вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
26.03.2025м. ДніпроСправа № 904/1345/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В., розглянувши заяву Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра про забезпечення позову, без повідомлення (виклику) представників сторін у справі
за позовом Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра (49051, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Осіння, будинок 8)
в інтересах держави, в особі Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75; ідентифікаційний код 26510514)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство БІД" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Князя Володимира Великого, будинок 2, квартира 9; ідентифікаційний код 20261487)
про зобов'язання усунути перешкоди у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно Іванова Т.В.
До господарського суду 24.03.2025 за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра (вх. суду №12564/25 від 24.03.2025) про забезпечення позову, відповідно до якої він просить суд:
- накласти арешт на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме: нежитлові будівлі загальною площею 191,1 кв. м., нежитлові будівлі А-1, А'-1, будівля, цех для виробництва обладнання, А-2, А 1-1 загальною площею 280,7 кв. м., будівля прохідної загальною площею 17,7 кв. м, вольєр (тимч.), навіс (тимч.), споруди, замощення, № 1- 6,1 розташованих за адресою: вул. Лісозахисна, 4А у місті Дніпро (реєстраційний номер 1289172412101);
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "БІД" (ідентифікаційний код 20261487) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо нерухомого майна, а саме: нежитлові будівлі загальною площею 191,1 кв. м., нежитлові будівлі А-1, А'-1, будівля, цех для виробництва обладнання, А-2, А 1-1 загальною площею 280,7 кв. м., будівля прохідної загальною площею 17,7 кв. м, вольєр (тимч.), навіс (тимч.), споруди, замощення, № 1-6,1 розташованих за адресою: вул. Лісозахисна, 4 А у місті Дніпро (реєстраційний номер 1289172412101), у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об'єкта тощо.
Позивач стверджує, що невжиття у даному випадку заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту, та шляхом заборони будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження та/або розпорядження спірним майном ускладнить можливість для позивача вчиняти дії, направлені на відновлення стану, який існував до порушення його прав.
Крім того, позивач зазначає, що вжиття наведених заходів забезпечення позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища та на ефективний захист порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення позову.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, господарський суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Крім того має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Оскільки предметом позову є відновлення становища, що до здійснення будівництва реєстрації об'єктів спірного нерухомого майна, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20).
Суд зазначає, що обрання належного й такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Позивач у цій справі має намір захистити свої права, порушені (на його думку) внаслідок незаконної забудови земельної ділянки об'єктами нерухомого майна та їх реєстрації без наявних правових підстав.
У разі подальшої реалізації вказаних об'єктів нерухомого майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у випадку задоводення позовних вимог.
Так, це може мати місце у випадку перепродажу (відчуження) спірного майна на користь третіх осіб.
Частина 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не містить вичерпного переліку заходів, якими може бути забезпечений позов у справі. Згідно з пункту 10 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При цьому суд звертає увагу, що забезпечуючи позов, судом має бути враховано баланс можливого (допустимого) заходу забезпечення позову та необхідного заходу забезпечення позову.
Вжиття відповідних заходів забезпечення позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища до прийняття рішення у справі, заходи носять тимчасовий характер та спрямовані виключно на ефективний захист порушених прав та інтересів заявника у випадку задоволення позову. Тому немає підстав вважати, що права відповідача будуть порушені. У випадку, якщо під час розгляду справи по суті суд дійде висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, відповідачі зможуть продовжити реалізацію розпорядження та майнових дій.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 звернула увагу, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Отже, наявні підстави для задоволення заяви та вжиття заходів до забезпечення позову. Вжиття наведених заходів забезпечення позову у вказаний спосіб спрямоване виключно на збереження існуючого становища до прийняття рішення у цій справі та на ефективний захист порушених прав та інтересів заявника у випадку задоволення поданого позову.
Частинами 1 та 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
В частині 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Суд, врахувавши викладені обставини та характер правовідносин, що склалися між сторонами, приходить до висновку, що забезпеченням даного позову відповідачам не буде спричинено жодних збитків.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне задовольнити заяву заява Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра (вх. суду №12564/25 від 24.03.2025) про забезпечення позову.
Керуючись статтями 42, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України , суд
Заяву заява Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра (вх. суду №12564/25 від 24.03.2025) про забезпечення позову - задовольнити.
- накласти арешт на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме: нежитлові будівлі загальною площею 191,1 кв. м., нежитлові будівлі А-1, А'-1, будівля, цех для виробництва обладнання, А-2, А 1-1 загальною площею 280,7 кв. м., будівля прохідної загальною площею 17,7 кв. м, вольєр (тимч.), навіс (тимч.), споруди, замощення, № 1- 6,1 розташованих за адресою: вул. Лісозахисна, 4А у місті Дніпро (реєстраційний номер 1289172412101);
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "БІД" (ідентифікаційний код 20261487) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо нерухомого майна, а саме: нежитлові будівлі загальною площею 191,1 кв. м., нежитлові будівлі А-1, А'-1, будівля, цех для виробництва обладнання, А-2, А 1-1 загальною площею 280,7 кв. м., будівля прохідної загальною площею 17,7 кв. м, вольєр (тимч.), навіс (тимч.), споруди, замощення, № 1-6,1 розташованих за адресою: вул. Лісозахисна, 4 А у місті Дніпро (реєстраційний номер 1289172412101), у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об'єкта тощо.
Стягувачем за даною ухвалою є: Лівобережна окружна прокуратура міста Дніпра (49051, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Осіння, будинок 8)
Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство БІД" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Князя Володимира Великого, будинок 2, квартира 9; ідентифікаційний код 20261487).
Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з моменту її прийняття -26.03.2025, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в строк до 27.03.2028.
Ухвала з урахуванням пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа. В силу статті 129-1 Конституції України та статті 144 Господарського процесуального кодексу України ця ухвала є обов'язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повну ухвалу складено та підписано - 26.03.2025.
Суддя Т.В. Іванова