вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову в задоволенні скарги
24.03.2025м. ДніпроСправа № 904/2043/24
За скаргою: Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль"
на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича
у справі:
за позовом Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради, Дніпропетровська область, м. Кам'янське
до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль", Дніпропетровська область, м. Кам'янське
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі", Дніпропетровська область, м. Кам'янське
про стягнення 20 355 914,01 грн
Суддя Мілєва І.В.
За участю секретаря судового засідання Савенко В.А.
Представники:
від позивача:Жежель С.С.;
від відповідача: Доброрез В.В.;
від приватного виконавця: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради звернулося до господарського суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" про стягнення 20 355 914,01 грн основного боргу.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди об'єкта централізованого теплопостачання, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Кам'янське від 30.07.2021.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2024 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на користь Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради 20 661 252,72 грн, а саме: 20 355 914,01 грн основного боргу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 305 338,71 грн.
07.10.2024 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2024 було видано наказ.
25.02.2025 відповідач подав до суду скаргу на дії приватного виконавця, в якій просить суд:
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича, РНОКПП НОМЕР_1 , щодо відкриття виконавчого провадження № 77191091 від 12.02.2025;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 77191091 від 12.02.2025;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 77191091 від 12.02.2025;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 2066125,27 грн у виконавчому провадженні № 77191091 від 12.02.2025;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 77191091 від 12.02.2025.
Суд ухвалою від 03.03.2025 прийняти скаргу до розгляду та призначити її розгляд у засіданні на 17.03.2025.
12.03.2025 позивач подав до суду пояснення на скаргу.
12.03.2025 приватний виконавець подав до суду пояснення.
У судове засідання 17.03.2025 з'явився представник позивача. Приватний виконавець, представники відповідача та третьої особи не з'явились. 17.03.2025 відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду скарги.
Суд ухвалою від 17.03.2025 продовжив строк розгляду скарги Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича на двадцять днів до 07.04.2025 включно та відклав розгляд скарги на 24.03.2025.
18.03.2025 відповідач подав до суду клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Ухвалою суду від 19.03.2025 клопотання задоволено.
У судове засідання 24.03.2025 з'явились представники позивача та відповівдача. Приватний виконавець, представникя третьої особи не з'явились.
Свою скаргу відповідач обґрунтовує наступним. 12.02.2025 за заявою стягувача на підставі наказу № 904/2043/24, виданого 07.10.2024 Господарським судом Дніпропетровської області, приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцовим Ігорем Вікторовичем було відкрито виконавче провадження № 77191091 про стягнення з скаржника на користь стягувача боргу у сумі 20 661 252,72 грн, винесено відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження № 77191091, копію якої 12.02.2025 отримав скаржник. Надалі виконавцем 12.02.2025 було винесено постанову про арешт коштів боржника та накладено арешт на грошові кошти скаржника, що містяться на відкритих рахунках. Крім того в рамках виконавчого провадження виконавцем також винесено: постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 2066125,27 грн № 77191091 від 12.02.2025; постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 77191091 від 12.02.2025 500,00 грн. Після арешту коштів скаржника, виконавцем в рамках виконавчого провадження було стягнуто борг у сумі 20 661 252,72 грн, основну винагороду у розмірі 2066125,27 грн та мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 500,00 грн. Частиною 2 ст. 5 Закону № 1404-VIII передбачено обмеження у здійсненні приватним виконавцем примусового виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону. Зокрема, відповідно до пункту 2 цієї частини приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень, за якими боржником є, серед іншого, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету. Отже обмеження стосується боржників - державних підприємств, а також всіх інших юридичних осіб, у статутному капіталі яких більше 25 відсотків часток належать державі. Акціонерне товариство “Дніпровська теплоелектроцентраль» створене відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України “Про створення відкритого акціонерного товариства “Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» від 23.08.2001 № 398 шляхом перетворення Державного підприємства “Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» у відкрите акціонерне