майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"20" березня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/174/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
секретар судового засідання Малярчук Р.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Лушкін М.Ю., ордер серія АІ №1817347 від 06.02.2025 (в режимі відеоконференції);
від відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюваль Компані"
до Фізичної особи - підприємця Іванчука Сергія Васильовича
про стягнення 577 144,49грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дюваль Компані" звернулося з позовом до суду про стягнення з Фізичної особи - підприємця Іванчука Сергія Васильовича 577 144,49грн, з яких: 469 068,60грн основного боргу, 73 342,01грн пені, 34 733,88грн інфляційних втрат.
Підставою позовних вимог зазначено невиконання умов договору поставки нафтопродуктів №090524 В-201 від 09.05.2024 з посиланням на ст.509, 530, 549, 610, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.193, 216, 230, 232, 343 Господарського кодексу України.
Ухвалою суду від 12.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Ухвалою суду від 11.03.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 20.03.2025 о 14:00.
20.03.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення та обґрунтування розрахунку.
Представник позивача в судовому засіданні 20.03.2025 (у режимі відеоконференції) позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, з врахуванням поданих додаткових пояснень та обґрунтування розрахунку.
Представник відповідача в судове засідання 20.03.2025 не з'явився; про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином, що підтверджується відповідною довідкою суду про доставку електронного листа.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач мав доступ до судових рішень та відповідач мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, відповідача належним чином повідомлено про дату, час та місце засідання суду в справі №906/174/25.
При цьому, суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, в тому числі й щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості прибути в судове засідання особисто чи направити свого представника.
Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалася, суд вважає, що його відсутність не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
Фактичні обставини справи.
09.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дюваль Компані" (постачальник, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Іванчуком Сергієм Васильовичем (покупець, відповідач) укладено договір поставки нафтопродуктів №090524 В-201 (далі - Договір) (а.с. 22-24).
За змістом п.1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти (надалі іменується "Товар"), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.1.3 Договору вид нафтопродуктів (найменування), одиниці виміру та кількість Товару, що підлягає передачі за цим договором, визначаються сторонами та відображаються в заявках на отримання товару (форма якої є Додатком №1 до цього договору).
Пунктом 2.2 Договору встановлено, що поставка Товару здійснюється партіями на підставі заявок на поставку Товару (за формою, визначеною в Додатку №1 до цього Договору), які надсилаються постачальнику в письмовій формі (скан-копія) електронною поштою на електронну адресу, вказану в п.2.8 договору.
Положеннями підпунктів пункту 3.1. Договору визначено, що датою поставки Товару (переходом права власності на Товар) вважається:
- 3.1.1. при базисі постачання FCA, CPT, DDP - дата, зазначена у видатковій накладній на Товар та/або в товарно-транспортній накладній на Товар.
- 3.1.2. при базисі постачання EXW - дата, зазначена у видатковій накладній на Товар та/або в Акті приймання-передачі Товару.
Відповідно до п.4.1 Договору ціна Товару визначається сторонами на підставі оплачених покупцем рахунків-фактур, згідно заявок покупця на поставку Товару, а також зазначається відображається в заявках, рахунках-фактури, видаткових накладних.
Згідно з п.4.5 Договору загальна сума даного Договору складається із вартості партій (суми вартості Товару згідно оплачених рахунків-фактур/суми вартості Товару згідно видаткових накладних), що були поставлені покупцю протягом строку дії цього Договору.
Пункт 5.2 Договору встановлює, що покупець здійснює оплату в розмірі 100% за кожну партію Товару протягом 1 банківського дня з моменту отримання відповідного рахунку-фактури постачальника.
Відповідно до п.5.3 Договору постачальник має право відвантажити покупцю Товар без передплати. Сторони домовилися, що у такому випадку покупець зобов'язується сплатити за поставлений Товар на підставі Договору протягом 3 банківських днів з дати поставки Товару, визначеної п.3.1 цього Договору.
Відповідно до п.6.2 Договору покупець несе відповідальність за порушення строків оплати Товару, і на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення. У разі прострочення строків оплати більше ніж на 10 календарних днів покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% від вартості кожної партії Товару за кожний день прострочення.
Пунктами 9.1, 9.2 Договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення його печатками сторін та діє до 31.12.2024, а в частині оплати - до повного виконання зобов'язань по даному договору. У випадку відсутності заяв сторін про розірвання договору не пізніше ніж за 1 (один) місяць до моменту закінчення строку, встановленого в цьому пункті договору, договір вважається автоматично пролонгованим на один календарний рік на тих самих умовах. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від виконання своїх обов'язків за даним договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
На виконання умов вказаного вище договору, позивач 28.06.2024 та 29.06.2024 поставив відповідачу товар на загальну суму 8 137 068,60грн, про що свідчать відповідні видаткові та товарно-транспортні накладні (а.с. 9-14, 16-21).
