12.03.2025 року м. Дніпро Справа № 904/1167/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
секретар судового засідання: Солодова І.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Шепель Е.М. (поза межами суду) - самопредставництво;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Млин Синельникове» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024 (повне рішення складено 28.05.2024, суддя Назаренко Н.Г.) у справі № 904/1167/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЛІНО ЛОГІСТІК", м. Вільнянськ, Запорізька область
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Млин Синельникове», м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором поставки,
Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "МУЛІНО ЛОГІСТІК" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Млин Синельникове» (далі - відповідач) заборгованість за договором №03/02МЛ від 22.02.2023.
Ціна позову складається з наступних сум: 350 605,60 грн - заборгованість за договором, 9 466,35 грн - інфляційні втрати, 9 791,92 грн - 3% річних, 82 282,71 грн - пеня, 17 530,28 грн - штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору в частині оплати за отримання товару за договором №03/02МЛ від 22.02.2023.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024 у даній справі в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Млин Синельникове» про призначення почеркознавчої експертизи -відмовлено.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЛІНО ЛОГІСТІК" до Товариства з обмеженою відповідальністю “Млин Синельникове» про стягнення заборгованості за договором поставки - задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Млин Синельникове» (49082, м. Дніпро, вул. Березанівська, буд. 42, ідентифікаційний код 44847786) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЛІНО ЛОГІСТІК" (70002, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Елеваторна, буд. 4, ідентифікаційний код 39985486) основний борг у розмірі 350 605,60 грн., 3% річних у розмірі 9 791,92 грн., інфляційні втрати в розмірі 9 466,35 грн., пеню в розмірі 82 282,71 грн., штраф у розмірі 17 530,28 грн., судовий збір у розмірі 5 636,12 грн., про що видати наказ.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю, доведеністю та правомірністю заявлених позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Млин Синельникове» подало до Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024 у справі № 904/1167/24, в якій просить: оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЛІНО ЛОГІСТІК" до Товариства з обмеженою відповідальністю “Млин Синельникове» про стягнення заборгованості за договором поставки відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Відповідач вважає оскаржуване рішення суду незаконним та необґрунтованим, прийнятим при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції фактичним обставинам справи.
За результатами підготовчого судового засідання прийнято ухвалу від 06.05.2024 року, якою в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Млин Синельникове» про відкладення підготовчого засідання відмовлено, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Дійсно, відповідач по справі, скориставшись правом на захист, який передбачений Основним законом, підписав договір від 17.04.2024 року про надання правничої допомоги та, як відомо, матеріали судової справи № 904/1167/24 містяться в підсистемі «Електронний суд», однак, фактичне приєднання до матеріалів справи уповноваженого представника відбулось 27 травня 2024 року, про що свідчить роздруківка з підсистеми «Електронний суд», яка підтверджує факт першого повідомлення за вказаною справою.
Розгляд справи по суті розпочато у судовому засіданні 20.05.2024 об 11:45 год. Уповноваженим представником відповідача надано до суду клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, з метою встановлення дійсного підписанта спірної накладної, та в якості доказу надано копію наказу № 2703-1/К про відрядження Комської М.М. (діючого на той момент директора) до Києва під час підписання видаткової накладної №101 від 08.04.2023 року.
Апелянт зазначає, що з врахуванням підписання видаткової накладної від імені відповідача іншою особою, а не самим відповідачем, відсутності в матеріалах справи доказів реального руху активів внаслідок господарської операції зі спірної поставки (джерело походження товару, сертифікати якості/кількості товару, які є обов'язковими умовами договору, тощо), а також з огляду на природу правовідносин сторін, сама лише наявність на видатковій накладній підпису невстановленої особи не свідчить достовірно про те, що поставка товару на спірну суму дійсно відбулась.
На переконання скаржника, стягнення з відповідача спірної суми є передчасним рішенням, а спірна видаткова накладна не відповідає вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, оскільки не містить справжнього підпису директора, а тому спірна видаткова накладна не може бути беззаперечним доказом факту поставки товару, який відповідає умовам договору.
Так, дійсно скаржником надано до суду відзив на позовну заяву, в якому попередньо зазначалось, що між сторонами існував спір про неналежну якість товару, адже умовами договору визначені документи, які засвідчують якість товару, що поставляється є сертифікат відповідності/якості або паспорт виробника. При цьому, якщо товар не підлягає сертифікації, надається копія довідки, виданої органом сертифікації або копія листа з органу сертифікації про те, що продукція не підлягає обов'язковій сертифікації в Україні. Однак, позивачем не надано жодного із документів, що посвідчували б якість товару, що свідчить про не виконання з боку позивача своїх зобов'язань, передбачених Договором.