товариство “Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» в порядку, передбаченому Указом Президента України від 15.06.1993 № 210 “Про корпоратизацію підприємств» (із змінами та доповненнями). В подальшому 100% акцій Товариства передано в управління Національної акціонерної компанії “Енергетична компанія України». Згідно з постановою Кабінету Міністрів України вид 07.10.2009 № 1060 “Про передачу до статутного фонду Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» пакетів акцій деяких відкритих акціонерних товариств» 100 % акцій Товариства передано із статутного фонду Національної акціонерної компанії “Енергетична компанія України» до статутного фонду Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України». П.1 постанови Кабінету Міністрів України № 857 від 11.08.2021 «Деякі питання управління об'єктами державної власності» вирішено передати до статутного капіталу НАК «Нафтогаз України» пакети акцій акціонерних товариств, що належать державі у їх статутних капіталах, за переліком згідно з додатком. Вирішено установити, що НАК «Нафтогаз України» здійснює усі права акціонера щодо акціонерних товариств, зазначених у додатку, зокрема щодо участі у загальних зборах акціонерів, обрання членів наглядової ради. АТ «Дніпровська ТЕЦ» є в переліку згаданого додатку до постанови Кабінету Міністрів України № 857 від 11.08.2021. 11.10.2022 відбулась передача акцій АТ «Дніпровська ТЕЦ» до статутного капіталу НАК «Нафтогаз України». Підтвердженням цьому є договір купівлі - продажу акцій № 90 від 05.10.2022 та виписка про операції з цінними паперами з 11.10.2022 по 11.10.2022. Відповідно до нової редакції статут Товариства, а саме пункту 1.7., Товариство входить до Групи Нафтогаз, інтереси Товариства співпадають з інтересами акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як власника домінуючого контрольного пакета акцій Товариства та корпоративного центру Групи Нафтогаз, що діє в інтересах всієї Групи Нафтогаз. Позачерговими загальними зборами акціонерів Товариства, які відбулись 15.03.2024, протокол від 22.03.2024, прийнято рішення збільшити розмір статутного капіталу на 894 986 000,00 гривень шляхом додаткової емісії 3 579 944 000 штук простих іменних акцій існуючої номінальної вартості 0,25 гривень кожна за рахунок додаткових внесків без здійснення публічної пропозиції (далі - Рішення про емісію акцій Товариства). Відповідно до Рішення про емісію акцій Товариства та на підставі письмової заяви Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (ідентифікаційний код 20077720) (далі - Компанія) від 12.08.2024 вих. №10/2-2029/1-24 про намір придбати прості акції додаткової емісії у кількості 3 579 944 000 штук простих акцій, Товариство уклало з Компанією договір купівлі-продажу акцій № 14/366/24 від 23.08.2024 (далі - Договір купівлі-продажу акцій) та вчинило всі дії, необхідні для передачі акцій у власність Компанії, у тому числі подання Публічному акціонерному товариству «Національний депозитарій України» (далі - ПАТ «НДУ») розпорядження на переказ акцій на рахунок у цінних паперах (вих. № 1311/07 від 23.08.2024). Компанія оплатила та прийняла акції в порядку та на умовах визначених договором купівлі-продажу акцій. Рішенням Наглядової ради Товариства від 23.09.2024, протокол № 23/2024, затверджено результати емісії акцій АТ «Дніпровська ТЕЦ» та затверджено звіт про результати емісії акцій АТ «Дніпровська ТЕЦ». Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Товариства від 16.10.2024, протокол від 21.10.2024, вирішено внести зміни до Статуту Товариства, зокрема, пов'язані із збільшенням розміру статутного капіталу Товариства, шляхом викладення його в новій редакції, на підставі якого 23.10.2024 здійснено державну реєстрацію Статуту Товариства в новій редакції та змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про збільшення розміру статутного капіталу, а саме : розмір статутного капіталу 920 395 711,00 гривень. Постановою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР) від 28.11.2024 № 12/21/1494/К01 зареєстровано звіт про результати емісії акцій АТ «Дніпровська ТЕЦ». На підставі постанови НКЦПФР від 28.11.2024 № 12/21/1494/К01 видано свідоцтво про реєстрацію випуску акцій (реєстраційний № 30/1/2024, дата реєстрації « 25» липня 2024 року, дата видачі « 28» листопада 2024 року), яким НКЦПФР засвідчує, що випуск простих іменних акцій АТ «Дніпровська ТЕЦ» (ідентифікаційний код00130820) на загальну суму 920 395 711,00 гривень номінальною вартістю 0,25 (двадцять п'ять) копійок у кількості 3 681 582 844 штуки внесено до Державного реєстру випусків цінних паперів. На підставі розпорядження (вих. № 1958/07 від 10.12.2024) поданого до ПАТ «НДУ» здійснено депонування Глобального сертифіката. 11.12.2024 на підставі розпорядження на внесення змін до анкети рахунку у цінних паперах (вих. № 1955/07 від 10.12.2024) поданого до ПАТ «НДУ» присвоєно міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (код ISIN) - UA4000096630. Згідно реєстру власників іменних цінних паперів (вих. № 148417 від 16.12.2024) кількість голосуючих акцій та їх частка у загальній кількості акцій станом на дату отримання емітентом інформації про кількість голосуючих акцій від Центрального депозитарію цінних паперів: 3 681 582 844 штуки простих іменних акцій, що становить 100 % від загальної кількості акцій Товариства. Частка Компанії у статному капіталі Товариства складає: 920 377 351,00 гривень, що дорівнює 3 681 509 404 штуки простих іменних акцій та становить 99,998005 % від загальної кількості акцій Товариства. Змістом ч.1 ст. 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» передбачено, що корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави) є об'єктами управління державної власності. Згідно ст. 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», суб'єктами управління об'єктами державної власності є зокрема державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури), державне підприємство, установа, організація або господарське товариство, 100 відсотків акцій (часток) якого належить державі або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі. Відповідно до п. 15 Статуту НАК «Нафтогаз України» компанія є державним акціонерним товариством, єдиним засновником та акціонером якого є держава. Звертаючись зі скаргою на дії приватного виконавця, cкаржник посилається на те, що дії приватного виконавця є протиправними, оскільки суперечать п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження». Протиправність полягає в тому, що приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету.
12.03.2025 позивач подав до суду пояснення на скаргу, в якій зазначив, що в скарзі скаржник посилається на те, що згідно реєстру власників іменних цінних паперів (вих. № 148417 від 16.12.2024) кількість голосуючих акцій та їх частка у загальній кількості акцій станом на дату отримання емітентом інформації про кількість голосуючих акцій від Центрального депозитарію цінних паперів : 3 681 582 844 штуки простих іменних акцій, що становить 100 % від загальної кількості акцій Товариства. Частка Компанії у статному капіталі Товариства складає: 920 377 351,00 грн, що дорівнює 3 681 509 404 штуки простих іменних акцій та становить 99,998005 % від загальної кількості акцій Товариства. Скаржник безпідставно ототожнює поняття «держава» та юридичну особу - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Тож відповідача (боржника по справі) не можна віднести до переліку осіб зазначених в ч. 2 ст. 5 ЗУ № 1404-VIII, а тому з огляду на зазначене, скарга на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця є безпідставною, необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню.
Господарський суд зазначає наступне.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2024 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на користь Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради 20 661 252,72 грн, а саме: 20 355 914,01 грн основного боргу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 305 338,71 грн.
07.10.2024 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2024 було видано наказ.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича від 12.02.2025 відкрито виконавче провадження ВП № 77191091 про примусове виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2024 про стягнення з Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на користь Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради 20 661 252,72 грн, а саме: 20 355 914,01 грн основного боргу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 305 338,71 грн.
12.02.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцовим Ігорем Вікторовичем було винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 77191091.
Також 12.02.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцовим Ігорем Вікторовичем було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 2066125,27 грн та постанову приватного виконавця про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 77191091 від 12.02.2025.
Частиною 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно положень статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Відповідно до ст.3 вказаного Закону Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження.
Вказаний принцип полягає, зокрема, у наданні стягувачу права вибору - пред'явити виконавчий документ для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, що кореспондується з положеннями абз. 2 ч. 1 ст. 19 цього Закону.
Наведене дає підстави для висновку про те, що стягувачу надано право на власний розсуд обрати орган, що буде здійснювати примусове виконання, обираючи при цьому між державною виконавчою службою та приватними виконавцями.
Залежно від вибору стягувача та після пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця у відповідного виконавця виникають передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" права й обов'язки, зокрема обов'язок здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Обмеження у здійсненні приватним виконавцем примусового виконання рішень встановлено у ч. 2 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до пункту 2 цієї частини приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень, за якими боржником є: держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету.
