майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"18" березня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1139/24
Господарський суд Житомирської області у складі
судді Лозинської І. В.,
секретар судового засідання Шовтюк І. В.
без участі представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія"
про стягнення 2 927 330,00 грн
Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача за неналежне виконання зобов'язань за державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони №22/2-419-VDK-24 від 31.07.2024 2357271,00 грн штрафних санкцій, з яких, 1278781,00 грн пені та 1078490,00 грн штрафу.
Ухвалою від 19.11.2024 господарський суд відкрив провадження у даній справі, постановив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче судове засідання на 17.12.2024 о 10:30 (а. с. 47).
03.12.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками та з клопотанням про зменшення розміру неустойки на 99,9% (а. с. 48 - 82).
04.12.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив із запереченнями щодо зменшення розміру заявлених штрафних санкцій (а. с. 83 - 91).
13.12.2024 до суду від позивача надійшли заява з копіями документів на вимогу суду та заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. г/с №01-44/3492/24) (а. с. 92 - 143).
Відповідними ухвалами від 17.12.2024 господарський суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, постановив вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з ТОВ "Житомирська торгова компанія" 2927330,00 грн, з яких 1848840,00 грн пені та 1078490,00 грн штрафу за період з 16.08.2024 по 13.12.2024; відклав підготовче засідання суду на 14.01.2025 о 15:30 (а. с. 153; 155).
14.01.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання від 13.01.2025 (вх. г/с. №01-44/120/25) про здійснення розгляду справи в закритому засіданні (а. с. 157 - 161).
Ухвалою від 14.01.2025 господарський суд закрив підготовче провадження, призначив справу до судового розгляду по суті на 18.02.2025 о 11:30; постановив здійснювати розгляд справи по суті у закритому судовому засіданні (а. с. 171).
18.02.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про поновлення строку на подання доказів та долучення додаткових доказів (вх. г/с №01-44/484/25) (а. с. 174 - 180).
У засіданні суду 18.02.2025 протокольно оголошено перерву до 11:00 14.03.2025.
13.03.2025 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява щодо проведення судового засідання за відсутності представника та підтримання позовних вимог в повному обсязі (а. с. 187 - 191).
14.03.2025 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності представника, у якій повідомлено про підтримання позиції, викладеної у відзиві на позовну заяву (а. с. 192 - 195).
Ухвалою від 14.03.2025 господарський суд відклав розгляд справи по суті на 18.03.2025 о 09:30 для підготовки сторін до судових дебатів та можливості їх викладення у письмовій формі (а. с. 197).
17.03.2025 та 18.03.2025 до суду від сторін спору через систему "Електронний суд" надійшли письмово викладені промови у судових дебатах (а. с. 198 - 204; 205 - 210).
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для справи і вирішення спору по суті, господарський суд
1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
31.07.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" (виконавець, відповідач) укладено державний контракт на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони №22/2-419-VDK-24 (далі - контракт, договір), за умовами п. 1.1 якого виконавець зобов'язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього контракту товари для потреб безпеки і оборони (далі - товар), найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому контракті та в специфікації товарів (додаток №1 до контракту) (далі - специфікація), для подальшого використання Збройними Силами України, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар в строки та на умовах, визначених цим контрактом. Комплектність товару наведено в додатку №2 до контракту (а. с. 8 -16).
Відповідно до п. 1.5 контракту виконавець гарантує, що товар, який є предметом цього контракту, на момент його передачі замовнику та підписання сторонами акту приймання-передачі товару за контрактом згідно з п. 2.6 цього контракту, серед іншого, є новим (таким, що не був в експлуатації) та належить йому на праві власності.
Вартість товару за цим контрактом на момент його підписання зафіксована сторонами в специфікації на підставі комерційної пропозиції виконавця (п. 2.1 контракту).
Згідно з п. 2.2 контракту загальна вартість (ціна) товару за цим контрактом становить 15407000,00 грн.
Сторони дійшли спільної згоди, що оплата за поставлений виконавцем товар здійснюється замовником виключно з дати виникнення бюджетних зобов'язань у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань та фактичного надходження коштів Державного бюджету на рахунок замовника (п. 2.5 контракту).
За положеннями п. 2.6 контракту оплата замовником поставленого товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця по факту поставки товару впродовж 15 банківських днів шляхом подання платіжної інструкції до ДКСУ, у разі відсутності відповідного бюджетного фінансування - протягом 5 банківських днів з дати його надходження. Оплата здійснюється на підставі належним чином оформленого виконавцем рахунку на оплату, до якого додаються підписаний сторонами акт приймання-передачі товару за контрактом, видаткова накладна (за умови наявності (надходження) бюджетних асигнувань (коштів) на рахунку замовника.