До апеляційної скарги додано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи.
Від позивача до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким просить: апеляційною скаргу ТОВ «Млин Синельникове» залишити без задоволення; рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/1167/24 від « 25» травня 2024 року залишити без змін.
Відзив обґрунтований наступним.
18.03.2024 Господарським судом Дніпропетровської області було прийнято ухвалу про відкриття провадження та призначено підготовче засідання на 16.04.2024, а також відповідачу відповідно до ст. 178 ГПК України, надано право надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову, в строк протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (направленої поштовим чи електронним зв'язком). Відповідач використав своє право на надання відзиву на позовну заяву Позивача, та надіслав відзив 02.04.2024, проте у своєму відзиві Відповідач жодного разу не вказав на те, що ОСОБА_1 була у відрядженні та не надав на той час жодних належних доказів, щодо того, що видаткову накладну №101 від 08.04.2024 тодішній директор справді не могла підписати.
Як зазначається в п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Позивач, на підтвердження своїх позовних вимог, зауважує, що згідно видаткової накладної №101 від 08.04.2024 дійсно відбувся факт поставлення борошна, Позивач надав як доказ також податкову накладну №04 від 08.04.2023, квитанцію про реєстрацію податкової накладної №04 від 08.04.2023 - Реєстраційний номер документа: 9089440797 від 24.04.2024, Товаро-транспортну накладну №02 від 08.04.2023, копія Платіжного доручення №22eb52773e від 08.04.2023.
Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 по справі №916/922/19 вказав, що встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.
Позивач зазначає, що Відповідач не заперечує, що на видатковій накладній №101 від 08.04.2023 року стоїть відтиск печатки товариства Відповідача. При цьому, у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними. В даному випадку наявність у видатковій накладній №101 від 08.04.2023 року назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, наявність підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки Відповідача, свідчить про те, що така особа є уповноваженою, а також те що така видаткова накладна є належним доказом у справі. Враховуючи наведене, призначення почеркознавчої експертизи не є необхідним, оскільки вже наявні докази, які підтверджують факт поставлення товару, а саме борошно згідно видаткової накладної №101 від 08.04.2023 року.
Всі доводи апелянта про неналежну якість товару і невідповідність підписів були детально перевірені в суді першої інстанції і не знайшли підтвердження. А отже, поставка товару, а саме борошна згідно видаткової накладної №101 від 08.04.2023 року відбулася, що підтверджується також і іншими належними та достатніми доказами.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А., суддів Чередка А.Є., Мороза В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2024 апеляційну скаргу залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків.
15.07.2024 апелянтом подано клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами їх усунення.
Розпорядженням керівника апарату суду № 260/24 від 06.08.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 904/1167/24: тимчасова непрацездатність судді-доповідача Коваль Л.А. (для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження тощо).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2024 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Мороз В.Ф., Чередко А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Млин Синельникове» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024 у справі № 904/1167/24. Про дату, час та місце судового засідання учасники справи будуть додатково повідомлені ухвалою суду.
Розпорядженням керівника апарату суду № 813/24 від 07.10.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 904/1167/24.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.10.2024 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Коваль Л.А., суддів Чередка А.Є., Мороза В.Ф.
Розпорядженням керівника апарату суду № 964/24 від 08.10.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 904/1167/24: на підставі рішення зборів суддів, оформлене протоколом зборів суддів №5 від 04.10.2024 року, розпорядження керівника апарату суду №6 від 07.10.2024 року.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді Дармін М.О, Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2024 зазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Млин Синельникове» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024 у справі № 904/1167/24. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Млин Синельникове» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024 у справі № 904/1167/24 призначено у судовому засіданні на 12.03.2025 об 11:00 год.
12.03.2025 від позивача до ЦАГС надійшла заява, якою просить надати представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЛІНО ЛОГІСТІК», директору Шепель Еліні Михайлівні можливість участі у судовому засіданні у справі №904/1167/24, призначеному на 12.03.2025 року о 11:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Колегія суддів констатує, що заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції була сформована позивачем в системі «Електронний суд» 11.03.2025, чим було порушено встановлений ч. 2 ст. 197 ГПК України строк для звернення до суду з відповідною заявою. Водночас, з урахуванням необхідності забезпечення судом права учасника справи на доступ до правосуддя, а також задля недопущення надмірного формалізму при вирішенні питання допуску повноважного представника до участі в судовому засіданні, апеляційний господарський суд вважає за можливе допустити представника позивача до участі в судовому засіданні 12.03.2025 в режимі відеоконференції.
У судове засідання 12.03.2025 з'явився представник позивача. Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку ухвали ЦАГС від 28.10.2024 до електронного кабінету відповідача (т. 2, а.с. 114).
Головуюча суддя оголосила клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи. З'ясувавши думку представника позивача, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила відхилити зазначене клопотання, виходячи з наступного.
Так, до матеріалів апеляційної скарги було надано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, яким відповідач просив: поновити строк на подачу клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи; клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Млин Синельникове» - задовольнити; призначити по справі №904/1167/24 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, який знаходиться за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 17 (каб. 801); на вирішення почеркознавчої експертизи поставити наступні питання: чи виконано підпис на видатковій накладній №101 від 08.04.2023 (в яких постачальником вказано Товариство з обмеженою відповідальністю «Муліно Логістік», а отримувачем Товариство з обмеженою відповідальністю «Млин Синельникове» на суму 226 604,40 грн. в графі «Отримав(ла)» у рядку після друкованого тексту, особисто ОСОБА_1 , яка під час такого підписання перебувала на посаді директора ТОВ «Млин Синельникове»?
Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" від 01.06.2006, яке відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судом як джерело права, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку у разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №902/834/20, від 13.08.2021 у справі №917/1196/19, від 30.09.2021 у справі №927/110/18, від 26.10.2022 у справі № 904/5077/21).
Отже, як вбачається з вищенаведених норм чинного законодавства та практики Верховного Суду щодо їх застосування, експертиза призначається виключно за наявності дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.
За твердженням апелянта, наявний в копії видаткової накладної №101 від 08.04.2023 підпис в графі «отримав» не відповідає підпису Комської М.М., яка на момент підписання видаткової накладної перебувала у відрядженні у м. Києві. Однак, як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позов відповідач зазначав про те, що він не підписав спірну накладну №101 від 08.04.2023 через те, що борошно було неналежної якості, а не через те, що директор ОСОБА_1 перебувала у відрядженні. Окрім цього, апелянтом не ставиться під сумнів підпис директора ОСОБА_1 та печатка підприємства на товарно-транспортній накладній №02 від 08.04.2023 (т. 1, а.с. 121). З огляду на те, що отримання товару за спірною накладною підтверджується й іншими доказами у справі, окрім, видаткової накладної, а також на часткове схвалення правочину відповідачем шляхом часткової оплати за поставлений товар згідно з видатковою накладною №101 від 08.04.2023 в сумі 100 000 грн., колегія суддів не вбачає підстав для призначення судової почеркознавчої експертизи.
Представник позивача заперечила проти доводів апеляційної скарги, просила відмовити у її задоволенні.
У судовому засіданні 12.03.2025 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним господарським судом обставини справи.
22.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МУЛІНО ЛОГІСТІК" (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Млин Синельникове» (далі - Покупець) укладено договір поставки №03/02МЛ (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник приймає на себе зобов'язання передати, а покупець прийняти та оплатити продукцію на умовах даного договору.
Ціна договору складається із вартості продукції, зазначеної у всіх видаткових накладних, оформлених в рамках цього договору (п. 1.3. договору).
Асортимент, кількість та ціна продукції визначаються сторонами у рахунках, які є підставою для оплати вартості продукції. (п. 1.4. договору).
Згідно з п. 2.2. договору, якість продукції підтверджується посвідченням якості та/або протоколом випробувань на показники безпеки, копії яких, належним чином засвідчуються уповноваженим представником та печаткою постачальника та передаються покупцю разом з продукцією.
Продукція поставляється партіями. Партією є продукція, передана постачальником покупцю за однією товарно-транспортною накладною. (п. 3.1. договору).
Відповідно до п.3.2. договору, перехід права власності на продукцію відбувається в момент передачі продукції та підтверджується підписанням видаткової накладної. Разом із правом власності до покупця переходить ризик випадкового знищення або пошкодження продукції.
Продукція передається покупцю на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства України. Разом з продукцією постачальник зобов'язаний передати покупцю первинні та супроводжувальні документи: видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, посвідчення про якість, копію протоколу випробувань на показники безпеки, а також рахунок на оплату продукції.
У разі відвантаження продукції у неробочий час постачальника - після 17:00, видаткова накладна надсилається у вигляді скан-копії на електронну адресу покупця не пізніше найближчого наступного робочого дня з дати відвантаження продукції, а оригінал - поштою на адресу покупця, зазначену в договорі протягом 7 робочих днів.
Одночасно постачальником надсилається рахунок-фактура та видаткова накладна в електронному вигляді через КП “М.Е.Doc». (п. 3.5. договору).
Згідно з п. 3.6. договору відвантаження продукції здійснюється протягом 24 годин з моменту прибуття транспортного засобу під завантаження, про що робиться відмітка (дата і час) у подорожньому листі, пред'явленому водієм покупця у пункті завантаження продукції.
Передача продукції здійснюється у присутності уповноважених представників постачальника та покупця. Уразі відсутності уповноваженого представника покупця при прийманні/завантаженні продукції або відмови покупця від приймання продукції, зазначений час не вважається простоєм транспортного засобу та постачальником не оплачується.
Пунктом 4.1. договору встановлено, що оплата кожної партії продукції здійснюється покупцем згідно рахунку постачальника попередньою оплатою в розмірі 100% вартості.
Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку в частині виконання зобов'язань до повно їх виконання. (п. 8.1. договору).
У разі, якщо ні одна зі сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, письмово не виявила бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на наступний рік й на тих самих умовах (п. 8.2. договору).
На виконання умов Договору, Позивач здійснив поставку наступних партій Товару:
- згідно видаткової накладної №47 від 23.02.2023 року Позивачем на адресу Відповідача було поставлено партію товару вартістю 242 002,20 грн.,
- згідно видаткової накладної №51 від 25.02.2023 року Позивачем на адресу Відповідача було поставлено партію товару вартістю 242 001,80 грн.,
- згідно видаткової накладної №52 від 26.02.2023 року Позивачем на адресу Відповідача було поставлено партії товару загальною вартістю 233 204,40 грн.,
- згідно видаткової накладної №54 від 27.02.2023 року Позивачем на адресу Відповідача було поставлено партію товар вартістю 242 002,20 грн.,
- згідно видаткової накладної №59 від 28.02.2023 року Позивачем на адресу Відповідача було поставлено партію товар вартістю 237 600,00 грн.,
- згідно видаткової накладної №61 від 02.03.2023 року Позивачем на адресу Відповідача було поставлено партію товар вартістю 237 600,00 грн.,
- згідно видаткової накладної №62 від 02.03.2023 року Позивачем на адресу Відповідача було поставлено партію товар вартістю 237 600,00 грн.,
- згідно видаткової накладної №78 від 11.03.2023 року Позивачем на адресу Відповідача було поставлено партію товар вартістю 237 600,00 грн.,
- згідно видаткової накладної №80 від 13.03.2023 року Позивачем на адресу Відповідача було поставлено партію товар вартістю 157 500,00 грн.,
- згідно видаткової накладної №91 від 22.03.2023 року Позивачем на адресу Відповідача було поставлено партію товар вартістю 230 600,40 грн.,
- згідно видаткової накладної №93 від 22.03.2023 року Позивачем на адресу Відповідача було поставлено партію товар вартістю 223 201,20 грн.,
- згідно видаткової накладної №95 від 24.03.2023 року Позивачем на адресу Відповідача було поставлено партію товар вартістю 40 800,00 грн.,
- згідно видаткової накладної №98 від 28.03.2023 року Позивачем на адресу Відповідача було поставлено партію товар вартістю 102 000,00 грн.,
- згідно видаткової накладної №101 від 08.04.2023 року Позивачем на адресу Відповідача було поставлено партію товар вартістю 226 604,40 грн.
Вказані накладні підписані представниками сторін та скріплені печатками (т. 1, а.с. 44-57).
Позивач зазначає, що Відповідач поставлений товар прийняв без зауважень, проте в порушення умов Договору, розрахунки за товар до теперішнього часу не здійснив частково, а саме: за поставлений Відповідачу згідно видаткових накладних №93 від 22.03.2023 року на суму 223 201,20 грн., №95 від 24.03.2023 року на суму 800,00 грн. та №101 від 08.04.2023 року на суму 126 604,40 грн.
Таким чином, заборгованість ТОВ “МЛИН СИНЕЛЬНИКОВЕ» за поставлену Продукцію перед ТОВ “МУЛІНО ЛОГІСТІК» складає 350 605,60 грн.
Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як було правильно встановлено судом першої інстанції, спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору №03/02МЛ від 22.02.2023, що за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 599 ЦК України, ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Колегія суддів констатує, що з матеріалів справи вбачається заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар згідно з наступними видатковими накладними: №93 від 22.03.2023 року на суму 223 201,20 грн., №95 від 24.03.2023 року на суму 800,00 грн. та №101 від 08.04.2023 року на суму 126 604,40 грн., що загалом становить 350 605,60 грн.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до заперечення факту того, що видаткова накладна №101 від 08.04.2023 містить підпис, який не належить Комській М.М., оскільки остання 08.04.2023 перебувала у відрядженні у м. Києві.