Обставинами справи встановлено, що в обґрунтування незаконності дій приватного виконавця скаржник покладає доводи щодо порушення приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцовим Ігорем Вікторовичем обмеження, викладеного у п. 2 частини 2 статті 5 Закону України “Про виконавче провадження», посилаючись на те що Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" є підприємством-боржником, частка держави у статутному капіталі якого перевищує 25 %.
Таким чином, необхідно з'ясувати, чи були дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на кошти боржника законними, враховуючи посилання скаржника на те, що частка держави у статутному капіталі перевищує 25 відсотків.
Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" передбачено, що єдиною державною інформаційною системою, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, є Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр).
Відповідно до ст. 7 цього Закону Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Пунктами 6, 8 ч. 2 ст. 9 Закону визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа публічного права або який здійснює функції з управління корпоративними правами держави у відповідній юридичній особі; перелік засновників (учасників) юридичної особи; перелік засновників (учасників) (крім акціонерних товариств, громадських формувань, товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, частки яких обліковуються в обліковій системі часток) юридичної особи: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія (за наявності) та номер документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або паспортного документа іноземця чи документа, що посвідчує особу без громадянства, якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний (реєстраційний, обліковий) номер (код) у країні реєстрації, якщо засновник - юридична особа; інформація для здійснення зв'язку із засновником (учасником) юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді: безоплатного доступу через портал електронних сервісів до: відомостей з Єдиного державного реєстру, які актуальні на момент запиту, необхідних для видачі документів дозвільного характеру та ліцензій, а також про видані документи дозвільного характеру та ліцензії, для укладення цивільно-правових договорів, у тому числі щодо наявності запису про центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство або частка держави у статутному капіталі юридичної особи, якщо така частка становить не менше 25 відсотків та ін.
З відомостей витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 24.02.2025 вбачається, що Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" має тип організаційно-правової форми приватне, до переліку засновників якого входять Міністерство палива та енергетики України, розмір частки статутного капіталу складає 0,00; акціонери відповідно до реєстру власників іменних цінних паперів.
Скаржник стверджує, що згідно реєстру власників іменних цінних паперів кількість голосуючих акцій та їх частка у загальній кількості акцій станом на дату отримання емітентом інформації про кількість голосуючих акцій від Центрального депозитарію цінних паперів: 3 681 582 844 штуки простих іменних акцій, що становить 100 % від загальної кількості акцій Товариства. Частка Компанії у статному капіталі Товариства складає: 920 377 351,00 гривень, що дорівнює 3 681 509 404 штуки простих іменних акцій та становить 99,998005 % від загальної кількості акцій Товариства.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, єдиним засновником АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України» є Кабінет Міністрів України, а бенефіціарним власником є держава в особі Кабінету Міністрів України.
Зі статуту Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 №1044, який є у відкритому доступі, АТ “НАК “Нафтогаз України» є приватним акціонерним товариством (п. 2 Статуту).
Метою діяльності компанії є одержання прибутку від провадження господарської діяльності (п. 5 Статуту).
Компанія набуває статусу юридичної особи з дня її державної реєстрації в установленому законом порядку, компанія має самостійний баланс, поточні та інші рахунки в банках, печатку із своїм найменуванням, ідентифікаційним кодом, а також знак для товарів і послуг, штампи, бланки та інші реквізити. ( п. 7, п. 9 Статуту).
Згідно п.10 Статуту компанія є підприємницьким товариством - юридичною особою, може набувати майнових і особистих немайнових прав, обов'язків і здійснювати їх, вчиняти правочини відповідно до вимог законодавства та цього Статуту, бути позивачем, відповідачем, третьою особою, учасником у судах загальної юрисдикції та органі конституційної юрисдикції, міжнародному комерційному арбітражі або в інших судах (у тому числі інших третейських судах, судах іноземних держав та у міжнародних міжурядових організаціях (їх органах), уповноважених розглядати спори) з усіма правами, які надаються за законом (правилами розгляду справи) позивачу, відповідачу, третій особі, учаснику, має право укладати мирові угоди, а також мати інші права та обов'язки. Компанія має право випускати цінні папери в установленому законодавством порядку.
Пунктом 11 Статуту визначено, що компанія є повноправним акціонером (засновником, учасником) господарських товариств, що засновані Компанією або акції/корпоративні права яких набуті компанією у власність в інший визначений законом спосіб. Компанія здійснює всі права та несе всі обов'язки акціонера (засновника, учасника) відповідно до закону. Передані Компанії акції/корпоративні права господарських товариств можуть бути відчужені, передані в заставу або обтяжені у будь-який спосіб виключно за рішенням загальних зборів акціонерів (далі - загальні збори), крім випадків, коли такі відчуження, передача в заставу або інше обтяження заборонено законом.
Пунктом 14 Статуту визначено, що Компанія має право в установленому порядку утворювати філії, представництва, інші відокремлені підрозділи, виступати засновником та/або учасником юридичних осіб як на території України, так і за її межами.
Таким чином, держава в особі Кабінету Міністрів України, будучи самостійним учасником цивільних відносин створила іншу юридичну особу приватного права, яка в свою чергу є самостійним учасником цивільних відносин, має відповідний обсяг правоздатності, в тому числі право створювати нові юридичні особи.
Статтею 172 Господарського кодексу України передбачено, що відносини, пов'язані з управлінням корпоративними правами держави, регулюються Законом України “Про управління об'єктами державної власності», іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Згідно ст. 3 Закону України “Про управління об'єктами державної власності» корпоративні права держави - це корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій.
У контексті вказаного слід звернути увагу на постанову Верховного Суду України від 05.11.2008 (справа № 21-1471во08), де, серед іншого, зазначено: “не є власністю держави пакет акцій у статутному фонді акціонерного товариства, переданий нею до статутного фонду іншого суб'єкта господарювання, в якому їй належить 100 відсотків акцій. Власником цього пакета акцій стає зазначений суб'єкт господарювання. Поняття власності держави і власності такого суб'єкта не є тотожним, оскільки ця власність належить різним особам, самостійним учасникам цивільного обігу».
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2003 №1679 затверджено Положення про Реєстр корпоративних прав держави, у п. 1 якого визначено, що Реєстр корпоративних прав держави є автоматизованою інформаційно-довідковою системою збирання та обліку відомостей про акції, частки, паї, що належать державі у статутному капіталі господарських товариств та інших суб'єктів господарювання (далі - господарські товариства) і утворюється для оперативного обліку зазначених акцій, часток, паїв, забезпечення ефективного здійснення корпоративних прав держави, а також забезпечення гласності та відкритості інформації про державну власність, у межах, установлених законодавством (далі - Положення).
Пунктом 5 Положення визначено, що до Реєстру включаються відомості про акції, паї, частки, що належать державі у статутному капіталі господарських товариств - резидентів та нерезидентів.
Згідно з п.п. 7, 8 Положення у разі виникнення нових корпоративних прав держави міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, які виступають засновниками господарських товариств або на які покладено функції з управління корпоративними правами держави в господарських товариствах, у місячний строк з моменту державної реєстрації цих товариств подають відомості Фондові державного майна за встановленими формами в електронному та паперовому вигляді. Фонд державного майна у десятиденний строк вносить відомості до Реєстру. У разі потреби внесення змін до Реєстру міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, які виступають засновниками господарських товариств або на які покладено функції управління корпоративними правами держави в господарських товариствах, у тижневий строк після одержання відповідних документів подають відомості Фондові державного майна за встановленими формами в електронному та паперовому вигляді. Фонд державного майна у триденний строк вносить зміни до Реєстру.
З Реєстру корпоративних прав держави у статутних капіталах господарських товариств вбачається наявність АТ “НАК “Нафтогаз України», як компанії, корпоративні права якої належать державі. Водночас, Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" у списку підприємств, корпоративні права якого належать державі, відсутнє.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що АТ “НАК “Нафтогаз України» не можна ототожнювати з поняттям “держава» в розумінні п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження», а тому відсоток частки у статутному капіталі Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" належать АТ “НАК “Нафтогаз України», а не державі.
Вказане також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.07.2020 у справі 913/398/16, яка є подібною до спірних правовідносин та предметом якої також було встановлення правомірності відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження відносно боржника, акціонером якого є АТ “НАК “Нафтогаз України».
Господарський суд відхиляє посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені зокрема, у постанові від 05.09.2023 у справі № 920/640/22 за неподібністю правовідносин, оскільки наведена справа, розглянута Верховним Судом, стосується правового статусу підприємства-боржника та його віднесення до державних підприємств, що підпадають під обмеження п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження», у яких дочірнє підприємство ДАК “Автомобільні дороги України» є державним підприємством, оскільки 100% акцій його засновника належать державі, а саме підприємство діє на основі державної власності.
У даній справі Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" не є підприємством, у якому держава безпосередньо володіє часткою понад 25%, адже частка належить АТ “НАК “Нафтогаз України», що є самостійною юридичною особою приватного права, а не безпосередньо державним органом чи державною компанією у розумінні Закону України “Про виконавче провадження».
Верховний Суд у справі № 920/640/22 наголошував, що дочірнє підприємство ДАК “Автомобільні дороги України» діє на основі державної власності, переданої йому засновником, натомість, у випадку АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" жодних доказів про закріплення державного майна або отримання його у відання не надано.
Крім того, суд вважає, що правовідносини у справі № 904/2043/24 відрізняються від справи № 903/62/23, на висновки Верховного Суду в якій, викладені у постанові від 19.12.2024, посилається скаржник.
Так, справа № 903/62/23 стосувалася можливості примусового виконання судового рішення приватним виконавцем щодо Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Волиньгаз», корпоративні права якого перебували в управлінні Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами (АРМА), яке отримало повноваження щодо володіння, користування та розпорядження корпоративними правами боржника, що тимчасово надало їй статус фактичного власника.
Натомість, у даній справі відсутні докази наявності державного контролю підприємства відповідача, передачі або переходу корпоративних прав боржника до держави.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржувані дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича щодо відкриття виконавчого провадження № 77191091, а також винесення постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів у виконавчому провадженні № 77191091 від 12.02.2025 були вчинені у відповідності до діючого законодавства, а відтак відсутні підстави і для скасування оскаржуваних постанов приватного виконавця.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. (ч. 1 ст. 339-1 Господарського процесуального кодексу України).
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. (ч. 1, 3 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладене, скарга на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича в частині визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича щодо відкриття виконавчого провадження № 77191091 від 12.02.2025, а також визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 77191091 від 12.02.2025 та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 77191091 від 12.02.2025 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Стосовно скарги Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича в частині визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 2066125,27 грн та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 77191091 від 12.02.2025 господарський суд зазначає наступне.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. (ч. 1 ст. 339-1 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; 4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; 5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; 8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; 9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; 12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; 13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; 14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; 15) інші справи у спорах між суб'єктами господарювання; 16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.
Частиною 1 ст. 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження» постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, накладення штрафу, про стягнення основної винагороди є виконавчими документами.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, висловлювання “судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування “суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Частиною 2 ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
За таких обставин, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
До таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 06.06.2018 у справах № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28.11.2018 у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 13.01.2019 у справі № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639цс18), від 03.04.2019 та 10.04.2019 у справах № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18) та № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18), від 29.05.2019 у справі № 758/8095/15-ц (провадження №14-134цс19), від 31.03.2020 у справі №733/889/17.
Згідно з ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Предметом розгляду даної скарги, серед іншого, є визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 2066125,27 грн та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 77191091 від 12.02.2025.
У такому випадку рішення, дії, бездіяльність посадових осіб органів державної виконавчої служби підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, скарга Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича в частині визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 2066125,27 грн та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 77191091 від 12.02.2025 не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України)
Суд роз'яснює скаржнику його право на звернення до адміністративного суду за місцем знаходження приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича з відповідним позовом.
Зважаючи на вказане, скарга Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича в частині визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 2066125,27 грн та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 77191091 від 12.02.2025 не підлягає розгляду господарським судом Дніпропетровської області, а провадження за вказаною скаргою підлягає закриттю.
Керуючись ст. 231, 234, 235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. У задоволенні скарги Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича в частині визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича щодо відкриття виконавчого провадження № 77191091 від 12.02.2025, визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 77191091 від 12.02.2025 та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 77191091 від 12.02.2025 - відмовити.
2. Закрити провадження по скарзі Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича в частині визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 2066125,27 грн та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 77191091 від 12.02.2025.
Ухвала набирає законної сили 24.03.2025.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повна ухвала складена 26.03.2025
Суддя І.В. Мілєва