Однак, ФОП Іванчук С.В. належним чином не виконав зобов'язання за Договором та не здійснив повну оплату поставленого йому позивачем Товару, на підтвердження чого, зокрема, останнім надано в матеріали справи підписаний сторонами акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.06.2024-30.06.20214, згідно якого станом на 30.06.2024 у відповідача перед позивачем існувала заборгованість у розмірі 469 068,60грн (а.с. 15).
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором у частині проведення оплати за поставлений товар останньому позивачем направлялася претензія від 21.01.2025 про сплату заборгованості в сумі 469 068,60грн (а.с. 28-32).
Проте, станом на дату подання до суду позовної заяви відповідач відповіді на претензію не надав та не задовольнив її, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасником справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Суд дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли на підставі договору поставки.
Відповідно до ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч.1 ст.693 ЦК України у випадку, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Як судом зазначалося вище, позивачем умови договору поставки нафтопродуктів №090524 В-201 від 09.05.2024 виконано належним чином, так як поставив відповідачу товар на загальну суму 8 137 068,60грн, про що свідчать відповідні видаткові та товарно-транспортні накладні (а.с. 9-14, 16-21).
Водночас, як зазначає позивач, відповідач свої обов'язки щодо оплати поставленого товару згідно Договору виконав частково на суму 7 668 0000,00грн.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 469 068,60грн боргу (8 137 068,60грн - 7 668 0000,00грн) за поставлений товар є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Також, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 73 342,01грн пені (за період 03.07.2024-04.02.2025).
Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно приписів ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст. 232 ГК України).
Отже, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
Як судом зазначалося вище, відповідно до п.6.2 Договору покупець несе відповідальність за порушення строків оплати Товару, і на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення. У разі прострочення строків оплати більше ніж на 10 календарних днів покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% від вартості кожної партії Товару за кожний день прострочення.
Згідно з ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі сплином якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Положеннями підпунктів пункту 3.1. Договору визначено, що датою поставки Товару (переходом права власності на Товар) вважається:
- 3.1.1. при базисі постачання FCA, CPT, DDP - дата, зазначена у видатковій накладній на Товар та/або в товарно-транспортній накладній на Товар.
- 3.1.2. при базисі постачання EXW - дата, зазначена у видатковій накладній на Товар та/або в Акті приймання-передачі Товару.
Судом встановлено, що позивачем невірно визначено день початку періоду виникнення заборгованості з оплати поставленого товару відповідачем.
Враховуючи, що кінцева поставка товару відбулася 29.06.2024, з огляду на умови п.3.1 Договору, строк виникнення боргу розпочався з 04.07.2024.
Крім того, позивачем неправильно визначено тривалість періоду нарахування пені.
Враховуючи вищевикладене, зокрема, і вимоги ч.6 ст.232 ГК України, суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга:Закон" перерахунок розміру пені, вважає такою, що підлягає до задоволення суму пені за період 04.07.2024-04.01.2025 - 61 596,93грн. У частині вимог щодо стягнення 11 745,08грн пені (73 342,01грн - 61 596,93грн) суд відмовляє.
Позивач також заявляє вимоги про стягнення 34 733,88грн інфляційних нарахувань (за період липень-грудень 2024 року).
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок розміру інфляційних втрат, суд дійшов до висновку про його правильність та обґрунтованість, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.
Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст.81 ГПК України сторонами доказів.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову частково, а саме - в частині вимог про стягнення 469 068,60грн заборгованості за поставлений товар, 34 733,88грн інфляційних нарахувань, 61 596,93грн пені. У частині вимог щодо стягнення 11 745,08грн пені суд відмовляє в позові.
Розподіл судових витрат.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Іванчука Сергія Васильовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюваль Компані" (36014, м. Полтава, вул. Кісельова Володимира Капітана, буд. 29, кімн.302; ідентифікаційний код 41180498):
- 469 068,60грн основного боргу;
- 61 596,93грн пені;
- 34 733,88грн інфляційних нарахувань;
- 6 784,79грн судового збору.
3. Відмовити в позові в частині вимог щодо стягнення 11 745,08грн пені.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 25.03.25
Суддя Шніт А.В.
Надіслати:
1 - позивачу через електронний кабінет
2 - відповідачу через електронний кабінет