Зазначений аргумент скаржника судова колегія оцінює критично, оскільки правова позиція відповідача в суді першої інстанції, що була висловлена письмово у відзиві на позов, обґрунтована тим, що директор ТОВ «Млин Синельникове» Комська Марія Миколаївна не підписувала видаткову накладну №101 від 08.04.2023 через те, що поставлений товар не було прийнято на склад ТОВ «Млин Синельникове» через неналежну якість борошна.
Водночас, на підтвердження факту поставки борошна згідно з видатковою накладною №101 від 08.04.2023, матеріали справи містять наступні докази: підписані без зауважень видаткову накладну №101 від 08.04.2023 на суму 226 604,40 грн. та товарно-транспортну накладну №02 від 08.04.2023 на суму 226 604,40 грн.
Колегія суддів зауважує, що заперечень чи сумнівів щодо підпису директора Комської М.М. на ТТН №02 від 08.04.2023, відповідач не висловлює. Відсутні заперечення й щодо наявного відтиску печатки ТОВ «Млин Синельникове» на вказаній ТТН.
Матеріалами справи підтверджується також і часткова оплата відповідачем отриманого за видатковою накладною № 101 від 08.04.2023 товару. Так, в платіжній інструкції №22eb52773e від 08.04.2023 (т. 1, а.с. 122) в графі призначення платежу зазначено "Оплата за борошно згідно рахунка № 45 від 07.04.2023". Зазначені в цьому рахунку товар, його кількість та загальна вартість співпадають із зазначеними в видатковій накладній №101 від 08.04.2023.
На підтвердження здійснення поставки товару за видатковою накладною №101 від 08.04.2023 матеріали справи також містять податкову накладну №4 від 08.04.2023 (т. 1, а.с. 82) та докази її реєстрації в ЄРПН 25.04.2023 (т. 1, а.с. 85).
Доводи апеляційної скарги щодо поставки позивачем товару неналежної якості, судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані та недоведені, з огляду на таке.
Пунктом 3.8 Договору, сторони погодили, що приймання продукції за якістю здійснюється у порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7.
Відповідно до п. 14 Інструкції П-7 приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється у точній відповідності із стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідних документам, що засвідчують якість і комплектність тієї, що поставляється продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т. п.). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що поступила, і в акті вказується, які документи відсутні.
При виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що поступила, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам(еталонам) договору або даним, вказаним в маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 Інструкції П-7), одержувач призупиняє подальше приймання продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршенню її якості і змішуванню з іншою однорідною продукцією (п.16 Інструкції П-7)
Одержувач також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акту представника іногороднього виготовлювача (відправника), якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах постачання, інших обов'язкових правилах чи договорі.
За результатами приймання продукції за якістю і комплектності за участю представників, вказаних в пп. 19 і 20 Інструкції П-7, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції.
Акт має бути складений в день закінчення приймання продукції за якістю і комплектністю.
Апеляційний господарський суд погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про те, що відповідних доказів щодо проведення перевірки якості товару за видатковими накладними №93 від 22.03.2023 та № 101 від 08.04.2023, у порядку передбаченому вищенаведеними положеннями договору та Інструкції П-7, відповідачем суду не надано, відтак, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами неприйняття товару у зв'язку з неналежною якістю.
Колегія суддів зауважує, що Законом України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Таким чином, застосовуючи стандарт доказування "вірогідності доказів", колегія суддів доходить висновку, що докази, надані на підтвердження факту поставки товару належної якості відповідно до спірних накладних №93 від 22.03.2023 та №101 від 08.04.2023 є більш вірогідними, ніж відсутність доказів, наданих відповідачем на спростування відповідної обставини.
Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги не спростували правильних висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором у розмірі 350 605,60 грн.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 9 791,92 грн., інфляційних втрат в розмірі 9 466,35 грн., пені в розмірі 82 282,71 грн., штрафу в розмірі 17 530,28 грн. є похідними від основної вимоги, тому, також підлягають задоволенню. Апеляційним господарським судом не виявлено помилок у розрахунках вищезазначених сум; відповідачем контррозрахунок не надавався.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Доводи заявника апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в розумінні ст. 277 ГПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284, 287-289 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Млин Синельникове» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024 у справі № 904/1167/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024 у справі № 904/1167/24 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта - Товариство з обмеженою відповідальністю “Млин Синельникове».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 26.03.2025.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін