ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
20.03.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/11/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: "Селищного комунального підприємства",
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд",
про стягнення збитків в сумі 45 565,90 грн.
за участю:
від позивача: Циб Сергій Вікторович
від відповідача: Мороз Оксана Михайлівна
установив: "Селищне комунальне підприємство" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" (далі - відповідач) про стягнення збитків в сумі 45 565,90 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних відносин, зокрема, припинення відповідачем постачання електроенергії до закінчення дії Договору про постачання електричної енергії споживачу №350518 від 04.01.2024 та в примусовому переведенні позивача з 01.07.2024 на постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго". Позивач зазначає, що відповідач наполягав на розірванні Договору про постачання електричної енергії споживачу №350518 від 04.01.2024. Додаткову угоду про розірвання Договору позивач не підписав. Вважає, що такими неправомірними діями відповідач здійснив порушення виконання зобов'язання про постачання електричної енергії споживачу №350518 від 04.01.2024, чим зумовив завдання збитків позивачу у сумі 45 565,90 грн.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, про що зазначив у відзиві на позов (вх.31102/25 від 22.01.2025). Свої заперечення обгрунтував відсутністю вини відповідча, мотивуючи тим, що ним повідомлялось позивача про неможливість подальшого постачання електричної енергії по договору, у зв'язку із різким зростанням цін на електроенергію на ринку електричної енергії, у зв'язку із чим відповідач звернувся до позивача про розірвання договору. Вказує, що ним попередження про неможливість подальшого постачання позивачу електричної енергії здійснено завчасно, у зв'язку із чим позивач мав час для вчасного вирішення питання закупівлі електричної енергії в іншого постачальника електроенергії та одночасно уникнення переходу на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив та просив в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Фактичні обставини справи вказують на те, що 04.01.2024 між "Селищним комунальним підприємством", (по договору - споживач/по справі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпаттяенерготрейд" (по договору - постачальник/по справі - відповідач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №350518 (далі - Договір).
Договір укладено на торгівельному майданчику "Prozzoro" із застосуванням відкритих електронних торгів.
Згідно п.1.2. Договору, умови цього договору про постачання електричної енергії розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії " та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії , що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі ПРРЕЕ).
Відповідно до п. 4.4. Розділу 4 Договору якість електроенергії, яка передається споживачеві має відповідати вимогам, встановленим законодавством України, Кодексом системи розподілу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №310, ДСТУ ЕН 50160:2014 "Характеристики напруги електропостачання в електричних мережах загальної призначеності", а також вимогам, затвердженим постановою НКРЕКП від 12.06.2018 №375 (далі - Порядок) та вимогам, встановленим законодавством України.
Згідно п.2.1 Договору, постачальник продає електричну енергію за кодом ДК 021:2015 09310000-5) Електрична енергія споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднання, яка є додатком №1 до Договору (п.3.1. Договору), тобто 04.01.2024 року.
Перелік об'єктів споживача, яким здійснювалося постачання електричної енергії визначений в додатку 1 до заяви-приєднання до Договору.
Пунктом 5.1 Договору, встановлено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.
Відповідно до комерційної пропозиції, ціна електричної енергії становить 5,774564 грн/1кВт*год з ПДВ.
Загальна вартість цього договору складає 513 936,20 грн, в тому числі ПДВ 85 656,03 грн.
Згідно п.13.2. Договору цей договір набуває чинності з 04.01.2024 та діє до 31.12.2024, а в частині взятих на себе зобов'язань сторонами - до повного його виконання.
Пунктом 14.6.7. Договору, сторони передбачали, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків визначених пунктом 19 Особливостей, а саме зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Так, зміна істотних умов Договору у зв'язку зі зміною регульованої ціни, а саме середньозваженої ціни «на ринку на добу наперед» здійснюється на вимогу однієї із Сторін без або зі збільшенням суми договору в залежності від фінансової можливості споживача. Підставою для зміни умов цього договору є коливання середньозваженої ціни на ринку «на добу наперед». При цьому, Сторони Договору визначили, що під коливанням середньозваженої ціни на ринку «на добу наперед» вони розуміють факт зміни середньозваженої ціни за даними ДП «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua), а належним обґрунтуванням і документальним підтвердженням та/або доказом коливання ціни є цінова довідка/експертний висновок Торгово-промислової палати України або ж регіональної Торгово-промислової палати.
Листом № 2329/16 від 07.06.2024 ТОВ "Прикарпатенерготрейд" звернулось до позивача, в якому повідомив про зростання ціни на електричну енергію та зазначило, що різниця між ринковою ціною за одиницю товару та ціною на ринку на момент укладання договору становить 31,47%, у зв'язку із чим запропонував достроково до 01.07.2024 розірвати договір,надавши в додатках проєкт додаткової угоди про розірвання договору.
Листом №0186/24 від 20.06.2024 позивач відмовив у розірванні Договору за взаємною згодою, посилаючись на п. 14.6.7 Договору.
Листом № 2090505/1 від 21.06.2024 відповідач повторно запропонував розірвати Договір від 04.01.2024 року №350518 достроково - з 01.07.2024 року, шляхом підписання додаткової угоди.
Листом №0187/24 від 26.06.2024 «Селищне комунальне підприємство» повторно відмовило щодо дострокового розірвання договору.
З 01.07.2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенерготрейд» фактично припинило постачання електричної енергії за Договором про постачання електричної енергії споживачу №350518 від 04.01.2024 року.
В подальшому, для забезпечення інтересів територіальної громади, а саме для освітлення вулиць, функціонування водозабірних та очисних споруд, «Селищне комунальне підприємство» змушене було укласти з Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» Договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 20.08.2024 №01 та від 31.08.2024 № 2.
23.08.2024 "Селищне комунальне підприємство уклало з новим постачальником ТОВ «Тепла енергетична компанія» Договір № ТЕК-348/2024 про постачання електричної енергії споживачу, за умовами якого відбувалось постачання електричної енергії позивачу за період вересень-грудень 2024 року (пункт 13.2 договору № ТЕК -348/2024) за ціною 7,26832 грн. з ПДВ за кВт/год.
Претензійним листом №1 від 03.10.2024 позивач звернувся до відповідача, в якому вимагав від останнього виконати свої зобов'язання за Договором про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2024 року №350518 належним чином, зокрема компенсувати «Селищному комунальному підприємству» збитки у розмірі 30 040,31 грн.
Предметом позову є стягнення збитків у розмірі 45 565,90 грн за неналежне виконання зобов'язання по договору №350518 від 04.01.2024, зокрема припинення постачання електричної енергії.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин 1-3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відшкодування збитків є одним із заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 ЦК України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.
За приписами частини 3 статті 147 ГК України збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з частиною 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №908/2261/17.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди/стягнення збитків слід виходити з того, що для застосування такої санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового, додаткового. Для застосування заходів цивільно-правової відповідальності необхідний склад цивільного правопорушення.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміють майнову шкоду, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Відповідно до частини 2 статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Розглянувши договір №350518 про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2024 суд констатує що його умовами не передбачено право ТОВ "Прикарпатенерготрейд" на його одностороннє розірвання.
Разом з тим, вимоги відповідача про розірвання цього договору в судовому порядку не розглядались.
За наведеного, дії відповідача стосовно одностороннього розірвання договору та переведення позивача на «постачальника останньої надії» суперечать вимогам чинного законодавтсва, умовам договору та вимогам п. 3.2.4. ПРРЕЕ (відсутністю незгоди зі сторони споживача із необхідністю внесення змін до Договору).
Принагідно, суд звертає увагу, що відповідно до статей 42,44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.
Беручи участь в процедурі закупівлі, та укладаючи Договір про постачання електричної енергії споживачу №350518 від 04.01.2024 ТОВ «Прикарпатенерготрейд» мало б усвідомлювати всі ризики, пов'язані з можливою зміною ціни електроенергії на ринку, та відповідно належним чином виконати умови цього договору стосовно постачання електричної енергії позивачу по справі.
Викладене підтверджує існування причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками у вигляді різниці сплати за спожиту електричну енергію.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку та долучених до матеріалів Актів купівлі -продажу електричної енергії, Актів приймання-передачі електричної енергії, платіжних інструкцій понесені позивачем збитки у вигляді додаткових витрат за правопорушення відповідача, у зв'язку із припиненням відповідачем постачання електричної енергії по Договору №350518 від 04.01.2025 складають за період липень-грудень 2024 року в розмірі 45565,90 грн.
Так, за період з 01.07.2024 по 31.08.2024 позивачем здійснено постачальнику «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» наступні оплати: за липень 2024 року- 28 235,26 грн (спожито 3333 кВт за ціною 8,47142514 кВт/год) та за серпень 2024 - 53926,26 грн (спожито 5693 кВт за ціною 9,47870367 кВт/год). Загальна сплачена сума 82161,52 грн.
В той час, як у разі належного виконання відповідачем Договору про постачання електричної енергії споживачу №350518 від 04.01.2024, міг сплатити 52121,21 грн, з них: за липень 2024 року - 19246,62 грн (спожито 3333 кВт за ціною 5,774564 кВт/год) та за серпень 2024 року - 32 874,59 грн (спожито 5693 кВт за ціною 5,774564 кВт/год).
Отже різниця між фактично сплаченою сумою за спожиту електричну енергію та можливою, у разі належного виконання відповідачем умов вказаного вище Договору за липень-серпень 2024 року складає 30 040,31 грн (82161,52 грн - 52121,21 грн грн).
Збитки «Селищного комунального підприємства», у зв'язку з фактичним припиненням постачання Товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенерготрейд» за Договором про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2024 року №350518 за період з вересня 2024 року по грудень 2024 складають 15525, 59 грн, виходячи з наступного: залишок недопоставленої енергії складає у період з вересня-грудень 2024 року - 10 392,1828 кВт (19 418,1828 (залишок станом на момент липень 2024) - 9026 (спожита електрична енергія у липні-серпні 2024 року), вартість якої ( електричної енергії 10 392,1828 кВт ) за ціною відповідно до Договору № ТЕК - 348/2024 від 23.08.2024 складає 75 535,91 грн. В той час як вартість зазначеної спожитої енергії (10 392,1828 кВт) за ціною відповідно до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2024 року складав би 60 010,32 грн (10392,1828 * 5,774564 = 60 010,32).
Отже, сумарні збитки «Селищного комунального підприємства» складають 15525,59 грн + 30 040,31 грн = 45 565,90 грн.
За таких обставин, суд зазначає, що в діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема: протиправна поведінка, яка полягає у безпідставному розірванні з позивачем договору, що призвело до укладення позивачем інших договорів на постачання електричної енергії і сплаті більшої вартості за електроенергію (збитки у вигляді додаткових витрат); безпосередньо завдані збитки, розмір яких підтверджений наявним у матеріалах справи розрахунком (з урахуванням документів, які підтверджують обсяги спожитої електричної енергії); причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина відповідача, яка виражена у невиконанні умов договору, припинення постачання електроенергії і переведення позивача на постачальника "останньої надії".
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З аналізу наведеного, суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог, а отже наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд, при ухвалені рішення, вирішує питання щодо розподілу судових витрат по справі.
Згідно з приписами п.12 ч. 3ст.2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Оскільки з ч. 1, п. 1 ч. 3ст. 123 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, то відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В позовній заяві позивач зазначив орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.
У клопотанні за вх.№8202/25 від 13.03.2025, подане до судових дебатів, заявив остаточний розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн та просив відшкодувати за рахунок відповідача.
В обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду копії Договору про надання правничої допомоги №01/08-08 від 08.08.2024, №01-03-02 від 03.02.2025, Ордеру про надання правничої допомоги серія АЕ №1347455 від 03.01.2025, Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП №4350 від 07.06.2019, платіжної інструкції №4020 від 15.08.2024, Акту наданих послуг від 31.12.2024, від 15.08.2024 та від 13.03.2025.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; -ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Розглядаючи заяву про компенсацію понесених витрат на професійну правничу допомогу суд досліджує та оцінює додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 905/716/20).
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір наданих послуг (гонорару), визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (висновки викладені у постановах від 07.11.2019 Верховного Суду у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).
За практикою Верховного Суду (пункти 4.12-4.14 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19) під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони) за клопотанням іншої сторони;
Суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу не слід прив'язувати до ціни позову. Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України та підтверджуються актами приймання виконаних робіт як при мінімальній так і при максимальній сумі позову.
12.03.2025 відповідач подав до суду клопотання за вх.№4154/25 про зменшення витрат на правову допомогу, відповідно до якого просить їх зменшення до 2000,00 грн.
Відповідно до поданих позивачем доказів понесення ним витрат на правничу допомогу, судом встановлено надання наступних адвокатських послуг позивачу:
- складання претензії, позовної заяви та подання позову до суду (Акт наданих послуг від 31.12.2024 та Акт наданих послуг №1 від 15.08.2024). Вартість зазначених послуг у відповідності до п. 4.1 та 4.2 Договору №01/08-08 про надання правничої від 08.08.2024 складає в загальній сумі 10 000,00 грн (3000,00 грн за складання претензії та 7000,00 грн за складання та подання позовної заяви до суду);
- представництво у судовому засіданні 13.02.2025 та складання клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу (Акт наданих послуг №1 від 13.03.2025). Вартість зазначених послуг у відповідності до п. 4.1 та 4.2 Договору №01/03-02 про надання правничої від 03.02.2025 складає в сумарній сумі 3000,00 грн (2000,00 грн за участь у судовому засіданні 13.02.2025 та 1000,00 грн за складання клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу).
Отже, загальна сума наданих послуг складає 13 000,00 грн, що не відповідає заявленій сумі у клопотанні за вх.№8202/25 від 13.03.2025 у розмірі 15 000,00 грн.
Разом з тим, суд взяв до уваги ту обставину, що спір у цій справі є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом, а отже підготовка та складання позовної заяви не потребувала значного часу для її написання. Крім того, судом встановлено завищений розмір вартості участі представника в судовому засіданні 13.02.2025, оскільки вказане судове засідання є малотривалим та становило 30 хв.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про завищений об'єм послуг адвоката, а звідси і про підстави зменшення суми витрат на правничу допомогу у справі.
Разом з тим, суд враховує приписи ч.4ст 129 ГПК України щодо порядку розподілу судових витрат, зокрема у разі задоволення позовних вимог, судові витрати покладаються на відповідача.
З урахуванням результату вирішення спору (позов задоволено), встановлення судом завищення об'єму адвокатських послуг у даній справі, заяви відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку про часткове відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на правничу допомогу, зокрема в розмірі 7500,00 грн. В решті суми витрат - слід відмовити.
З урахуванням ст. 129 ГПК України та результату вирішення спору (позов задоволено) судовий збір по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
позов "Селищного комунального підприємства" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" про стягнення збитків в сумі 45 565,90 грн. - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" (вул. Надрічна, 4-Б, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018, код ЄДРПОУ 42129720) на користь "Селищного комунального підприємства" (вул. Д.Галицького, буд.41, смт. Ворохта, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78595, код ЄДРПОУ 32356196) 45 565,90 грн - збитків, 2422,40 грн - судового збору та 7 500,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 25.03.2025.
Суддя С. М. Кобецька