Виконавець надсилає замовнику рахунок, видаткову накладну та акт приймання-передачі товару за контрактом на оплату протягом 10 календарних днів з дня поставки товару (п. 2.7 контракту).
За п. 3.2 контракту товар поставляється виконавцем відповідно до умов DDP Україна, місце знаходження отримувача, визначеного державним замовником, згідно з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів "Інкотермс" у редакції 2020 року. Точне місце поставки буде повідомлено замовником виконавцю не менше ніж за 3 робочих дні до планової дати поставки. Сторони погодили, що товар може поставлятися партіями. Розмір кожної партії виконавець погоджує завчасно із замовником до початку відвантаження.
Згідно з п. 3.4 контракту датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки товару є дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару за контрактом.
Умовами п. 4.1 контракту передбачено, що виконавець зобов'язаний поставити товар згідно з умовами цього контракту не пізніше строку, визначеному в специфікації.
Пунктом 7.2 контракту визначено, що у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (пп.1).
Згідно з п. 7.7 контракту сторона не несе відповідальності за порушення контракту, якщо воно сталося не з її вини (умислу чи необережності). Сторона не несе відповідальності за порушення контракту, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього контракту.
Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за контрактом, якщо це невиконання або неналежне виконання сталося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п. 7.8 контракту).
Контракт набирає чинності з дати підписання додаткової угоди про взяття бюджетних зобов'язань та діє до 31.12.2024, а в частині виконання гарантійних зобов'язань - до повного виконання (п. 11.1 контракту).
У специфікації товарів до державного контракту (додаток №1) сторони погодили найменування товару, його кількість, ціну за одиницю товару, його загальну вартість в розмірі 15407000,00 грн та строк поставки товару до 15.08.2024 (а. с. 16 на зв.).
У додатку №2 до контракту сторони визначили комплектність товару, а додатком №3 погодили зразок акту приймання-передачі (а. с. 17).
Додатковою угодою №1 від 06.08.2024 сторони внесли зміни до контракту, виклавши в новій редакції пункт 2.2, а саме: замовник підтвердив обсяг фінансування та бюджетні зобов'язання за загальним фондом у 2024 році, що становить 15407000,00 грн (а. с. 18).
В подальшому замовник направив відповідачу претензію від 04.09.2024, вих. №11/2-10979, у якій посилаючись на прострочення строків поставки товару, нарахував пеню в сумі 292733,00 грн за період з 16.08.2024 по 03.09.2024, які просив сплатити на розрахунковий рахунок підприємства протягом 5 днів з моменту отримання претензії. Також просив належним чином виконати умови державного контракту (а. с. 19 -21).
Вказана вимога була залишена товариством без задоволення.
Станом на дату подання позову виконавець не поставив замовнику товар, чим порушив умови контракту.
Викладене стало підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 2927330,00 грн, з яких, 1848840,00 грн пені та 1078490,00 грн штрафу за період з 16.08.2024 по 13.12.2024.
У відзиві на позовну заяву від 03.12.2024 відповідач посилається на наявність об'єктивних підстав, які перешкоджали здійсненню господарської діяльності та належному виконанню взятих на себе зобов'язань, а також на те, що існують підстави вважати, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення; зокрема вказує, що виробником товару за контрактом є китайська приватна компанія, яка з квітня 2022 року зупинила комерційну діяльність в Україні, тому збільшилися строки поставки товару на виконання умов контракту; також відповідач повідомляє суд, що відсутність у контракті умов про попередню оплату створює для виконавця низку фінансових та організаційних викликів, які ускладнюють виконання контракту.
Також відповідач посилається на невиконання іншим господарюючим суб'єктом, який є посередником у реалізації даного виду товару, договору поставки, укладеного з відповідачем, у зв'язку з чим ТОВ "Житомирська торгова компанія" готується подача позовної заяви у рамках кримінального провадження за фактом шахрайських дій, а також на перешкоджання господарській діяльності з боку податкових, правоохоронних та митних органів; одночасно, відповідач вказав на відсутність понесених збитків позивачем внаслідок неналежного виконання договору, у зв'язку з чим просив зменшити розмір неустойки на 99,9% (а.с. 48-82).
У відповіді на відзив від 04.12.2024 позивач, заперечуючи доводи відповідача, зазначив, що останній здійснює господарську діяльність на власний ризик і має усвідомлювати можливість настання несприятливих наслідків; крім того зазначив, що відповідачем не доведено невідповідність розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій наслідкам порушення, а, отже, відсутні підстави для зменшення розміру пені та штрафу (а. с. 83 - 91).
2. Щодо клопотання відповідача від 18.02.2025 про поновлення строку на подання доказів та долучення додаткових доказів (вх. г/с №01-44/484/25).
До поданого клопотання відповідачем додано копії рахунку на оплату №6 від 31.01.2025, акту приймання-передачі №1 від 31.01.2025 та видаткової накладної №6 від 31.01.2025, які містять інформацію про часткове виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за контрактом на суму 4622100,00 грн, а також зазначено, що надати ці докази разом із відзивом на позовну заяву не вбачалось за можливе у зв'язку з їх об'єктивною відсутністю на той момент (а. с. 179 - 180).
У зв'язку з викладеним слід зазначити, що згідно із ч. 1, 4 ст. 119 ГПК України суд за заявою сторони поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Здійснивши аналіз доводів, викладених у клопотанні від 18.02.2025, суд визнає поважними причини пропуску відповідачем процесуального строку на подання доказів, поновлює відповідний процесуальний строк та приймає надані документи до розгляду.
3. Норми права, які застосував Господарський суд Житомирської області.
За договором поставки продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним або домашнім використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За ч. 1 та ч. 2 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
4. Щодо вимоги позивача про стягнення 1848840,00 грн пені та 1078490,00 грн штрафу.
У специфікації товарів, яка є додатком №1 до контракту, сторони погодили, що строк поставки товару до 15.08.2024 (а. с. 16 на зв.). Однак, поставка товару за контрактом станом на дату подання позовної заяви здійснена не була.
У матеріалах справи є копії рахунку на оплату №6 від 31.01.2025, акту приймання-передачі №1 від 31.01.2025 та видаткової накладної №6 від 31.01.2025, які містять інформацію про часткове виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за контрактом на суму 4622100,00 грн (а. с. 179 - 180).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. Зокрема, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується, зокрема, за рахунок Державного бюджету України, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Пунктом 7.2 контракту визначено, що у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (пп.1).
Згідно з розрахунком, наведеним у заяві про збільшення позовних вимог (а. с. 135-136), позивач нарахував до стягнення з відповідача 1848840,00 грн пені за період з 16.08.2024 по 13.12.2024 та 7% штрафу в сумі 1078490,00 грн.
Здійснивши перевірку наведених позивачем розрахунків пені та штрафу за допомогою Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційно-пошукової програми "Ліга: Закон", суд дійшов висновку про те, що вони є арифметично вірними, обґрунтованими та виконаним у відповідності до приписів чинного законодавства.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
5. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки на 99,9%, викладеного у відзиві на позовну заяву (а. с. 48 - 55).
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Схоже правило міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення стороною порушення та/або його наслідків тощо.
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18).
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20).
Верховний Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями ст. 233 ГК України і ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку ст. 86, 210, 237 ГПК України.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За вказаного та виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на обставини, на які посилається відповідач, з огляду на значення товару, що є предметом укладеного між сторонами державного контракту, для забезпечення безпеки та оборони країни в умовах воєнного стану, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу.
Суд наголошує, що відповідач уклав з позивачем державний контракт не маючи товару у наявності. При цьому вказаним контрактом було обумовлено строк поставки товару - до 15.08.2024. Разом з тим, відповідач 30.07.2024 уклав з ТОВ "ВНК Україна" договір поставки аналогічного товару зі строком поставки до 22.08.2024 (а. с. 69 - 73).
З огляду на викладене, суд враховує, що відповідач повинен був передбачити неможливість своєчасного виконання зобов'язання з поставки товару позивачу до 15.08.2024 та вжити заходів, зокрема, щодо продовження строку поставки товару, повідомлення позивача про неможливість виконання договору, чого відповідачем зроблено не було.
6. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розподіл судових витрат врегульовано ст. 129 ГПК України, за п. 2 ч. 1 якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" (10029, м. Житомир, вул. Бандери Степана, буд. 7, офіс 316; код ЄДРПОУ 43672760) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2; код ЄДРПОУ 44725823):
- 1 848 840,00 грн пені;
- 1 078 490,00 грн штрафу;
- 35127,95 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 26.03.25
Суддя Лозинська І.В.
Віддрукувати:
1 - в справу
2, 3 - сторонам через "Електронний суд"