направлено в їхні електронні кабінети, що відповідає приписам ч.11 ст.242 ГПК України та доставлено до електронних кабінетів 27.01.2025 о 17:32 год., що підтверджується довідками від 28.01.2025.
Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області про відкриття провадження у справі від 27.01.2025 вручено сторонам - 28.01.2025.
10.03.2025 через систему "Електронний суд" до господарського суду надійшла заява від 07.03.2025 (вх.№3911/25), в якій відповідач повідомив суду про його намір укласти з позивачем мирову угоду у цій справі.
Відповідно до ч.2 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною 3 статті 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін від учасників справи до суду не надходило.
Позиція позивача. Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення договірних зобов'язань, які виникли між сторонами, відповідач у визначений договором строк не здійснив поставку продукції, у зв'язку з чим позивач нарахував йому пеню.
Позиція відповідача. Правом на надання відзиву на позов відповідач не скористався.
Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
13.01.2022 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом") (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРМБУД" (постачальник) укладено договір поставки №53-129-01-22-02422, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити сильфонні вузли виробництва ТОВ "НДІЦ "АРМАТОМ", (Україна) до клапанів запірних (продукція) для потреб ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК" Енергоатом" (кінцевий споживач), а покупець зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.
Згідно з п.2.1 договору, найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.
За змістом п.3.1 договору, сума договору становить 3 539 520 грн, у тому числі ПДВ 20% - 589 920 грн.
В специфікації сторони визначили, термін постачання продукції - до 31.03.2022.
Відповідно до п. 5.4 договору, датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувачів.
Згідно з п. 7.2 договору, за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмір 0,1% вартості непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язань.
Відповідно до п.10.1 договору, договір є чинним з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку. Стосовно виконання гарантійних зобов'язань постачальника, передбачених договором, договір діє до закінчення строку дії гарантії на продукцію.
Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії, та виконання діючих зобов'язань (п.10.3 договору).
Згідно з п. 12.1 договору, специфікації, додаткові угоди та додатки до договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу за умови укладення їх у письмовій формі, підписання їх повноважними особами та скріплення печатками обох сторін.
Відповідно до видаткової накладної №IF000024 від 18.04.2022, на виконання договору поставки №53-129-01-22-02422 від 13.01.2022 відповідач поставив позивачу продукцію на загальну суму 3 539 520 грн 00 коп.
28.04.2022 сторони підписали акт приймання-передачі ТМЦ № 041-36/343, згідно з яким позивачем здійснено приймання продукції відповідно до умов укладеного договору, кількість та якість якої відповідає його вимогам.
У зв'язку з тим, що відповідач у визначений договором строк не здійснив поставки продукції, позивач на підставі п.7.2 договору нарахував йому пеню у розмірі 60 171 грн 84 коп.
З метою досудового врегулювання спору 19.05.2022 позивач надіслав відповідачу претензію №2830/51 від 17.05.2022 з вимогою про сплату 60 171 грн 84 коп. пені.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Як вбачається з аналізу ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є майново-господарськими зобов'язаннями, які регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Підставою виникнення господарських зобов'язань, є, зокрема, господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України та ст. 181 ГК України господарські договори укладаються в порядку, встановленому ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Предмет, ціна та строк дії договору є істотними умовами господарського договору (ч.3 ст.180 ГК України).
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 ГК України).
Як визначено в ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно з ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Як визначено в ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У Специфікації (додаток №1 до договору) сторони визначили термін поставки продукції - 31.03.2022.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідач доводів позивача не спростував, доказів виконання зобов'язань (поставки товару) у встановлений договором строк суду не надав.
Згідно з ч. 2 та ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В п. 7.2 договору сторони погодили, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмір 0.1% вартості непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції.
За порушення строків поставки продукції позивачем, на підставі п.7.2 договору за період з 01.04.2022 по 17.04.2022 на суму 3 539 520 грн нараховано відповідачу пеню в розмірі 60 171 грн 84 коп.
За перерахунком суду, заявлена позивачем до стягнення сума пені за цей період є обґрунтованою та арифметично правильною.
Таким чином, позовні вимоги АТ "НАЕК "Енергоатом" про стягнення з відповідача 60 171 грн 84 коп. пені належать до задоволення.
Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, суд покладає на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 20, 73, 74, 76-78, 86, 91, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМБУД" (76018, вул. Галицька, буд. 67, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 38712874) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, вул. Назарівська, 3, м. Київ, код ЄДРПОУ 24584661) 60 171 (шістдесят тисяч сто сімдесят одну) грн 84 коп. пені та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено та підписано 26.03.2025
Суддя О. В. Рочняк