24.03.2025 року м.Дніпро Справа № 904/1819/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники учасників провадження:
від позивача: Пясецький Д.В. (власні засоби);
від відповідача: Азаренков С.М. (в залі суду);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2024 (суддя Золотарьова Я.С., повний текст якого підписаний 23.07.2024) у справі №904/1819/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у розмірі 15 647 819,70 грн.
До Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" з позовною заявою до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 15 647 819,70 грн, з яких 11 743 143,43 грн - основний борг, 2 911 656,10 грн - пеня, 408 117,07 грн - 3 % річних, 584 903,10 грн - інфляційні втрати та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" в частині виконання грошового зобов'язання.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2024 у справі №904/1819/24 клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" про зменшення штрафних санкцій - задоволено частково.
Позов задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" м. Дніпро на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" м. Київ 11 743 143, 43 грн - основний борг, 1 455 828, 05 грн - пеня, 408 117, 07 грн - 3% річних, 584 903, 10 грн - інфляційні втрати та судовий збір у розмірі 187 773, 84 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 1 455 828,05 грн. та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що:
- відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору;
- боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин. Виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках, тощо;
- господарським судом не досліджено майновий стан Відповідача, а також не враховано тієї обставини, що за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз У країни» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу. Інститут постачальника «останньої надії» впроваджений з метою підтримки споживачів, що залишились без постачальника;
- в умовах воєнного стану та збройної агресії з боку Російської Федерації у Позивача значно зросла кількість споживачів (поставка, як постачальника «останньої надії»), через неможливість постачання ним природного газу від їх колишніх інших приватних постачальників - з 1 травня 2022 року до реєстру клієнтів ТОВ «ГК «Нафтогаз України» було додатково включено 8,8 млн українських домогосподарств, які раніше отримували природний газ від 17 постачальників під брендом «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» і ТОВ «Одесагаз-Постачання». При всьому цьому розмір дебіторської заборгованості постійно зростає, через відсутність платіжної дисципліни з боку таких споживачів та обмеження заходів впливу на них (Позивач наразі не має права обмежувати споживання природного газу через заборгованість перед ним);
- несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2024 у справі №904/1819/24 без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2024 у справі №904/1819/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 1 455 828,05 грн без змін.
Посилається на те, що в умовах воєнного стану та збройної агресії з боку російської федерації у відповідача також ускладнилась господарська діяльність, а також погіршилось зокрема фінансове становище. При цьому, відповідач обґрунтовував своє клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій тим, що на час виникнення спірних правовідносин АТ «Дніпропетровськгаз» було єдиним оператором газорозподільної системи на території Дніпропетровської області, що здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, виданої НКРЕКП згідно постанови від 29.06.2017 № 844, яка надає право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території Дніпропетровської області. На території ведення ліцензійної діяльності АТ «Дніпропетровськгаз» на час підписання договору та на теперішній час ведуться бойові дії. Через військову агресію більш ніж 700 газопроводів зазнало пошкоджень в результаті обстрілів, які були усунуті аварійно-диспетчерською службою Відповідача, Відповідач забезпечував газом більш ніж 600,5 тисяч споживачів, будучи єдиним оператором газорозподільної системи на території Дніпропетровської області. Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» є підприємством критичної інфраструктури. Являючись на 100% тарифним підприємством, відповідач виконував всі роботи за рахунок коштів тарифної виручки, у той час, як витратна частина по обслуговуванню газорозподільної системи у воєнний час не тільки не зменшилась, але й збільшилась за рахунок росту числа аварійних викликів та потреби додаткового обстеження газопроводів на предмет їх ймовірного пошкодження ворожими диверсійними групами. Проте, ці обставини не завадили виконувати зобов'язання Оператора ГРМ в частині забезпечення цілодобового доступу споживачів до газорозподільної системи.
Крім того, Товариство зазначає про те, що Торгово-промислова палата України підтвердила, що загальний офіційний лист від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 є достатнім в цілях підтвердження настання форс-мажорних обставин. АТ «Дніпропетровськгаз» є збитковим підприємством, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2023 рік, відповідно до якого збиток за 2023 рік складає - 737 976 тис. грн. (код рядка 2355). Станом на 01.06.2024 сума дебіторської заборгованості, яка обліковується у бухгалтерському обліку АТ «Дніпропетровськгаз» становить більше 929 804 тис. грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 03.09.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/1819/24 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
09.09.2024 матеріали справи №904/1819/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2024 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу залишено без руху.
Від скаржника надійшло клопотання про залучення доказів, до якої додано докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (платіжна інструкція №0000011854 від 13.08.2024).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.09.2024 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.24 у справі №904/1819/24; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено у судове засідання на 26.11.2024.
16.09.2024 до суду надійшло клопотання від представника позивача - Пясецького Д.В. про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Розгляд справи, призначений у судовому засіданні на 26.11.2024 не відбувся у зв'язку з перебуванням судді-члена колегії Паруснікова Ю.Б. на навчанні (підвищення кваліфікації).
Ухвалою суду від 03.12.204 визначена нова дата судового засідання по справі - 24.03.2025.
В судовому засіданні 24.03.2025 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Матеріалами справи підтверджується, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56Х060000000001У (Відповідач) був закріплений за постачальником “останньої надії» ТОВ “ГК “Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) (Позивач).
Факт включення Відповідача до реєстру споживачів Позивача як постачальника “останньої надії» та віднесення газу, спожитого Відповідачем, до портфеля Позивача як постачальника “останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується: листом оператора ГТС від 04.07.2023 № ТОВВИХ-23-9006 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X060000000001У.
Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205,633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником останньої надії не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Типовий договір постачання природного газу постачальником “останньої надії» (далі - договір) затверджений постановою НКРЕКП № 2501 від 30.09.2015.
За цим договором постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п. 2.1. договору).
Постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи (п. 3.1. договору).
Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п. 3.3. договору).
Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті (п. 4.1. договору).
Об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (п. 4.2. договору).
Постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3. договору).
Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3. цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4. договору).
У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 4.5. договору).
Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору (пп. 1 п. 5.2. договору).
Постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлений природний газ (пп. 1 п. 6.1. договору).
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 8.1. договору).
Цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим договором (п. 11.1. договору).
Усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача (п. 11.5. договору).
Обсяг природного газу, використаний Відповідачем у вказаний період та внесений в алокацію Позивача як постачальника “останньої надії» ТОВ “ГК “Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780Y, становить: - 641 848,00 тис.м3.
Відповідно до рахунку №32566 від 12.12.2022 вартість послуги за надання природного газу та його транспортування складають 11 743 143, 43 грн з ПДВ. Оплата в періоді - 01.11.2022 - 12.12.2022.
Втім, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору за поставлений природний газ не сплатив, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 11 743 143, 43 грн, що і стало причиною звернення до суду.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як вбачається із тексту апеляційної скарги ТОВ "ГК "Нафтогаз України" рішення суду першої інстанції оскаржуються лише в частині відмови у задоволені позовних вимог пов'язаних зі стягненням пені (зменшення розміру пені та штрафу на 50%), а відтак, враховуючи, що рішення в частині встановлення факту укладання договору, прострочення оплати отриманого природного газу та правильності розрахунку нарахованих позивачем сум та перевіреного господарським судом - сторонами не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.
Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги позивача, зменшив розмір заявленої до стягнення неустойки на 50 %, з чим погоджується колегія суддів з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Оскільки відповідач не надав доказів оплати за поставлений природний газ, а його доводи не спростовують позовні вимоги, місцевий господарський суд стягнув з відповідача суму 11 743 143, 43 грн основного боргу.
Також, позивач нарахував до стягнення з відповідача суму 2 911 656,10 грн - пені, 408 117,07 грн - 3 % річних, 584 903,10 грн - інфляційних втрат.
Перевіркою наданих позивачем розрахунків пені, інфляційних втрат та 3% річних місцевим господарським судом арифметичних помилок не виявлено, позовні вимоги позивача місцевим господарським судом визнано обґрунтованими.
Водночас, відповідачем було подано клопотання про зменшення пені, 3 % річних, у якому останній просив суд скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, та зменшити суму неустойки, 3% відсотків річних та інфляції, які підлягають стягненню до 1 грн.
В обґрунтування клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій Відповідач послався на те, що станом на 01.06.2024 у підприємства існує дебіторська заборгованість, яка складає більше 929 804 тис грн. Наголошуючи на вкрай тяжкому фінансовому стані підприємства, що ставить під загрозу його нормальне функціонування та надання послуг з безперебійного газопостачання, Відповідач зазначив, що додаткове покладання на підприємство надмірних економічних санкцій призведе до ускладнення і без того тяжкого матеріального становища та фактичної неплатоспроможності і нездатності вести господарську діяльність та виконувати свої функції.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач заперечував проти зменшення штрафних санкцій, зазначивши, що нарахування неустойки проводились у відповідності до умов договору, зі змістом якого відповідач обізнаний. Крім того, Позивач вказав на те, що Відповідачем не надано жодного доказу скрутного фінансового становища, який би став безумовною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів Боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьою ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням частини першої ст. 550 ЦК України.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (пункт 8.28).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Отже, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
В оскаржуваній частині рішення суд першої інстанції, дійшов висновків, що зменшення розміру пені на 50%, з заявлених 2 911656,10 грн пені до 1 455 828, 05 грн є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Такий висновок суду мотивованим тим, що Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи “Дніпропетровськгаз» є підприємством критичної інфраструктури, у відповідності до Закону України від 16.11.2021 № 1882-IX “Про критичну інфраструктуру», що також підтверджується листом Міненерго від 22.12.2022 № 26/1.7-10.2-20723 про віднесення АТ “Дніпропетровськгаз» до об'єктів критичної інфраструктури.
Також, судом було взято до уваги посилання Відповідача на те, що через військову агресію більш ніж 700 газопроводів зазнало пошкоджень в результаті обстрілів, які були усунуті аварійно-диспетчерською службою АТ “Дніпропетровськгаз». При цьому, Відповідач здійснює забезпечення газом більш ніж 600,5 тисяч споживачів, будучи єдиним оператором газорозподільної системи на території Дніпропетровської області.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що відповідне зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання Відповідачем зобов'язань і проявом балансу між інтересами Кредитора і Боржника, що узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/13801/19.
Відхиляючи доводи Скаржника про відсутність підстав для застосування приписів ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані норми права дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру неустойки з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п. 28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20). За змістом ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України під розміром збитків потрібно розуміти саме суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-473цс16 та постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20. Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.
При цьому, апеляційний господарський суд також враховує, що окрім пені позивач нарахував проценти річних та інфляційні втрати, які визнані судом обґрунтованими, та в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів Відповідачем у вказаний період прострочення оплати.
З огляду на всі фактичні обставини справи, встановлені судом, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем, майновий стан сторін та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені та штрафу на 50% і таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення в оскаржуваній частині, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
З огляду на вищезазначене, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є обґрунтованим, відповідає нормам процесуального та матеріального права, а тому доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню.
У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних вище обставин, з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2024 у справі №904/1819/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від від 16.07.2024 у справі №904/1819/24 - залишити без змін.
Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 26.03.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков